| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ВІСНИК

Національного університету «Львівська політехніка»

«Проблеми української термінології»

№ 620

Карпіловська Є. Українська наукова мова в академічному «Російсько-українському словникові» за редакцією А. Кримського та С. Єфремова / Євгенія Карпіловська, Ольга Кочерга, Євген Мейнарович // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2008. – № 620. – С. 110–115.

УДК 800

Євгенія Карпіловська¹, Ольга Кочерга², Євген Мейнарович³

¹Інститут мовознавства імені О. Потебні НАН України, м. Київ

²Інститут теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України, м. Київ

³Інститут математики НАН України, м. Київ

УКРАЇНСЬКА НАУКОВА МОВА В АКАДЕМІЧНОМУ

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ СЛОВНИКОВІ

ЗА РЕДАКЦІЄЮ А. КРИМСЬКОГО ТА С. ЄФРЕМОВА

© Карпіловська Є., Кочерга О., Мейнарович Є., 2008

З нагоди оприлюднення електронної версії Російсько-українського словника за редакцією А. Кримського та С. Єфремова здійснено спробу проаналізувати можливості його використання як джерела інформації про питомо українську фахову лексику, взірцеві словотворчі моделі, мовні конструкції та усталені вислови, шляхи запозичування іншомовних слів тощо.

On the occasion that the electronic version of the Russian-Ukrainian Dictionary edited by A. Krymsky and S. Yefremov is now available, an attempt is made to consider its resources of inherent Ukrainian professional language, master models of word formation, linguistic structures and standard phrases, ways of penetration and adaptation of foreign words etc.

Академічний Російсько-український словник за ред. Агатангела Кримського та Сергія Єфремова [1] (далі – Словник), що став об’єктом суворої заборони раніше, ніж вийшов друком останній том, протягом сімох десятиріч у вузьких колах обізнаних інтелектуалів був більше легендою, ніж реальним фактом словникової, мовознавчої та загальнокультурної спадщини, тоді як широкий загал освічених українців, спраглих доброго, достатньо повного й вартого довіри словника, взагалі нічого не знав про його існування. Оприлюднення електронної версії Словника [2] дає змогу всім, хто цього потребує, користатися цим унікальним джерелом. Отже, зробімо попередню спробу розглянути, що дає нам Словник з огляду на проблеми сучасної наукової та технічної мови.

Однією з важливих термінознавчих проблем, що спричиняє багато жвавих дискусій та суперечок, є творення назв процесових понять. У Словнику знаходимо чимало відповідей на дискутовані питання, часом досить несподіваних.

1. Насамперед Словник є неоціненним джерелом наукової лексики, що нині є «напівзабутою» чи взагалі невідомою й не фігурує (чи фігурує з позначками «рідковживане», «місцеве» тощо) в сучасних словниках. Подамо лише кілька назв процесів, їхніх наслідків (продуктів), виконавців та знарядь дії, взятих з одного фраґменту реєстру* майже навмання: ви́глада (від ви́гладити**), ви́згін, ви́знака (наслідок визнача́ння//визначення***), ви́зол (продукт визо́лювання//ви́золення), ви́зубень (щербина), вико́пина (копалина), ви́крут, викрута́ч, ви́крутень, ви́ков (продукт кува́ння//викуття́), ви́лік (перелік), вилу́ка (наслідок вилуча́ння//ви́лучення), ви́лущок (наслідок вилу́щування//ви́лущення), ви́мін, вимі́на (газів тощо), ви́ник (іменник, наслідок виника́ння//ви́никнення), ви́плеск, ви́проба, випробни́к, ви́ривок, ви́ріст, ви́росток, виро́щувач, ви́руб, ви́сад (рослин), ви́сип (насип, не плутати з ви́сипкою на шкірі), ви́слід, ви́стук, ви́сув, ви́схід, ви́хит тощо. Зацікавленому читачеві пропонуємо скористатися Словником і продовжити цю низку самому, звернувшу увагу на те, що українська мова тяжіє до називання процесів (дій) та їхніх наслідків різними похідниками. Захопливі знахідки ґарантовано.

