УДК 811.161.2’373

Юлія Теглівець

Національний університет «Львівська політехніка»

ПРОБЛЕМА ІСНУВАННЯ СКЛАДЕНИХ НАЗВ ІЗ МЕТАФОРИЗОВАНИМ ЗНАЧЕННЯМ КОМПОНЕНТІВ

© Теглівець Ю. В., 2011

Статтю присвячено проблемі існування складених назв із метафоризованим значенням компонентів в українській мові.

Ключові слова: українська мова, складена назва, метафоризація, метафора, сема ‘вода’.

The article is dedicated to the problem of the existence of the compound names with the components metaphorized meaning in Ukrainian language.

Key words: Ukrainian language, compound name, metaphorization, metaphor, seme ‘water’.

З огляду на те, що роль терміна не можна обмежити лише функцією найменування, неабиякої уваги заслуговує семантичний спосіб творення термінів, оскільки семантична деривація має гносеологічну та лінгвістичну зумовленість. Особливо це стосується тих складених назв, компонентами яких є слова загальновживаної лексики, які є носіями двох типів інформації – загальновживаного й термінологічного значень, яскраво ілюструючи лінгвістичне положення О. Потебні про «ближче» (фіксується тлумачним словником) і «дальше» (термінологічне) значення слова. Мета статті – з’ясувати, чи доцільно вважати складені назви із метафоризованим значенням компонентів частиною фразеологічного фонду сучасної української літературної мови. Актуальність зумовлена тим, що науковці не можуть дійти спільного висновку щодо існування складених назв із метафоризованим значенням компонентів.

На думку Т. Панько, «більшість термінів утворилися в результаті спеціалізації (навантаження або довантаження) семантики загальновживаних слів. Перш ніж увійти в систему української термінології, кожне із цих слів утворило лексико-семантичний варіант, набуло термінологічного значення, що спиралося на значення загальновживаного слова» [5, с. 96]. Звідси випливає, що термінологічна номінація завжди вторинна щодо загальної номінації, оскільки в загальновживаній лексиці практично все вже назване, а стрімкий розвиток науки й техніки потребує нових назв. Перевага зміни значення слова чи постійного словосполучення очевидна: простота, легкість запам’ятовування, дохідливість тощо.

Науковці, які заперечують існування термінів із метафоризованим значенням компонентів (В. Даниленко, О. Реформатський, Є. Толикіна та ін.) наголошують на відсутності експресії, образності, емоційно-оцінних характеристик, що формують конотативний компонент, який є основним у семантичній структурі фразеологізмів.

Більшість українських науковців – М. Алефіренко, О. Бугайчук, В. Говердовський, І. Кочан, Г. Краковецька, Л. Малевич, Т. Молодід, З. Осипенко, Г. Пастернак, І. Процик, Н. Родзевич тощо – не заперечують факту існування термінів із метафоризованим значенням компонентів, хоча й виступають проти ототожнення складених назв із фразеологізмами.

Семантична різниця між фразеологізмами й термінологічними словосполученнями полягає в тому, що останні виражають більш точні поняття. Це пов’язано з тим, що складені назви мають вужчу сферу функціювання (як правило, науковий, публіцистичний стилі мовлення), а нетермінологічні словосполучення є частиною загальної лексико-семантичної системи мови. Із загальновживаної лексики в термінологічну переходить звукова оболонка, яка в термінології уточнює семантику певної лексеми, найчастіше внаслідок звуження значення загальновживаного слова.

За внутрішніми ознаками багатослівні терміни ближчі до вільних словосполучень, тому при переході складеної назви в термінологічну систему не відбувається жодних змін у його семантиці. Перехід вільного словосполучення в розряд фразеологічних починається в той момент, коли воно функційно навантажується, тобто на додачу до номінативної функції отримує ще одну з наступних: експресивно-образну, розважально-гумористичну, функцію широких життєвих узагальнень тощо.

