УДК 821.111.09’’155/20’’:7.045/.046

Соломія Альбота

Національний університет «Львівська політехніка»

Фавст в англійській літературі: міт чи симбол?

© Альбота С. М., 2018

У статті розглянуто питання співвідношення понять симболу й міту. Основну увагу звернено на тлумачення симболу й міту різними філософами та мовознавцями, яке уможливлює виявляння особливостей цих термінів. Розглянуто експлікації та імплікації Фавста як міту й симболу у творі-першоджерелі К. Марло і в инших творах англійської фавстіяни. Виявлено взаємозв’язок термінів «симбол» і «міт» у проаналізованих творах англійської літератури кінця XVI – початку XXI ст.

Ключові слова: англійська мова, українська мова, англійська фавстіяна, симбол, міт, гріх, мотив, інтерпретація, вербалізація, мітологема.

The article deals with the correlation between the notions of symbol and myth. The main attention is paid to the interpretation of symbol and myth by various philisophers and linguists, which allows to reveal substantial features of these terms. The explications and implications of Faustus as a myth and symbol in the source text by Ch. Marlowe and in other works of English Faustiana have been revealed. The interrelation of the terms “symbol” and “myth” in the English literature works of the late 16^th – early 21^st centuries has been discovered.

Keywords: English language, Ukrainian language, English Faustiana, symbol, myth, sin, interpretation, motif, verbalization, mythologeme.

Суть проблеми. У мовознавстві й досі дискутують щодо понять «міт» і «симбол». Взаємозв’язок цих понять зумовлено їхньою властивістю поглиблювати розуміння універсуму.

Такі «вічні герої» світової літератури, як Гамлет, Прометей, Дон Жуан тощо, уплинули на дальший розвиток літературних традицій. Один із них – Фавст, який уклав угоду з Дияволом про обмін душі на двадцять чотири роки всеохопних знань і задоволення – з’явився на зламі епох Середньовіччя й Відродження.

Аналіз останніх досліджень. Різноманітні інтерпретації фавстівської теми відображає англійська література, у творах, де описано амбіційну людину, котра відкидає всі моральні засади для того, щоб отримати владу й величезний успіх завдяки договору з Дияволом. Одне з положень, яке лежить в основі легенди про Фавста – віра в те, що навчання є коренем зла. Вона існує відтоді, коли розквіт християнства поставив божественне одкровення вище за науку. Є ціла низка історій про Сатану-спокусника починаючи від міту про гріхопадіння, коли людина скуштувала плід дерева пізнання добра і зла, та Старого Завіту, а також суперечки Мойсея з магами єгипетського фараона. Докладно розглядає мотив зв’язку Бога й Диявола румунський дослідник М. Еліаде.

У мітопоетичній традиції вирізняють співвідношення понять у такій послідовності: «архетип» – «міт» – «симбол». К. Юнґ досліджував функцію архетипів – самовираження як «культурний симбол» – потрібних складників ментального сприйняття, які беруть участь у побудові людських образів [4, с. 91]. Як зазначає Ж. Дюран, «міт є модулем історії, а не навпаки» [6]. На думку С. Аверінцева, симбол, подібно до архетипу, занурений у давнину як людська свідомість [1, с. 158]. Симболізм дотримує принципу конструювання мітології, яка, слугує матеріялом усякого мистецтва й може виявитися як індивідуальна творча мітологія, наприклад, мітологія Шекспіра, Ґете тощо. Неокантіянство, зокрема в Е. Кассірера, надало симболові ширшого значення людського світу: людина – це істота симболічна; мова, релігія, міт – симболічні форми, за допомогою яких люди впорядковують хаос навколо себе, пов’язані зі змістом життя. Симболові притаманна мітологічна або релігійна основа й філософська багатозначність. Отже, міт має своє симболічне втілення через архетип, а симбол «черпає» з міту.

