УДК 811.161.2’373.612.2: 687

Оксана Романова

Харківський національний технічний університет

сільського господарства імені Петра Василенка

МЕТОНІМІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ШВАЦЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

© Романова О. Г., 2011

У статті досліджено метонімічний семантичний процес і визначено продуктивні моделі метонімії в сучасній українській швацькій термінології, що є актуальним для її систематизації, стандартизації та уніфікації. Метонімічне перенесення розглянуто як один зі способів розвитку семантичної структури мовної одиниці.

Ключові слова: українська мова, швацька термінологія, полісемія, метонімія, модель.

Metonymical semantic process is researched in the article and productive models of metonymy are defined in a modern Ukrainian sewing terminology that is actual for its systematization, standardization and unification. Metonymical transference is considered as one of the ways of development of semantic structure of a linguistic unit.

Keywords: Ukrainian language, sewing terminology, polysemy, metonymy, model.

Словниковий склад мови є відкритим і постійно змінюється, зокрема її одиниці набувають нових значень. Поряд із метафорою в загальновживаній мові метонімія вважалася фігурою мови й була об’єктом для дослідження ще в античних поетиках і риториках. Метафора і метонімія є «прикрасою мови», вони «виблискують, мов якісь світила», зауважував Цицерон [9, с. 221]. Пізніше метонімію розглядали в межах стилістики й літературознавства як один із основних видів тропів, поширених у мові. На різних етапах розвитку мовознавства метонімія неодноразово привертала увагу дослідників. Незважаючи на те, що вивчення метонімії має багатовікову історію, вона розглядалася менше в загальновживаній мові й більше в термінології. На думку О. Кубрякової, «захоплені метафорою й присвятивши їй стільки публікацій, ми ніби відсунули на другий план метонімію» [3, с. 89]. Р. Якобсон підкреслив, що метафорі властиві відношення подібності (і, відповідно, парадигматичні відношення), а метонімії – відношення суміжності (і, відповідно, синтагматичні відношення) [6, с. 126]. На сьогодні в науковій літературі є досить багато робіт, у яких порушується питання про розвиток семантичної структури слів, зокрема термінів, і виникнення термінологічних значень. Метонімічному процесу особливу увагу у своїх працях приділили українські дослідники: С. Булик-Верхола, Х. Дацишин, І. Кочан, О. Кримець, Н. Ктитарова, З. Куньч, Н. Місник, Т. Михайлова, С. Овсейчик, Г. Пастернак, М. Процик, О. Тараненко, А. Удинська, Г. Хмара, Н. Цісар, а в російському мовознавстві – О. Новиков, Н. Черникова, Д. Шмельов та інші. Учені розв’язували такі питання: продуктивність і регулярність різних метонімічних моделей (Ю. Апресян, Д. Шмельов), метонімія як один із засобів синхронної організації лексики (Є. Гінзбург, О. Тараненко, О. Новиков), культурна функція метонімії (Р. Якобсон), побудова лексичного поля метонімії (О. Кубрякова, М. Процик) тощо. О. Литвин та інші вважають, що в системі номінації терміни виникають на основі загальновживаних слів у результаті метонімічного перенесення значень [4, с. 9].

Завдання статті – визначити сутність метонімічного семантичного процесу та продуктивні моделі метонімії в українській термінології швацької промисловості, що не було об’єктом спеціального аналізу в термінознавстві й становить актуальність пропонованої наукової розвідки.

Підґрунтям нашого дослідження є такі положення: 1) метонімія – це «а) семантичний процес, при якому форма мовної одиниці або оформлення мовної категорії переноситься з одного об’єкта позначення на інший на основі певної їх суміжності, дотичності (просторового, часового, атрибутивного, каузального та іншого характеру) при відображенні у свідомості мовця; б) похідне значення мовної одиниці, утворене таким чином» [8, с. 339]; 2) метонімію слід розглядати як один зі способів розвитку семантичної структури мовної одиниці.

