| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ВІСНИК

Національного університету «Львівська політехніка»

«Проблеми української термінології»

№ 648

Рожанківський Р. Синтаксично-стилістичні риси науково-технічної мови / Роман Рожанківський // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2009. – № 648. – С. 34–38.

УДК 801.55

Роман Рожанківський

Національний університет «Львівська політехніка»,

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології

Держспоживстандарту та Міністерства освіти і науки України

СИНТАКСИЧНО-СТИЛІСТИЧНІ РИСИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ МОВИ

© Рожанківський Р. В., 2009

Зібрано основні синтаксично-стилістичні конструкції науково-технічної мови, що базуються на засадах української народної мови: центр висловлювання – дієслово; переважають активні конструкції, а також пасивна безособова конструкція з віддієслівною присудковою формою на -но, -то й виразною результативністю; обмежено вживання іменних складених присудків, а також суб’єктів дії в орудному відмінку тощо

Primary syntactic-stylistic constructions of scien-tech language based on Ukrainian folk rules is collected: verb as centre of expression; preference of active constructions also passive impersonal construction with verbal predicative form and domination of effectiveness; use of nominal composite adjectives also agent in ablative are limited etc.

Синтаксис української науково-технічної мови самобутній, бо сформувався на підставі синтаксису народної мови, типові ознаки якого – розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій. Активні конструкції речення переважають над пасивними. Пасивні конструкції в українській мові – це переважно наслідок впливу російського канцелярського стилю, який частково нівелює активність особи – зіставмо: «Ми виконали роботу» та «Робота виконана нами».

1.  Характерні для української мови синтаксично-стилістичні конструкції

1.1. Дієслівність української мови (центр висловлювання – дієслово): Зі справою не можна зволікати – Дело не терпит отлагательств; Прямувати до мети – Идти по направлению к цели (у російській мові сенсове навантаження – в іменниках).

1.2. Органічна активна конструкція з підметом, який визначає активного суб’єкта дії іменником у називному відмінку, присудком, вираженим дієсловом у формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього часу, та додатком, що вказує на об’єкт дії: Ми досліджуємо процес..., Кафедра розглядає предмет..., Дослідники вивчають явище... .

1.3. Активна конструкція з підметом, який визначає активного суб’єкта дії іменником у називному відмінку, присудком, вираженим дієсловом у формі 3-ї особи однини чи множини минулого часу, та додатком, що вказує на об’єкт дії: Аспірант врахував зауваження; Спеціалізована рада зробила висновки (п. 1.2 – теперішній час, п. 1.3 – минулий).

1.4. Органічна пасивна конструкція – безособове речення на -но, -то, у якому домінує результативність і не передбаченість визначати виконавця (його вже визначено у попередніх реченнях). Найхарактерніша риса українських форм на -но, -то наявність іменника в знахідному відмінку на позначення об’єкта дії: Напрацьовання узагальнено ..., Запропоновано нову модель..., Зібрано цікавий матеріял ..., Модель використано (іменника в орудному відмінку із зазначенням суб’єкта дії застосовувати не треба: Нами узагальнено напрацьовання..., Нову модель запропоновано дослідниками...).

1.5. Неозначено-особові активні конструкції з простим дієслівним присудком: Зауваження врахували, Зауваження враховуємо, Зауваження враховуватимемо; Визначили залежності, Визначаємо залежності, Визначатимемо залежності.

1.6. Неозначено-особові активні конструкції зі складеним дієслівним присудком, зв’язковими та модальними компонентами: Зауваження можна врахувати, Моделі треба використати (замість присудка з пасивним дієприкметником у його складі: Зауваження можуть бути враховані, Моделі повинні [мусять] бути використані).

1.7. Узагальнено-особові пасивні конструкції, у яких дію, стан чи ознаку, виражену присудком, сприймають як характерну завжди чи зазвичай (присудок подають переважно у 3-й особі множини): Обмеження на параметри не вводять, Моделі використовують для…, Людям жити не давали.

1.8. Інфінітивне речення, головний член якого виражено інфінітивом – неособовою формою дієслова: Аварію легше попередити, ніж усувати наслідки й ремонтувати устатковання.

