УДК 811.061.2’373

Ірина Муляр

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ІНШОМОВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В МЕБЛЕВІЙ ТЕРМІНОЛЕКСИЦІ

© Муляр І. В., 2012

У статті проаналізовано іншомовні запозичення в складі меблевої термінолексики української мови та лінгвальні й інтерлінгвальні чинники цих запозичень.

Ключові слова: українська мова, термінологічна лексика, назви меблів, іншомовні запозичення, англіцизми, германізми, грецизми, латинізми.

The article analyzes the foreign language borrowings in the furniture terminology, lingual and interlingual factors of such borrowings.

Keywords: Ukrainian language, terminological vocabulary, names of furniture, foreign borrowing, anglicisms, germanism, greek words, latin words.

Предметне середовище, яке становить основу існування людини, широко відображається в лексичній системі мови, складником якої є меблева лексика. Українські назви меблів житлового приміщення на сьогодні ще недостатньо вивчені. Залишається багато питань, пов’язаних з історією становлення й розвитку цієї тематичної групи слів, а також формуванням її як окремої мовної підсистеми. Особливо цікавими для дослідження є меблеві лексеми, що з’явилися наприкінці ХХ – початку ХХІ століття, оскільки на формування меблевої лексики мали значний вплив самобутні соціально-економічні процеси розвитку незалежної Української держави. Відзначимо, що початок дослідження розвитку меблевої лексики як різновиду ремісничої термінології в слов’янських мовах покладено в працях О. М. Трубачова [7; 8]. Окремі згадки про українську меблеву лексику знаходимо в дослідженнях з діалектології [1; 4; 6], в академічній праці «Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія» [5], в «Історії української мови» [2]. Однак узагальнювальної праці, у якій би всебічно досліджувалися назви меблів житлового приміщення, в українському мовознавстві ще не створено. Не була об’єктом спеціального комплексного вивчення не тільки українська меблева лексика, але й самі джерела, у яких вона засвідчена. До лінгвістичного аналізу ніколи ще не залучалися матеріали книг-класифікаторів, рекламних каталогів, інтернет-ресурсів, де зафіксовано меблеві назви.

У таких джерелах відбувається достатньо тонка диференціація значень лексичних одиниць, що є назвами меблів. Безумовно, на рівні мовлення в побутовому спілкуванні всі ці значення підлягають істотному узагальненню. В умовах непрофесійного спілкування мовець надає перевагу вживанню лексичних одиниць, значення яких відповідає базовим рівням категоризації дійсності, властивим людському мисленню, тобто лексичним одиницям з нейтральним рівнем конкретності та маркованості. Таким чином, визначена тематична група займає проміжне положення між побутовою (каталоги призначені не тільки для фахівців, але й для споживачів, відвідувачів крамниць, звичайних користувачів інтернету та ін.) і професійною лексикою. Причому лексика, що називає меблі, може належати відразу до кількох професійних сфер – до галузі дизайну, торгівлі меблями, антикварної справи, історії, археології, етнографії, індустрії тканин, аксесуарів та ін.

У сучасних умовах розвиток виробництва та дизайну меблів житлового приміщення має великий вплив на формування спеціальної лексики, пов’язаної із цими напрямами людської діяльності. Тематична група назв меблів поповнюється новими найменуваннями, що відображають сучасні тенденції в меблевому виробництві. Нові назви меблевого виробництва – це, як правило, похідні утворення на базі української лексики. Однак розширення культурних, економічних, політичних, наукових зв’язків українців активізувало процес мовних запозичень, у тому числі й у спеціальній лексиці, до якої належать меблеві назви. Система назв меблів житлового приміщення активно реагує на сучасні зміни в спеціальній лексиці: кількість слів іншомовного походження та назв з іншомовними елементами в ній безперервно зростає, особливо із другої половини ХХ століття. Мета нашої статті – схарактеризувати іншомовні слова в складі української меблевої лексики, визначити причини широкого запозичення з різних мов у тематичну групу «Меблі житлового приміщення» наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.

