УДК 811.112.2’373.611:001.4:33

Світлана Дружбяк

Національний університет «Львівська політехніка»

СЛОВОСКЛАДАННЯ У ТВОРЕННІ СУЧАСНИХ НІМЕЦЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

© Дружбяк С., 2010

У статті розглянуто словоскладання та його роль у творенні нових економічних терміноодиниць, досліджено семантичні відношення між компонентами складного терміна, визначено продуктивні словотвірні моделі термінів-композитів.

Ключові слова: німецька мова, економічна термінологія, словоскладання, словотвірна модель, продуктивність.

The article describes word composition and its role in creating new economic terms; semantic correlation between components of compound term are researched; productive word-building models of term-composites are defined.

Keywords: German language, economic terminology, word composition, word-building model, productivity.

Для сучасної лінгвістики вивчення термінологічної лексики має велике значення як з погляду відображення в ній рівня розвитку тієї чи іншої науки на певному етапі, логічної стрункості побудови наукової системи знань, так і з позиції шляхів формування термінології. Останні роки лінгвісти займаються дослідженням економічної термінології, пояснюючи це тим, що саме в цій галузі відбуваються найзначніші соціальні зрушення, спостерігаються нові явища й процеси, які потребують точних економічних номінацій.

У процесі створення нових слів збагачуються й вдосконалюються також і способи словотвору, що особливо помітно під час дослідження лексичних інновацій різних термінологічних систем, оскільки термінологія є найдинамічнішою підсистемою національної мови. Зважаючи на те, що українська економічна термінологія перебуває на етапі побудови й поповнюється насамперед запозиченнями, часто ігноруючи власний словотворчий потенціал, доцільним видається аналіз розвитку термінології економічної галузі в інших мовах, де до утворення нових терміноодиниць активно залучаються власні ресурси.

Основний словотворчий процес у німецькій мові — словоскладання (композиція). Словоскладання є одним з могутніх джерел розвитку й поповнення словникового складу за рахунок наявного в його розпорядженні арсеналу функційно-структурних одиниць і яке особливо розвинулося в германських та інших індоєвропейських мовах [1, c. 2]. Словоскладання було предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних учених [1–6], однак відсутній аналіз ролі словоскладання у економічній термінології.

Метою статті є аналіз складних економічних термінів. Композиція виступає головним засобом номінації відповідних понять і у сфері економіки, тому що задовольняє ті вимоги, які висуваються до терміна, адже складні слова, місткі за змістом і компактні за формою, здатні економно й водночас усебічно відображати ознаки, якості й характеристики різних об’єктів дійсності. Словоскладання ідеально виконує розрізнювальну функцію й дає можливість чітко класифікувати суміжні спеціальні поняття. За допомогою словоскладання на базі ключових термінів, що виражають родові поняття, утворюються групи термінів, що виражають видові поняття. При цьому, часто виникають об’ємні терміни, у яких окремі компоненти нарощуються своєрідними «сходами», в українській мові їхніми відповідниками є словосполуки, як найбільш характерний спосіб вираження розгорнутого визначення: die Belastung «навантаження» [7, с. 135]; die Mehrbelastung «надмірне навантаження» [7, с. 514]; die Mehrfachbelastung  «багатократне (податкове) навантаження» [7, с. 135]. Можливість створення нових складних термінів у досліджуваній термінології велика, однак її регламентують семантико-синтаксичні відношення між компонентами. За характером граматичних зв’язків між компонентами складні слова поділяються на три основні групи: а) складні слова з підрядним зв’язком між компонентами (атрибутивні); б) складні слова з сурядним зв’язком між компонентами (копулятивні); в) складні слова із підрядно-сурядним зв’язком між компонентами (атрибутивно-копулятивні).

У формуванні економічної термінології найпродуктивніша перша група (77%). Компоненти такого складного слова перебувають у відношеннях, де перший компонент визначає другий. Інакше кажучи, семантичні відношення між компонентами такого терміна об’єднані однією спільною ознакою: перший (слово-означення) уточнює, конкретизує значення другого компонента (слова-означуваного), наприклад: die Grundarbeit «основна робота» [7, с. 371], der Inlandsmarkt «внутрішній ринок» [7, c. 411].

