| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників 9-ї Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2006»

19–21 вересня 2006 року

Рожанківський Р. Треба реєструвати репресівні та зрепресовані терміни / Роман Рожанківський // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 19–21 верес. 2006 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2006. ‒  С. 63–70.

УДК 800

Роман Рожанківський

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, м. Львів

Треба реєструвати репресівні та зрепресовані терміни

© Рожанківський Р., 2006

Перелічено мовно-термінологічні видання передлінгвоцидного (до 1933 р.), лінгвоцидного (1933–1990 рр.) і теперішнього часу, потрібні щоб виконати започатковану вже справу реєстрації репресівних та зрепресованих термінів і термінних слів. Запропоновано рівноправну структуру термінологічних словників з окремою статтею для кожного терміна, що врешті припинить принижувати та приховувати найпоширеніші приметнико-іменникові терміни й автоматично утворюватиме кущі за основою твірного слова.

The linguistic and terminology  publications before 1933, in 1933-1990 (linguocide) and  to-day for registration the repression and repressioned terms are listed. The equitable terminology vocabularies structure with separate entry for any termin are proposed. As a result the comedown the most commonly used adjective+noun terms will be stopped and the family of words will be automatically created.

За останні декілька років значно побільшало інформації про мовні події в Україні ХХ століття. Врешті можна доступити до деяких заборонених мовознавчих книг і словників початку ХХ століття та донедавна засекречених документів Інституту мовознавства 1930-х років.

Передусім треба відзначити, що репринтно відтворено три томи (четвертий так докорінно спалили, що в цілому світі не залишилось жодного примірника) Російсько-українського словника УАН за редакцією академіків А. Кримського та С. Єфремова [1; 2; 3] – це непересічна подія, бо отримано обсяжне джерело питоменно української лексики передлігвоцидного періоду.

Ще одна дуже важлива подія – перевидання книжки «О. Курило. Уваги до сучасної української літературної мови. Видання третє. Книгоспілка, 1925», яку оцінюють як «найкращий підручник зі стилістики української мови, неоціненний мовний порадник, що його треба мати напохваті кожному, хто пише бодай кілька рядків на день…; книжка, яка кожного навчить дотримуватись не тільки граматики, а й духу української мови.» [4]. Значна частина книжки безпосередньо стосується критичної аналізи української наукової мови.

Чималий крок до поширення істини та правди в народі зробив В. Кубайчук, видавши свою «Хронологію мовних подій в Україні» [5], де як додатки подано детальний перелік термінологічних словників, укладених в «золотому десятиліті» та репресівних термінологічних бюлетенів 1933–1935 рр. [6–10], а також тексти мововбивчих «Резолюцій Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті» [11] (це три окремі резолюції) і «Хроніки НДІМ» 1933–1934 рр. [12].

Понад половину Хронологічної таблиці за ІХ–ХХІ століття (114 с.) становить короткий опис мовних подій ХХ-го століття (58 с.). Мовні події, починаючи з 1930 р., переважно описують силовий тиск держави, спрямований на знищення української мови та нації. Цей тиск сьогодні сильніший ніж будь-коли. Доречно навести сумну цитату з цієї книжки: Першим кроком у ліквідації народу є позбавлення його пам’яті. Знищіть його книжки, його культуру, його історію. А потім накажіть комусь написати нові книжки, створити нову культуру, винайти нову історію. Незабаром нація почне забувати, чим вона є і чим була. Навколишній світ забуде про неї ще швидше. Милан Кундера. Таку операцію супроти нас дуже вміло провело комуністичне керівництво Росії. Наведена цитата дуже точно описує теперішній стан української мови й нації. Відродження української мови, проголошене на початку 1990-х років, так і не відбулося – кануло в небуття.

Усі п’ять термінологічних бюлетенів [6–10] мають надзаголовки «ВУАН, Ін-т мовознавства» й разом містять 14,5 тисяч зросіщених термінів – обсяжний матеріял для їх детальної наукової аналізи порівняльно з українськими термінами відповідних зрепресованих словників [13–17].

«Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті» дуже цікаві для зрозуміння суті мововбивчих подій 1933–1935 рр. і подальших. У Резолюціях сформульовано розроблену російськими ідеологами  стратегію і тактику знищення української мови.

