| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ВІСНИК

Національного університету «Львівська політехніка»

«Проблеми  української термінології»

№ 490

Рожанківський Р. Українська термінологія як наслідок “зближання мов” / Р. Рожанківський // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2003. –  № 490. – С. 25–34.

 Р.  Рожанківський

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Держспоживстандарту та Міністерства освіти і науки України, м. Львів

українська термінологія як наслідок “зближання мов”

© Рожанківський Р., 2003

У статті наведено висліди аналізування видань Інституту мовознавства за 1934–1935 роки, зокрема трьох термінологічних бюлетенів, які осуджують “буржуазно-націоналістичну методологію” укладання термінологічних словників у колишньому Інституті наукової мови. Із цих видань виділено “шкідливі” (українські) типові словоформи, а також форми на “правильних методологічних засадах” (які не вносять “штучної розмежованості української мови від російської”. Кількісно оцінено наявність “правильних” словоформ у бюлетенях та великих академічних словниках, колишніх і сучасних.

The Institute of Linguistics publication in 1933–1935 (with 3 terminological bullets) has disapproved the “bourgeois-nationalistic methodology” for terminology vocabularies preparing. The “harmful” (Ukrainian) typical word forms and forms based on “right methodology principles” (without “artificial delimiting Ukrainian language from Russian”) are detached as first result of this publications analysis. The quantity evaluations of that’s “right” word forms availability in bulletins and big academy vocabularies (former and new) are performed.

Сучасна українська термінологія практично не відрізняється від зафіксованої у радянських і теперішніх академічних словниках. Зросійщеність основних термінів і термінних слів термінологи й філологи пов’язують передусім з термінологічними бюлетенями Інституту мовознавства 1934–1935 років, які вилучили з ужитку 14,5 тисяч українських термінів і замінили їх термінами, нашвидкуруч створеними на зразок російських.

На початку 90-х років минулого століття ніхто не сумнівався, що для утвердження державності треба відроджувати українську мову в усіх сферах суспільного життя, бо внаслідок кількавікового чужомовного панування її понівечили та перетворили в суржик, а сферу вживання обмежили побутом, красним письменством і піснями.

У 1992–1994-х роках термінологію розробляли (і фінансували) у межах “Державної програми розвитку української мови”, далі ця тема та згадка про відродження поступово зникли, а проблем не вирішували, чому сприяли, зокрема, двомовні (російсько-українські) та чисто російські стандарти.

Напрями діяльності Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), оперті на засадах відродження української науково-технічної термінології та розвитку фахової мови, не втратили своєї актуальності й сьогодні – в розрізі вимог Конституції України (статті 10, 11) та Постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 998 про “Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови”, бо “Нині мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенденцій. Українська мова як державна ще не дістала належного застосування в галузях права, освіти, культури, науки, інформатики, військової справи, судочинства тощо” (цитата зі згаданої Постанови).

У своїй праці ТК СНТТ керується настановчими документами Держстандарту – спочатку КНД 50-011-93 [1. КНД], а тепер ДСТУ 3966-2000 [2. ДСТУ], в яких виразно зазначено основні вимоги до терміна: 1)  однозначна відповідність терміна до поняття (термін повинен означати тільки одне поняття); 2)  умотивованість терміна, тобто відповідність лексичного значення терміна (прямого, безпосереднього, внутрішнього значення слова чи словосполуки) до позначеного ним поняття; 3)  системність; 4)  раціональна стислість; 5)  словотворча (дериваційна) здатність; 5)  мовна правильність.

Цілком зрозуміло, що згадані вимоги найкраще виконує термін, складений з питомо українських мовно правильних і стислих слів із великою словотворчою здатністю. Коли в термін уводять чужі слова (терміноелементи), то виникає додаткова проблема правильного (у межах певної сфери застосовування) їх перекладу на українську мову, унаслідок чого такий термін не доступає до широкого загалу (з економічного погляду це невигідно!).

