| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

Володимир Тимчук, В. Юнда

Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

Мовні та термінологічні труднощі у профільній діяльності Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

© Тимчук В. Ю., Юнда В. А., 2010

Питання української термінології в українському війську, незважаючи на низку значимих праць, залишається невирішеним.

Проблемними є наступні:

1) впровадження в інженерну та спеціальну практику українських термінів і визначень;

2) розроблення (пошук) термінів, які ще не перекладені через специфічність та непоширеність окремих інформаційних джерел (наприклад технічної та експлуатаційної документації на зразок техніки, випущеної ще за часів колишнього СРСР).

3) уніфікація термінів. Виділення основних серед доволі численних альтернативних  визначень і понять.

Що стоїть на перешкоді реальному впровадженню української військової термінології у Збройних Силах України?

По-перше, це білінгвальність військовослужбовців і працівників Збройних Сил України і використання ними для означення одного явища, процесу чи технічної одиниці однакових термінів, але різними (українською, кількаваріантно, і російською) мовами. Більше того, це разюче проявляється у викладанні військово-технічних і до цього часу.

Проілюструємо сказане прикладами.

В радіолокації основним інструментом отримання інформації є зондуючий сигнал, який генерується передавачем, випромінюється через антену в простір в напрямку сектору сканування (діаграма спрямованості антени), за наявності цілі перевідбивається від неї в напрямку приймальної РЛС, уловлюється антеною останньої і надходить у виявляч приймача для оброблення: прийняття рішення про виявлення та вимірювання координат цілі і параметрів її руху.

«Перепишемо» зазначену вище сутність роботи РЛС інакше.

В радіолокації основним інструментом отримання інформації є зондувальний сигнал, генеруємий передатчиком і випромінююмий через антену в простір в напрямку сектору сканування (діаграма направленості антени), який при наявності цілі відбивається від неї в напрямку прийомної РЛС, уловлюється антеною останньої і поступає у виявник приймача для обробки: прийняття рішення про виявлення та міряння координат цілі і параметрів її руху.

Очікувано, зміст фрази зберігся, в той же час в окремих місцях використані різні терміни. Віддаючи належне синонімічному рядові тих або інших понять, слід зауважити на відсутність окремих термінів (хоча б для особистої перевірки) у словниках.

Головна цільова ознака випроміненого (випромінюваного) сигналу не відображена у багатьох словниках. Мова про зондування простору за допомогою сигналу передавача. Так, Козирський і Шендеровський взагалі не дають визначення рос. зондирующий, їхнє зондовий належить до іншої технічної галузі застосування [1].

Процес, який відбувається у приймачі, рос. обработку сигналу, пропонують називати обробленням [1], обробкою, обробленням і оброблянням [2], обробленням, обробкою і опрацюванням [3], а обробкою, обробленням, оброблюванням, оброблянням, опрацюванням і опрацьовуванням [4]. Сам же пристрій виявлення, рос. обнаружитель, у багатьох словниках теж відсутній, інколи називають виявлячем або виявником або виявлювачем. Те саме стосується і такої характеристики антени як зосереджувати електромагнетну або електромагнітну енергію у просторі – діаграма спрямованості, або скерованості, або напрямленості, або направленості. Аналогічно і стосовно компенсації впливу перешкод або завад (?) – їх можна подавляти,  пригамовувати, придушувати, якщо вони навмисні (?), організовані (?), та пропускати (?), перепускати (?) через режективний або режекційний фільтр. Характеризуючи радіолокаційний імпульс, стикаємося з тим самим: рос. следование (в сенсі частота) перекладають як проходження, чергування, слідування, повторення.

Цілком ймовірно, що такий багатий синонімічний ряд, як це звучатиме не парадоксально, спонукає носія знань у певній радіотехнічній області послуговуватися суржиком. З іншого боку відсутність міждисципліних зв’язків, що без сумніву характерно для сучасної вищої школи, «збагачує» студентів (курсантів) однозначними, але різнозвучними термінами, що врешті-решт спонукає їх використовувати «природні» для них осуржиковані терміни.  

Ще деякі таки приклади зведені до таблиці 1.

Таблиця 1.

У процесі підготовки матеріалів занять, перекладаючи експлуатаційні інструкції та технічні описи, викладач доволі часто натрапляє на терміни, що їх важко знайти навіть у відомих словниках. Ось як деякі з таких були перекладені та використані автором: горизонтування РЛС, контроль живильних напруг, розстопорення антени, розаретивування механізму, заживлення апаратури, доворот антени, держак (рукоятка) наведення, засвічування індикатора, смужкова (полоскова) лінія, перенастроюваний, одновимірний та ін.