Сучасний стан меблевої лексики характеризується значним поповненням складу іншомовних запозичень з європейських мов: французької, німецької, англійської, італійської: антресоль – франц. entresol [СІС, с. 45], трельяж – франц. trelliage [СІС, с. 587), стелаж – нім. stellage [СІС, с. 545], шпон – нім. span [СІС, с. 657], бароко – італ. barocco [СІС, с. 74], готика – італ. gotico [СІС, с. 142], дизайн – англ. design [СІС, с. 167], контейнер – англ. сontainer [СІС, с. 292] та ін.

Вивчаючи причини лексичних запозичень у меблевій лексиці, ми виділили екстралінгвістичні та лінгвістичні фактори, які  визначають це мовне явище.

До екстралінгвістичних факторів, що впливають на розвиток лексичних запозичень, належать тісні міжнародні взаємини між носіями мови. Найбільш типова форма впливу, що зумовлена такими зв’язками, – запозичення слова разом із запозиченням речей чи понять. До них належать, наприклад, слова: антресоль – франц. entresol [СІС, с. 45], шезлонг – франц. chaise longue [СІС, с. 653], жардиньєрка – франц. jardinière [СІС, с. 212].

Другий екстралінгвістичний фактор пов’язаний з позначенням за допомогою запозичуваного слова деякого спеціального виду предметів, які до цього часу називалися українськими чи раніше запозиченими словами. Вплив цього фактору зумовлений потребою в спеціалізації предметів та понять. Так, поряд з питомими українськими словами чи давніми запозиченнями стіл, дзеркало, шухляда, диван, шафа з’являються нові іншомовні слова для позначення різновидів цих предметів бюро, трельяж, контейнер, трансформер, купе.

Аналіз сформованої системи меблевих назв дозволяє виділити серед лінгвістичних факторів запозичення чотири основних. Першим лінгвістичним фактором запозичення є тенденція до все більшої диференціації мовних засобів за змістом, що веде до усунення полісемії питомого або давно запозиченого слова, спрощення його смислової структури. Таким чином, виникають два (чи більше) слова, близьких за значенням, але які повністю ніколи не збігаються, наприклад, для диференціації змісту меблевої назви шафа були запозичені лексеми французького походження буфет і сервант (буфет – шафа для зберігання посуду, столової білизни, закусок, напоїв [ССІС, с. 124]; сервант (франц. servante – низький буфет для посуду та столової білизни [ССІС, с. 620]. Виникла група слів, у якій інтегральною семою для слова буфет виступає «шафа», а для слова сервант – інтегральна сема «буфет». Диференційні семи вказують на призначення – «для зберігання» або на особливості форми – «низький».

Диференціація значення слова диван (перс. diwan) – вид великих м’яких меблів для сидіння й лежання [ССІС, с. 220] здійснюється в запозичених словах канапа (франц. canapé – диван) – невеличкий диван з піднятим узголів’ям [ССІС, с. 328], софа (франц. sofa < араб. suffa) [ССІС, с. 636], яке в одинадцятитомному словнику української мови визначається як «низький широкий диван з поручнями і низькою спинкою» [СУМ, ІХ, с. 473]; тахта (перс. tahta) [ССІС, с. 663], подане в СУМ зі значенням «широкий низький диван без спинки» [СУМ, Х, с. 44]. Інтегральною семою для запозичених слів софа, тахта, канапа є «диван», а диференційними виступають семи, що вказують на форму, розмір чи окремі деталі.