У ДСТУ [2] передбачено ”змогу в нормативних документах вживати дієслова на правах застандартизованих термінів, оскільки для української мови дієслівний спосіб позначання процесів природніший за іменниковий”. Чуже слово в українській мові переважно не утворює дієслова та повноцінного гнізда і має малу словотворчу здатність – так, із 30-ти гнізд орфографічного словника (щонайменше з 2-х чужих слів) від абажур до авіа лише 7 містять дієслова (аблактувати, абонувати, абордувати, абортувати, абсолютизувати, абсорбувати, авансувати), а інші гнізда складаються лише з іменників і прикметників (абажур, абажурний, абажурчик; аберація, абераційний; абревіатура, абревіатурний, абревіація тощо).

Практично завжди дієслова від чужих слів та відповідні віддієслівні іменники довгі, бо містять суфікс -ува- (а питомо українські дієслова переважно цього суфікса не мають – натискати, натиснути; робити, зробити; виконувати, виконати тощо).

Із погляду раціональної стислості та вмотивованості терміна завжди доцільно проаналізувати значення складників кожного чужого слова й унаслідок цього вилучити зайві суфікси. У теперішній українській термінології надзвичайно багато чужих слів недосконалої побудови зі зовсім семантично зайвими і здеорієнтівними суфіксами (-аль-,  ‑ир-, -из- тощо), що лише деколи можна виправдати милозвучністю. Дуже багато мовно необґрунтованих і зайвих прямих запозичень з російської мови, а також цілком невдалих кальок. За 12 років незалежності України не помітно вислідів мовознавчої праці, які б усували мовні та мовно-термінологічні недоліки.

Маємо цілком чужу термінологію у фармацевтиці й напівчужу – в медицині, математиці, лінгвістиці, частково – у фізиці, хемії тощо. Не йдеться про те, що треба вилучати чужі терміни, а про те, щоб мати і засвоєний на український лад чужий термін, і власне український (народну назву) та застосовувати залежно від потреби. Найбільше зросійщено виробничо-технічну термінологію.

Донедавна бюлетенів Інституту українознавства ВУАН ніхто не бачив. Тепер ці матеріали відкрито для кожного, і важливо їх дослідити, щоб оцінити ситуацію в термінології, яка загалом набагато гірша, ніж у літературній мові.

Із журналу “Мовознавство” № 2 за 1934 р. [3. Хроніка] дізнаємося, що “Націоналістичне шкідництво і перекручення в галузі українського мовознавства виявилося в усіх ділянках мови – в термінології, синтаксисі, правописі тощо”. Велася шалена боротьба за словоформи, характерні для російської мови, і проти обстоюваних націоналістами характерних ознак української мови, які відрізняли її від російської, а саме (у переліку “С” позначає вимоги до Слова):

С1. За прикметники на -ний і проти прикметників з суфіксами -овий.

С2. За іменники жін. роду на -ка, -ча зі значенням процесу.

С3. За іменники чол. роду з суфіксами -щик, -чик.

С4. За іншомовні слова на -оз, -із, -ез і проти слів на -иза, -іза, -еза.

С5. За слова з префіксами -обез і проти префіксів -зне.

С6. За іменники дієслівного походження на -ува`ння і лише зрідка за -о`вання.

С7. За відповідники на -подібний до російських прикметників зі складниками ‑образный, -видный і проти -уватий, -астий, -истий.

С8. За прикметники (чужомовні) з суфіксами -аль, -оз і проти їх обминання.

С9. За прикметники на -очний від іменників жіночого роду на -ка з попереднім приголосним і проти прикметників на -овий

С10. За іншомовні дієслова доконаного виду з префіксом -з і без нього (а не завжди з префіксом).

С11. За іменники на -альник і проти іменників на -івник, -ик.

С12. За прикметники на -увальний, -дчий, -ачий і проти прикметників на -івний.

Ще один пункт з “Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній” [4]:

С13. За “творення прикметникових форм типу дієприкметників активних” (існу`ючий, пану`ючий, меншовику`ючий).

У цьому ж документі [4. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови):

М1. За орудний відмінок “дієвої особи при формах на -но, -то при пасивних присудках і атрибутах” (це зроблено мною; затверджено з’їздом).

М2. За конструкцію з родовим присвійним (лист вчителя) і проти конструкції з присвійним прикметником (вчителевий лист).

М3. За конструкцію з орудним присудковим (він є (був) ковалем) і “проти заступання її іншими конструкціями, особливо з “за”...”.