Подібна ситуація стосується і будь-яких інших дисциплін, наприклад військової топографії та топогеодезичної підготовки, навіть незважаючи на достатню кількість словників і навчальних видань [7–9]. У таблиці 2 також показані приклади багатотерміності одних і тих самих понять (пристроїв).

Таблиця 2.

Як наслідок, відбувається змішування понять, неправильне їх вживання та всі інші мовні та термінологічні негаразди.

До речі, неприродність термінів властива і словникам. Так, прикладом змішування терміну та його змісту є використання в теорії надійності поняття довговічності [2; 3]. Складова цього поняття – «вічність» є позачасовою, поза терміновою і тому не може бути довгою або короткою, тим паче в технічних пристроях та елементах, які не виходити з ладу просто не можуть. У цих умовах природнішим є термін довгочасності [5].

Підсумуємо зазначене.

По-перше, наявність багатьох термінологічних словників не розв’язує проблему правильного вживання технічних понять у Збройних Силах України. Наявність російськомовної експлуатаційної документації, з якою постійно працює військовослужбовець, за яким закріплена певна військова техніка (озброєння), створює підґрунтя для непослуговування державною мовою або для насичення службового мовлення суржиками.

По-друге, низку понять і термінів доволі складно знайти у наявних загально-технічних або загальновійськових словниках, у т.ч. і в електронних.

По-третє, курси державної мови, що діяли (діють) для навчання військовослужбовців не мали військо-прикладного характеру і загалом їх ефективність, з огляду на засилля недержавної мови у війську, вбачається сумнівною.

Можливі заходи стосовно усунення виявлених негараздів.

- створення відомчо-військового сегменту Вікіпедії, де зібрати усі варіанти термінів, що застосуються у службовій діяльності військ з подальшим аналізом і виробленням базового термінологічного ресурсу;

- у рамках навчально-методичних зборів військових навчальних закладів проводити лекції (зразкові!) військової або спеціальної термінологічної тематики;

- зініціювати перед відповідними науковими підрозділами Міністерства оборони України спільні науково-дослідні роботи стосовно створення термінологічних довідників для певних наукових, технічних і військових галузей;

- на наступних конференціях СловоCвіту питання військової і військово-технічної термінології віднести до пріоритетних;

- звернутися до Міністра освіти та науки України стосовно запровадження обов’язкового критерію оцінки успішності навчання студента (курсанта) за навчальний рік – підготовку двадцяти статей в українському сегменті Вікіпедії за напрямком здобування освіти;

- аналогічний критерій оцінки професійної діяльності має бути запроваджений і для науково-педагогічного працівника (інженера) в його області наукових (педагогічних, технічних) інтересів.

Висновки

Отже, актуальність упорядкування, а в окремих випадках і опрацювання військово-технічної термінології зберігається і досі. На цій ділянці спостерігається паралельна та, в той же час, не координована робота як окремих мовознавців, так і наукових структурних підрозділів Збройних Сил України, що опрацьовує власні стандарти. Наслідком цього є використання різних термінів для одних і тих самих речей (понять, технічних конструкцій тощо). Іншим негативом є привнесення в мовлення та науково-навчальні публікації неусталених, довільно перекладених з експлуатаційної документації термінів і означень, які, переважно, слід віднести до «суржикізмів». Таким чином, мовознавцям і термінологічним колективам слід зосередити зусилля в питаннях військової термінології (у порозумінні з відповідними військовими фахівцями, термінологічними органами).

1. Козирський В., Шендеровський В. Українсько-англійсько-німецько-російський словник фізичної лексики. – К. : Рада, 1996. – 934 с.

2. Рицар Б., Семенистий К., Кочан І. Російсько-український та українсько-російський словник з радіоелектроніки. – Львів: Логос, 1995. – 608 с.

3. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / Гейченко В., Завірюхіна В. та ін. – К. : Наук. думка, 1998. – 892 с.

4. Карачун В. Орфографічний словник наукових і технічних термінів. – К. : Криниця, 1999. – 524 с.

5. Кондратюк І., Тимчук В. та ін. Будова та застосування метеорологічного комплексу 1Б44. – Л.: АСВ, 2009.

6. Шевченко Т., Мороз О., Тревого І. Геодезичні прилади. – НУ «ЛП», 2009.

7. Світличний О., Плотницький С. Основи геоінформатики : навч. пос. – Суми : Університетська книга, 2008. – 294 с.

8. Філяшкін М. К., Рогожин В. О. Інерціально-супутникові навігаційні системи : навч. пос. – 2009. – 272 с.   

9. Молчанов В. І., Поплавко Ю. М. Основи мікрохвильової електроніки : навч. пос. – К. : НТУУ «КПІ», 2010. – 348 с.