Розгляньмо низку мовознавчих поглядів на зв’язок симболу та міту. У відомому словнику філософських понять Ейслера нічого не згадано про історію симболу в античності. Оскільки архаїчна поезія не має слова «симбол», міти трактували методом симболічних узагальнень. У Платона простежуємо спробу відокремити симбол від дофілософського міту, симбол у нього залишається рівнозначним знакові. Лише за часів німецького романтизму, зокрема у Ф. Шеллінґа, протиставлено класицистичну алегорію симболу й міту як органічну тотожність ідеї й образу. Так, Ю. М. Лотман припускає, що симбол генезою пов’язаний із мітом, виростає з нього. Спорідненість між симболом і мітом закладено в тому, що «саму структуру симболу спрямовано на занурення кожного окремого явища у стихію «першооснов» буття, щоб дати через це явище цілісний образ світу [1, с. 156]. Однак, за О. Лосєвим, будь-який міт є симболом, але не будь-який симбол є мітом [3, с. 146]. У вченні Й. Багофена міт лише тлумачення симболу. В. Іванов уважав, що міт розвивається з симболу: «до симболу міт стосується як дуб до жолудя» [2, с. 142]. П. Рікер також підтримує точку зору, згідно з якою міт повинен бути підпорядкований симболові. Я. Варденбурґ обґрунтовує, що між мітом і симболом існує тісний зв’язок. На його думку, усі характеристики симболу цілком можна застосувати до міту [1]. Можна стверджувати, що міти трансформують події, які відбувалися раніше, в иншу реальність. Таким чином, вони отримують инший смисл, який лінгвіст-інтерпретатор намагається розтлумачити у вже сформованому симболові.

Мета статті – з’ясувати, які з понять «симбол» та «міт» є першочерговими щодо Фавста в англійській літературі кінця XVI – початку XXI ст.

Виклад основного матеріалу. Розгляньмо експлікації Фавста як міту у творі-першоджерелі К. Марло. Автор уживає метафори: waxen wings mount above one’s reach, melting heavens conspire one’s overthrow [11], що є алюзіями на давньогрецький міт про Ікара, падіння якого стало знаною емблемою Ренесансу в Европі; Хор прирівнює його до Фавста.

Зазначмо, що авторський інтерес до мітів не обмежився лише мітом про прокляття чи то угодою з Дияволом, а, навпаки, торкався вічних мітологем життя-смерти, любови (…Helen of Greece was the admirablest lady that ever lived [11]), давньоримської (…where Mars did mate the Carthaginians [11]) та давньогрецької (…this word damnation terrifies not him,/ For he confounds hell in Elysium [11]) мітології.

Використання мітологеми «смерть»: to die an everlasting death [11] передає фатальне рішення Фавста відкинути віру та вдатися до того, що захоплює його розум – до магії: та «воскресіння»: [making one] to live eternally і to raise one to life again [11] – розкриває Фавстове прагнення божественної влади, щоб дарувати вічне життя й силу воскресіння.

Для вербалізування симболу «Фавст» автор увів у текст мітологеми «життя–смерть» і «воскресіння» та показав суперечності в свідомості героя: він не бачить перспективи сповідувати богослов’я, бо й так життя зводиться до смерти, і водночас він прагне мати владу дарувати життя та навертати людей до вічного життя. В англійській фавстіяні трагедія К. Марло є вихідним твором з мітопоетичними вкрапленнями, більшість з яких збережено й в инших творах фавстіяни, зокрема міт про підписання договору з Дияволом.

Подальші приклади засвідчують експлікації та імплікації Фавста як симболу в англійській фавстіяні (XVI–XVII ст.). У «Трагічній історії доктора Фавста» звербалізовано передавання душі й тіла Дияволові: to surrenders up one’s soul, bequeath one’s soul to Lucifer; відступництво від Бога: desperate thoughts against Jove’s deity; never look on Gods word [11].

Словосполука [one still] Faustus, and a man [11] слугує для розкриття пригнічености Фавста через те, що він – лише людина.

Словосполуки слугують для розкриття Фавстового наміру мати владу в усьому світі й бути здатним підкоряти собі все, що заманеться: 1)  conceit of this [be glutted with] [11] (this у значенні «магія»; Фавст прагне втілювати в життя можливості за допомогою магічних атрибутів (імплікація)); 2)  to have one fly to India [for gold], ransack the ocean [for orient pearl] [11] (бажання підкоряти слуг Диявола); 3) to wall with brass [11] («оздобити всю Німеччину латунню» подібно як чернець Бекон у «Шанобливій історії ченця Бекона та ченця Бонгая» Р. Гріна хотів оздобити Англію латунню, коли його магічні схеми вдалося втілити в життя); 4)  to make Rhine circle Wittenberg, new-found world [11] (бажання дорівнятися можливостями до Бога (імплікація)); 5)  sole king [11] (мета Фавста – стати володарем світу за допомогою магії). Уживання метафори the god [one serves] to be one’s own appetite [wherein the love of Belzebubis fixed] [11] поглиблює розуміння Фавстого гріха: прагнучи дорівнятися до Бога, герой задовольнив свої бажання панувати над Всесвітом, удаючись до магії, однак зрівнявся з Дияволом.