М4. За конструкцію “з віддієслівним іменником на -ння, -ття, в позиції родового відмінка, залежного від другого іменника” (спосіб збирання матеріалів) і проти “інфінітива замість нормального іменника” (спосіб збирати матеріали).

М5. За ступенювання прикметників за типом більш глибокий, найбільш глибокий і проти ступенювання лише за типом глибший, найглибший.

М6. За керування при ступеневих прикметниках родовим відмінком (стіна вища п’яти метрів) і проти конструкцій з “за” (стіна вища за п’ять метрів).

М7. За пасивні конструкції типу книжка друкується і проти їх безоглядного усування (книжку друкують).

М8. За природні конструкції з “по” (розподіл по групах) і проти конструкцій з орудним відмінком (розподіл групами).

М9. За вживання конструкцій типу: чим... тим; чим... то; (о)скільки... (о)стільки і проти їх безоглядного усування.

М10. Проти вживання сполучника “та” в невластивих йому функціях (туди та сюди; входити та виходити).

Розглянувши подані вище вимоги до словоформ (С1–С13) і мовного стилю (М1–М10) ще раз переконуємося, що кожна з цих вимог містить характерну рису російської мови і як наслідок наближає українську мову до російської. А виконання всіх вимог разом – це черговий за багатолітню історію етап знищування української мови, цього разу – уневажненням її характерних рис.

Унаслідок аналізування математичного, фізичного та виробничого бюлетенів [5. МБ, 6. ФБ, 7. ВБ] та порівняння з великими академічними словниками отримано такі дані стосовно затосування схвалених цими бюлетенями „правильних” словоформ на зразок російських (у переліку „А” означає Аналіз, висліди Аналізування):

А1. Прикметники в дієприкметникових формах на -аючий, -иючий, -іючий, -уючий, ‑яючий.

Усього в бюлетенних виправленнях до відповідних трьох термінологічних словників містяться 104 такі форми, з яких на сьогодні залишилося лише 22 (за даними електронних „Словників України” 2001 року [8. СУ]). Зокрема, у ФБ було 59 таких форм, а залишилося 18 у 2001 р. [8. СУ] (у 1955 р. залишалося 22 [9. РУС], у 1970-1979 р.р. – 21 [10. СУМ], у 1994 – 16 [11. ОСУМ]). Термінів з такими формами у ФБ було 118.

За даними з Інверсійного СУМ [12. ІСУМ] у СУМ зафіксовано загалом 351 таких дієприкметникових форм без типового для українських прикметників на -а`чий, -у`чий, ‑ю`чий, -я`чий наголосу на передостанньому складі, тобто створених цілком на зразок російських активних дієприкметників. Серед них 197 слів на –аючий, -яючий (покрива`ючий, дотліва`ючий, підкоря`ючий, одуря`ючий), 3 слова на -и`ючий (ви`ючий, ми`ючий, ни`ючий), 43 слова на -і`ючий (нержаві`ючий, самодовлі`ючий), 217 слів на -уючий (сти`скуючий, продуку`ючий, обезбо`люючий, ослі`плюючий).

Доречно ще раз підкреслити, що йдеться лише про прикметники в формі російських дієприкметників. Отож, запозичених з російської мови активних дієприкметників теперішнього часу на -чий типу покрива`ючий, продуку`ючий нема. Також нема й своїх дієприкметників на -чий типу могу`чий, реву`чий, квіту`чий, лежа`чий, сидя`чий, бо вони давно втратили дієслівні властивості й стали прикметниками. Важко збагнути, чому ж ми пишемо в підручниках і правописах, що активні дієприкметники існують? Щоправда, всюди й завжди зазначали й зазначаємо, що їх вживають зрідка [13–16]. Лише Правопис 1993 [17] цілком зняв ці обмеження, очевидно, щоб полегшити подальший процес зросійщення. Чого чекали, те й маємо – виходять “нові” й “сучасні” словники з безліччю нових «дієприкметників» й інших покручів. Наприклад, “Орфографічний словник наукових і технічних термінів» [18] 1999 року (з надназвою “Україна: Новий суспільний проект”) із серії “Сучасні словники України” презентує понад 200 нових утворів на зразок: акумулю`ючий, альтерну`ючий, анігілю`ючий, асинхронізу`ючий, блоку`ючий, вивча`ючий, видаля`ючий, виража`ючий, висло`влюючий, відобра`жуючий, вологопроника`ючий тощо.