Тенденція до заміни описового найменування, яке складається з кількох слів, однослівним найменуванням є другим лінгвістичним фактором запозичень у досліджуваній лексиці. Нерідко надають перевагу не питомому описовому звороту, особливо, коли він служить для найменування одного нерозчленованого поняття, а однослівному запозиченому номену. Якщо позначуване являє собою єдине ціле, «єдину річ», «один предмет», то мова традиційно прагне назвати його одним словом, а не словосполученням, замінити описове найменування однослівним. На думку Л. П. Крисіна, «запозичення – один зі шляхів заміни двочленних найменувань» [3, c. 13]. У меблевій лексиці в результаті запозичення відбувається заміна питомого складеного найменування простим іншомовним. Так, наприклад, описове найменування письмовий стіл з потаємним відділенням замінено запозиченим однослівним секретер (франц. secretaire) – вид письмового бюро, шафа з відкидною дошкою для писання [СІС, с. 516); замість описового звороту невисока шафа з висувними шухлядами використовують слово комод (франц. commode) – невисока шафа з висувними шухлядами, де зберігають білизну тощо [СУМ, ІV, c. 248); замість словосполучення м’який низький табурет вживають іншомовне слово пуф (франц. pouf ) – низький ослінчик з м’яким сидінням [ССІС, с. 574]; описова назва письмовий стіл замінюється однослівною бюро (франц. вureau) – стіл для письмових занять і зберігання паперів, переважно з полицями, скриньками над робочим місцем [ССІС, с. 126]; кількаслівне найменування столик із дзеркалом замінено однослівним туалет (франц. toilette) – столик із дзеркалом, вбиральня [СІС, с. 592]. За даними словника Г. П. Циганенка, це слово запозичене з французької в російську мову в ХVІІІ ст. Значення виду меблів розвинулося внаслідок метонімічного перенесення: туалет < «туалетний столик із дзеркалом» < «кімната з таким столиком» < «кімната для одягання» < «вбиральня» [ЭСРЯ, с. 406].

Третім фактором є запозичення морфологічної структури слів, що характеризуються спільністю значення. У такому разі запозичення нового іншомовного слова, схожого зі словами одного ряду, значно полегшується. Наприклад, сучасне запозичення фітомеблі (фіто- < грец. фυτικό, рhytón – рослина [СІС, с. 616]; у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «рослина») – меблі, виготовлені з природних матеріалів рослинного походження) – поповнює низку подібних за структурою утворень з компонентом фіто-: фітотерапія, фіточай тощо. Меблі, виготовлені з пахучих порід деревини або з ароматичними наповнювачами, одержали назву аромамеблі (арома – грец. ἄρωμα духмяна речовина), структура якої перебуває в одному ряду зі словами ароматерапія, аромамасла. Диван з вібромеханізмом, що виконує функцію масажу, має назву вібродиван (вібро- лат. vibro – коливаю(ся) [СІС, с. 107]. В українській мові це слово поповнює ряд подібних за структурою утворень з компонентом вібро-: вібромасаж, вібротренажер, віброметр, вібротерапія та ін.

Суспільні оцінки становлять четвертий лінгвістичний фактор. Вважається, що іншомовне слово більш престижне, ніж український еквівалент, наприклад: запозичені слова гарнітур і комплект, що вживаються замість українського набір, мають саме таку соціальну конотацію.

Таким чином, огляд причин запозичення дає підставу вважати, що це явище визначається як лінгвістичними, так і екстралінгвальними факторами (тісні міжнародні взаємини між носіями мови).

У меблевій лексиці української мови до іншомовних за походженням належать слова, серед яких можна виділити й такі лексико-семантичні групи: 1) запозичені загальногалузеві терміни: асиметрія, бінарний, вертикаль, горизонталь, екземпляр, елемент, еластичний, зона, комплекс, конструкція, марка, симетрія, система, форма, функціональний*; 2) запозичена загальнотехнічна лексика: авто, автомат, автоматичний, арматура, асортимент, блок, вібро, відео, комплект, консоль, контейнер, конструкція, кронштейн, матеріал, модуль, мобільний, профіль, ролик, техніка, технологія, цвях, шарнір; 3) запозичені мистецькі терміни, назви стилів і напрямів в інтер’єрі та дизайні: акцент, класика, класицизм, колорит, композиція, контраст, модерн, модернізм, мозаїка, орнамент, рельєф, символ, символізм, стиль, фактура, форма; авангардизм, ампір, бароко, готика, екзотичний, імпресіонізм, модерн, рококо, функціоналізм, хайтек; у тому числі терміни образотворчого мистецтва, а саме живопису та графіки: абстракціонізм, авангард, ар-деко, гравірування, гравюра, контраст, пастель, розпис, візерунок, колір, естетика, дизайнерська лексика: абрис, аксесуар, ансамбль, асортимент, дизайн, інкрустація, інтер’єр, комплект, мода, модель, об’єкт, пропорційність, структура, текстура, фактура; 4) запозичені архітектурні та будівельні терміни: арматура, вертикаль, вестибюль, вітраж, вітрина, деталь, кабінет, комплекс, конструкція, профіль, фасад, фойє; 5) запозичені назви меблів, груп меблів та їхніх частин: антресоль, більярд, гардероб, гарнітур, диван, жардиньєрка, кабінет, купе, пуф, пюпітр, секретер, секція, сервант, стелаж, тафта, трельяж, туалет, шезлонг; 6) запозичені назви матеріалів для виготовлення та оббивки меблів: акватина, атлас, бронза, велюр, дерматин, джерсі, емаль, жакоб, замша, каучук, шпон; 7) запозичені назви прийомів та способів декорування: ажур, вітраж, гравюра, графіті, декор, дизайн, орнамент, рельєф; 8) запозичені назви абстрактних понять: антикварний, вертикаль, вертикальний, ексклюзивний, ексцентричний, еластичний, інкрустація, комфорт, форма.

