| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників 9-ї Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2006»

19–21 вересня 2006 року

Моргунюк В. Дійові властивості пасивних учасників дії / Виталь Моргунюк // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 19–21 версн. 2006 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2006. ‒ С. 12–14.

УДК 800

Виталь Моргунюк

Український науково-дослідний і навчальний центр з проблем

стандартизації, сертифікації та якості, м. Київ

ДІЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ ПАСИВНИХ УЧАСНИКІВ ДІЇ

© Моргунюк В., 2006

У цій статті подано аналіз українськомовних засобів позначання дійових властивостей пасивних учасників дії з огляду на відповідність наявних у словниках слів вимогам національного стандарту ДСТУ 3966–2000 «Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни і визначення понять».

This article analyses Ukrainian means of process properties designation for passive participant of process from a viewpoint of presence in dictionaries words, corresponding demands of DSTU 3966–2000 "Terminology. Principles and Working-out Procedure of Standards for Terms and Definitions of Concepts".

Відповідно до вимог ДСТУ 3966 [1], що їх опубліковано також в [2–4], ознаки дійових властивостей пасивних учасників дії (їхню здатність чи призначеність виконувати пасивну роль у дії – виявляти вплив на себе активного учасника дії) треба позначати віддієслівними прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів ‑н(ий), ‑овн(ий), ‑енн(ий), ‑анн(ий) від основи інфінітива доконаного виду: розтяжни́й матеріял, розчи́нна речовина, виліко́вна хвороба, скориго́вний напрям, здеформо́вне тіло, здійсне́нна процедура, здола́нна перешкода. Назви пасивних дійових властивостей треба позначати іменниками, утвореними від зазначених прикметників за допомогою суфікса ‑ість: розтя́жність матеріялу, розчинність речовини, виліко́вність хвороби, скориго́вність напря­му, здеформо́вність тіла, здійсне́нність процедури, здола́нність перешкоди тощо.

Найбільше прикметників, що означають пасивну дійову властивість, наявних у Словнику української мови (далі – СУМ) [5], утворено за допомогою суфікса ‑н(ий). Їх досить багато, тому для прикладу взято лише деякі:

Якщо проаналізувати, як їх утворено, то побачимо, що вони безпосередньо походять швидше від іменників, які означають наслідок події, аніж від дієслів доконаного виду. Це виразніше підтверджують такі приклади як:

Оскільки наслідок завжди відповідає певній події: розтяг 1%, можна отримати лише, якщо розтягнути зразка так, щоб його довжина збільшилася на 1%, тому логічний зв’язок з дієсловом доконаного виду цілком правильний. Нагадаймо, що відповідно до [1] недоконаний вид дієслова означає дію, а доконаний вид – подію.

Прикметників, що означають пасивну дійову властивість, і які мають суфікси ‑енн(ий), ‑анн(ий), у СУМі не багато, тому їх можна навести усі.

З цих прикладів видно, що прикметники на ‑енн(ий) походять від перехідних дієслів доконаного виду на –ити, а прикметники на ‑анн(ий) – від перехідних дієслів доконаного виду на –ати для яких немає коротких іменників, що означають наслідок події, типу змив, злив, викид або в тих випадках, коли прикметник, утворений від такого наслідкового іменника неоднозначний чи немилозвучний.

Найменше у СУМі прикметників, що означають пасивну дійову властивість, із суфіксом ‑овн(ий). Їх лише шість:

Відієслівні прикметники на ‑овн(ий) треба утворювати від перехідних дієслів доконаного виду на –увати. Для дієслів на –увати – це універсальний спосіб творення прикметників, що означають пасивну дійову властивість. Чому ж їх так мало в СУМі? А тому, що російськомовний спосіб мислення їх не потребує. Відповідно до нього пасивні дійові властивості позначають пасивними дієприкметниками, бо через обмеженість російських засобів творення віддієслівних прикметників російська мова замість віддієслівних прикметників вживає пасивні дієприкметники недоконаного виду [6]. Російський дієприкметниковий спосіб мислення спричинився до двох популярних помилок в українській літературній мові.

Перша вже добре засвоєна – вживання дієприкметників у ролі прикметників. Наприклад: непередба́чуваний (непрогнозо́ваний) замість непередбачни́й (неспрогнозо́вний) у значині́ того, що його неможливо передбачити (спрогнозувати).

Друга лише набуває популярности – творення прикметників пасивної дійової властивости від дієслів недоконаного виду. Наприклад: інтегро́вний (деформо́вний) замість зінтегро́вний (здеформо́вний) на позна́ку того, що його можна зінтегрувати (здеформувати). Ознака пасивної дійової властивости в українському розумінні «той, інтегруючи якого можна отримати зінтегрованість» – істотніша ніж та, до якої спонукає російськомовний спосіб мислення «той, якого можна інтегрувати», бо можна інтегрувати та не отримати наслідку.   

Якщо спробувати уточнити правило творення віддієслівних прикметників на познаку пасивної дійової властивости, то можна сказати , що їх треба утворювати від слів, що означають наслідок події:

-  іменників типу, поданих в останніх стовпчиках першої і другої табличок (суфікс ‑ний),

-  іменників, утворених за допомогою суфікса –ість від пасивних дієприкметників доконаного виду, поданих в останніх стовпчиках третьої і четвертої табличок (суфікс ‑енний, ‑анний, ‑овний).

Загальну формулу тлумачення таких прикметників можна подати так.

Розтяжни́й (зціле́нний, упізна́нний, здеформо́вний) – це той, розтя́гуючи (зці́люючи, упізнаючи́, деформу́ючи) якого можна у будь-який момент перебігу процесу розтя́гування (зці́лювання, упізнава́ння, деформува́ння) отримати відповідний (-у) саме цьому моментові ро́зтяг (зці́леність, упі́знаність, здеформо́ваність)

Або коротко: «розтяжни́й – той, розтя́гуючи якого можна отримати ро́зтяг».

1. ДСТУ 3966–2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять. – К.: Держстандарт України, 2000. – 32 с. 2. Моргунюк В., Про деякі вимоги до термінів, установлені ДСТУ 3966–2000 // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2002. – № 453. – С. 194–202. 3. Гінзбург М., Десять правил українського ділового та наукового стилю // Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2004. – №2. – С. 22–28. 4. Моргунюк В., Застандартовані правила ділового та наукового стилю // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2004. – № 503. – С. 75–81. 5. Словник української мови (в 11-ти томах). – К.: Наук. думка, 1970–1980 6. Моргунюк В. Про пасивні дієприкметники // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 1998. – № 336.