Зіставляючи терміни-словосполучення із фразеологізмами, І. Кочан, Т. Панько, Г. Мацюк [6, с. 171–172] констатують спільну здатність відтворюватись у готовому вигляді та єдину синтаксичну функцію. І ті, й інші не піддаються членуванню без деформації семантико-синтаксичної єдності, оскільки є лексикалізованими словосполученнями, але якщо фразеологізми допускають елементи змінного плану, то терміни при введенні в них нового слова або при пропущенні якогось члена цілком змінюють своє поняттєве навантаження.

Є. Бугулов [3, с. 8–15] дотримується чіткої позиції щодо існування складених назв із метафоризованим значенням компонентів, не вважаючи їх фразеологізмами. Це можна пояснити тим, що терміни з метафоризованим значенням компонентів мають високий рівень інформативності, допомагаючи зрозуміти й пояснити нові факти в науці. В. Петров [7, с. 196–220] пропонує виділяти два типи метафори – ідентифікувальну та предикатну. Вживання ідентифікувальної метафори «зводиться до переносу значення від одного вислову до іншого. Предикатна метафора стосується не зміни назви чи референції терміна, а характеристик об’єкта. У цьому випадку новому об’єкту приписуються властивості чи ознаки, виявлені в іншому об’єкті чи класі об’єктів. Основна роль предикатної метафори полягає в розширенні спектру значення понять» [7, с. 76]. Вважаємо цю думку цілком слушною, адже процес метафоризації включає не лише науковий, а й повсякденний досвід людини, а отже додає екстралінгвальні знання та емоції, підтвердженням чого є значна кількість слів загальновживаної лексики, що увійшли до термінології, набувши спеціальних значень.

Звертаючи увагу на різну природу фразеологічних та термінологічних словосполучень, можна назвати такі відмінні риси:

1.  Фразеологічні словосполучення – форма спеціалізації висловлювання: втрачаючи номінативну спрямованість, вони перетворюються на характеристику явища, набуваючи при цьому іншого значення – другий семантичний план, що є підґрунтям висловлювання (сісти на лід – «невдало завершити яку-небудь справу»; вилами по воді писано – «невідомо, як буде»; сісти в калюжу – «втратити колишнє високе становище»; з дощу та під ринву – «від однієї небезпеки та до іншої»; як воду пити – «легко»; решетом воду носити – «марна справа» тощо). Сполучуваність слів у складеному найменуванні – засіб визначення поняття.

2.  Компоненти фразеологічного словосполучення втрачають повноту лексичного значення, забезпечуючи структурно-семантичну цілісність словосполучення. У складених найменуваннях слова зберігають значення й смисли, властиві їм у вільному вживанні.

Незначна кількість хибно орієнтованих складених назв не є підставою для того, щоб вважати такі терміносполуки фразеологізмами.

3.  Лексичний склад фразеологічних словосполучень може бути постійним чи допускати елементи змінного плану. Для складених назв використання варіативних компонентів є небажаним, тому що це може призвести до руйнування мовного знака. Можливою є лише заміна компонентів синонімами, що відображено в словникових статтях (лагуна [озеро] стічноводна; збагачення [евтрофування] вод; запаси [ресурси] водні; дощ «кривавий» [кольоровий]; водопостачання [водоподавання] у силовий апарат компенсаційне; повторне використання стоків [стічних вод]; бак [резервуар, цистерна] для водних розчинів; ставок [водойма] аеробний; сумарна жорсткість [твердість] води тощо). Причому така заміна здійснюється лише в межах однієї терміносистеми.