На відміну від композитів першої групи, компоненти складних слів, пов’язані сурядним зв’язком, рівноправні у формуванні значення композита: Однак такі терміни не розповсюджені в економічній термінології.

Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що складні слова третьої групи (23%) характерні лише для три- і більшекомпонентних термінів: die Halb-Fertigfabrikate «напівфабрикати» [7, с. 380], die Einverkauf-Verkaufsbedingungen «умови купівлі-продажу» [7, с. 256]. Як бачимо із прикладів, два перших компоненти вступають у сурядні відношення між собою і в підрядні — з основним словом.

За кількістю компонентів більшість нових економічних термінів є двочленними сполуками. Загальна кількість три-, чотири-, та п’ятичленних термінів значно менша за кількість двочленних сполук. Наступні цифрові дані свідчать: у загальну кількість 670 одиниць, утворених способом словоскладання, входять: а) двочленні — 521 одиниця — 77,7 %; б) тричленні — 119 одиниць — 17,8 %; в) чотиричленні — 26 одиниць — 3,9 %; г) п’ятичленні — 2 одиниці — 0,6%.

Аналіз субстантивних двочленних термінів виявив, що першим компонентом виступають іменники, прикметники, дієслова, числівники, прислівники, прийменники, сполучники. Однак активність частин мови у створенні економічних термінів неоднакова. Таблиця 1. демонструє сполучуваність іменника, що виступає другим компонентом.

Таблиця 1.

Сполучуваність іменника як другого компонента німецьких економічних термінів-композитів

Найбільшою функційною активністю (67,2%) відзначається модель S+S=S: die Betriebseinheit «виробнича одиниця» [8, с. 104], das Umlaufvermögen «ліквідні активи» [8, с. 492]. На нашу думку, продуктивність цієї моделі пояснюється тим, що композит із першим компонентом іменником є таким мовним утворенням, яке вже в момент виникнення має риси що зближують його, з одного боку, із синтаксичними, а з іншого — з етимологічними складовими одиницями лексики взагалі.

Друге місце посідає модель A+S=S з першим компонентом прикметником (15,6%). Уважаємо це особливістю саме економічної термінології, оскільки, за свідченням дослідників, вона, по-перше, досить рідко вживається в сучасній німецькій мові, а по-друге, і в терміносистемах інших наук не продуктивна. Наприклад, у термінології з металообробки ця модель займає третє місце після моделі з дієслівними основами, і її продуктивність становить лише 9% [4, с. 107]. Це можна пояснити тим, що під час створення економічного терміна нерідко варто уточнити, конкретизувати яке-небудь поняття, тож до уваги беруться прикметники, які допомагають висвітлити певні якості об’єкта: die Langläufer «довгострокові цінні папери» [8, с. 312], der Schnellverkehr «швидкісні перевезення» [8, с. 437], der Niedriglohn «низький рівень заробітної плати» [8, с. 362]. У межах цієї моделі в економічній термінології нерідко використовують ступені порівняння прикметників для детальнішої диференціації певного поняття: der Kleinstbetrаg «мінімальна сума» [8, с. 278], der Höchstbeitrag «максимальне значення» [8, с. 244], die Minderleistung «зниження виробництва» [8, с. 344].

Третьою продуктивною моделлю двочленних термінів (9,2%) є модель V+S=S. Вона характеризується тим, що дієслово, представлене зазвичай у вигляді основи теперішнього часу індикатива, утрачає свої спеціальні граматичні властивості і вступає в атрибутивні відношення: die Abladefrist «строк розвантаження» [8, с. 5], die Staffelpreise «диференційовані ціни» [8, с. 456].

В економічній термінології є складні слова, першими компонентами яких виступають інші частини мови: числівники (3,1%), прислівники (2,4%), прийменники (2,2%) і сполучники (0,3%): der Erstbeleg «первинний документ» [8, с. 176], die Zweitschrift «дублікат, копія» [8, с. 592], das Pluszeichen «знак підвищення курсу акцій на біржі» [8, с. 588], der Direktkredit «прямий кредит» [8, с. 224], die Nichtzahlung «несплата» [8, с. 548]. Але ці спеціальні слова рідковживані.

