| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Ганіткевич М. Стандартизація назв хемічних елементів та використання їх в освіті й науці / Марія Ганіткевич, Михайло Никипанчук // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 версн. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 41–42.

УДК 001.4:544.116

Марія Ганіткевич, Михайло Никипанчук

Національний університет «Львівська політехніка»

СТАНДАРТИЗАЦІЯ НАЗВ ХЕМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ В ОСВІТІ Й НАУЦІ

© Ганіткевич М., Никипанчук М., 2008

У статті розглянуто наслідки функціювання ДСТУ 2439-94 «Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення») і його вплив на розвиток української мови. Зазначено, що заміна традиційних українських назв хемічних елементів на їх латинізовані відповідники, а також штучне розділення назв хемічних елементів і простих речовин завдає непоправної шкоди українській лексиці й лексикографії. Запропоновано скасувати цей стандарт і повернути українські назви хемічним елементам, які були ним замінені.

The paper is devoted to consequences of DSTU 2439-94 «The chemical elements and simple substances» terms and definitions» functioning and its impact on Ukrainian language development. It is mentioned, that substitution of traditional Ukrainian names of chemical elements by their latinized equivalents and artificial separation chemical elements and elementary substances injures Ukrainian vocabulary and lexicography irremediably. It is proposed to stop the action of standard and restore traditional Ukrainian names of chemical elements.

Ще у 1819 році шведський хемік Берцеліус запровадив хемічну символіку, яка загалом збереглася досі. За символ елемента було прийнято першу або першу і другу літеру латинської або грецької назви елемента, наприклад, As – арсен, Ag – аргентум, Sb – стибій. В українській термінології до початку ХХ ст. користувалися народними назвами, запропонованими Левченком [1]. Наприклад: глинець – алюміній, солець – натрій, душець – азот та ін. У період «золотого десятиліття» українська хемічна термінологія була підпорядокована міжнародним назвам. У 1927 р. у Харкові [2] відбулася всеукраїнська нарада з питань хемічної термінології. На нараді ухвалено пристосувати міжнародні назви хемічних елементів до норм української мови, а саме замінити латинське закінчення назви «ium» на «ій»; а там, де є закінчення «um» залишити тільки корінь слова. Наприклад: Aluminium – алюміній, Natrium – натрій, Zincum – цинк, а для елементів, які відомі людству від багатьох століть, що історично склалися, зберегти народні назви, тобто: азот, водень, вуглець, залізо, золото, кисень, мідь, оливо, ртуть, сірка, срібло, цина.

У період уніфікації української термінології під російську з 1935 року [3; 4] частину українських назв елементів замінили на російські: миш’як, свинець, сурма, вісмут і т. ін.

А. Вовк [5] та А. Голуб [6] зберегли для деяких елементів народні назви, а саме: Ag – срібло, Au – золото, Cu – мідь, Fe – залізо. S – сірка, C – вуглець, O – кисень, N – азот, H – водень, Pb – оливо, Sn – цина. Для двох останніх елементів А. Вовк пропонував також назви плюмбій і станій відповідно.

У час утвердження української державности появилися дві тенденції: а) повернути національну українську термінологію і б) упровадити латинізовані терміни замість національних термінів. У 1994 році Держстандарт України опублікував стандарт «Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення» ДСТУ 2439-94, розроблений у Київському університеті ім. Т. Шевченка під керівництвом проф. М. Ю. Корнілова. У стандарті всі українські назви хемічних елементів замінено на латинізовані назви, отже золото передається як Аурум, мідь – Купрум, вуглець – Карбон, кисень – Оксиген і т. ін. Розробники стандарту вважають, що це полегшить входження України в міжнародний і європейський інформаційний простір. Однак, уважний огляд термінів елементів інших країн (Росії, Англії, Німеччини) показує, що в жодній із них національні терміни хемічних елементів не відкинено і не замінено на латинізовані. У російській термінології збережено 18 народних назв, у німецькій – 12, в англійській – 9. Наприклад: Au – золото (рос.), gold (англ.), Gold (нім.); відповідно Ag – серебро, silver, Silber; Cu – медь, copper, Kupfer; Fe – железо, iron, Eisen; Pb – свинец, lead, Blei; Sn – олово, tin, Zinn; O – кислород, oxygen, Sauerstoff; C – углерод, carbon, Kollenstoff; H – водород, hydrogen, Wasserstoff.