У системі назв меблів житлового приміщення найбільш ранніми стали запозичення із класичних мов – грецької та латинської, хронологічно вони стосуються ХІ–ХІІІ ст., це підтверджує аналіз реєстрів таких словників, як ЕСУМ [9], СУМ [17], ІСУЯ [10–12], CІС [13–16]. Грецизми в аналізованій лексиці репрезентовані як окремими лексемами, так і словотвірними елементами в складі композитів: авто – грец. «само» aυτοκινήτων [СІС, с. 7], автомат – грец. αυτόματος [СІС, с. 8], автоматичний – грец. αυτόματη [СІС, с. 8], асиметрія – грец. ασυμμετρία [СІС, с. 59], бібліотека – грец. βιβλιοθήκη [СІС, с. 80], дерматин – грец. δερματίνη [СІС, с. 161], екзо – грец. εξω [СІС, с. 189], екзотичний εξωτικός [СІС, с. 189], механізм – грец. μηχανισμό [СІС, с. 355].

Міжнародний словниковий фонд в основі утворився з латинських елементів, які теж є в назвах меблів: абстрактний – лат. abstractio [СІС, с. 4), абстракціонізм – лат. abstractio [СІС, с. 4], абстракція – лат. abstractio [СІС, с. 4], антикварний – лат. antiquus [СІС, с. 43], арматура – лат. armatura [СІС, с. 55], бінарний – лат. binarius [СІС, с. 81], вібро – лат. vibro [СІС, с. 107], відео – лат. [СІС, с. 107], секція – лат. sectio [СІС, с. 518], екземпляр – лат. exemplar [СІС, с. 188], еластичний – лат. elastucus [СІС, с. 195], елемент – лат. elementum [СІС, с. 196], індустрія – лат. industria [СІС, с. 227], інкрустація – лат. incrustatio [СІС, с. 230], квадрат – лат. quadratum [СІС, с. 263], класицизм – лат. classicus [СІС, с. 271], комплект – лат. completus [СІС, с. 283], конструкція – лат. constructio [СІС, с. 290], мобільний – лат. mobilis [СІС, с. 364], модуль – лат. modulus [СІС, с. 366], натуральний – лат. naturalis [СІС, с. 378], орнамент – лат. ornamentum [СІС, с. 408], стиль – лат. stilus [СІС, с. 549], фактура – лат. factura [СІС, с. 602], функціоналізм – лат. functionalis [СІС, с. 630], вертикаль – лат. verticalis [CІС, с. 105]; вертикальний – лат. verticalis [СІС, с. 105], форма – лат. forma [СІС, с. 622].