У першій резолюції (на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронтї й боротьба проти неї» оголошено таку стратегію – не допустити «самобутності розвитку української мови …, а насамперед відриву від мови російського пролетаріату». Тобто надалі українська мова могла «розвиватися» лише у напрямку повного кінцевого злиття з російською.  Цей «розвиток» продовжується досі – ми надалі масово «запозичаємо» нові російські терміни та иншомовні терміни лише через російську.

Тактичні (практичні) кроки знищення української мови, наведені в першій резолюції, забороняють «новотвори пожовтневої доби», «архаїчні форми», «пропаганду націоналізму через … добір прикладів … у словниках і підручниках», відкидання «спільних з російською мовою лексичних і синтаксичних засобів». Резолюція «в питаннях термінології» деталізує тактичні кроки й насичує їх численними прикладами як треба створювати «українські» терміни (зліва грубою письмівкою) замість наявних (справа письмівкою): петит – дрібень, курсив – письмівка, завод – виробня, бронза – спиж, шкив – крутень, перпендикуляр – сторч, кустар – домороб тощо.

Третя резолюція (в справі граматичній) наводить 12 правил руйнування української складні (синтакси) і стилю. Ось деякі з цих правил у формі прикладів: це зроблено мною – це зробив я, затверджено з’їздом – затвердив з’їзд, він був ковалем – він був за коваля, спосіб збирання матеріалів – спосіб збирати матеріяли, існуючий – наявний, пануючий – панівний, більш повний – повніший, найбільш повний – найповніший, перше всього – перш за все, книжка друкується – книжку друкують, розподіл по групах – розподіл групами, виходити і входити – виходити та входити.

У «Хроніці НДІМ» [12] наведено 11 способів зруйнування українського словотвору, одобрених на засіданнях відділу української літературної мови. Наводимо ці способи у прикладах: машинний –  машиновий, очистка – очищання і очищення, покажчик – показник, гіпноз – гіпноза, обезводжувати – зневоднювати, опрацювання (предмет) – опрацьовання, дугоподібний – дугуватий, пірамідальний – пірамідовий і пірамідний, тифозний – тифовий, стрілочний – стрілковий, мобілізувати (док. вид) – змобілізувати, шліфувальний – шліфівний, пакувальник – паківник

І врешті-решт вийшла в світ книжка, якої чекали, мабуть, з часів Горбачовської «гласности» – з підзаголовком «Історія лінгвоциду», присвячена мовним подіям лише ХХ століття [18]. На обкладинці – цитата з книги Юрія Шевельова «Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус.»: Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо.

Поруч цих «класичних» метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропонує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові.

Зрозуміло, що книжка [18] має більше матеріялу про мовні події ХХ століття, ніж попередня [5], бо крім «Резолюцій» і «Хроніки НДІМ» тут подано статті чи фрагменти статей, хронологічно розподілені трьома групами – періодами «українізації» (перед лінгвоцидом), 1930-і роки, повоєнні роки. Останні два періоди насичено статтями відомих мовознавців (А. Хвилі, М. Орлова, С. Василевського, П. Горецького, Г. Сабалдира, Д. Дрінова, П. Сабалдира, М. Калиновича, Й. Багмута, В. Русанівського, І. Білодіда, С. Єрмоленко, М. Шамоти, Т. Панько), які допомагали знищувати українську, всебічно сприяючи її зросійщенню. Переважна більшість згаданих авторів достойно фігурує в «Енциклопедії української мови» 2000р.

Ця книжка – цілком новий крок у відродженні української мови, бо містить перший відомий нам реєстр зросійщених слів разом зі заміненими питоменно українськими. Реєстр невеликий (близько 700-т слів), але це добрий початок дуже трудомісткої праці, яку нам доведеться виконати на першому етапі заходів щодо захищення й збереження своєї мови, нації та держави. Укладений повний реєстр репресівних термінів і термінних слів належить видати великим набором і розповсюдити. Так збудуємо міцний ґрунт для того, щоб надалі офіційно визнати лінгвоцид української мови й ліквідувати його від’ємні наслідки. Подібним чином треба укласти реєстр синтаксично-стилістичних покручів сьогоденної української фахової мови. Все це обов’язково збудеться, бо науковці вже дозріли – тепер треба, щоб дозрів увесь нарід. Коли саме збудеться – залежить лише від нас.