В українській і зарубіжній лінгвістиці метонімія вивчається на матеріалі різних мов як один з виявів системної організації лексики та спосіб формування нових значень, як стилістичний прийом і засіб мовної економії. А. Удинська зазначає: «Поняття метонімії не є однорідним, бо вживається не тільки як назва тропу, а й як позначення одного зі шляхів історичного розвитку значення слова. Сам термін «метонімія» часто використовується в метонімічному значенні, створюючи перенос за моделлю «процес → результат», наприклад: метонімія – «один з основних тропів у поетичній і звичайній мові, в основі якого лежить перенесення назви з одного поняття на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку», а також «слово або вираз, ужиті таким чином» [7, с. 5].

З діахронічного погляду метонімія розглядається в науці як один зі способів історичного розвитку мови і є семантичним процесом. Окрім того, метонімія – це засіб організації синхронної системи лексики, а саме значень полісемантичного слова. Метонімічні зв’язки семем полісеманта приховані та є аналогом реальних зв’язків сутностей об’єктивного світу.

Д. Шмельов уважає, що як у діахронічному, так і в синхронічному плані можливо говорити про регулярні й нерегулярні співвідношення між різними значеннями слів. На його думку, метонімічні перенесення мають регулярність [10, с. 220]. Такої ж думки дотримується й Ю. Апресян: регулярність – це відмітна риса метонімічних перенесень [1, с. 190]. Д. Шмельов заперечує широке тлумачення поняття метонімії, окрім того, він звертає увагу на те, що характер самих метонімічних перенесень у кожному випадку неоднаковий, тобто похідні значення різняться продуктивністю та регулярністю [10, с. 225]. На думку А. Удинської, «<…> можна сформулювати таке узагальнення: ступінь продуктивності метонімічних переносів (парадигматична характеристика) корелює з їх текстовою частотністю (синтагматична характеристика)» [7, с. 15].

Метонімія цікавить нас, насамперед, як один з механізмів регулярної багатозначності, заснованої на метонімічних зрушеннях. У метонімії одне явище переноситься на інше внаслідок суміжності (термін запропонував Ст. Ульман) та їхньої взаємозумовленості, тобто вони перебувають у причинному зв’язку. Творення нових значень слів, що номінують швацькі поняття, шляхом метонімічного перенесення менш поширене порівняно з метафоризацією. Мабуть, це спричинено різною функційною спрямованістю метафори й метонімії. Зауважмо, що схематизм метонімії, її «автоматичний» перебіг зумовлюють часте використання метонімічних назв одягу в розмовній мові.

В аналізованій термінології виокремлюємо низку моделей метонімічного перенесення:

1)  «назва дії, процесу > назва результату дії», наприклад: вишивання («Вишита річ або та, що вишивається»), драпірування («Прикрашати що-небудь призбираною в складки тканиною»), пакування («Частина партії продукції, яка складена в окрему тару-пак, мішок, пачку») – цей термін використовується не тільки в термінології швацької промисловості, а й у текстильній та інших фахових мовах, переплетення («Вид розташування ниток у тканині та в трикотажi»), розріз («Розрізане місце, отвір, прорізаний у чому-небудь»), шиття («Виріб, який шиють або зшили»), шитво (так само – «Виріб, який шиють або зшили»).

Це досить продуктивна модель творення швацьких термінів, тому що з розвитком і вдосконаленням технології швацького виробництва з’являються нові процеси й назви, а також назви результатів цих процесів;

2)  «назва дії > назва дефекту продукції, що виникає внаслідок цієї дії», наприклад: зліт («Дефект трикотажного полотна у вигляді спущеної петлі»), зсідання («Дефект тканини, який виникає внаслідок її зменшення в розмірі в процесі волого-теплового оброблення»), проліт («Дефект тканини у вигляді прорідженої поперечної смужки по всій ширині або тільки на окремій її частині, що утворюється внаслідок того, що бракує нитки утоку»), пропуск («Дефект ниток на тканині), стягування («Дефект шва у вигляді скорочення довжини оброблюваної поверхні, який виникає під час зшивання, вистьобування, прострочування матеріалу через недодержання технологічних режимів»);

