| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

Павлишин Н. Мова твориться у Політехніці! / Наталія Павлишин  // Аудиторія: освітній студентський тижневик. – листопад 2009р. – ч. 32–33 – С. 18.

Львівській політехніці – 165

Мова твориться у Політехніці!

Широкопрофільна діяльність

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Держспоживстандарту та Міністерства освіти і науки України – це своєрідний творець підвалин нашої наукової мови. Головне завдання комітету – розро­блення, опрацювання й експертизування термінологічних стандартів. Ця організація, яка займається державною справою стандартування термінології, є основною в Україні. Вона має два осередки – у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» та в Національному університеті «Львівська політехніка», де знаходиться головний офіс (секретаріят) комітету.

Усі напрями діяльности комітету базуються на засадах відродження української науково-технічної мови та розвитку фахової термінології, оскільки мовна ситуація в Україні характеризується низкою негативних явищ і тенден­цій. Нашу мову як державну ще належно не використовують у галузях науки, культури, освіти, права, інформатики, військової справи, судочинства тощо.

Окрім основної роботи, працівники комітету займаються термінографією, укладають та видають словники, а також проводять наукові семінари та міжнародні конференції. До прикладу, минулоріч провели X Міжнародну конференцію «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008», у якій брали участь представники різних країн і міжнародних організацій. Також постійно провадяться роботи над поновленням термінологічного банку даних України; утвердженням на рівні Держспоживстандарту таблиці транслітерації українських назв і текстів латиницею; розробленням та формуванням засад унормування термінології; аналізом стану робіт у царині стандартизації української науково-технічної термінології та виробленням пропозицій для Держспоживстандарту України. А ще комітет видає термінологічну серію СловоСвіт. На сьогодні вже видано 14 книжок. А зараз до виходу готується ще й українсько-англійський та англійсько-український словник з електроніки, який у нашій державі не має аналогів.

– Також, – наголосив голова ТК СНТТ, доктор технічних наук, професор Богдан Рицар, – ми активно співпрацюємо з міжнародними технічними комітетами ISO, ІЕС. На рівні дійсного Р-члена цих комітетів беремо участь в обговореннях, приймаємо ухвали, голосуємо.

Камені спотикання української термінології

Чи не найбільшою проблемою, з якою стикаються працівники терміно­логічного комітету, є стереотипи. Багато українських науковців не готові приймати новизну, віддаючи перевагу застарілому, незважаючи на те, що воно є неправильним. Вони погоджуються лише тоді, коли той чи инший термін вже застандартизовано, хоча це досить довга процедура, якій передує низка инших процесів.

– Однак є й винятки, – з радістю розповідає Богдан Євгенович, – коли люди розуміють свою роль у творенні мови. Так, представник від Microsoft, виступаючи на нараді в Міністерстві освіти і науки України, весь час вживав слово «застосунок» замість «прикладна програма». Бо, дійсно, прикладна програма нікуди не прикладається, а застосовується. Це, зрештою, стосується й «прикладної лінгвістики» – має бути «застосовна лінгвістика».

До слова, утворенню неологізму передує тривалий процес. Перш за все, це копітка праця вченого, який під час дослідження наукової пробле­матики визначає як називатиме новий процес чи явище, а використовуючи цей неологізм у своїй науковій роботі, обговорюючи на різноманітних семіна­рах, наукових нарадах, конференціях, вводить його в життя. І лише якщо цей термін буде прийнятий иншими науковцями з тієї ж галузі, можна говорити про процес унормування, який також досить тривалий. Коли ж термін потрапляє до словника та з ним мають можливість ознайомитися більша кількість людей, проходить про­цес лексикографії. А останнім етапом після унормування та гармонізації – є етап стандартизації. Однак навіть сталі, застандартовані терміни згодом переглядають, і вони знову набувають нового життя.

Так цьогоріч відбулася вагома подія у сфері термінології. Бюро відділення астрономії та фізики Національної академії наук України підтримало пропозицію термінологів щодо написання замість слова «магніт» – «магнет», погодившись, що треба внормувати цю терміносистему.

– Це дуже велика перемога, – зазначив професор, – бо, незважаючи на те, що всі знають, що є наука магнетизм, послуговуються словом «магніт» і «магнітне поле», хоча в корені присутня літера «е». Кожен термін мусить мати системну структуру, він повинен утворювати похідні, наприклад, якщо «магнет», то мусить бути «електромагнетне поле», «електромагнетні коливання» тощо, бо ж є слово «магнетик», «парамагнетик», «діамагнетик», «феромагнетик».

Наступним кроком, сподівається термінолог, стане прийняття терміну «хемія» замість «хімія», так як вживають у цілому світі, адже є слово «хемосорція» тощо.

Українська термінологія досі про­ходить важкий, але дуже важливий етап усталення, бо попередні уряди не надавали належної уваги справі термінології. Лише останні 2–3 роки Держспоживстандарт почав фінансувати розроблення ДСТУ на базі міжнародних стандартів ISO та ІЕС в зв'язку з намаганням нашої держави ввійти у Світову організацію торгівлі (COT) та катастрофічним відставанням України у цій сфері, навіть порівняно з іншими країнами СНД. Наприклад, Білорусія за кількістю впроваджених міжнародних стандартів нас випереджує щонайменше у три рази. Не кажучи вже про Росію, де над розвитком термінології працює цілий інститут і авторитетні вчені. Це саме можна спостерігати й у Польщі, де відбувається відповідне фінансування з боку держави.

Щоправда, деякий поступ відбувся і в Україні, адже у травні цього року на нараді «Сучасний стан термінознавстві в Україні та шляхи розроблення стандартів наукової термінології» міністр освіти і науки України Іван Вакарчук наголосив на необхідності приділити належну увагу проблемі української термінології.

– Якщо дітям, молоді, нашим студентам подавати у підручниках, на лекціях правильні терміни, то дуже скоро ми матимемо прекрасну українську наукову мову, – підсумовує нашу розмову Богдан Рицар.

Наталія ПАВЛИШИН

«АУДИТОРІЯ», листопад 2009.