Сам факт запозичення з російської мови прикметників, на які вона найбідніша, у найбагатшу на типи прикметників українську мову – це чисте безглуздя. Але, якщо це лише етап до дійсного перетворення їх у дієприкметники, то після цього всі українські прикметники стануть зайві й українська мова зникне.

А2. Віддієслівні іменники на -щик, -чик, що позначають виконавця дії.

Такі словоформи виявлено лише у виробничому бюлетені [7. ВБ] (потерпіла на ці суфікси передусім виробничо-технічна термінологія!) – із початкових 33-х слів на -щик залишилось 6, а російських слів на -щик, -счик, з яких могли б зробити українські кальки, було 192. Із 21 слів на -чик залишилось 6, а всього російських слів на -чик у бюлетені – 78.

СУМ містить загалом 40 слів на -чик: нала`дчик, об’їждчик, лебі`дчик, заво`дчик, сахарозаво`дчик, наво`дчик, підво`дчик, обхо`дчик, підво`жчик, загру`жчик, затя`жчик, да`тчик, обка`тчик, грозовідмі`тчик, розмі`тчик, начо`тчик, льо`тчик, нальо`тчик, вертольо`тчик тощо. Зафіксовано також 47 слів на -щик як виконавців дії: спла`вщик, поста`вщик, загото`вщик, поста`вщик, си`щик, баке`нщик, доме`нщик, полоте`нщик, оці`нщик, го`нщик, підно`щик, перено`щик, розно`щик, доно`щик, вибо`рщик, тра`льщик, холоди`льщик, пи`льщик, здо`льщик, пая`льщик тощо.

А3. Чужі слова на -альний (без попереднього дієслівного суфікса -ув-).

Згадані три бюлетені [МБ, ФБ, ВБ] разом містять 61 таких слів, а термінів з цими словами набагато більше – 377 (у російській частині – 367). Зокрема, у МБ – термінів 253, ФБ – 113, ВБ – 11 (у виробничу термінологію чужинецькі слова не допускали!). Чимало слів із бюлетенів містять явно зайві суфікси -аль- (пропорціональність, ромбоідальний, синусоїдальний, потенціальний (про ене`ргію) тощо).

СУМ містить 280 цілком чужих слів на -альний (численні слова з українськими складниками типу чотирикана`льний, щокварта`льний, багатонаціона`льний, півфіна`льний не враховано). Серед цих чужослів: 9 типу колоїда`льний, сфероїда`льний, які без втрати милозвучності доцільно скоротити до форми коло`їдний, сферо`їдний; 50 типу гімназіа`льний, магнезіа`льний, епітеліа`льний, філіа`льний, преміа`льний, конфіденціа`льний, преференціа`льний, утворених переважно від іменників на -ія, -ій (гімна`зія, епіте`лій, фі`лія, префере`нція), для яких оптимальна форма – гімназі`йний, магнезі`йний, епіте`лійний, філі`йний, пре`мійний, конфіденці`йний, преференці`йний; 27 з суфіксами -ональ-, серед яких або зайвий (дезорієнтівний) суфікс -аль- (полігона`льний → поліго`нний, зона`льний → зо`нний, регіона`льний → регіо`нний, меридіона`льний → меридіа`нний, ембріона`льний → ембріо`нний гормона`льний → гормо`нний), або обидва суфікси, бо їх нема у твірному іменнику на -ія (оказіона`льний → оказі`йний (оказія), конфесіона`льний → конфесі`йний (конфесія), конвенціона`льний → конвенці`йний (конвенція), субстанціона`льний → субстанці`йний (субстанція), емоціона`льний → емоці`йний (емоція), пропорціона`льний → пропорці`йний (пропорція), конституціона`льний → конституці`йний (конституція)).