У тексті «Балада про життя та смерть Доктора Фавста, знаного чаклуна» зекспліковано передавання душі й тіла Дияволові: to give one’s soul and body [5]; відступництво від Бога: to shun the holy Bible book [5].

В иншому творі «Покарання Лілі за його життя» використано словосполуку з різною семантикою на позначення готовности Фавста перейти на бік Диявола: to forfeit all the honest Art; reversal, turnover; to change still [10].

У третьому творі «Виявлення чаклунства й покарання за нього» зімпліковано втрату радости та щастя у значині втрати душі: to loose eternal joy and felicity!; pay dear [17]. Експлікація Фавсто-вого передання душі Дияволу: to give souls unto the Prince of Hell [17].

У баладі «Застереження молоді» виражено заміну моральних цінностей на «грішну» насолоду життям: to give oneself to wine and drinke; to lavish out in toyish sport [18].

У п’єсі «Життя та смерть Доктора Фавста, фарс» В. Маунтфорда договір з Дияволом – ризик для життя: to hazard one’s life та експлікація передавання душі Дияволові: one to be Lucifers; to assure one’s Soul to Lucifer [14].

У шостому творі «Шаноблива історія ченця Бекона й ченця Бонгая» Р. Гріна домінує вербалізація боротьби проти Бога: to wrest name of God [7].

П’єсі Е. Мандея «Джон Кент і Джон Камбер» притаманні словосполуки на позначення заняття «темними» мистецтвами: to practice magic and concealed arts [15] (arts у значині магії, темних мистецтв); to ruminate on necromantic skill; to proft in Chiromancie [15].

У поемі «Загублений Рай» Дж. Мільтона зімпліковано словосполуки зі значиною прагнення схожости до Бога: to be among the Gods; to live life of Gods; the Throne and Monarchy of God; A Goddess among Gods; to be of human Gods; Goddess humane; to grow up to Godhead [13] (бажання Диявола (Змія-спокусника) дорівняти Еву до Бога через спокусу).

Готичний роман М. Льюїса «Чернець» (XVIII ст.) має імплікацію грішного ченця через зв’язок з Дияволом: Sinner та втрату душі й вічні муки в пеклі: devouring flames; tortures [9] (характеристики пекла як місця прокляття ченця).

Поемі «Сучасний Фавст» Р. Ноеля (XIX ст.) властиві словосполуки на позначення бунтарства, світського виснаження, прагнення створити нову «мораль» для людства, які виражено далі: 1) mad disorder; terrible and oppressive moral difficulties [16] (причини невдоволення життям у суспільстві: безлад, моральні труднощі); 2) hushed atmosphere of the Past; old superstition; conjuring long dark ages; ugly, prophetic skull; confused and contradictory voices [16] (причини невдоволення життям у суспільстві: дух минулого, забобони); 3) honest delusion of silly people; pious fraud [16] (причини невдоволення життям у суспільстві: шахрайство); 4) universal and exhaustive knowledge; emptiness in books [16] (причини невдоволення життям у суспільстві: брак належної освіти (імплікація у словосполуках)); 5) Absurd and immoral Ideas; stunned and bewildered pretentious jabberings [16] (причини невдоволення життям у суспільстві: пустослів’я та недоречність у вислювлюваннях (імплікації в словосполуках)); 6) worst riot of Imagination [16] (бунтарство проти власних уявлень про світ (імплікація у словосполуці)); 7) new-found world; new lore [16] (бажання віднайти нову модель світу (імплікація)); 8) pensive solitude; pure atmosphere; meditative seclusion [16] (низка пропозицій для «моралі» людства (імплікація)); 9) cure For social sickness; to seek contact with life again [16] (прагнення «вилікувати» англійське суспільство з метою відновити світське життя).

У творі Дж. Мейсфілда «Диявол і Старий» (XX ст.) звербалізовано укладання договору з Дияволом про зречення душі: to sell one’s soul to the devil [for twenty years of heart's-desire] [12].

Готичне оповідання «Чаклун Йоганнес, некромант» Дж. Говарда (XXІ ст.) більше зосереджене на викупі душі, а не на її зреченні, а також на парі з Дияволом, а не на умовах договору з ним. Експлікація бажання повернути душу: youthful mistake [to give soul to Devil]; intolerable burden [without soul] [8].

