| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Друзюк В. Реєстрування технічних умов і термінологія: сучасний стан і проблеми / Василь Друзюк, Галина Сімчук // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 версн. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 9–12.

УДК 800

Василь Друзюк, Галина Сімчук

Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»

Реєстрування технічних умов і термінологія: сучасний стан і проблеми

© Друзюк В., Сімчук Г., 2008

Розглянуто проблеми вживання українських науково-технічних термінів, які спричинюють труднощі під час перевіряння і державної реєстрації технічних умов. Викладено рекомендації щодо очищування української науково-технічної термінології від нашарувань та двоякого тлумачення термінів в нормативних документах.

Paper is devoted to the problem of Ukrainian scientific and technical terms usage. This terms cause difficulties during technical reglaments registration. There arre recommendations for clearing Ukrainian terminologw from later developments and twofold nterpretation in normative documents.

Одним з видів нормативних документів згідно із Законом України «Про стандартизацію» є технічні умови (ТУ), реєстрацію яких здійснює Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», уповноважений Держспоживстандартом на проведення цих робіт відповідно до чинного законодавства.

Перед реєстрацією ТУ підлягають перевірянню на:

-  відповідність показників і вимог, установленим НД, технічним регламентам і законам;

-  відповідність назв сировини, продукції, обладнання, які є в цих ТУ, назвам у державних класифікаторах;

-  узгодженість положень ТУ з міждержавними та національними стандартами;

-  відповідність ужитих термінів стандартизованим термінам.

ТУ треба складати так, щоб текст був зрозумілим усім тим, хто мусить ними керуватися. Тому очевидно, що етап перевіряння ТУ є тісно пов’язаний саме з усталенням термінології, з органічним і природним її впровадженням у «живу» технічну мову.

Кожний термін повинен мати чітке визначення й у будь-якому контексті означати лише те, що він означає. Треба унеможливлювати двояке тлумачення, двояке розуміння. Якщо для науково-технічного тексту таке ще можна допустити, то в тексті нормативного документу, де формулюються вимоги, дотримання яких є об`єктом контролювання та нагляду, будь-яка неоднозначність, невизначеність абсолютно недопустима. Для нас визначальною вимогою до терміна є саме його однозначність.

Варто взяти термін повірка. Він викликає низку нарікань через свою запозиченість з російської. П. Плескач у своїй статті «Кальки в українській технічній термінології» пропонує замінити його словом перевірка, чого робити аж ніяк не варто через багатозначність останнього й можливість застосування його до найрізноманітніших об’єктів. А повірка стосується тільки засобів вимірювальної техніки та означає тільки одну, чітко визначену дію щодо них.

Ще один приклад. Термін пакóвання застандартизовано ще в 1994 році ДСТУ 2887-94 «Паковання та маркування. Терміни та визначення»: «паковання – засіб чи комплекс засобів, що забезпечують: захист продукції від пошкоджень і втрат, навколишнє середовище від забруднення, а також процес обігу продукції». Невдалим назвати його аж ніяк не можна – він відповідає всім вимогам і покликаний замінити російський термін упаковка. Проте впровадження терміна пакóвання здійснюється дуже складно, і його російський аналог донині вживають навіть у національних стандартах, у тексті статті 19 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», яка відносить «кількість фасованого товару в упаковках» до об’єктів державного метрологічного контролю й нагляду. Хоча згідно з ДСТУ-П 4518:2006 «Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила», «упаковка – технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень і втрат у процесі його обігу, а довкілля від забруднень», а «пакóвання – одиниця товару в упаковках (споживчій тарі), за винятком обгорток та інших матеріалів, що запаковані разом з товаром».

Тривалий період під час реєстрації ТУ на харчову продукцію були проблеми з термінами строк придатності та термін придатності. Це питання частково вирішили ухваленням Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», де зазначено, що «строк придатності - проміжок часу, визначений виробником харчового продукту, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування харчовий продукт зберігає відповідність обов’язковим параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості» та стандарту ДСТУ-П 4518:2006 , де «строк придатності – проміжок часу, визначений виробником харчового продукту, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування харчовий продукт зберігає відповідність параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості».

У Законі України «Про захист пра споживачів» визначення терміна «строк (термін) придатності» подано так: «строк (термін) придатності, визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання та (або) експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору».

Для конструкторської документації ці терміни визначено у ДСТУ 3321:2003: «строк – установлений, визначений відтинок часу, термін – установлений, визначений момент часу».

Проте у ДСТУ 1.5:2003 «Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів» терміни визначено так: «строк – установлений визначений для кого-, чого-небудь проміжок часу», а «термін – призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь».

Визначення термінів маркóвання та маркування теж потребують уточнень. У ДСТУ 3321:2003 установлено терміни маркóвання та маркування, стосовно конструкторської документації: «марковання – нанесені на виріб знаки, які характеризують цей виріб», «маркування – процес наношення на виріб марковання». ДСТУ-П 4518:2006 містить лише термін маркування, згідно з яким «маркування харчового продукту – це опис, призначений для того, щоб проінформувати споживача щодо харчових якостей харчового продукту», а «споживче маркування – маркування, що містить інформацію щодо виробника, кількості, якості та ціни продукції, способів поводження з нею під час споживання, а також рекламує продукцію». У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» відсутні ці терміни, а наявні терміни етикетування, етикетка, інформація на етикетці.

