ТК СНТТ: Хронологія мовних подій ...

Першим кроком у ліквідації народу є позбавити його пам'яті.

Знищіть його книжки, його культуру, його історію.

А потім накажіть комусь написати нові книжки, створити нову культуру, винайти нову історію.

Незабаром нація почне забувати, чим вона є і чим була.

У пропонованій читачеві книжці йдеться не про „внутрішню" історію мови, тобто розвиток фонетики, словотвору, синтакси, еволюцію граматики тощо (це предмет лінґвістичного аналізу, проблема фахових мовознавців), а про історію „зовнішню", тобто події, пов'язані з мовою як визначальним чинником життя людини та суспільства. Знання цих подій дає змогу краще усвідомити роль мови у приватному й суспільному житті, проаналізувати підґрунтя та рушійні сили гострих громадських колізій, що раз у раз спалахують під час дискусій навколо суто наукових мовних проблем, усвідомити причини й шляхи подолання негараздів в царині термінології, правопису тощо.

Ідея створити хронологію навколомовних подій в Україні постала під враженням від запитань учасників мовного форуму maidan.org.ua, що свідчать про майже цілковиту необізнаність нашої людности з історії України, зокрема історії української мови. Поступово окреслилися обриси інформаційного сайту в інтернеті, призначеного дати користувачеві якомога точнішу й достовірнішу інформацію з конкретних питань, що його цікавлять, на тлі загальноісторичної картини. Стисла хронологічна таблиця має стати основою сайту, орієнтуючи читача в розмаїтті різнопланових подій і скеровуючи зацікавлених до відповідних джерел та документів, що містяться на сайті.

Думка про те, що кістяк гіпертексту варто надрукувати книжкою, виникла під час обговорення з колегами, під впливом їхнього зацікавлення і багаторазово висловленого бажання мати під рукою довідника у традиційному форматі. Автор вдячний Володимирові Козирському за жваві дискусії, що допомогли усвідомити потрібність цієї праці. Не бувши фахівцем з мовознавства та історії, автор звернувся по пораду до визнаних авторитетів. їхня доброзичлива та конструктивна критика неоціненна. Автор глибоко вдячний Михайлині Коцюбинській за постійну увагу та допомогу. Тонкі зауваги, що зробив Валерій Шевчук, змусили глибше зануритися в деталі, уточнити нюанси й зрештою повніше усвідомити картину суперечливого та драматичного перебігу історичного розвитку української культури. Особливо великий вплив на структуру таблиці й концепцію її укладання справили критичні зауваги та джерелознавчі поради Сергія Білоконя, що спонукали автора докладно перевірити всі наведені факти й дати посилання на літературні джерела до кожного пункту.

Хронологічна таблиця містить дати й факти з історії письмової мови, зокрема укладання словників, творення підручників, розвитку преси, функціювання мови в церкві, офіційній сфері, правництві, науці й освіті, Історію української мови неможливо вивчити та усвідомити, не торкаючися еволюції цензурних заборон та адміністративних заходів. Докладно висвітлено питання, пов'язані з розвитком правопису, лексикографії та термінології. Подано дати найважливіших подій, пов'язаних з мовою: заснування навчальних закладів, друкарень, видавництв, наукових та освітніх товариств тощо. Таблиця не містить даних, пов'язаних з важливою, проте надто великою темою нової української літератури (наведено лише кілька посилань, що стосуються найкардинальніших подій), проте висвітлює працю письменників на теренах мовознавства та лексикографії. Дати подано за джерелами [1].

Деякі події з історії мови неможливо збагнути, не усвідомивши історичних умов, за яких вони відбувалися. Отже, постала потреба подати історичне тло мовних подій. Таблиця містить дати деяких (не завжди визначних) історичних подій, що так чи так вплинули на долю мови, а також найпотрібніший історичний матеріял та історичні коментарі. Такі пункти подано дрібнішим шрифтом.

Укладач не мав на меті давати хронологію подій, що відбулися після здобуття незалежности, бо цей період менш-більш відомий читачам. Хронологія тут дуже фраґментарна, заторкнуто лише деякі події, що видаються укладачеві найважливішими.