Щоправда, стандарт пропонує використання українських традиційних назв для простих речовин, однак допускає їх заміну латинізованими назвами. Наприклад, за стандартом назва елемента Sn – Станум, а простої речовини α - станум, сіре олово, сірий станум.

Ще одним недоліком указаного стандарту є стандартизована норма подання назви елементу з великої літери, а простої речовини з малої.

Цей стандарт активно пропагують і впроваджують у життя вже упродовж 14 років. Видано підручники для шкіл, вищих навчальних закладів, розповсюджено таблиці хемічних елементів з відповідними назвами. Досвід показує, що молоді люди, які навчалися вже за новими підручниками, часто не знають українських назв простих речовин, або асоціюють їх з іншими речовинами. Наприклад, термін «залізний», на жаль, вони вже часто використовують як синонім узагальненого терміна «металевий» тощо. Таке штучне розділення назв елементів і назв простих речовин веде до заміни «природним шляхом» національних традиційних назв простих речовин на їх латинізовані відповідники. Аналіз термінологічної літератури [6] свідчить, що в жодній із сучасних термінологій немає двох різних назв для елемента і простої речовини, утвореної цим елементом. Винятком є алотропні видозміни вуглецю – графіт й алмаз та кисню – озон. Тому такий підхід до утворення назв елементів і простих речовин вважаємо шкідливим. Це веде до того, що скоро українську термінологію в хемії і природничих науках буде практично витіснено, що зумовить значні втрати в українській лексиці й лексикографії.

Ураховуючи, що вищевказаний стандарт обмежує застосування української мови в науці, освіті та промисловості й ініціює зникнення з ужитку багатьох національних назв простих речовин, вчена рада Інституту хімії і хімічної технології Національного університету «Львівська політехніка», Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, Наукове товариство ім. Шевченка Америки вважають за необхідне:

1.  Прийняти як стандартні назви хемічних елементів: азот, водень, вуглець, залізо, золото, кисень, мідь, оливо (плюмбій), ртуть, срібло, сірка, цина (станій).

2.  У Періодичній системі подавати українські назви елементів як стандартні, а в дужках наводити їхні міжнародні синоніми, відповідно: нітроген, гідроген, карбон, ферум, аурум, оксиген, купрум, плюмбум, гідрарґіум, аргентум, сульфур, станум.

3.  Вважати за необхідне повернутися до запису назв елементів з малої літери в усіх випадках.

4.  Повернути вживання букви ґ в хемічній термінології. Сьогодні, коли ця буква офіційно «реабілітована» в Україні, свавільне її усунення з хемічної наукової термінології іде в розріз із її загальним прийняттям для вжитку в інших наукових ділянках.

5.  Відновити автентичну українську назву хемія замість поданої хімія й відповідно до цього замінити назву ДСТУ та подавати всі похідні слова від хемія.

1. Левченко М. Заметки о русинской термінологии // Основа. 1861. – № 7 – С. 183. 2. Зенкевич С. Словник хемічної номенклатури // Неорганічна хемія (проєкт) з доручення Всеукраїнської наради в справі усталення української хемічної номенклатури (8–9 жовтня 1927 р.), Х.: ДВУ. – 1928. 3. Виробничий термінологічний бюлетень. – К.: Вид-во ВУАН – 1935. 4. Фізичний термінологічний бюлетень. – К.: ВУАН. – 1935. – № 4.– 81 с. 5. Вовк А. Правописні проблеми в українській хемічній номенклатурі // Бюлетень термінол. комісії при Наук. тов-ві ім. Шевченка. – Нью-Йорк – 1958. – № 1. – С. 11. 6. Голуб А. К вопросу об украинской терминологии и номенклатуре в неорганической химии (в порядке обсуждения) // Укр. хим. ж. – 1958 – Т. 24. – № 1. – С. 118–129.