Трудомісткість полягає в тому, що кожну репресівну статтю (кожний рядок) у реєстрі належить науково обґрунтувати, а для цього не вистачить лише мововбивчих матеріялів 1933–1935 рр. – зросійщення продовжувалося й продовжується досі.

Тому ніяк не обійтися без найновіших великих академічних словників [19; 20; 21; 22; 23; тощо] і галузевих термінологічних словників, побудованих на основі «нормативних» академічних, бо словники  саме цих двох груп становлять насьогодні головне джерело зросійщеної лексики.

Понадто, легко переконатися, що наші тлумачні словники (СУМ, ВТССУМ) й енциклопедії мають виразну антиукраїнську спрямованість. Гляньмо як тут трактують націоналізм (тобто патріотизм і самоусвідомленість) для українців:

націоналізм [19] (СУМ, 1974р.) 1. Реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузіі національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над соціальними, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу, заперечуючи дружнє співробітництво і взаємодопомогу між націями.

націоналізм [20] (ВТССУМ, 2000р.) 1. Ідеологія й політика в царині національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу.

Отже, перші (головні) визначення негативно характеризують націоналізм, стверджуючи, що він пригнічує інші нації і розпалює національну ворожнечу. Це унікальність, бо такого визначення націоналізму нема в инших народів світу: «В англо-американській термінології розуміння націоналізму дуже широке: воно охоплює національну свідомість, принцип національної державности і національно-визвольний рух» [24] (ЕУ), стаття «націоналізм»].

Беручи до уваги подані вище тлумачення націоналізму й те, що шовінізм – це «Найреакційніша форма націоналізму…» [20] (ВТССУМ),  а фашизм – «Політична течія, в основі якої лежить ідеологія … агресивного шовінізму…» [20] (ВТССУМ),  наші комуністи на чолі з П.Симоненком мають повне право кожного свідомого українця називати нашистом. Як свідомому українцеві шукати захисту від таких нападів?

До комунізму, що в ХХ столітті знищив 30 мільйонів українців, автори чи замовники академічних словників ніяких від’ємних зауважень не мають – дивись подані нижче визначення:

комунізм (СУМ) Вища суспільно-економічна формація, що приходить на зміну капіталізмові й ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва; має два ступені розвитку: соціалізм і власне комунізм – безкласове суспільство, у якому здійснюється принцип: «від кожного за його здібностямим, кожному – за його потребами».

комунізм [ВТССУМ] Суспільно-економічна формація, що ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва.

«Щоб улегшити сприймання комунізму українським народом, українські комуністи вимагали від Москви розширення прав УССР, українізації тощо. Москва розцінила ці вимоги як «націоналізм» і знищила всіх українських національних комуністів протягом 1930-их рр.… Комуністична партія України виникла як російська організація. За своїм характером вона залишається антиукраїнською й донині…» [24] (ЕУ, стаття «комунізм»).

Зі тлумаченнями геноциду можна погодитися, але ж його не визнають. Що ж до поняття лінгвоциду, яке найбільше цікавить мовознавців, то його в академічних словниках просто нема. Нема інформації – нема й лінгвоциду, бо суспільство про нього майже нічого не знає.

Як джерела питоменно українських термінів і термінних слів, окрім п’яти бюлетенів і відповідних зрепресованих словників, обов’язково потрібні загальні словники передлінгвоцидного періоду [1’ 2; 3; 25; 26; 27; 28; 29; …] і галузеві термінологічні словники ІУНМ [5, с. 140–144].

Сучасні авторські словники, розроблені за участю Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), як джерела українських термінів не дуже зручні, бо ТК СНТТ як урядова установа не міг собі дозволити цілком ігнорувати чинний зросійщений правопис і «нормативні» академічні словники. Дещо допомогли, звичайно, ухвали засідань Термінологічної комісії колишнього Держстандарту України (відповідальний секретар В. Моргунюк), але цього замало. Більшість пропозицій ТК СНТТ щодо заміни зросійщених термінів Держстандарт відкинув. Держспоживстандарт цієї політики засадничо не змінив і пасує перед наполяганнями не дуже грамотних авторів стандартів. Отож, термінологічні стандарти України (ДСТУ) також не дуже зручні для наукового аналізу – так само як авторські словники. Вони становлять допоміжний матеріял.