Зокрема бачимо цікаві прислівники, що стосуються способу пересування чи специфічного руху: ви́стрибом, ви́плигом, ви́скоком, ви́дрібцем; та порівнювання фізичних характеристик: завбільшки, завважки, заввишки, завглибшки, завгустішки, завдовж, зав(з)довжки, завтовшки, завширшки тощо. Словник подає й кілька питомо українських слів з основою рівно-, що є синонімами до запозичених термінів з основою ізо-: рівноте́плина (ізотерма), рівнотепло́тний (ізотермічний), рівнози́мина (ізохімена). Зрештою, у Словнику є дієслово знева́джувати//знева́дити та віддієслівний іменник знева́джування//знева́дження, що останнім часом поступово (проте досить швидко) стають широковживаним відповідником до англійських комп’ютерних термінів debug та debugging, дієслово й іменник відтерміновувати//відтермінувати та відтерміновування//відтермінування, що їх зовсім недавно відродили журналісти, а також термін підложжя (геологічний та технічний відповідник до російського «подошва»), що видається досить продуктивним у сполуках підложжя дороги, підложжя пласту тощо.

2. Не менш важливою рисою Словника є багатство поданих у ньому похідників. Дієслова Словник подає неодмінно доконаного та недоконаного виду – це є нормою і в сучасних словниках. Проте Словник часто подає по кілька варіянтів форм кожного з видів дієслова: втягати/втягувати// втягти, зазначати/зазначувати//зазначити, закривляти/закривлювати//закривити, заповнювати/ заповняти//заповнити, затінювати/затіняти//затінити, затуляти/затулювати//затулити, запорскувати// запорскати/запорснути, застрягати//застрягнути/застрягти, визганяти/визгонювати//визгонити, вирощати/вирощувати//виростити, виви́щувати/вивища́ти//ви́вищити, заґви́нчувати//заґвинтува́ти, заґвинти́ти. Дієслова доконаного виду часто утворено за допомогою префіксів, відмінних від російських, що стали тепер звичними, маємо: залакува́ти, ви́лакувати, скритикувати, зізолювати, затемперувати, ви́площити, забагни́ти, завапнувати, задатувати, задемонструвати, заімпортувати, закумулювати, замаркувати, заналізувати, запанцерувати, запрезентувати, засимілювати, затруїти, збракувати, зґанджува́ти, зголосувати (обрати голосуванням), вибілити, вибрукувати, вигранити, ви́веслувати (на певну відстань), вивощити, вив’ялити, вигартувати, виґлянсувати, ви́продукувати, спродукува́ти, ви́делегувати, видрукувати, ви́задкувати (вийти, задкуючи), ви́золити, ви́зубити (вищербити), ви́іспитувати тощо. Набагато частіше, ніж тепер, префікс від- передає значення повернення до попереднього стану чи скасування попередньої дії: відбарвлювати//відбарвити, відбавляти//відбавити, відвивати//відвити, відгартовувати//відгартувати, відмерзати//відмерзти (про щось замерзле), відмуровувати//відмурувати (щось змуроване), відсвіжувати/відсвіжати// відсвіжити, відчаровувати//відчарувати тощо.

Послідовно подано окремі дієслова зі значенням спонтанного та примусового процесів, в багатьох випадках спонтанні («самочинні») форми є відповідниками російських форм на –ся: вигасати//вигаснути та вигашувати//вигасити, загасати//загаснути та гасити//загасити, вимерзати//вимерзти/вимерзнути та виморожувати/виморозювати//виморозити, відмока́ти// відмо́кнути та відмо́чувати//відмочи́ти, безли́стіти//збезли́стіти та безли́стити//збезли́стити, темніти//потемніти/стемніти/затемніти та темнити//притемнити/затемнити, безлісі́ти// збезлісі́ти та безлі́сити//збезлі́сити, тумані́ти//затумані́ти та тума́нити//затума́нити, вапніти// звапніти та вапнити//звапнити, вугліти//звугліти та зву́глювати//зву́гли́ти, заглибляти//заглибити та заглибати//заглибнути (завважмо, що дієслово заглиблятися//заглибитися фігурує у Словнику лише в контексті «поринути в думки», «глибоко зануритися в проблему» й ніколи – в сенсі руху вглиб чи всередину чогось). Процеси надавання чи набування кольору, крім звичного нині префікса по-, часто передано через префікси ви- (вижовтити, визеленити, вирудіти, висинити, вичервонити, вичорнити) та за- (зажовтити, зазеленити, зазолотіти, зарудіти, засинити, засиніти, засіріти, засивіти, зачервоніти, зачервонити, зачорнити).