В окремих випадках теба залишити обидві прикметникові форми залежно від твірного слова (професіона`льний від професіона`л, професі`йний від профе`сія, персона`льний від персона`л, персо`нний від персо`на, функці`йний від фу`нкція, функціона`льний від функціона`л). Очевидно, що в деяких прикметниках доведеться залишити -аль- через їхнє походження від іменників на -ал (сканда`льний, санда`льний, сигна`льний, феода`льний), а також лише з причини милозвучності (тона`льний, зодіяка`льний, плюра`льний, фіска`льний, тріумфа`льний).

А4. Прикметники на -очний від іменників на -ка

Такі прикметники також бачимо лише у ВБ [7]. Їх усього 8, досі у словниках залишилось 4 (а`рочний (а`рка), ба`лочний (ба`лка), закле`почний (закле`пка), ма`точний (ма`тка)).

СУМ містить загалом 73 такі словоформи: тру`бочний, розли`вочний, постано`вочний, командиро`вочний, зая`вочний, безпереса`дочний, уса`дочний, зама`зочний, обрі`зочний, поси`лочний, стрі`лочний, оці`ночний, приго`ночний тощо.

А5. Віддієслівні іменники на -ування, -овання.

Віддієслівних іменників на -овання як познаки висліду чи об’єкту дії в МБ та ФБ нема, у ВБ – лише один (ришто`вання), застосований двічі. У словниках вони трапляються також не часто: поділко`вання [19. СФТ, літери А-И].

Іменників на -ування як назв дії чи події найбільше застосовано у ВБ – 239, у МБ – 60, ФБ – 70. Усього іменників на -ння відповідно: 524 [ВБ], 394 [МБ], 453 [ФБ]. Жодної спроби назвати дію чи подію дієйменником (інфинітивною формою дієслова) не виявлено. Шкода, бо з двох висловів „Це добрий спосіб розв’язати задачу” і „Це добрий спосіб розв’язання задачі” перший виграє.

Загалом іменники на -ння позначають (недоконану) дію 756 разів (387 [ВБ], 210 [МБ], 259 [ФБ]), подію (доконану дію) – 448 разів (131 [ВБ], 138 [МБ], 179 [ФБ]), вислід чи об’єкт дії – 99 разів (28 [ВБ], 50 [МБ], 21 [ФБ]).

Виявлену диспропорцію між кількістю іменників на -ння, що позначають дію (756) і подію (448), можна дуже легко пояснити – автори бюлетенів, намагаючись залишити тільки один із таких двох іменників, щоб допасуватися до російської мови, де відповідний віддієслівний іменник на -ение не розрізняє доконаного і недоконаного виду, надавали перевагу українському іменникові недоконаного виду [ФБ]:

Всасывание — всмо`ктування, всиса`ння

Встряхивание — стру`шування

Высушивание — вису`шування

Отступление — відступа`ння, ві`дступ (-пу); (от правила, закона) відхи`лення

Отталкивание взаимное — відшто`вхування взає`мне

За такого способу добору в бюлетені не залишилося місця для слів: усмокта`ння, увісса`ння, ви`сушення, відсту`плення, відхиля`ння, відшто`вхнення.

Унаслідок отакої політико-філологічної діяльності сьогодні маємо напівпорожній словниковий фонд: 4500 віддієслівних іменників на -ння недоконаного виду і вдвічі менше – доконаного виду. І ніхто не намагається ці словникові прогалини заповнити.

Далі подано ще висліди порівняльного дослідження „Словника фізичної термінології” В. Фаворського, виданого у 1932 р. [19. СФТ], і „Фізичного термінологічного бюлетеня” 1935 р. [6. ФБ], у якому опубліковано критичні завваження та виправлення до згаданого словника. Зважаючи на трудомісткість, досліджено лише частину словника (літери А–И) та відповідну частину бюлетеня.

Досліджена частина СФТ (літери А–И) містить 960 термінологічних статей і займає неповних 30 сторінок словника, що становить 26 % його повного обсягу (115 сторінок). Побудовано 955 сладених статей, кожна з яких вміщує дані з бюлетеня та словника (ФБ додатково містить 5 реєстрових слів, яких у СФТ не було).