Але завжди бувають винятки, в цьому разі – це словники В. Перхача [30] та В. Моргунюка [31], а також деякі ДСТУ. ДСТУ «Устави…» за введення українських термінів піддано нищівній критиці в «Урядовому кур’єрі».

Словник [30] оцінюю коефіцієнтом 15 (відношення кількості питоменних українських однослівних термінів до відповідних зросіщених), а словник [31] – неоціненний для правильного подання українських дієслівних і віддієслівних термінів і слів. Проаналізовано всього 8 галузевих і загальнотехнічних словників, виданих в періоді 1993–2002 рр. (із них 7 видано у Львові). Для 7-и словників коефіцієнт «українізації» не виходить за межі 1,5–7,0. До таких оцінкових чисел (дуже приблизних, бо словникова вибірка становила 15–35 слів) дійшло переважно тому, що автори з різних причин поряд з питоменним українським терміном ставили зросійщений як синонім. Перевірчу вибірку складено з таких 35-ти пар (зросійщений термін – український термін): броня – панцир, болт – прогонич, випрямляч – випростувач, -воз – -віз, гайка – мутра, датчик – давач, ємкість – місткість і ємність, завод – виробня, золотник – сувак, іон – йон, магніт – магнет, матеріал – матеріял, насос – помпа, обкатка – обкочування, олово – цина, обез- – зне-, паяти – лютувати, плавити – топити, підшипник – вальниця, поршень – толок, привід – повід(ня), пробіл – прогалина, прокат – вальцівка, пустий – порожній, решітка – ґрат(к)и, свинець – оливо, співпадати – збігатися, стойка – стояк, установка – устава,  функціональний – функційний, хімія – хемія, шип – чіп, шлак – жужіль, штукатурити – тинькувати, ящик – скринька.

Зауважимо, що коефіцієнт українізації «нормативного» РУСНТ [23] за цією вибіркою становить 0,4: лише два терміни (стійка, співпадати) справді українізовано і замінено на стояк, збігатися. Ще 11 термінів і словоформ (болт, броня, насос, обез-, підшипник, плавити, прокат, пустий, решітка, штукатурити, ящик) українізовано частково й абсолютно бездарно або навмисно погано, щоб створити хаос, повну незрозумілість і поглумитися над українською мовою. Мабуть, таким способом хочуть довести непридатність української термінології до практичного вживання.

Наприклад, подано насос техн. помпа, насос, -са; бензиновый н. бензинова помпа, бесклапанный н. безклапанна помпа й так само ще сто двослівних термінів, але у статтях нижче вже бачимо «українські» насосно-акумулювальний, насосно-компресорний, насосно-машинний,  насосно-силовий. Подано насосный помповий і насосний, помпова (насосна) станція, але тут же газонасосна станція, насосне відділення, насосне приміщення, насосная насосна. Про якісь дієслівні форми від помпа (помпувати, запомповувати, напомпувати, перепомпування, випомпований тощо) годі й згадувати – всюди качати, закачувати, накачати, перекачка, викачаний.

Оскільки нема (заборонено) випомповувати, то «нормативний» термінологічний  словник змушує вживати цілком новий покруч викачувати помпою (якщо нам не подобається викачувати насосом). Подібні карколомні покручування відбуваються й з решта 10-ми «українізованими» термінами. Беручи до уваги бездарну структуру РУСНТ (див. далі), можемо впевнено сказати, що це найгірший словник у світі – такого «чуда» ми ще не бачили. Треба цілком погодитися з висновком авторів статті [35] про цей словник: «За сімнадцять років напруженої праці створено не просто халтуру, але надто шкідний продукт… Тяжко на сторінках Словника трапити на питоменну українську наукову лексику. Повсюдно мавповано лексеми не лише на рівні коренів, а й з цілковитою словобудовою (префіксацією і суфіксацією) і чужою фонетикою…Очевидна мета – замінити правдиві терміни штучними потворами, тоді можна твердити про бідність і безперспективність науки на безглуздому варіянті беззмістової і спотвореної внутрішньосуперечливої штучної лексики, де сливе всі тямки одна одній перечать.»