Практично кожен пункт таблиці містить посилання на джерела. їх подано у квадратових дужках. На першому місті (прямий шрифт) стоїть порядковий номер джерела у списку літератури; грубим шрифтом подано номер тома (якщо є) і курсивом - номер сторінки. Якщо йдеться про матеріяли, надруковані в газетах, у списку літератури посилання не наведено, позаяк назву газети подано в тексті, а дата виходу збігається з датою події.

Назви книжок, журналів, газет тощо виокремлено похилим рубаним шрифтом, цитати подано курсивом. Назви організацій, законів, постанов тощо надруковано похилим шрифтом.

Крім основного тексту таблиці, книжка містить три додатки, що дають, на думку автора, показову інформацію про українізацію та її кінець. У Додатку А наведено список українських словників, виданих від 1917 до 1941 року, та список словників, підготованих до друку, проте не виданих. У Додатку Б наведено маловідомі документи, що були свого часу засадничими у мовній політиці в Україні. Додаток В містить хроніку Науково-дослідного інституту мовознавства, що ілюструє засоби й методи боротьби з „націоналізмом на мовному фронті". Додатки Б та В дають змогу зрозуміти джерела багатьох мовних негараздів сьогодення.

Звичайно, таблиця не є всеосяжною і не застрахована від помилок, хиб та прогалин. Укладач буде вдячний за критичні зауваги, поправки, уточнення та вказівки на події чи джерела, що їх бракує в таблиці, тим паче, що найближчим часом заплановано відкрити інтерактивну сторінку, де буде виставлено цю таблицю в гіпертекстовій формі, з текстами джерел. Ваші зауваги можна буде оперативно врахувати.

^{^[1]} Питання точного датування досить тонке і в деяких випадках потребує окремого дослідження. Тут зазначимо лише, що країни, між якими в різні часи були поділені українські землі, приймали датування за григоріянським календарем неодночасно: Польща в жовтні 1582 р., Австрія в січні 1584 р., Угорщина в листопаді 1587 р., Радянська Росія в лютому 1919 р.

Резолюції Комісії Народного комісаріату освіти в справі перевірки роботи на мовному фронті (1933)

Резолюція Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в питаннях термінології

1. Українська термінологія за роки існування диктатури пролетаріату має чималі досягнення. Власне кажучи, й говорити про українську термінологію як таку можна лише з часу існування радянської влади на Україні. Лише переможна пролетарська революція дала змогу розвиватися українській мові в усіх її ділянках, зокрема в термінологічній.

2. Буйному розвиткові української термінології сприяло ціле соціалістичне будівництво, зокрема реконструкція промисловості, колективізація сільського господарства, що поряд з ростом техніки покликало до життя цілий ряд нових, досі незнаних у мові, термінів.

3. Цей зріст української термінології відбувався і відбувається в умовах щонайгострішої класової боротьби в країні, що позначилася і на термінологічній ділянці цілої мовної галузі, як складової частини національно-культурного процесу на Україні.

4. Найхарактернішим з цього погляду є етап словникової діяльності кол. Інституту наукової мови в Києві, цього найактивнішого осередку СВУ Цей Інститут за час свого існування видав 15 словників: математичний, словник зоологічної номенклатури, ботанічної номенклатури, загальнотехнічний, природничої термінології, електротехнічний, педагогічних і психологічних термінів, технічної термінології (мануфактура), механічної термінології, ділової мови, мірництва, комунальної термінології, економічної термінології, будівельної, музичної термінології.

5. Методологія укладання цих словників відбиває ту політичну платформу, на якій стояв кол. Інститут наукової мови, бувши найактивнішим осередком СВУ. Ця методологія в своїй суті буржуазно-націоналістична. У застосуванні до української термінології ця методологія виглядає як лінія на цілковите відмежування української мови від інших мов, зокрема від російської, як лінія, спрямована на самобутність української мови, на безоглядне пересаджування на сучасний нам мовний грунт термінів доби феодалізму на Україні тощо.