Серед запозичень меблевої лексики значну за обсягом групу, за нашими спостереженнями, становлять французькі слова, наприклад: авангардизм – франц. avantgardism [СІС, с. 5], аванзал – франц. avant і нім saal [СІС, с. 5], ажур – франц. ajouré [СІС, с. 17], аксесуар – франц. accessoires [СІС, с. 21], ампір – франц. empire [СІС, с. 33], ансамбль – франц. ensemble [СІС, с. 42], антресоль – франц. entresol [СІС, с. 45], асортимент – франц. assortiment [СІС, с. 60], більярд – франц. billard [СІС, с. 81], гардероб – франц. garderobe [ССІС, с. 152], бронза – франц. bronze, від італ. bronzo [СІС, с. 92], велюр – франц. velours [СІС, с. 104], вертикаль – франц. vertical від лат. verticalis [СІС, с. 105[, вестибюль – франц. vestibule від лат. vestibulum [СІС, с. 106], вітраж – франц. vitrage [СІС, с. 110], гарнітур – франц. garnitture [СІС, с. 118), гравюра – франц. gravure [СІС, с. 142], декор – франц. décor [СІС, с. 156], eксклюзивний – франц. exclusive [СІС, с. 198], ексцентричний – франц. excentrique [СІС, с. 194], емаль – франц. émail [СІС, с. 197], євро – прин. до Європи. euro [СІС, с. 211], жардиньєрка – франц. jardinière [СІС, с. 212], жакоб – франц. jacob [СІС, с. 212], імпресіонізм – франц. impressionnisme [СІС, с. 223], інтер’єр – франц. intérieur [СІС, с. 233], кабінет – франц. сabinet [СІС, с. 242], канапа – франц. canapé [ССІС, с. 329], каучук – франц. caoutchouc [СІС, с. 262], консоль – франц. console [СІС, с. 290], купе – франц. coupe [СІС, с. 308], модерн – франц. modern [СІС, с. 365], пуф – франц. pouf [СІС, с. 476], пюпітр – франц. pupitre [СІС, с. 476], рельєфний – франц. relief [СІС, с. 493], рококо – франц. rococo [СІС, с. 505], секретер – франц. secretaire [СІС, с. 516], сервант – франц. servante [СІС, с. 521], символізм – франц. symbolisme (СІС, с. 525], тафта – франц. taffetas [СІС, с. 564], трельяж – франц. treillages [СІС, с. 587], туалет – франц. toilette [СІС, с. 592]; фриз – франц. frise [СІС, с. 628], фурнітура – франц. furniture [СІС, с. 631], шарнір – франц. charnière [СІС, с. 653], шезлонг – франц. chaise longue [СІС, с. 653], ексклюзивний – франц. exclusif з лат. еxcludere виключати [СІС, с. 190].

До запозичень з англійської мови належать слова: дизайн – англ. design [СІС, с. 167], контейнер – англ. сontainer [СІС, с. 292]; імпорт – англ. – import [СІС, с. 222], хол – англ. hall [CІС, с. 635], комфорт – англ. comfort [СІС, с. 282], джерсі – англ. jersey [СІС, с. 165]; хайтек – англ. нigh-tech [ССІС, с. 730] та ін. Вони мають такі фонетичні властивості та морфологічні особливості: ненаголошений кінцевий -ер: контейнер; звукосполучення дж: джерсі; звукосполучення ай: дизайн, хайтек.

До незначних запозичень у складі меблевої лексики відносимо німецькі слова: блок – нім. block, голл. blok [СІС, с. 86]; квартира – нім. quartier [ССІС, с. 346], стелаж – нім. stellage [СІС, с. 545], найважливішими фонетичними особливостями яких є: початкове шт, шп [56, с. 83]: кронштейн – нім. kragstein [СІС, с. 309]; шпон – нім. span [СІС, с. 657], ей після приголосних: кронштейн – нім. kragstein [СІС, с. 309]; запозичення з італійської мови: акватина – італ. akvatyna [СІС, с. 18], балдахін – італ. baldacchino [СІС, с. 71], бароко – італ. barocco [СІС, с. 74], готика – італ. gotico [СІС, с. 142], графіті – італ. graffiti [СІС, с. 145] та поодинокі запозичення з арабської: атлас – араб. atlas [СІС, с. 63], перської: диван – перс. diwan [ССІС, с. 220], польської мов: замша – пол. zamsz від нім. sämisch Leder [СІС, с. 214], веранда – португ. veranda [ССІС, с. 136].

Серед назв меблів житлового приміщення за характером запозичуваного матеріалу виділяються дві групи слів: буквальні запозичення, наприклад: bar (англ.) – бар (відділення в серванті, буфеті або спец. меблі для напоїв); транслітеровані: empire – ампір, аccessoire – аксесуар, entresol – антресолі, barocco – бароко, billiard – більярд, vestibule – вестибюль, garniture – гарнітур, gardiniere – жардиньєрка, pouf (франц.), puff (англ.) – пуф, servante – сервант, stellen – стелаж (нім.), treillage – трельяж.

