| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

відкритий лист

Святослав Караванський

УДАР У СПИНУ

 Державна мова окремої державної нації є її національне багатство, яке належить шанувати і боронити громадянам окремої держави так само, як державний прапор, державний герб  та державний гімн. Для того, щоб ця аксіома стала реальністю, державні структури окремої держави – Президент, уряд, парламент - мають виробити й ухвалити відповідні законодавчі акти.

Відсутність таких актів в Україні, на ділі, відбивається на державній безпеці країни, що видно з низки фактів, коли окремі бюрократичні структури своїми волюнтаристськими експериментами над державною мовою завдають шкоди державі у ряді галузей, зокрема в царині освіти, науки та культури. Ця шкода кінець-кінцем окошується на державній безпеці.

Українська науково-технічна термінологія зазнала тотального упослідження за часів “дружби народів”, і цей факт призвів до створення в незалежній Україні державних, а також громадських закладів стандартизації термінологічної лексики. Факт, безперечно здоровий. Але створення інституцій стандартизації – це ще не розв’язка проблеми. За цими установами у громадянському суспільстві потрібен контроль з боку громадськости, а також з боку органів безпеки, бо стандарти державної мови можуть впливати і впливають на державну безпеку. Брак такого контролю – характерна риса тоталітарних режимів, коли згори – з кабінетів ворожих народові узурпаторів –диктовано життєво конечні реалії, в тому числі і науково-технічну термінологію.

 Саме рецидивами такої політики можна пояснити вироблення Держстандартом України “інтернаціональної” хемічної термінології, не лише для науково-технічних потреб, а також для системи освіти, на що Держстандарт не має законодавчих підстав, зазіхаючи на прерогативу Міністерства освіти.

 Ось як Держстандарт розробив  українську хемічну термінологію із запровадженням її у шкільні підручники:

 Таблиця І

Скарикатурені назви деяких хемічних елементів

Яка потреба в такій карикатуризації української мови?

По-перше виникає питання про достатню професійність осіб, які зробили таку “ведмежу послугу” українській мові.

До чого вестиме така карикатуризація?

Ускладнення української термінології таким, на ділі, антиукраїнським заходом, буде викликати в середовищі учнів нехіть учитися в українських школах а в батьків  – віддавати дітей до українських шкіл. Те саме із зарубіжними студентами. Такий ультранауковий захід буде сприяти напливу іноземців до російських вишів у Росії, а не до українських в Україні. Іншими словами, якийсь маловідомий і фактично бездарний у мовознавстві чиновник Держстандарту може своїми безграмотними, або навпаки – дуже продуманими діями, сприяти дискримінації української мови в Україні.

Очевидно, що для безпеки України та захисту її державної мови від несвідомих або навпаки дуже свідомих (шовіністично) чиновників потрібні такі заходи на державному рівні:

1. Залучити до штату Держстандарту мовознавця не нижче рівня директора Інституту української мови Академії Наук України, з тим, щоб усі термінологічні пропозиції Держстандарту перш ніж надходити у друк, як “невідкличний закон” для виконання громадянами, діставали гриф Інституту української мови.

2. Затим що в усталенні термінології зацікавлені фахівці різних науково-технічних інституцій, під час розробки певної термінології – наприклад, хемічної – обговорювати пропоновані терміни з фахівцями відповідної галузі – наприклад, хемічної.

3. Якщо в процесі обговорення не буде єдиного погляду, то остаточну редакцію термінологічної лексики довірити Інституту української мови і в жодному разі не працівникам Держстандарту України.

4. Знаючи, що в молодій державі, якою є Україна, ще не всі законодавчі акти приведено у відповідність з вимогами здорового глузду та інтересами безпеки держави, зобов’язати Службу Безпеки України перевірити відповідність наукових звань чиновників Держстандарту України вимогам та цілям, які стоять перед цією установою, як рівно ж автентичність наявних у цих чиновників дипломів.

 5. Кошти, потрібні для перевидання скарикатурених шкільних підручників, стягнути з осіб, винних у карикатуризації української мови (Таблиця І).