6. Практично ця методологія продиктувала силу термінологічних спотворень на українському мовному грунті, що, як мовне шкідництво, йшло такими лініями:

А. Ліквідація загальновживаних в УСРР, а то й у всьому Союзі, принятих у науковій, технічній і загальній українській літературі і виробничій практиці термінів та слів термінологічного значення з заміною їх на:

1) спеціально вигадані штучні „українські відповідники" - новотвори, напр.: „петит" - „дрібень"; „курсив" - „письмівка"; „фотометр" - „світломір"; „сифон" - „духовик"; „сектор" - „витинок"; „сегмент" - „утинок"; „екскаватор" - „копалка"; „тютюнова фабрика" - „тютюнарня"; „кінофабрика" - „кінарня";

2) на витягнений з архіву лексичний мотлох, невідомий (або майже невідомий) живій українській мові, напр., „виробня" замість „завод", „фабрика", „виробневий" замість „заводський", „фабричний" та ін.;

3) на провінціалізми, народно-хуторянські локалізми та слова, витворені в процесі спеціальним методом веденого збирання відповідного матеріалу (викликання старих бабів та дідів із статечного і обов'язково неписьменного селянства на словотворчі проби) та ін., напр., „мутра" замість „гайка", „спиж" замість „бронза", „крутень" замість „шкив", „сучка" замість „буй", „чав" замість „прес"; „сторч" замість „перпендикуляр", „банька" або „пухирець" замість „електрична лампа".

Б. Викорчовування т. зв. „русизмів", а справді звичайних чисто українських слів, тільки гомонімічних з російськими, спільних в українському язику з російським, або й запозичених з російської мови, але віддавна масово уживаних на українському грунті: пожар (у словниках тільки „пожежа"), кочерга (у словниках тільки „коцюба"), кочегар (у словниках тільки „паливничий", „паровичник"), кочегарня, кочегарка („паровичня"), приспособляти (тільки „пристосовувати"), прикладати (тільки „застосовувати"), прикладний (тільки „застосовний"), курити (тільки „палити"), кустар (тільки „домороб") та ін.

В. Ігнорування невід'ємних елементів з сучасної пролетарської радянської лексики, що відбивають творчі процеси, які розгортаються в країні будованого соціалізму, напр.: абревіатур і таких (далеко не вузькофахових) термінів, як „блюмінг" тощо.

7. Найнебезпечніше тут у цій справі те, що ця націоналістична термінологія широко розлилася на Україні, пролізши до книжки, літератури, преси тощо, не зазнаючи щоразу гострої відсічі тощо.

8. Навіть після розгрому СВУ, а відтак і того осередку, де квітнула націоналістична термінологічна робота - колишнього Інституту наукової мови - вплив і діяння словників з ворожою ідеологією ще не знешкоджені. Більше того, уже після 1930 року вийшов ряд словників (виробничої термінології, транспортовий тощо), де так само маємо чимало націоналістичної термінології.

9. У цілому вся дотеперішня словникова продукція, як кол. Інституту наукової мови (термінологічні словники), колишньої Комісії Словника живої мови при ВУАН (Російсько-укр. загальномовний словник), кол. Комісії Історичного словника (Історичний словник), так почасти навіть і Інституту мовознавства свідчить про несумісне з поглядами пролетаріату методологічне настановлення деяких наукових робітників, в основі своїй буржуазно-націоналістичне, що виявляється в штучному вигадуванні спеціально для словників слів нацдемівського типу, тенденційному підбиранні українських слів і цитатного матеріалу, де відбивається ідеологія ворожих радянській країні класів, а також у тлумаченні слів. Наслідки такого методологічного настановлення часто позначаються яскравим націоналізмом, назадництвом і тенденцією штучно відмежувати українську мову від російської, отже таким спрямованням що йде різко проти інтересів пролетарської революції й соціалістичного будівництва в країні Рад і переходять у шкідництво.

