| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Юзьків Я. Національна система стандартизації на сучасному етапі / Ярослав Юзьків // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 верес. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 3–8.

УДК 006.01

Ярослав Юзьків

Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», м. Київ

НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

© Юзьків Я., 2008

У статті розглянуто сучасний стан національної системи стандартизації, її правові та організаційно-методичні засад, дано загальну характеристику чинного фонду нормативних документів. За критеріями поширеності та значущості важливе місце займають термінологічні стандарти. На підставі проведеного аналізу сформульовано основні завдання щодо удосконалення національної системи стандартизації.

The article considers the current national system for standardization, its legal, institutional and methodical principles as well as provides with the general characteristic of the existing fund of normative documents. Terminological standards take an important place by the prevalence and significance criteria. On the ground of analysis the main tasks for improvement of the national system for standardization have been settled.

Стандартизація, зокрема застосування стандартів, допомагає:

– раціонально використовувати технічні та людські ресурси;

– враховувати та розвивати правила техніки безпеки й умови захисту природного довкілля;

– забезпечити технічну та інформаційну (термінологія, символи, познаки тощо) сумісність;

– зменшити невиправдане розмаїття, спростити роботу з оформлення замовлення;

– звести до мінімуму витрати на розроблення конструкторської та технологічної документації;

– узгоджувати організаційні, виробничі та експлуатаційні процеси з економічною вигодою; забезпечити технічне обслуговування машин, устаткування, систем тощо.

З огляду на важливість практично у всіх державах формується національна стандартизація. Національні стандарти є одним із атрибутів державності й віддзеркалюють специфіку розвитку національної економіки залежно від історичних та соціальних умов.

Національну систему стандартизації започатковано розробленням концепції й декретів Кабінету Міністрів України, зокрема декрету «Про стандартизацію і сертифікацію», яким було встановлено, що національні стандарти (ДСТУ) та міждержавні стандарти (ГОСТ) містять обов’язкові та рекомендовані вимоги, а не лише обов’язкові вимоги, як чисто трактують консультанти та експерти.

Із ухваленням закону [1] у національні системи стандартизації впроваджено новації, які наблизили їх до міжнародних, зокрема добровільність застосування стандартів і впровадження нової категорії нормативного документа (НД) – «технічного регламента» для встановлення обов’язкових вимог.

Закон встановлює такі основні принципи державної політики у сфері стандартизації:

–  забезпечення участі фізичних та юридичних осіб у розробленні НД та вільного вибору ними стандартів, якщо інше не передбачено законодавством;

–  відкритість, прозорість та доступність процедур стандартизації;

–  дотримання міжнародних та європейських правил і процедур, пріоритетність прямого впровадження міжнародних та регіональних стандартів;

–  забезпечення повного та всебічного інформування всіх зацікавлених за рівних умов.

Для виконання норм закону [1] розроблено основоположні та організаційно-методичні НД на підставі директивних та настановчих документів міжнародних організацій зі стандартизації ISO та IEC, які об’єднано в комплекс «Національна стандартизація», впроваджено всі директиви та найважливіші настанови ISO/IEC.

У грудні 2005 р. ухвалено Закон України [2], у якому продубльовано більшість вимог настанови [3] аналогу Кодексу усталеної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів Угоди про технічні бар’єри в торгівлі (далі Угода ТБТ) Світової організації торгівлі (СОТ). З ухваленням цього Закону внесено зміни в Господарський Кодекс, зокрема в статтю 15, у якій встановлено категорії НД: технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови й обов’язковість застосування стандартів чи їхніх окремих положень. Стандартизація та сертифікація є одним із основних засобів регулювального впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно з чинним законодавством метою розроблення та застосування технічних регламентів є:

– захист життя, здоров’я та майна людей;

– захист тварин, рослин, довкілля та природних ресурсів;

– усунення загрози для національної безпеки;

– запобігання недобросовісній практиці, зокрема введенню в оману стосовно призначення та безпечності продукції.

Найважливішим результатом діяльності національної стандартизації є розроблення та прийняття національних НД. Розроблення НД здійснюють згідно з планами національної стандартизації, які формують щорічно за усталеною процедурою щодо експертизи та відбирання пропозицій. План містить перелік тем відповідно до пріоритетних напрямів, роботу над якими профінансовано.

На сучасному етапі пріоритетними є такі напрямки:

–  стандарти, дотримання вимог яких сприймаються як доказ відповідності вимогам директив «нового підходу», запроваджених в Україні як технічні регламенти;

–  стандарти на технологічні процеси, насамперед, які визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо);

–  стандарти у сфері інформаційних технологій, зокрема, на автоматизовані системи управління;

–  стандарти на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів;

–  перегляд та удосконалення національних стандартів на терміни та визначення.

Кількість та розподіл НД за секторами економіки відповідно до класифікації Європейського комітету стандартизації CEN подано в таблиці. Станом на серпень поточного року розроблено та прийнято більше ніж 8000 ДСТУ, які разом з іншими категоріями НД становлять загальний фонд національних НД – 8515 документів.