Щоб переконати всіх, що структура РУСНТ цілком безнадійна, наводимо таблицю, у першому стовпці якої зібрано статті цього словника, які стосуються російського терміна з коренем «насос» мізерної словотворчої здатності (у кущі всього три слова – насос, насосный і насосанный).

Таблиця 1.

Треба було б замінити в наведеному фрагменті РУСНТ зросійщені терміни на українські:

безклапанна помпа → безхлипакова помпа, безпоршнева помпа → безтолокова помпа, золотникова помпа → сувакова помпа, масляна помпа → оливна помпа, перекачувальна помпа → перепомповня, черв’ячна помпа → шнекова помпа, шестеренна помпа → трибова помпа, електромагнітна помпа → електромагнетна помпа, насосно-акумулювальний → помпівно-акумульовчий, насосно-компресорний → помпівно-компресорний, насосно-машинний → помпівно-машинний, насосно-силовий → помпівно-силовий, насосне відділення → помповня, насосне приміщення → помповня, скалка помпи (насоса) → стебло помпи, помпова (насосна) станція → помповня, насосно-компресорна труба → помпівно-компресорна труба, базисна електростанція → базова електростанція, помпово-акумулювальна електростанція → помпівно-акумулювальна електростанція).

Цього не зроблено, щоб детально дослідити саме структуру РУСНТ і запропонувати кращу. У РУСНТ багатослівні терміни подано у прямому порядку слів – це похвально, бо практично всі термінологічні словники укладено в неприродному оберненому порядку слів. Але автори забули, що й шукати терміни належить також в прямому порядку слів, і знищили гарну ідею, проігнорувавши початкові неіменникові слова (прикметники, дієприкметники, порядкові числівники тощо) та найсильніше прив’язавши всі багатослівні терміни до першого іменника – нарешті тут можна знайти «український» відповідник терміна. У громіздкій статті, що об’єднує всі багатослівні терміни з цим іменником, розшукувати потрібний термін незручно й нелегко через численні скороти і відсутність повноправних рядкових термінних підстатей – шукати  статтю за абеткою у словнику набагато легше. Недосвідчений користувач починає шукати в рядку за абеткою складений термін типу насосная станция і знаходить лише статтю насосный, у якій натрапляє на «н-ная станция см. станция». Врешті-решт у статті станція отримує потрібний переклад: насосная с. помпова (насосна) станція.

Висновок очевидний: найпоширеніші терміни типу прикметник + іменник тут дикредитовано, перенесено в нижчу категорію, яка не заслуговує на повноцінну статтю. Инші недоліки – РУСНТ автоматично не формує повноцінні кущі слів з однаковою основою, нема єдиної абетки для розташування термінів.

Виконана аналіза показує, що можна укладати ідеально зручні термінологічні словники, збільшуючи їх розмір усього на 11 % (див. другий стовпець таблиці 1). Якщо подавати питоменно українські терміни замість теперішніх суржикових, то можна цю різницю ще зменшити на декілька відсотків, вилучивши чужинецькі суфікси -аль-, -ир-, -он-, -из- тощо, застосувавши безсуфіксові іменники на позначення предмету дії замість іменників на -ння (зображення – образ, скорочення – скорот, сполучення – сполука, утворення – утвір тощо) і т. п.

Додамо, що запропонована структура єдино можлива вже навіть для тримовного словника – їх так і будують. 

Треба врешті відзначити ще один недолік РУСНТ – неправильно і недоцільно вибрана провідна мова, що змушує українську прилаштоваватися до російської та притягати її вади. Доки не почнемо укладати українські словники, доти не матимемо української термінології з її харатерними рисами. Російські терміни часом забагатослівні, тому ліпше як другу мову брати англійську, де двослівні терміни абсолютно переважають.

За описаними вище методою і структурою укладено невеликий (2 тис.слів) українсько-російсько-англійсько-суржиковий словник лісотехнічної термінології, який водночас служить як реєстр призабутих українських термінів і термінних слів, а також тепер вживаних замість них зросійщених (суржикових) слів.

Кожну статтю детально опрацьовано за даними передлінгвоцидних, репресівних і сьогоденних словників (див. перелік літератури). Цілком вилучені в процесі репресій українські терміни й слова подано з великої літери. Цілком зайві зросійщені слова також наведено з великої літери. Що робити з непотрібними суржиковими словами покаже час (на перехідний період не викидати їх, але ні в якому разі не ставити на перше місце в статті, пізніше – перенести в окремий підфонд української мови і видати його великим накладом – хай усі знають).