Цікавими є також дієслова, що позначають рід діяльности – авторувати, професорувати, адвокатувати тощо, їх набагато більше, ніж у сучасних словниках. (Завважмо, що іменники на позначення особи завжди подано у двох формах, пов’язаних з обома статями: бунтар та бунтарка, будівник та будівниця, верховинець та верховинка, вихованець та вихованиця, вихованка, вірменин та вірменка, вістун та вістунка, володар/владар та володарка/владарка, гаптар та гаптарка, гендляр та гендлярка, голкар та голкарка, грибар та грибарка, імператор та імператорка, інквизитор та (переносне) інквизиторка, інспектор та інспекторка, каталогізатор та каталогізаторка, кравець та кравчиня, (ланд)граф та (ланд)графиня, етнограф та жінка-етнограф, (лже)свідок та (лже)свідка, (лже)свідкиня тощо).

Словник послідовно (навіть тоді, коли вихідні російські слова подано лише в одній формі) наводить віддієслівні іменники, утворені від дієслів і доконаного, і недоконаного виду, тобто такі, що відповідають завершеній//незавершеній дії. Дамо низку прикладів, що видаються нам показовими (зокрема тому, що наведені нижче слова в більшості новітніх словників подано лише в одній формі): вибухання//вибухнення, видобування//видобуття, визернювання//визерніння, виливання// вилиття, виліковування//вилікування, випливання//виплиття, випрямо́вування/ви́прямування, випросто́вування/ ви́простування, відтавання//відтання, висто́ювання/ви́стояння, відпластовування// відпластування, вкидання//вкинення, відтинання//відтяття, влущування//влущення, влютовування// влютування, вплутування//вплутання, всмоктування//всмоктання, втягання//втягнення, вціджування// вцідження, вшивання//вшиття, забаламучування//забаламучення, заварювання//заварення, запарювання// запарення, завбачання//завбачення, завивання//завиття, завмирання//завмертя, загаювання//загаяння, заґвинчування//заґвинчення, загинання//загнуття, задування//задуття, інсценування//заінсценування, закидання//закинення, закладання//закладення, заклепування//заклепання, занютовування//занютування, закра́пування//закра́пання, закручування//закручення, заломлювання//заломлення, занечищування// занечищення, запечатування//запечатання, запи́сування//записа́ння, заплющування//заплющення, заподіювання//заподіяння, заплямлювання//заплямлення/заплямування, заправляння/заправлювання// заправлення, пропонування//запропонування, застрягання//застрягнення, засування//засунення, затирання//затертя, затінювання//затінення, зачопо́вування//зачопува́ння, зашнуровування//зашнурування, звикання//звикнення, звисання//звиснення, вимежовування//вимежування, вимере́жування//ви́мережання/ ви́мереження, виро́щування//ви́рощення, напливання//наплиття, ізолювання//зізолювання. Тим, кому ця низка прикладів видається задовгою, нагадаємо, що слова унормовування//унормування, наголошування//наголошення та запозичування//запозичення нині не завжди належним чином вживають навіть досвідчені мовознавці та термінознавці.

У Словнику бачимо іменники зі значенням наслідку процесу на -о́вання, що нині видаються широкому загалові дещо дивними попри досі живі виховання, угруповання, поховання, риштовання, устатковання. Отже, маємо: бруковання, (за)будовання, затурбовання, (у)паковання, (недо)гартовання, заховання, знервовання, нівельовання, нікльовання, зачаровання, стурбовання, спростовання, розлютовання, цяцьковання, (пере)фотографовання, гаптовання, мірковання, мальовання, наелектризовання, нараховання, нашпакльовання, натушовання, насовання тощо.