Ось деякі висліди аналізу з прикладами складених статей:

А6. 236 статей чи підстатей бюлетеня відкидають українські терміни-синоніми до основного терміна – того самого і в словнику, і в бюлетені (вилучені терміни наведено після знака //; в усіх прикладах підстатті починаються з маленької літери):

А7. Скопійовано чи скальковано 166 російських термінів (їх подано після тире), а українськими термінами знехтувано (їх подано після знака //), зокрема:

А8. Скопійовано чи скальковано з російської 107 чужих термінів (їх подано після тире), а українськими термінами чи терміноелементами знехтувано (їх подано після знака //), наприклад:

А9. Скопійовано або скальковано з російської 69 чужих термінів чи терміноелементів (їх подано після тире), а засвоєними на український лад чужими термінами й елементами знехтувано (їх подано після знака //), наприклад:

А10. У 18-ти термінних словах змінено роди іменників на російський зразок (спочатку подаємо змінений рід, а після знака // – оригінальний), наприклад:

А11. У 12-ти термінах застосовано складні прикметники на -подібний замість прикметників на -уватий, -частий, -овий, наприклад:

Найбільше знівечено виробничу термінологію, її головні терміни (після знака // подано деякі можливі українські відповідники):

Але знівечено ще не до теперішнього стану, бо у ФБ залишили ще хемія (хімія прийшла пізніше), у ВБ залишилося:

Отож, висліди аналізування матеріалів Інституту мовознавства 1933–1935 років показують, що:

В1. Дійсно, вироблено засади замінювання українських словоформ (С1–С13) і мовного стилю (М1–М10) на відповідні російські зразки.

В2. Вироблені засади практично реалізовано в бюлетенях Інституту мовознавства, в яких на цих засадах „виправлено” помилки термінологічних словників.

В3. Не всі нововведення з бюлетенів потрапили у великі академічні словники, призначені для широкого вжитку. Очевидно, що укладачі та редактори словників розуміли недоречність нових терміноформ і не вводили їх свідомо.

В4. Значну частину зросійщених термінів і термінних слів на тодішніх засадах „зближання мов” досі вміщують великі академічні словники (віддієлівні слова на -аючий, -уючий, -очний, -чик, -щик, чужі на -(он)альний, віддієслівні іменники на -ка на позначення дії та багато інших).

В5. Російські мовно-стилістичні риси (М1–М10) досі присутні у непривабливому мовленні не лише широкого загалу, але й значної частини філологів.

1. КНД 50-011-93 Основні положення та порядок розробки стандартів на терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1993. 2. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять.– К.: Держстандарт України, 2000.– 32с. 3. Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933–1934.//Мовознавство, № 2, 1934, С.139–145. 4. Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній // Хвиля А. Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті. – Харків:Радянська школа, 1933. 5. МБ – Математичний термінологічний бюлетень. Виправлення до математичного словника чч. 1,2,3 ВУАН, Інститут мовознавства, № 2, Вид. ВУАН, 1934. 6. ФБ – Фізичний термінологічний бюлетень УАН, Інститут мовознавства, № 4, К.: Вид. УАН, 1935. 7. ВБ – Виробничий термінологічний бюлетень /УАН, Інститут мовознавства, № 5, К.:Вид. УАН, 1935. 8. СУ – Словники України. Версія 1.0. – К.:Український мовно-інформаційний фонд, 2001. 9. РУС – Російсько-український словник. К.: АН УРСР, 1955. – 804с. 10. СУМ – Словник української мови в 11-и тт. – К., 1970 – 1980. 11. ОСУМ – Орфографічний словник української мови.– К.: Довіра, 1994. – 846 с.12. ІСУМ – Інверсійний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1985. 13. Український правопис. – К.: АН УРСР, 1960. – 272 с.14. Сучасна українська мова: Довідник/ Л.Шевчено, В.Різун, Ю.Лисенко; За ред. О.Пономарева. – К.: Либідь, 1993.–– 336с. 15. Сучасна українська мова: Підручник /О.Пономарів, В.Різун, Л.Шевчено, та ін.; За ред. О.Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.16. О.Пономарів. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 240с. 17. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства, Ін-т української мови. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.18. Орфографічний словник наукових і технічних термінів/ В.Я.Карачун – К.: Криниця, 1999.– 528 с.19. СФТ – Словник фізичної термінології/ Зредагував В.Фаворський/ Ін-т мовознавства ВУАН. – Харків: Укр. рад. енциклопедія, 1932. – 125 с.