Навіть визначення терміна виробник для підприємств харчової промисловості породжує проблему: кого ж правильно називати виробником? Згідно з ДСТУ-П 4518:2006: «виробник – підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації». Згідно із Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів» «виробник – фізична або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, представництва), що здійснює господарську діяльність з виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки та допоміжних засобів і матеріалів для виробництва з метою введення їх в обіг, а також обіг». У Законі України «Про захист прав споживачів»: «виробник – суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом із товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання; або імпортує товар».

Навіть у назвах стандартів є суперечливі терміни крутний і крутильний момент: ДСТУ 3557-97 «Муфти механічні. Ряди номінальних крутних моментів» та ДСТУ ISO 898-7:2005 «Механічні властивості кріпильних виробів. Частина 7. Випробування на крутіння і мінімальні крутильні моменти для болтів та гвинтів номінальним діаметром від 1 мм до 10 мм».

Міждержавний документ РМГ 29-99 «Государственная система обеспечения единства измерений. Метрология. Основные термины и определения» уведено в дію у 2001 році. Його видано російською мовою, а українського перекладу немає, тому постійно виникають проблеми правильності вживання термінів вимір, вимірювання, вимірення. Роз’яснення, що подаються у різних періодичних виданнях, науково-технічних журналах, не можна розглядати як стандартизовані. Тому чинний ДСТУ 2681-94 «Метрологія. Терміни та визначення» потребує внесення змін та доповнень, уточнення термінів та визначень, узгодження із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Наприклад, ДСТУ 2681-94 містить термін засіб вимірювань, якого немає у Законі України «Про метрологію і метрологічну діяльність», дещо відмінні визначення термінів еталон, первинний еталон, вторинний еталон, робочий еталон тощо.

Це стосується й термінів поставлення на виробництво (правильно запровадження у виробництво), поставка (правильно постачання), виготовлювач (правильно виробник), ємність (правильно посудина) тощо.

У національних стандартах на лампи розжарювання є два терміни тривалість світіння та тривалість свічення. Ці терміни тотожні, але для однозначної відповідності терміна поняттю треба обрати один з них.

Суттєвою проблемою є відсутність спеціалізованих систематизованих термінологічних довідників, які міг би використовувати виробник під час розробляння та підготування ТУ до реєстрації.

Тому під час формування та запровадження термінології треба пильно стежити за дотриманням вимог, сформульованих у ДСТУ 3966-2000 «Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять».

Також теперішні стандартизовані мовні комплекси у сфері метрології та стандартизації, утворені добиранням українських відповідників до чужоземних термінів, мають обов’язково опрацювати фахівці разом із мовознавцями.

Щоб забезпечити очищування української науково-технічної термінології від нашарувань та двоякого тлумачення термінів необхідно:

-  нормативні документи піддавати мовно-термінологічній експертизі й науково-технічному редагуванню;

-  користуватися нормативними словниками;

-  постійно вдосконалювати наявні нормативні словники та працювати над створенням нових;

-  відслідковувати підсумкові документи наукових конференцій з української термінології та їхні рекомендації реалізовувати в офіційних документах центральних органів законодавчої та виконавчої влади;

-  налагодити тісну співпрацю між технічним комітетом зі стандартизації № 19 «Науково-технічна термінологія», Інститутом української мови та Інститутом мовознавства.

1. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР (у редакції Закону України від 15.06.2004 №1765-IV). 2. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23. 12. 1997 № 771/97-ВР (у редакції Закону України від 31.05.2007 №1104-16). 3. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12. 05. 1991 № 1023-ХІІ (у редакції Закону України від 01. 12. 2005 №3161-IV). 4. ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів. 5. ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення. – К., Держспоживстандарт України. 6. ДСТУ 2887-94: Пакóвання та маркування. Терміни та визначення. – К., Держспоживстандарт України. 7. ДСТУ 3321:2003: Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. – К., Держспожив-стандарт України. 8. ДСТУ 3557-97: Муфти механічні. Ряди номінальних крутних моментів. – К., Держспоживстандарт України. 9. ДСТУ 3966-2000: Термiнологiя. Засади i правила розроблення стандартiв на термiни та визначення понять. – К., Держспоживстандарт України. 10. ДСТУ-П 4518:2006: Продукти харчовi. Споживче марковання. Загальнi правила. – К., Держспожив-стандарт України. 11. ДСТУ ISO 898-7:2005: Механічні властивості кріпильних виробів. Частина 7. Випробування на крутіння і мінімальні крутильні моменти для болтів та гвинтів номінальним діаметром від 1 мм до 10 мм. – К., Держспоживстандарт України. 12. РМГ 29-99. Государственная система обеспечения единства измерений. Метрология. Основные термины и определения. 13. Плескач В. Кальки в українській технічній термінології // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: Проблеми української термінології. – 2002. – № 453. – С. 510–512.