3)  «назва дії > назва способу дії», наприклад: декатирування («Спосіб попереднього зменшення розміру деталі тканини за допомогою зволоження, пропарювання й просушення з використанням праски або преса перед виготовленням виробів»), прасування («Спосіб волого-теплового оброблення тканини, виробу, при якому прасувальна поверхня переміщується по тканині, забезпечуючи вирівнювання поверхні, яку обробляють»);

4)  «назва дії > назва об’єкта дії». Зауважмо, що об’єктом дії можуть бути різні віддієслівні іменники, які разом із цим значенням часто виражають результат дії. Наприклад: скласти пакування, прасувати шиття тощо;

5)  «назва породи тварини > назва вовняних ниток», наприклад: альпака, вігонь, лама-вігонь, меринос, шевйот;

6)  «назва рослини > назва текстильного волокна», наприклад: агава, бавовна, джут;

7)  «назва частини > назва цілого» (зауважмо, що деякі науковці вживають на позначення такого виду метонімії назву «просторове перенесення»), наприклад: бандана («Рід ситцю з малюнком у вигляді гороху» і «Велика хустина, яку пов’язують на потилицю»), дабл-фейс («Тканина з двома боками» і «Двобічний костюм»), лавсан («Синтетичне волокно» і «Тканина з такого волокна»), панама («Різновид тканини зі штучного шовку» і «Літній капелюх із широкими крисами»), парусина («Груба, цупка льняна або напівльняна тканина» та «Одяг із цієї тканини»), хакі («Сірувато-зелена з коричневим відтінком тканина» та «Одяг, пошитий із такої тканини»), шовк («Прядиво, нитки з натурального чи синтетичного волокна», «Тканина /переважно тонка/, виготовлена з такого прядива» та «Виріб, одяг із такої тканини»), штапель («Прядиво зі штучного волокна невеликої довжини», «Тканина зі штапельного прядива»);

8)  «назва деталі одягу > назва одягу», наприклад: апаш («Відкритий широкий комір» і «Чоловіча сорочка з таким коміром»), пелерина («Великий жіночий комір, що надягається поверх сукні» і «Короткий плащ до пояса або накидка»), поло («Застібка до середини грудей» і «Сорочка з такою застібкою»). Це різновид моделі «назва частини > назва цілого».

9)  «назва частини тіла > назва деталей одягу», наприклад: бочок, груди, лікоть, плечі, спина, спинка;

10)  «назва одиниці виміру > назва швацького обладнання», наприклад: сантиметр («Лінійка або стрічка з поділками на сантиметри – довжина 150 см»);

11)  «назва місця > назва одягу, який одягають для цього місця», наприклад: сафарі, велотреки, техаси;

12)  «назва особи > назва деталі одягу», наприклад: кокетка;

13)  »назва фірми виробника > назва одягу, що виробляє фірма», наприклад: номени найк, пума, лакоста, адідас, дольче габана;

14)  «назва гри > назва одягу, що призначений для цієї гри», наприклад: гольфи;

15)  «назва властивості > назва кількісного показника за цією властивістю», наприклад: довговічність («Властивість виробів зберігати свої утилітарні й естетичні функції до настання граничного стану, при якому виконання їх стає неможливим. Довговічність залежить від витривалості тканини й різних механічних впливів»), еластичність («Властивість тканини відновлювати лінійні розміри після зняття навантаження»), теплопровідність («Властивість тканин, яка полягає в здатності проводити тепло»), теплостійкість («Властивість тканин, яка полягає в здатності витримувати нагрівання за певних умов без руйнування структури»).