1.9. Гармонійне поєднання двох протилежних процесів – синтаксичної конденсації у вигляді іменних конструкцій (Ужили заходів для забезпечення працездатності) та синтаксичного розчленування речення (Ужили заходів, щоб забезпечити працездатність) для послідовного опису дії чи події.

Примітка. Не треба конструювати речення з декількома віддієслівними іменниками на -ння.

1.10. Вимушено застосувують іменний складений присудок (розщеплений присудок), коли іменник у цьому присудку – це термін чи термінний елемент, а семантично відповідного терміна з дієсловом нема в терміносистемі: Виконувати оброблення різанням, Здійснювати лінійне згладжування швидких коливань (терміни підкреслено; простіші конструкції Обробляти різанням, Лінійно згладжувати швидкі коливання в науково-технічній мові без визначення нових понять, на жаль, не можна.

1.11. Українська нормативна система керування відмінками, яка забезпечує зв’язок слів за формою відмінка, зокрема у стійких прийменниково-іменникових і дієслівно-іменникових сполуках.

Далі грубим шрифтом подано правильні форми керування, а неправильні (кальки з російської мови) – курсивом.

1.11.1.  Cтійкі прийменниково-іменникові сполуки:

ДЛЯ:  комісія для складання резолюції (комісія по складанню резолюції)

ДО:  до березня (по березень); відповідно до вимог (відповідно вимогам); виводити до резерву [резервувати] (виводити в резерв); брати до уваги (приймати до уваги)

З:  дослідження з теплотехніки (дослідження по теплотехніці); з походження (за походженням); знати з досвіду (знати по досвіду); з тієї причини (по тій причині); згідно з законом (згідно закону)

ЗА:  обчислити за формулою (обчислити по формулі), за даними аналізу (по даних аналізу), порівняти за показниками (порівняти по показниках), пливти за течією (пливти по течії)

НА:  на вигляд (по виду, по вигляду), на вимогу (по вимозі, за вимогою), на адресу (за адресою), на замовлення (по замовленню), на запит (по запиту, за запитом), видавати на-гора (видавати нагору), звертати увагу на щось (приділяти увагу чомусь)

ПІД:  не під силу (не по силах, не по силам), під навантагою (при навантаженні), під тиском (при тиску), брати під сумнів [сумніватися] (відчувати [мати] сумнів), під час виконання, виконуючи (при виконанні)

ПІСЛЯ:  після закінчення школи (по закінченню школи), після прибуття потягу (по прибутті потягу)

ПО:  по два в рядку; по черзі; по периметру; по каналах [каналами] (по каналам); піти по товар (піти за товаром)

ПРИ:  перебувати при владі (знаходитися при владі)

У(В):  в усіх напрямках (по всіх напрямках), у певні періоди (по певних періодах), в Україні (на Україні)

ЧЕРЕЗ:  через непорозуміння (по непорозумінню), через помилку, помилково (по помилці)

1.11.2. Стійкі дієслівно-іменникові сполуки [4; 5]:

-   брати [взяти] участь (приймати [прийняти] участь)

-   вживати заходів (приймати [вживати] заходи [міри])

-   вибачатися (просити пробачення)

-   відмінної якості (відмінний за якістю)

-   давати змогу (давати можливість)

-   дістати професуру (отримати професуру)

-   долати перешкоди (переборювати перешкоди)

-   дотримуватися вимог, відповідати вимогам, задовольняти вимоги (задовольняти вимогам)

-   завдавати болю [втрати, збитків, поразки, страху, удару, шкоди] (спричиняти [наносити, завдавати] біль [втрату, збитки, поразку, страх, удар, шкоду]) – іменник у родовому відмінку

-   запобігати нещасному випадкові (запобігати нещасний випадок)

-   надавати ваги [вигляду, сенсу, сили, смаку, упевненості, форми] (придавати [надавати] вагу [ви(гля)д, сенс, силу, смак, упевненість, форму]) – іменник у родовому відмінку

-   надавати слово [допомогу, змогу, інформацію, перевагу, повноваження, право] – іменник у знахідному відмінку

-   обіймати посаду (займати посаду)

-   ставити питання, порушувати питання (піднімати питання)

-   складати подяку, оголошувати подяку, дякувати (виносити подяку)

-   ставити вимогу (пред’являти вимогу)

-   цілими днями (по цілих днях)