10. Як наслідок такого націоналістичного методологічного настановлення треба розглядати й факт викриття в Інституті мовознавства рік тому в процесі укладання IV тому РУС-а ряду методологічних збочень (що виправлені тепер і далі виправляються), які виявилися у штучному вигадуванні нацдемівського типу слів, у недосить критичному підході до термінологічних словників, у підбиранні політично шкідливого цитатного матеріалу. Це сталося тому, що Інститут мовознавства недостатньо боровся з буржуазним націоналізмом, не виявив потрібної класової пильності, не добачив нової прихованої тактики класового ворога, що проліз до Інституту у формі націоналістичної методологічної спадщини колишнього Інституту наукової мови та в особі деяких теперішніх і колишніх наукових робітників Інституту (Курило, Шелудька, Трохименка, Драй-Хмари).

11. Тепер, у момент загострення класової боротьби, момент, коли куркульсько-петлюрівські елементи, відчуваючи свою неминучу загибель, відживили акцію і на ідеологічній ділянці, словники з такою, як вище подано, термінологією, становлять в руках класового ворога войовниче знаряддя боротьби з соціалістичним будівництвом на мовному фронті.

12. Щоб вибити з рук класового ворога цю зброю, щоб знешкодити в корені її націоналістичний вплив, щоб вигнати націоналістичну термінологію з ужитку в пресі, книжці тощо, мовна нарада при НКО УСРР вважає за потрібне в ділянці словниковій українського мовознавства здійснити таке:

а) Розгорнути за участю широкої радянської громадськості гостру критику всіх словників, виданих колишнім Інститутом української наукової мови та пізніше Інститутом мовознавства,

б) Негайно переглянути всю словникову продукцію, що друкується (словники: метеорологічної термінології, лісової, фізичної, театральної, пірогенетики, кераміки й скла, зоологічної, шкіри), що виготовлена до друку й здана до видавництва УРЕ (соціально-економічної термінології, органічної хімії, ветеринарно-зоотехнічної, фізичної географії), що опрацьовуються в Інституті мовознавства (медичної термінології, неорганічної хімії, рос.-укр. і укр.-рос. технічний, англо-український технічний, німецько-украінський технічний, військовий, харчовий, поліграфічний, цукровий, англо-український загальномовний, французько-український загальномовний, польсько-український загальномовний, РУС - IV том. Історичний - том II, вип. 1, з погляду повної і цілковитої ліквідації націоналістичної ідеології в термінології,

в) Доручити Інститутові мовознавства негайно виділити склад комісій і організувати досконалий, з погляду ідеологічного насамперед, перегляд словників і термінології, встановивши черговість перегляду словникової продукції відповідно до термінів і завдань виготовлення стабільного підручника для школи. Про склад комісій і ті словники, що вони (ці комісії) мають переглянути, негайно повідомити НКО,

г) Матеріали критики й перегляду опублікувати,

д) Дальші шляхи розвитку української термінології й цілої словникової діяльності треба цілком побудувати на основі марксоленінської методології, на основі ленінської національної політики,

е) Треба категорично засудити дотеперішню практику укладання словників за принципом навмисного вигадування слів нацдемівського типу для словника, тоді як терміни інтернаціональні, широко відомі масам, і загалом терміни, поширені в ужиткові трудящих, в літературі тощо викидали,

ж) Кожний термін має бути спрямований на полегшення трудящим засвоювати як елементи, так і вищі ступені знань даної галузі науки,

з) Термін має бути відповідний до загальної мовної політики радянської влади.

13. Праця над словником типу російсько-українського повинна базуватися на правильних методологічних засадах, отже й мусить бути спрямована на послуги соціалістичному будівництву й зміцненню братерських зв'язків трудящих. Зокрема в цій праці треба керуватися такими принципами: а) в українській частині словника не подавати ніяких штучних, вигаданих, націоналістичного типу слів, надто критично використовуючи під цим поглядом словникову спадщину й категорично відкидаючи всіляку нацдемівщину; б) добирати українську лексику під поглядом потреби її для культ- і соцбудівництва, отже відкидаючи зайві архаізми, провінціалізми; в) у перекладі слів і фразеології не вносити штучної відмежованості української мови від російської, подаючи відповідники обох мов лише ті, що становлять сталий мовний елемент у них; г) у жодному разі штучно й тенденційно не обминати спільних для обох мов елементів (слів), зокрема й слів інтернаціонального походження; д) якнайбільше використовувати цитатний ілюстративний матеріал з радянського письменства й взагалі не подавати цитат, де відбивається ворожа пролетаріатові психоідеологія.