Висновки. Таким чином, констатуємо, що Фавст є симболом, смисли якого спричиняють ознаки й наслідки людської гріховности, яку звербалізовано в багатьох аспектах: освіченість, магія, відступництво від Бога, бажання перебувати на місці Бога тощо. Фактично, міт про людське гріхопадіння пронизує англійську фавстіяну, набуваючи симболічности.

Фавста в англійській літературі визнаємо симболом гріха, про що свідчать численні експлікації та імплікації зазначених текстів, хоча симболічність Фавста зумовлена відсиланням до міту, мітологем.

Отже, симбол є актуалізацією міту. Стверджуємо, що з міту «народжується» симбол. міти про Симона-мага, Теофіла, Папу Сільвестра ΙΙ, Роджера Бекона стали першоосновою для Фавста як симболу: гріхопадіння через змову з Дияволом, заняття чорнокнижництвом та бажання дорівнятися до Бога.

1. Аверинцев С. С. Символ художественный // София–Логос. Словарь / С. С. Аверинцев / [2 изд., испр.] ; [сост., авт. послесл. К. Сигов]. – К. : Дух і Літера, 2001. – С. 155–161. 2. Иванов В. Родное и вселенское / Вячеслав Иванович Иванов. – М. : Республика. – 1994. – 427 с. 3. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / Алексей Федорович Лосев. – М. : Искусство, 1995. – 320 с. 4. Юнг К. Г. К вопросу о подсознании // Человек и его символы / [Юнг Карл Густав, фон Франц М. Л., Хендерсон Дж. Л. и др.] ; под общ. ред. С. Н. Сиренко / Карл Густав Юнг ; [пер. с нем. Сиренко С. Н.]. – М. : Серебряные нити, 1997. – С. 13–102. 5. A Ballad of Faustus : the judgement of God shewed upon one John Faustus, Doctor in Divinity [Електронний ресурс] / Tune of Fortune my Foe. – British Library Roxburghe, 1640. – Vol. 3. – P. 280–281. – Режим доступу: http://ebba.english.ucsb.edu/ballad/30993/image. 6. Durand G. Figures mythiques et visages de l’oeuvre : de la mythocritique à la mythanalyse / Gilbert Durand. – Paris : Dunod, 1992. – 364 p. 7. Greene R. The honorable historie of frier Bacon, and frier Bongay [Електронний ресурс]. – London, 1594. – Режим доступу: http://www.luminarium.org/renascence-editions/greene2.html. 8. Howard J. L. Johannes Cabal the Necromancer [Електронний ресурс] / J. L. Howard – 2009. – Режим доступу: https://www.goodreads.com/series/52918-johannes-cabal. 9. Lewis M. The Monk [Електронний ресурс] / M. Lewis. – 1796. – Режим доступу: https://archive.org/details/johnakentandjoh00collgoog. 10. Lilly lasht with his own rod [Електронний ресурс]. – Huntington Library Miscellaneous, 1660. – Режим доступу: http://ebba.english.ucsb.edu/ballad/32582/image. 11. Marlowe Ch. The Tragical History of Doctor Faustus [Електронний ресурс] / Marlowe Christopher // Luminarium : Anthology of English Literature. – Режим доступу: http://www.luminarium.org/renlit/marlobib.htm. 12. Masefield J. The Devil and the Old man [Електронний ресурс] / J. Masefield – 1905. – Режим доступу: https://en.wikisource.org/wiki/A_Mainsail_Haul/The_Devil_and_the_Old_Man. 13. Milton J. Paradise Lost / John Milton. – Global Language Resources, Inc, 2001. – 249 p. 14. Mountford W. The life and death of Doctor Faustus, made into a farce [Електронний ресурс]. – London, 1697. – Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/37422/37422-h/37422-h.htm. 15. Munday A. John a Kent and John a Cumber [Електронний ресурс] / Munday A. – London, 1851. – P. 1–62. – Режим доступу: https://archive.org/ details/johnakentandjoh00collgoog. 16. Noel R. A Modern Faust [Електронний ресурс] / R. Noel. – 1888. – Режим доступу: https://archive.org/details/modernfaustother00noel. 17. Witchcraft discovered and punished [Електронний ресурс] / Tune of Fortune my Foe. – British Library Roxburghe, 1682. – Vol. 2. – P. 531. – Режим доступу: http://ebba.english.ucsb.edu/ballad/31034/xml. 18. Youths Warning-piece [Електронний ресурс] / Tune of Doctor Faustus. – British Library Roxburghe, 1640. – Vol. 1. – P. 434–435. – Режим доступу: http://ebba.english.ucsb.edu/ballad/30294/xml.