-   протягом часу, упродовж часу (на протязі часу)

-   убезпечувати [убезпечити] щось (забезпечувати [забезпечити] безпеку чогось)

1.12. Застосування синтетичних конструкцій. Попри те, що майже всі слов’янські мови в морфологічній класифікації виступають як флексійно-синтетичні, російська й українська мови перебувають на протилежних полюсах за рівнем розвитку аналітичних і синтетичних засобів. Російська – найаналітичніша, а українська – найсинтетичніша, поряд з чеською та словацькою. Польська, наприклад, розташована в проміжку ближче до української. Система української мови базується головно на кодуванні поняття словом-терміном, тому словниковий запас мови дуже обсяжний. Ось лише декілька прикладів з [3]: книгарня – книжный магазин, залізниця – железная дорога, зневіра – упадок духа, садовина – садовые деревья, передусім – прежде всего, відтоді – с тех пор, чимдуж – что есть силы, досі, дотепер – до сих пор, нанівець – на нет, різьблений – покрытый резьбой, цвяхований – обитый гвоздиками с широкой шляпкой, жоден – ни один, аби – лишь бы, бо – так как, лікарка – женщина-врач, якнайдорожча – всех дороже, найшвидший – самый быстрый, занизько – слишком низко, завелике – слишком велико, тонесенька – совсем тонкая. А також обабіч (по обидва боки), обіруч (обома руками), унеможливлювати (робити неможливим), знебарвлювати, попереставляти, повідновлювати, порозкидати, познешкоджувати, познешкодити, попересполокувати, цегельня (цегельниа фабрика), броварня (пивоварня), ливарня (ливарний завод) тощо.

Окрім простих (синтетичних) форм ступенювання якісних прикметників і прислівників, українська мова має прості форми дієслів майбутнього часу типу виконуватимуть (будуть виконувати), розроблятиме (буде розробляти). Зазначимо ще специфічні формотвори складних слів (горицвіт, пройдисвіт, Убийвовк, Вернигора), багатство віддієслівних прикметникових форм, що дають змогу відбивати розмаїті відтінки значень [6; 7].

2. Нехарактерні для української мови стилістично-синтаксичні конструкції

2.1. Широке застосування пасивних конструкцій. Російська (книжна) мова засвоїла стародавню канцелярську традицію до пересунення суб’єкта дії на другий план, а українська (народна) її цілком відкинула [1].

2.2. Трикомпонентні пасивні конструкції, утворені дієсловом недоконаного виду пасивного стану на -ся, іменником у формі орудного відмінка на позначення суб’єкта дії та іменником у називному відмінку, що визначає об’єкт дії: Процес текстотворення розглядається нами…, Текст визначається дослідниками…, Нами проводиться велика робота… . Така конструкція дуже характерна для книжних стилів російської мови. Цю, перейняту й тепер типову конструкцію українських наукових текстів, треба заміняти на органічну активну: Ми розглядаємо процес текстотворення… ; Дослідники визначають текст… ; Ми багато працюємо… [2].

2.3. Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловом недоконаного виду пасивного стану на ‑ся та іменником у називному відмінку на позначення об’єкта дії, які, на відміну від трикомпонентних з п. 2.1, не містять іменника в орудному відмінку – суб’єкта дії: Проблема розробляється в аспекті…, Текст аналізується в контексті…, У розділі описуються мовні формули…, Робота проводиться велика… . Це безособові конструкції і тут доречні інші форми, зокрема на -но, -то: Проблему розроблювано в аспекті…, Текст аналізовано в контексті…, У розділі описано мовні формули…, Багато працюємо (Розробляємо багато, Напрацьовуємо багато), Розробили багато (Напрацювали багато, Розроблено багато, Напрацьовано багато) [2].

2.4. Трикомпонентні та двомпонентні конструкції, до складу яких уходить присудковий пасивний дієприкметник доконаного виду: Визначені залежності (між величинами); Висновки були прийняті (спеціялізованою радою). Присудковість українських дієприкметників невиразна. З виразу визначені залежності не можна відразу визначити, яку функцію тут виконує дієприкметник – присудкову чи означеннєву (Визначені залежності подали графічно). У російській мові «определены зависимости» й «определённые зависимости» розрізняють відразу.