Запозичені терміни та міжнародні компоненти грецького й латинського походження стали базою для творення похідних слів та словосполучень: диван-автомат, диван-трансформер, євромеблі, суперкрісло, супердиван, телепідставка, ультракрісло.

Розглянуті іншомовні слова в складі меблевої лексики являють собою непрямі запозичення. Посередниками в запозиченні іншомовних меблевих назв є, як правило, російська мова, рідше – польська. Вказівки на таке посередництво знаходимо в Етимологічному словнику української мови, напр.: слово канапа – через посередництво польської мови запозичене із французької [ЕСУМ, ІІ, с. 361]; комод – шафа із шухлядами для білизни – запозичене через російське й польське посередництво із французької мови [ЕСУМ, ІІ, с. 539]; диван – канапа; збірка східних поезій; державна рада в Туреччині – запозичення з турецької мови (у першому, більш уживаному значенні, через посередництво західноєвропейських мов), значення «канапа» запозичене в європейські мови з арабської мови Єгипту [ЕСУМ, ІІ, с. 65]; комплект – через польське і, далі, французьке посередництво запозичене з латинської мови й видозмінене під впливом комплектувати, яке походить від німецького [ЕСУМ, ІІ, с. 542] та ін.

Отже, у складі меблевих назв української мови, крім питомої за походженням лексики, що своїм корінням сягає давньоруської доби, виділяються запозичені переважно з європейських мов терміни на позначення предметів обстановки житлового приміщення, технологічних процесів, оздоблення меблевих виробів тощо. Такі термінологічні назви в складі аналізованої тематичної групи становлять інтернаціональний шар спеціальної лексики, що характерно для сучасного її стану. Явище запозичення визначається як лінгвістичними, так і екстралінгвальними чинниками.

ЕСУМ – Етимологічний словник української мови : В 7 т. Т. 3 / [упоряд. та ред. Р. В. Болдирєв, О. С. Мельничук]. – К. : Наук. думка, 1982. – 874 с. ІСУЯ – Історичний словник украинского языка : В 3 т. Т. І / Е. Тимченко. – К. : Державне видавництво України, 1930. – 624 с. ІСУЯ – Історичний словник украинского языка : В 3 т. Т. 2 / уклад. Е. Тимченко. – К. : Державне видавництво України, 1930. – 762 с. ІСУЯ – Історичний словник украинского языка : В 3 т. Т. 3 / Е. Тимченко. – К. : Державне видавництво України, 1930. – 514 с. СІС – Словник іншомовних слів / за ред. Є. І. Мазніченко. – К. : Наук. думка, 2000. – 662 с. СІС – Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К. : Українська радянська енциклопедія, 1985. – 894 с. СІС – Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К. : Українська радянська енциклопедія., 1959. – 775 с. СІС – Словник іншомовних слів / уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута . – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с. – (Словники України). СУМ – Словник української мови : В 11 т. – К., 1970–1980. ЭСРЯ – Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка: более 5000 слов / Г. П. Цыганенко. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : Рад. шк., 1989. – 511 с.

1. Глуховцева К. Д. Лексика народного побуту українських східнослобожанських говірок : дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.02 / К. Д. Глуховцева. – К, 1992. – 427 с. 2. Історія української мови. Лексика і фразеологія / ред. кол. В. М. Русанівський та ін. – К. : Наук. думка, 1983. – 742 с. 3. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русском языке / Л. П. Крысин. – М. : Наука, 1968. – 208 с. 4. Поповський А. М. Південноукраїнські степові говори як особливий діалектний тип / А. М. Поповський // Лінгвістичні студії : [темат. зб. наук. праць]. – Донецьк : ДонДУ, 1994. – Вип. І. – С. 176–181. 5. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – 438 с. 6. Тищенко Л. М. Структурна організація й динаміка побутової лексики південнослобожанськтх говірок : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» / Лариса Миколаївна Тищенко. – К., 2002. – 19 с. 7. Трубачёв О. Н. Из истории семантических групп русской лексики / О. Н. Трубачёв. – М. : Наука, 2003. – С. 38–43. 8. Трубачёв О. Н. Ремесленная терминология в славянских языках / О. Н. Трубачёв; АН СССР, Ин-т русского языка. – М. : Наука, 1966. – С. 144–407.