14. Цілком відкидаючи штучне вигадництво слів і термінів буржуазно-націоналістичного типу, мовна нарада вважа, що дальший розвиток і творення української термінології мають бути побудовані на мовному матеріалі пролетарських і колгоспних мас. Виходячи з цього погляду, нарада не заперечує проти подавання в окремих випадках новотворів, передусім у технічній термінології, але ці новотвори можуть бути подані лише на основі мови пролетаріату й колгоспного селянства, вони можуть бути подавані лише тоді, коли українська мова не знає потрібного відповідника, поширеного в масах трудящих, інтернаціонального типу.

15. Зважаючи на те, що попередня праця збирання лексичного матеріалу в колишньому Інституті наукової мови була сперта на сітку кореспондентів, що в основі своїй складалася з куркульських елементів, які подекуди лишилися й досі, зважаючи на те, що кадри мовознавців-словникарів засмічені людьми з буржуазно-націоналістичною ідеологією, переглянути персональний склад працівників згаданих ділянок українського мовознавства, вигнати з мовної дільниці ворожі нам елементи і водночас вжити відповідних заходів до організації й готування пролетарських кадрів словникарів і кореспондентів-лексикографів.

16. Зважаючи на велику вагу для науки взагалі й зокрема для укладання практичних термінологічних словників повного словника української мови, звернути увагу НКО, Інституту мовознавства на потребу зробити відповідні заходи для організації праці коло збирання матеріалів для повного академічного словника української мови та опрацьовання його й належного спланування цієї праці під контролем широких кіл радянських наукових робітників і радянської громадськості.

Хроніка Науково-дослідчого інституту мовознавства (1933-1934 рр.)

Словниковий відділ Інституту мовознавства впродовж другої половини 1933 р., виконуючи ухвали мовної комісії НКО, працював над переглядом цілого ряду термінологічних словників. За цей час переглянено такі словники: практичний виробничий, загально-технічний, практичний, медичний, біологічний, ботанічний, фізичний, три математичних, сільськогосподарський, ділової мови, електротехнічний, силові станції, керамічний.

Надзвичайна складність цієї роботи у зв'язку з величезним засміченням словників націоналістичною термінологією, потреба погодити термінологію в усіх словниках, щоб ліквідувати розбіжності, забезпечити єдину методологію, не дозволила Інститутові зразу здати до друку всю виготовлену продукцію. Тому тепер у друкові лише виправлення до словників: медичного, трьох математичних, ботанічного, біологічного, фізичного, практичного виробничого, загально-технічного. Усі інші мають бути здаяі ді друку найближчим часом.

Переглядаючи словники, Інститут налагодив в основному контакт з Харківським інститутом мовознавства і деякими видавництвами „Радшкола". Медвидав).

З 1934 р. словниковий відділ став до опрацювання ряду термінологічних і загально-мовних словників. Протягом 1934 р. Інститут мав здати до друку такі словники:

1) Російсько-український загальномовний словник, т. IV (від Р до Я) --- 100 арк.

3) Англо-український загальномовний --- 50 арк.

4) Французько-український загальномовний --- 50 арк.

5) Німецько-український загальномовний --- 50 арк.

10) Ветеринарно-зоотехнічної термінології --- 25 арк.

Виробничий план відділу чималий. І він безумовно буде виконаний. Для того є всі умови. Колектив наукових робітників, переглядаючи словники, борючись з націоналізмом в термінології, значно ідеологічно виріс. А це є основна передумова успішного виконання нашого плану, основна передумова для того, щоб дати дійсно радянські українські словники нашому культурному фронтові, щоб остаточно добити націоналізм в українському мовознавстві і зокрема в термінології.