Тому в українській мові природніше вживати конструкції дієслівні та на -но, -то: Аспірант врахував зауваження; Зауваження врахували; Зауваження враховано; Визначили залежності; Визначено залежності.

Примітка. Деякі дослідники не заперечують цілком конструкцій з пасивним дієприкметником доконаного виду, а сприймають їх як доцільний проміжний етап у перетворенні дієслівних особових речень у безособові: Аспіранти надрукували статті → Статті надруковані аспірантами → Статті надруковані → Статті надрукували → Статті надруковано [1].

2.5. Іменні складені присудки (розщеплені присудки) з дієсловом та іменником, напр. рос. удержать в памяти укр. запам’ятати, аналогічно: положить основание → заснувати; подвергать критике → критикувати; прийти в негодность → зіпсуватися; находиться в противоречии с чем-то → суперечити чомусь; привести к ухудшению → погіршити; приносить извинения → вибачатися; приходить в упадок → занепадати; предъявлять требование → вимагати; обеспечивать защиту → захищати; поддавать исследованиям → досліджувати; отдавать распоряжения → заряджати, розпоряджатися; виконувати оброблення → обробляти; здійснювати сівбу → сіяти; забезпечувати безпеку → убезпечувати тощо.

Примітка. Іменний складений присудок застосовують, коли це стійка дієслівно-іменникова сполука, див. п. 1.11.2, а також коли іменник – це термін чи термінний елемент, див. п. 1.10.

2.6. Застосування активних дієприкметників (від перехідних дієслів). Замість активних дієприкметників в українській мові вживають прикметники, іменники, пасивні дієприкметники, дієприслівники, підрядні речення тощо: фраза, не имещая смысла → беззмістовна фраза; использующаяся модель → використовувана модель; коллектор, отводящий продукты сгорания → колектор-вивідник продуктів спалювання; падающая волна → набіжна хвиля; затухающие колебания → згасні [згасливі] коливання; заведующий отделом → завідувач відділу; управляющий делами → керівник справ; ведущий программы → ведучий програми; бегущий, движущийся → рухомий тощо.

Висновки. Для того, щоб науково-технічна мова стала стислою та однозначно зрозумілою потрібно:

1.  Пасивну конструкцію з субיִєктом дії в орудному відмінку заміняти активною конструкцією.

2.  Пасивну безособову конструкцію з обיִєктом дії в називному відмінку та дієсловом на -ся заміняти на неозначено особову конструкцію (деколи безособову на -но, -то).

3.  Безособову конструкцію з присудковим пасивним дієприкметником доконаного виду заміняти конструкцією на -но, -то.

4.  Складений присудок з дієсловом та іменником, якщо це не термін і не стійка дієслівно-іменникова сполука, заміняти на дієслово. 

5.  Не вживати активні дієприкметникові форми на -аючий, -уючий.

6.  Повсюдно вживати українські синтетичні конструкції.

7.  Вживати стійкі прийменниково-іменникові та дієслівно-іменникові сполуки

1. Непийвода Н. Мова української науково-технічної літератури: функціонально-стилістичний аспект / Наталія Непийвода – К.: ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1997. – 303 с. 2. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови / Катерина Городенська // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – вип. IV.– К.: КНЕУ, 2001.– С. 11–14. 3. Wieczorek D. Syntetyczność języka ukraińskiego: ukraińsko-polsko-rosyjskie paralele / Diana Wieczorek // Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. – Lublin – Polonia, v. XIV / XV. – 1996 / 1997. – C. 121–131. 4. Рожанківський Р. Щодо українського стилю фахової мови / Роман Рожанківський // Проблеми української термінології: зб. наук. праць. – 1998. – С. 43–46. 5. Бойченко Б. Термінологічний характер стійких дієслівних сполук / Наталія Бойченко // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – вип. IV.– К.: КНЕУ, 2001.– С. 28–31. 6. Моргунюк В. Передмова / Виталь Моргунюк // Російсько-український словник наукової і технічної мови. – К., 1997. – С. 3–13. 7. Кочерга О. Про заповнювання прогалин у термінологічних словотворчих ланцюжках / Ольга Кочерга, Наталія Непийвода // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – вип. IV.– К.: КНЕУ, 2001. – С. 182–185.