Відзначмо, що на сьогодні в українській термінографії є лише одна словникарська праця, в якій зафіксовано саме терміни швацького виробництва. Опубліковано словник у 1974 році, уклали його 15 авторів – О. Антипова, Г. Баєв та інші, редактор словника – мовознавець В. Білоноженко. Цей словник є перекладним (російсько-українським) та тлумачним – у ньому подано дефініції близько семисот термінів, якими користуються працівники швацької промисловості й він є, по суті, коротким. Зараз триває робота над укладанням нового українсько-російського тлумачного словника термінів швацької промисловості. Лексичні одиниці, що мають увійти до словника містяться в сучасній літературі зі швацької промисловості (підручниках, навчальних довідниках, наукових посібниках, спеціальних монографіях), енциклопедичних словниках, ДСТУ, інструкціях, положеннях, каталогах, прейскурантах та інших матеріалах зі швацького виробництва доступ до яких іноді обмежений. На сьогодні ми опрацьовуємо лексикографічно близько чотирьох з половиною тисяч термінів-слів і термінів-словосполучень. Але робота з фаховими текстами триває, тому обсяг словника зросте.

Отже, метонімічність зумовлює «образність» термінів, проте із часом, коли термін стає широковживаним, його метонімічна яскравість утрачається, образність пригасає, оскільки на перший план висувається логічна схема.

Дослідження швацьких термінів, утворених способом метонімічного перенесення найменування, засвідчує: 1) у швацькій термінології можна виділити продуктивні моделі метонімічного перенесення в термінотворенні української мови; 2) в аналізованій термінології порівняно з метафоричним способом метонімічне перенесення менш активне; 3) деякі моделі метонімічного перенесення можуть бути використані для створення нових значень термінів швацької термінології.

Підсумовуючи, відзначмо, що метонімічні зв’язки значень терміна-полісеманта є аналогом реальних відношень між предметами, процесами, явищами об’єктивного світу. Проаналізувавши різні моделі метонімічного перенесення найменувань, ми виявили, що в українській швацькій термінології найпродуктивнішими є такі моделі: «назва дії, процесу > назва результату дії», «назва дії > назва дефекту продукції, що виникає внаслідок цієї дії», «назва породи тварини > назва вовняних ниток», «назва частини > назва цілого». Метонімічні моделі з часом змінюються не тільки у плані збільшення або зменшення їхнього конкретного лексичного наповнення, а й зникнення однієї з них і появи нової моделі.

1. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика : синонимические средства языка / Апресян Ю. Д.  – М. : Наука, 1974. – 367 с. 2. Великий тлумачний словник сучасної української мови : (з дод. і допов. та КД) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2007. – 1738 с. 3. Кубрякова Е. С. Язык и структуры представления знаний / Е. С. Кубрякова. – М. : Наука, 1992. – 157 с. 4. Литвин  О. Г. Становлення української машинобудівної термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Литвин Оксана Григорівна. – Л., 2000. – 20 с. 5. Російсько-український тлумачний словник швейного виробництва / [уклад. А. Антипова, П. Баєв, А. Бойцова та ін.]. – К. : Вища шк., 1974. – 184 с. 6. Теория метафоры : сб.  : пер. с англ., фр., нем., испан., польск. / под ред. Н. Д. Арутюновой, М. А. Журинской. – М. : Наука, 1990. – 512 с. 7. Удинська А. Г. Метонімічні переноси на позначення людини в англійській і українській мовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Удинська Алла Геннадіївна. – Донецьк, 2007. – 19 с. 8. Українська мова : енцикл. / [редкол. : Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співгол.), М. П. Зяблюк та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Укр. енцикл., 2004. – 824 с. 9. Цицерон М. Т. Об ораторе // Три трактата об ораторском искусстве / Марк Туллий Цицерон. – М., 1994. – С. 75–252. 10. Шмелев Д. Н. Проблемы семанти-ческого анализа лексики : (На материале русского языка) / Д. Н. Шмелев. – М. : Наука, 1973. – 280 с.