Якщо суржикове слово (розпилювання) зросійщено лише в певному значенні (розпорскування (рідини)), то таке слово подано з малої літери і лише позначено письмівкою (в иншому значенні це звичайне українське слово). Якщо українське слово присутнє в «нормативних» словниках (з негарною позначкою чи на далекому місці) і в офіційній термінології його не вживають, то воно подано з малої літери. Кожна стаття укладеного словника містить певну пропозицію щодо заміни суржикового терміна чи термінного слова – инших статей нема.

У таблиці 2 наводимо фрагменти розгляданого словника.

Таблиця 2.

Словник призабутих термінів

1. Російсько-український словник. Гол. ред. акад. Кримський А. Е. – К.: Червоний шлях, 1924. – 392 с. 2. Російсько-український словник. Гол. ред. акад. Кримський А. – К.: УРЕ, 1932. – С. 393–1056. 3. Російсько-український словник. Гол. ред. акад. Єфремов С. – К.: ДВУ, 1928. – 655с. 4. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.– К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004.–303 с. 5. Хронологія мовних подій в Україні. 6. Медичний термінологічний бюлетень. – К.: ВУАН, 1934. – 65 с. 7. Математичний термінологічний бюлетень. – К.: ВУАН, 1934. – 80 с. 8. Ботанічний термінологічний бюлетень.– К.: ВУАН, 1935 – 24 с. 9. Фізичний термінологічний бюлетень.– К.: ВУАН, 1935. – 81 с. 10. Виробничий термінологічний бюлетень. – К.: ВУАН, 1935. – 79 с. 11. Резолюції Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті В зб. статей Хвиля А. Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті.– Х.: Рад. шк., 1933. – С. 115–129. 12. Хроніка НДІМ // Мовознавство. – 1934. – № 2. – С.119–145. 13. Практичний словник медичної термінології / Укл. Крамаревський В., П’ятак О., Савицький В., Туровець О., Шуринок А. – Х.: Рад. шк., 1931. – IV. –86 с. 14. Словник математичної термінології. Том ІІІ. Астрономічна термінологія й номенклятура. (Проєкт) / Уложили Ф. Калинович і Г. Холодний.– Х.: Рад. шк., 1931. – Х. –117с. 15. Словник ботанічної термінології. (Проєкт) / Уклали В. Вовчанецький та Я. Лепченко.– Х.: УРЕ, 1932. – 328с. 16. Словник фізичної термінології. (Проєкт) / Зредагував В. Фаворський.– Х.: УРЕ, 1932. – VI. –214 с. 17. Практичний словник виробничої термінології / Уклав І. Шелудько. – Х.: Рад. шк., 1931. – VІІ. –110 с. 18. Українська мова у ХХ сторіччі:історія лінгвоциду: Док. І матеріали / Упоряд.: Л. Масенко та ін. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 399 с. 19. СУМ – Словник української мови в 11-и тт. – К., 1970–1980. 20. ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови.– К.: Перун, 2001. – 1440 с. 21. СУ – Словники України. Версія 1.0. – К.:Український мовно-інформаційний фонд, 2001. 22. РУС – Російсько-український словник. – К.: Наук. думка, 1968. –3 т. 23. РУСНТ – Російсько-український слоаник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос / Гейченко В. В., Завірюхіна В. М., Зеленюк О. О. та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с. 24. Енциклопедія українознавства. Том 5. Перевидання в Україні.– Львів: НТШ, 1996. 25. Грінченко Б. Словарь української мови.– К.: 1907–1910. – 4 т. 26. Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник. – Вінниця: Відділ нар. Освіти, 1918. – 268+256 с. 27. Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами Українського правопису ВУАН. – Х., 1929. – Нью-Йорк–Париж–Сидней–Торонто–Львів: НТШ, 1994. – 461 с. 29. Словник технічної термінології (Загальний) / Шелудько І., Садовський Т. – К.: ДВУ, 1928. – 588 с. 30. Російсько-український науково-технічний словник / Перхач В., Кінаш Б. – Львів: Львів. політехніка, 1997. – 456 с. 31. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (Термінологія процесових понять).– К.: Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с.