ТК СНТТ: Запитуєте - Відповідаємо / 0016 Щодо вживання термінів «екзамен» й «іспит»

ТК СНТТ

Запитуєте – відповідаємо

► Щодо вживання термінів екзамен й іспит

Академічний Словник української мови (т.т. 1–13 (А–ПОКІ́РНО). Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2015–2023. URL: https://sum20ua.com) так подає значення слів екзамен й іспит:

ЕКЗА́МЕН, у, ч. 1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; іспит. … 2. тільки одн., перен. Взагалі перевірка, випробування кого-, чого-небудь. … Склада́ти (рідше держа́ти) / скла́сти (рідше ви́держати, ви́тримати) і́спит (екза́мен, за́лік) див. склада́ти. … (1) Держа́вний і́спит (екза́мен) – випускна перевірка знань з певного навчального предмета. …

І́СПИТ, у, ч. 1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. … // Перевірка знань для отримання професії, посади і т. ін. … 2. перен. Перевірка яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. … // Життєві труднощі; випро́бування. … І́спит на зрі́лість – випро́бування кого-небудь на здатність діяти, робити щось і т. ін. самостійно, протистояти чому-небудь (перев. життєвим труднощам). …

Із поданого випливає, що стосовно перевірки знань ці слова є повними синонімами, однак щодо перевірки якостей чи властивостей певну перевагу надано слову іспит. Зокрема, в Англійсько-українсько-англійському словнику наукової мови (фізика та споріднені науки) (укл. О. Кочерга, Є. Мейнарович. Вінниця: Нова книга, 2010. URL: https://r2u.org.ua) зазначено:

і́спит (-у) 1. exam(ination) (з – in) ▪ піддавати –ові to subject to examination; склада́ти ~(а) (брати участь) to take an exam(ination); ви́тримати ~(а), скла́сти ~(а) to pass an exam(ination); не ви́тримати [не скла́сти, провали́ти] ~(а) to fail an exam(ination); прийма́ти ~(а) to examine 2. (випробування) trial, test (з – in)

екза́мен (-у) див і́спит

Український мовознавець С. Караванський у своєму словнику синонімів (див. https://slovnyk.me) подає такі відповідники до цих слів:

екзамен Іспит, опит, опитування, перевірка, контроль; (на зрілість) тест, проба, випроба, випробовання, випробування; (письмовий) шк. контрольна праця

іспит Проба, випроба, випробування, пробний камінь; (випускний) екзамен, г. матура; (життєвий) випробовання.

Тобто першим відповідником слова іспит є проба, випробовування, а потім уже екзамен щодо оцінювання знання.

Тому слова екзамен й іспит не є словами-дублетами. Зокрема, у юриспруденції є термін іспитовий строк (певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування), однак терміносполуки екзаменаційний строк нема.

Слова екзамен й іспит, а також їхні похідники зафіксовано як у словнику української мови Б. Грінченка (1909 р.), так і в низці словниках 20–30-х років, а саме:

Російсько-український академічний словник (А. Кримський, С. Єфремов. 1924–33 рр.);

Російсько-український словник (О. Ізюмов 1930 р.);

Російсько-український словник ділової мови (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич. 1930 р.);

Правописний словник (Г. Голоскевич. 1929 р.) тощо.

Однак усі ці словники надавали перевагу слову іспит. Це можна пояснити тим, що слово іспит є питомим українським словом, а слово екзамен запозичено з латинської мови. Так в Етимологічному словнику української мови в 7 томах (т. 2 (Д–Копці). Київ: Наукова думка, 1985. С. 158) зазначено:

екза́мен, екзамена́тор, екзаменаці́йний, екзаменува́ти, ст. екзамен, екзаменувати (XVII ст.) ... запозичення з латинської мови; лат. exāmen (род.в. exāminis) ...

У сучасній українській мові щодо особи, яка оцінює знання інших осіб, прийнято вживати слово екзаменатор (див. Словник української мови. т.т. 1–13 (А–ПОКІ́РНО). Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2015–2023. URL: https://sum20ua.com). Запропоноване у словниках 30-х років (напр., Російсько-український словник (О. Ізюмов, 1930), Російсько-український словник ділової мови (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич, 1930) тощо) слово іспитувач чи іспитовець, як похідники від слова іспит, не знайшло свого місця у сучасній українській мові, а рос. слово испытатель має відповідник випробувальник, випробовувач. Однак щодо особи, яка складає іспити, наявне слово іспитник чи іспитниця (див. Словник української мови, Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови тощо).

Відповідно до ДСТУ 3966:2009 «Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять» і ДСТУ 1.5:2015 «Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів», які регламентують вживання термінів у нормативних документах, зокрема запропоновано:

- перевагу треба надавати словам і основам, які дають змогу утворювати похідні терміни (п. Г.2.6 ДСТУ 3966);

- перевагу треба надавати власне українським термінам перед запозиченими іншомовними термінами (п. Г.2.8 ДСТУ 3966, п. 6.1.5 ДСТУ 1.5);

- за наявности синонімів до терміна зазвичай стандартують один з них, а в окремих випадках стандартують два чи кілька синонімів (п. 7.4.5.2 ДСТУ 3966). Підставою для цього є їхня поширеність і відповідність вимогам до термінів. У п. Е.2.1 цього стандарту також зазначено, що в разі кількох застандартованих термінів для одного поняття в межах одного документа рекомендовано вживати лише один (а саме перший) із поданих термінів-синонімів.

Отже можна зазначити, що:

1) слова екзамен й іспит не є абсолютними синонімами, бо в певних контекстах вживають один або інший термін чи його похідник. Однак в галузі оцінювання знань особи/осіб вони є дублетами;

2) іспит є питомим українським словом, а слово екзамен запозичено з латинської мови. Однак слово екзамен фіксують в українській мові ще з XVII ст., зокрема воно подано в словнику української мови Б. Грінченка (1909 р.);

3) у сучасній українській терміносистемі з оцінювання знань зафіксовано як термін іспит, так і термін екзамен разом з їхніми похідниками. Проте на позначення особи, що оцінює знання іншої особи/осіб унормовано вживання тільки терміна екзаменатор.

З огляду на вимоги ДСТУ 3966 і ДСТУ 1.5 до термінів рекомендуємо в нормативних документах з галузі оцінювання знань особи/осіб вживати один з термінів-синонімів разом із похідниками, а саме екзамен і його похідники екзаменатор/екзаменаторка, екзаменаційний, екзаменувати тощо.

Роман Мисак

01.2024