Серед двочленних економічних термінів виявлено також ад’єктивні й дієслівні терміноодиниці. Для складних слів з опорним компонентом-прикметником властиві такі словотвірні моделі:

1.  S+A. Терміни цієї моделі вказують на предметно-якісні характеристики поняття: arbeitsintensiv «той, що потребує великих затрат праці» [8, с. 42], berufsständisch «професійний» [8, с. 93], betriebsbereit «готовий до експлуатації» [8, с. 103];

2.  А/Adv.+А. Домінантними для термінів цієї моделі є комплексно-якісні ознаки поняття: freiberuflich «вільної професії» [8, с. 202], eigenhändig «власноручний» [8, с. 145];

3.  V+А. За цією моделлю утворено лише поодинокі ад’єктивні терміноодиниці, наприклад: gewinngünstig «прибутковий, рентабельний» [8, с. 362], nutznießerisch «заснований для отримання зиску» [8, с. 556], що свідчить про непродуктивність дієслова як першого компонентa для утворення економічних термінів.

Складні дієслівні терміноодиниці представлено такими структурними типами: а) А/Adv+V, наприклад: fremdfinanzieren «фінансувати за рахунок залучення сторонніх коштів» [8, с. 204], glattstellen «закривати (позицію)» [8, с. 228]; б) S+ V, наприклад: endkonsolidieren «проводити остаточну консолідацію» [8, с. 162], handhaben «керувати, володіти» [8, с. 238].

Широко застосовують в економічній термінолексиці багаточленні іменники (22,8%), зазвичай тричленні (Trikomposita) (17,8%); вони виражають різновид того чи іншого поняття, слугують для диференціації значення основного слова. Словотвірний аналіз трикомпонентних термінів показує, що вони створені за такими основними моделями німецької мови:

1.  Модель S+S+S=S: die Arbeitsmarktpolitik «політика на ринку праці» [8, с. 43], der Kundenberatungsdienst «консультативна служба з надання послуг покупцям» [8, с. 467], die Lohnsteuerberechnung «підрахунок суми на заробітну плату» [7, с. 494];

2.  Модель А+S+S=S: der Fachnormenausschuss «комітет промислових нормативів і стандартів» [7, с. 297], der Einzelhandelsverkauf «роздрібний продаж» [7, с. 259], die Grundmittelumbewertung «переоцінка основних засобів» [7, с. 373];

3.  Модель V+S+S=S: der Sparkassenbrief «депозитний сертифікат» [7, с. 698], der Sparkassensektor «сектор ощадних кас» [7, с. 698];

4.  Модель Adv+S+S=S: die Auβenwirtschaftstätigkeit «зовнішньоекономічна діяльність» [7, с. 104], das Selbstversorgungswirtschaft «дрібне сільськогосподарське підприємство» [7, с. 685];

5.  Модель Num+S+S=S: das Doppelbesteuerungsаbkommen «угода (між державами), що ліквідовує подвійне обкладення податками» [7, с. 231], der Dreischichtbetrieb «підприємство з роботою в три зміни» [7, с. 232].

У досліджуваний період (2000–2009 рр.) активізується тенденція до збільшення кількості багаточленних композитів. Ф. Дебус стверджує, що в сучасній німецькій мові зростає кількість багаточленних лексичних одиниць, які слугують основою для подальших конструкцій [5, с. 34]. Це явище спостерігається й під час створення економічних термінів. Зафіксовано 26 чотиричленних складних слів (3,9%), утворених за такими словотвірними моделями: 1) S+S+S+S: die Steuerbemessungsgrundlage «базис податкових розрахунків» [9, с. 239], 2) S+S+Adj+S: der Lohnsteuerfreibetrag «неоподаткований мінімум заробітної плати» [9, с. 168], 3) S+Adj+S+S: der Materialgemeinkostenzuschlag «надбавка до загальних витрат на сировину й матеріали» [9, с. 176], 4) S+S+V+S: der Umweltverträglichkeitsprüfbericht «звіт про вплив на навколишнє середовище» [9, с. 253], 5) Adj+S+S+S: die Fremdwährungskostendeckung «валютна окупність» [9, с. 112], 6) Adv+S+V+S: der Alleinverdienerabsetzbetrag «сума єдиного доходу в сім’ї, яка не оподатковується» [8, с. 13], 7) Adv+S+S+S: die Mehrstimmrechtsaktie «багатоголоса (плюральна) акція» [9, с. 178].