Суперечливість поглядів щодо складених назв із метафоризованим значенням компонентів полягає в тому, що вони виникають шляхом зміни значення слів. Термінологізація загальновживаних слів зумовлює виникнення нових переносних значень, які розвиваються на основі диференційних сем. Семантична еволюція такого роду полягає в тому, що первинне, засвідчене літературними джерелами слово з побутовим значенням шляхом спеціалізації переходить у термінологічну систему з новим значенням чи набуває нових диференційних сем. Наприклад, сема ‘колір’ мотивує значення складених назв приплив блакитний («цвітіння водойми мікроорганізмами блакитного кольору» [1, с. 21]); приплив зелений («цвітіння водойми мікроорганізмами зеленого кольору» [1, с. 21]); приплив червоний («цвітіння водойми мікроорганізмами червоного кольору» [1, с. 21]); дощ «кривавий» [кольоровий] («забарвлений пилом» [1, с. 21]). На основі семи ‘переміщення’ утворилася складена назва міграція з водою («віднесення [винос] водних організмів вниз за течією» [2, с. 27]), що випливає зі значення терміна міграція – «переселення, переміщення» [8, с. 539]. Сема ‘форма’, властива значенню лексеми віяловий («який має форму віяла [4, с. 149]) впливає на значення терміносполуки душ віяловий («душ, з якого вода витікає у формі віяла» [9, т. 1, с. 423]. Аналогічна сема властива лексемам прямокутний («який має форму прямокутника» [4, с. 1001]), трикутний («який має форму трикутника» [4, с. 1267]), трапецеїдальний («те саме, що трапецієподібний – схожий на трапецію; який має форму трапеції» [4, с. 1263]), трубчастий («який має форму труби, трубки» [4, с. 1272]), тому асоціативні ознаки за формою простежуємо в складених назвах, компонентом яких є вищезазначені лексеми, – водозлив прямокутний, водозлив трапецеїдальний, водозлив трикутний, водоскид трубчастий. Певний час відчувається зв’язок терміна з вихідним значенням, але із часом він послаблюється, а згодом може бути взагалі втраченим. Переносність взагалі не сприймається. Спеціалізоване слово закріплюється в терміносистемі.

Посилення термінологічного начала слів загальновживаної лексики пов’язане з вимогою до точності передавання мовних повідомлень. Більша чи менша термінологічність значення загальновживаних лексем пов’язана з кількістю тих диференційних сем, яких здатна набувати загальновживана лексема в семантичній структурі термінів-словосполучень, відображенням чого є значення складеної назви.

Отже, науковці наголошують на універсальному характері складених назв, зокрема, спеціалізація значення структурних складових пов’язана із системою понять, що належать до певної галузі знань. Це й визначає семантичне наповнення складених назв. Висновок: ознаки стійкості та цілісності не є підставою для того, щоб зараховувати складені назви до складу фразеологічного фонду української мови: якщо б стійкість не була властива змісту складених назв, то неможливо було б стверджувати про стійкість термінологічної системи.

1. Англійсько-український словник з профілактичної та екологічної токсикології[уклад. Маненко А., Балабан Т., Хоп’як Н.]. – Л. : Ліга-Прес, 2002. – 112 с. 2. Англійсько-український словник-довідник інженерії довкілля: – Близько 1500 термінів / [авт.-уклад. Балабан Т.]. – Л. : Вид-во Державного ун-ту «Львівська політехніка», 2000. – 400 с. 3. Бугулов Е. Н. Метафорические терминообразовательные структуры в английской физико-математической терминологии / Е. Н. Бугулов // Структурная и математическая лингвистика. Республиканский межведомственный научный сборник. – К. : Вища шк., 1980. – Вып. 8. – С. 8–14. 4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. Бусел В. Т.].– К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с. 5. Панько Т. І. Системність і мотивованість політекономічної термінології // Мовознавство. – 1979. – № 6. – С. 15–20. 6. Панько Т. І. Українське термінознавство : Підручник / Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. – Л. : Світ, 1994. – 216 с. 7. Петров В. В. Семантика научных терминов / Василий Викторович Петров. – Новосибирск : Наука, 1982. – 127 с. – Библиогр.: с. 123–126. 8. Словник іншомовних слів / [уклад. Мельничук О.]. – К. : Головна редакція УРЕ, 1985. 9. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: У 2 тт. / [уклад. Павловський М., Петрух Л.] – Л., 1995.