Ще одна показова риса Словника – розмаїття форм прикметників, утворюваних від того самого слова. Сучасні словники подають незрівнянно менше таких форм попри потребу (в термінознавстві часом гостру) диференціювати семантику прикметників за їхньою формою. Отже, у Словнику бачимо: адміністративний та адміністраційний; астрономічний (від астрономія) та астрономський (від астроном); атмосферний, атмосферичний та атмосферовий; багатоводий та багатоводний; (багато)елементний та (багато)елементовий; (багато)мільйонний та (багато)мільйоновий; багатотомний та багатотомовий; багатоформий та багатоформний; безхмарий та безхмарний; булатний та булатовий; ванний та ванновий; вантажний та вантажевий (від вантаж), а також вантажницький (від вантажник); вапновий, вапневий, вапнистий та вапенний; виділо́вий та ви́дільний (від також цікавого слова ви́діл); випускний та випусковий; вихідний та виходовий разом із вхідний та входовий; водогінний та водогоновий; вписний та вписовий; заатлантицький та заатлантійський (завважмо, що жоден з останніх двох прикметників не збігається із вживаним тепер); кореневий та корінний, лля́ни́й, льняни́й, лянни́й та льонни́й; магнетний та магнетовий, піщани́й та піскови́й; промі́нний та промене́вий тощо. У складі словосполук та конструкцій Словник подає також прикметники, утворені від слів, що їхні російські відповідники з тих чи тих причин не надаються до творення прикметників і тому відповідні прикметники у вихідному реєстрі не фігурують: напруговий, світобудовний, натисковий, затисковий, притисковий (попри брак окремого прикметника «тисковий»), дотиковий, стосунковий, ґанковий, перегінний, насінний, гнильний тощо. Завважмо також прикметники, що походять від прислівників: завжденний та завждішній (від «завжди»), відтеперішній, відтодішній тощо.

Цікавими видаються також прикметники з кінцевою основою -творчий. Крім поширених нині образотворчий та миротворчий, маємо гарячкотворчий, хороботворчий, животворчий, гнойотворчий, горотворчий, ґрунтотворчий, кислототворчий, плодотворчий тощо. Водночас Словник містить лише одне слово з основою -твірний – новотвірний. Цілком можна припустити, що четвертий том містив і терміни словотворчий та мовотворчий – на жаль, перевірити цей здогад нині неможливо.

На тлі розмаїття прикметникових форм впадає в око мала кількість активних дієприкметників. Докладніше про це див. статтю В. Старка [3].

Привертає увагу багатство та розгалуженість поданих у Словнику дериваційних ланцюжків. Розгляньмо для прикладу похідники від слова «кришталь» та скалькованого з російської мови слова «кристал», що його заступило в значенні твердого стану речовини з упорядкованою просторовою структурою, тоді як перше набуло значення, що є відповідником до російського «хрусталь» в обох його значеннях певного типу скла та різновиду кварцу (у сполуці «гірський кришталь», що за новітньою термінологією є кристалом всупереч першому значенню). Отже, від кришталь Словник містить іменники кришталик (у двох значеннях – «елемент ока» та «маленький кусочок кришталю», синоніми кришталина, кришталинка), прикметники криштальовий та буйнокришталевий (грубокристалічний), дієприкметник (с)криштальований, низку дієслів на позначення процесів – кришталити(ся)//закришталити(ся), кришталювати(ся)//скришталювати(ся), викриштальовуватися// викришталюватися, обкриштальовувати//обкришталювати, віддієслівні іменники кришталювання// скришталювання та віддієприкметниковий іменник криштальованість, прислівник кришталево (у сполуці кришталево чистий). Бачимо, що всі ці похідники перебувають у межах притаманних українській мові словотворчих моделей. Водночас від кристал маємо утворені подібно до щойно наведених іменники кристалик, кристалина, кристалинка, та прикметники кристалевий та кристаловий, а також кристалюватий. Крім того, Словник містить низку явно скалькованих прикметників (не)кристалічний, буйнокристалічний, давньокристалічний, старокристалічний, кристалоносний. Процесові похідники утворено вже за скалькованою з російської мови моделлю запозичування іншомовних слів, де фігурує семантично ненавантажений суфікс -із-: кристалізувати(ся)// скристалізувати(ся), викристалізовуватися//викристалізуватися, кристалізація, (не)кристалізаційний, кристалізування//скристалізування, кристалізованість, (с)кристалізований. Три суто фізичних терміни – кристалографія, кристалографічний та кристалоїд – цілком подібні до російських відповідників. На жаль, за браком четвертого тому ми не можемо відтворити всі відповідники до російського слова «хрусталь», тоді картина відокремлювання цих термінів та заступання українських похідників новоскалькованими була би повною. Завважмо, що якщо не брати до уваги вузькофахових терміносполук, Словник подає більше терміноваріянтів та словоформ, ніж «Фізичний словник» за ред. Фаворського.