У процесі аналізу фактичного матеріалу виділено також 2 п’ятичленні композити: das Lebensmittelselbstbedienungsgeschäft «продуктовий магазин самообслуговування», die Geldausgabeautomatenbedienungsanweisung «інструкція для користування банкоматом».

Використання багатокомпонентних термінів пов’язано із прагненням передати у вигляді одного слова якомога більше інформативних особливостей основного поняття. Тут важко виділити продуктивні моделі, оскільки всі частини мови можуть виступати в складних атрибутивних одиницях.

Отже, можемо констатувати, що словоскладання як спосіб деривації економічних термінів є найпродуктивнішим, оскільки ним утворено 47,1% (670 одиниць) від загальної кількості (1422 одиниці) термінів. Композити характеризуються високою інформативністю й здатні вмістити в себе зміст цілого відрізка речення. Ця перевага забезпечує їх часте вживання у фаховій періодиці, наприклад: Zum Anlage-Universum gehören unter anderem Flugzeug-Hersteller, Industrie-Konglomerate, Anlagenbauer, Baumaschinenhersteller, Fluggesellschaften und Zeitarbeits-Firmen. Der Aufschlag beträgt maximal 5 %, die jährliche Managementgebühr 1,25 % (Wirtschaftswoche 2002/07/16/).

Проведене дослідження складних німецьких економічних термінів дає підстави зробити такі висновки: 1) продуктивність термінів-композитів у німецькій економічній термінології спричинена тим, що вони дають змогу виразити спеціальне поняття найточніше, адже відповідають відразу декільком основним ознакам терміна: злитість, єдність формальної структури, моносемантизм; 2) нові складні слова в економічній термінології створюються шляхом формування єдиної монолітної складної основи, компоненти якої можуть бути коренями, похідними простими чи складними основами. Як видно із проведеного дослідження, компонентний склад термінів-композитів може бути дуже різноманітним.

1. Омельченко Л. Ф. Английская композита: Структура и семантика: Автореф. дис… д-ра филол. наук: 10.02.04. / Киев. гос. ун-т им. Т. Шевченко / Лариса Федоровна Омельченко — К., 1989. — 43 с. 2. Розен Е.В. Новые слова и устойчивые словосочетания в немецком языке / Евгения Владимировна Розен. — М.: Просвещение, 1991. — 190 с. 3. Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка. Серия «Из лингвистического наследия М. Д. Степановой». Изд. 2 / Мария Дмитриевна Степанова — М.: Ком книга, 2007. — 376 с. 4. Ревеко Л. С. Лингвистические и экстралингвистические аспекты лексических инноваций в сфере специальной лексики (на материале современной немецкой терминологии по металообработке): дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Людмила Сергеевна Ревеко — К., 1984. — 241 с. 5. Debus F. Entwicklungen der deutschen Sprache in der Gegenwart und in der Zukunft? / — Akademie der Wissenschaften und Literatur. — Mainz, Franz Steiner Verlag, Stuttgard, 1999. — № 2. — 56 S. 6. Fleischer W. Aspekte der sprachlichen Bennenung / Wolfgang Fleischer. — Berlin: Akademie Verlag, 1984. — 125 S. 7. Большой немецко-русский экономический словарь. Ок. 50 000 терминов / Под ред. Ю. И. Куколева. — 3-е изд., стереотип. — М.: РУССО, 2005. — 928 с. 8. Новый немецко-русский экономический словарь / Сост.: В. Салищев, Х. Дикс — М.: РУССО, 2002. — 608 с. 9. PONS Fachwörterbuch Marktwirtschaft. Немецко-русский словарь, русско-немецкий глоссарий / Rathmayr Renate. — К.: Методика, 2004. — 432 с. 10. Wirtschaftswoche [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.wiwo.de/archiv/2002/07/16/.