З огляду на потреби фізичної термінології цікаво завважити, що до російського терміна «жидкость» поряд із поширеним тепер відповідником «рідина» подано також плин та течиво. Ці слова насправді мають ширше значення, а саме «плинне (текуче) середовище» (англ. fluid), тоді як рідина (liquid) є частинним випадком плину. Про це свідчить і переклад сполуки «жидкое состояние» – плинний (текучий) стан, і сполуки оліюватий плин, легкоплинна рідина, легкоплинне течиво, і те, що в ілюстраціях плинами названо дьоготь та нафту. Отже, Словник дає додаткову вагому підставу повернути до наукового обігу слово плин у притаманному йому значенні й заповнити термінну прогалину, штучно утворену через брак російського відповідника.

Розгляньмо ще один дериваційний ланцюжок, що зазнав невиправданих спотворень, а саме, слова, пов’язані з поняттям дослід. Ми не будемо тут торкатися запозиченого слова експеримент, наведемо лише похідники, утворені від питомого українського слова. Маємо: дієіменник дослід, а також назви особи дослідник, дослідувач, дослідниця; від них походять, відповідно, прикметники дослідний та дослідницький, а також дослідчий та дослідничий. Значення «робити досліди» передає дієслово досліджувати//дослідити, звідси маємо дієіменники досліджування//дослідження та дієприкметники досліджений та досліджуваний. До того ж у Словнику подано словосполуки науково-дослідча кате́дра та науково-дослідча праця. Жодних коментарів не потребує той факт, що всі наведені вище прикметники нині заступило єдине дослідний і що усталена номенклатурна словосполука науково-дослідний інститут за семантикою означає «інститут, що є об’єктом наукових дослідів».

Наступний приклад розгалуженого дериваційного ланцюжка стосується терміна звук. Від нього утворено одного прикметника звуковий. Далі маємо складеного терміна звуковбирання та відповідні прикметники звуковбирний, звуковбирущий. Російського терміна «звукоотражение» у вихідному реєстрі нема, тому не знаходимо його українського відповідника звуковідбивання, тим не менш маємо прикметника звуковідбивний. Проте маємо звуконаслідування, звуконаслідник, звуконаслідний. Термінів звукопровідність та звукопроникливість Словник не містить знову ж таки через брак російського відповідника, але маємо прикметники звукопровідний, звукопроникливий, звукопропускний. Дієслова є ті самі, що в сучасних словниках, звучати, позвучати, іменник на позначення процесу є, природньо, звучання. Далі маємо дві паралельні форми складеного іменника звукосполука та звукосполучення, іменника звуковик та низку слів, пов’язаних з описом якости звучання: однозвучність, (не)доброзвучність, (не)легкозвучність; однозвучний, (не)доброзвучний, (не)легкозвучний; однозвучно, доброзвучно, легкозвучно. Наявність слів неспівзвучність, неспівзвучний, неспівзвучно дає підставу вважати, що четвертий том має містити такі самі слова без префікса не-. Нарешті, маємо прикметника подібнозвукий, що в теперішніх словниках аналогів не має.

Важко протистояти спокусі навести ще два промовисті гнізда похідників, хоч вони й не пов’язані безпосередньо з природничою чи технічною термінологією. По-перше, це слова, що характеризують поетів та віршування (пропонуємо читачеві самому визначити, які з цих слів стосуються поетів добрих чи поганих та складання добрих чи поганих віршів): вірш, віршик, віршівник, віршований, віршовий, віршовик, віршогон, віршомаз, віршомазання, віршоманія, віршопис, віршоскладня, віршування, віршувати. По-друге, в наш час законопереступників в усіх галузях життя надзвичайно актуальною є наступна низка слів, що частину з них варто було б згадати й повернути до широкого вжитку: закон, законистий (обрядовий), законний, законник, законність, законно; законовчитель; законодавець, законодавницький, законодавниця, законодавство, законодавствувати, законодавчий, законодатний, законодатно; законодоглядач, законодоглядник, законодоглядчий; законознавець, законознавство; закономірний, закономірність; законопереступний, законопереступник, законопорушник; законопокірливий, законопокірний; законослухняний; законоправний, законочинний; законопроєкт, законоустава.

3. Словник великою мірою може слугувати за довідник з правильного слововжитку. Зокрема, відсутність у ньому деяких поширених натепер термінів та сполук є серйозною вказівкою на те, що вони є наслідком не завжди доречного калькування. Наприклад, у Словнику нема слова «невід’ємний» (російський реєстр не містить математичного терміна «неотрицательный», що його відповідником є невід’ємний), а до російського слова «неотъемлемый» подано чималу низку відповідників, що з них найцікавішим в нашому випадку є «неотъемлемое условие» – невідмінна умова. Отже, робимо висновок, що слово «невід’ємний» у сполуках зі словами «частина», «риса» тощо є пізнішою калькою й поширеною помилкою. Так само Словник містить слово «пальний» лише в значенні «такий, що може горіти чи його можна спалити» а слова «пальне» не містить зовсім, тоді як «паливо» фігурує у багатьох сполуках та прикладах попри брак в російському реєстрі слова «горючее» та неможливість подивитися в четвертому томі відповідники до слова «топливо». Отже, це підтверджує, що вживати слово «пальне» замість паливо є помилкою, що її треба всіма силами виправляти.

4. Хоч надія й вмирає останньою, на сьогодні мусимо з жалем визнати, що четвертий том (літери Р–Я) Словника втрачено і знайти його навряд чи можливо. Проте про його вміст можна великою мірою судити за матеріялами перших трьох томів. Насамперед завважмо, що Словник містить досить повні та розгалужені дериваційні ланцюжки відповідників російських слів на А–П. Це означає, що за наявними в перших трьох томах окремими словами, пов’язаними з відповідниками російських слів на Р–Я, можна відтворити дериваційні ланцюжки слів із четвертого тому згідно з моделями, очевидними з матеріялу перших трьох томів, навіть попри незворотну втрату слів, що їх пересічний сучасний носій мови не утворює автоматично. Про написання слів, що є відповідниками до російського слова «химия», свідчать слова та словосполуки неорганічна хемія, зоохемія, хемічний апарат, хемічний процес тощо, хоча й маємо алхімик, алхімічний, алхімія. Так само попри незмогу подивитися на відповідники слова «шерсть» та його похідників, маємо у складі словосполук та ілюстрацій слова вовна, вовниння, вовнистий, вовнуватий, вовнявий, вовняний, вовнянка, вовняр, вовнярка. До складання українського реєстру можуть стати в пригоді й дієслова доконаного виду (та відповідні віддієслівні іменники), утворені додаванням префіксів, а також іменники, що фігурують у сполуках чи ілюстраціях у непрямому відмінку (інколи у кількох). У складі словосполук та ілюстрацій можна знайти також українські слова, що не мають однослівних російських відповідників і не потрапляють до російсько-українських словників через підпорядкованість добору українських слів російському реєстрові.

Отже, попри те, що наш розгляд є поки що дуже побіжний та попередній, докладний мовознавчий аналіз ще попереду, можна з цілковитою певністю зробити висновок: Російсько-український словник за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова є не лише найґрунтовнішим натепер російсько-українським словником, а й джерелом питомої української лексики, взірцевих словотворчих моделей, мовних конструкцій та усталених висловів, зразків запозичування іншомовних слів та їх адаптування до системи української мови. Він не лише не застарів, а по глибшому вивченні напевне постане як найповніше й найдокладніше сучасне лексикографічне джерело, що його значення для дальшого розвитку української мови важко перебільшити.

1. Російсько-український словник. т. 1 (А–Ж). За ред. А. Кримського. – К:Червоний шлях, 1924.; т. 2. За ред. А. Кримського. вип. 1 (З–К). – К.: ДВУ, 1929; вип. 2 (Л–Намыкивать) – К.: УРЕ, 1932; вип. 3. (Намыл–Нять), – К.: УРЕ, 1933; т. 3. За ред. С. Єфремова. вип. 1. (О–Поле) – К.: ДВУ, 1927; вип. 2 (Поле–Пячение) – К.: ДВУ, 1928. 2. Російсько-український словник. За ред. А. Кримського та С. Єфремова. – К.: Держ. вид-во України – УАН, 1924–1933. – Т.1–3. Електронна версія: (підготував Олександер Телемко) – К: К.І.С., 2007. Адреса в Інтернеті: http://www.r2u.org.ua. 3. Старко В. Ф. «Російсько-український словник» (1924–1933) та українське академічне словникарство // Лексикографічний бюлетень, 2008 (прийнято до друку).