Важливою характеристикою фонду є ступінь гармонізації національних стандартів та кількість впроваджених міжнародних та європейських стандартів. Ступінь гармонізації ДСТУ становить 51 %, тоді як ГОСТ – лише 9 %, а ступінь гармонізації чинного в Україні загального фонду стандартів (ДСТУ + ГОСТ) – 22 %.

Серед розроблених ДСТУ за критеріями поширеності та значущості треба виокремити такі стандарти:

–  на терміни та визначення, разом із правилами їх розроблення та особливостями експертування;

–  управління якістю;

–  екологічного управління та на методи контролю якості ґрунтів, води і повітря, що дає змогу оцінити стан природного довкілля;

–  на методи контролю харчових продуктів і товарів широкого вжитку, методи випробування та аналізу продукції промислового призначення.

Одним із пріоритетів національної стандартизації є розроблення ДСТУ на терміни та визначення, адже до проголошення незалежності вся нормативна та технічна документація видавалась лише російською мовою й не існувало стандартів з науково-технічної термінології. Без стандартизованої термінології неможливо розробити якісні стандарти, забезпечити інформаційну сумісність.

У процесі розроблення термінологічних стандартів виявлено кілька серйозних проблем: відсутність системного підходу, слабкий інформаційний зв’язок між фахівцями суміжних галузей, що спричиняло дублювання, бажання розробника подати у проекті стандарту з вузької галузі максимальну кількість термінів за рахунок загальнонаукових та загально технічних термінів, номенклатури виробів чи обладнання.

Для вирішення цих проблем розроблено методику експертування термінологічних стандартів, яка дозволяла виявити порушення логіко-семантичної системності та логічних помилок у визначеннях термінів. Створювались науково-технічні комісії, на засіданні яких уточнювалась науково-технічна термінологія за результатами додаткової експертизи та обговорення.

Станом на січень 2008 р. розроблено та прийнято 809 термінологічних стандартів, більшість із яких містять англійські, німецькі, російські та французькі відповідники, що забезпечує інформаційну сумісність гармонізованих ДСТУ практично у всіх сферах економіки. На жаль, більшість термінологічних стандартів розроблено більше ніж десять років тому, і назріла нагальна потреба в їх перегляді та доопрацюванні. На цю роботу не можуть бути спрямовані кошти з державного бюджету, які виділяються Держспоживстандарту з огляду на назву програмної класифікації видатків – КПКВ 1202070 «Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими». Ці кошти з 2001 р. мають цільове призначення – реалізація завдань Програми інтеграції України до Європейського Союзу – впровадження ДСТУ, ідентичних ISO, IEC, EN, зокрема і словників термінів, наприклад [4].

У 2007 р. розроблено нову редакцію ДСТУ «Термінологічна робота. Засади і правила розроблення» стандартів на терміни та визначення понять», у якому враховано досвід, накопичений технічними комітетами стандартизації, зокрема ТК 19 «Науково-технічна термінологія». Проект подано на затвердження.

В Україні впроваджено як національні найпоширеніші міжнародні стандарти серій ISO 9000, ISO 10000. ISO 17000 та ISO 22000, які встановлюють загальні принципи розроблення та застосування систем управління, оцінювання відповідності систем, управління безпечністю харчових продуктів на підставі міжнародно-визнаних засад – аналізу ризиків та контролю в критичних точках.

В умовах обмеженого й нестабільного цільового фінансування розроблення національних стандартів, гармонізованих із міжнародними та європейськими, практично поза увагою залишились більше ніж 19 тис. ГОСТ. Чинними залишаються майже 400 республіканських стандартів (РСТ УССР).

У березні 2006 р. затверджено Програму перевірки та перегляду чинних ГОСТ, розроблених до 1992 р., кількість яких становила понад 16 тис. За результатами перевірки мають бути підготовлені пропозиції щодо скасування ГОСТ, які втратили актуальність та впровадження відповідних міжнародних стандартів.

Роботи за цією Програмою розпочато в 2005 р., як НДР «Перегляд» ще до її затвердження. На сьогодні всі ГОСТ закріплено за центральними органами виконавчої влади (ЦОВВ) і технічними комітетами стандартизації чи головними організаціями зі стандартизації. Скасовано близько 960 ГОСТ, які втратили актуальність та не використовуються, 1890 ГОСТ виду «конструкція та розміри» прийнято як державні методом підтвердження. Вимоги цих стандартів є рекомендованими, вилучено напис «Несоблюдение стандарта преследуется по закону». У 2007 р. технічними комітетами, секретаріати яких ведуть організації підпорядковані Держспоживстандарту, перевірено 400 ГОСТ. За результатами перевірки встановлено, що 123 – потребують перегляду, 19 – можуть бути застосовані з обмеженням сфери застосування, 98 – потребують скасування.

Оновлення стандартів є проблемою не тільки для України. Навіть у Німеччині кількість стандартів, розроблених за роками прийняття (станом на січень 2007 р.) становить:

до 1980 р. – 2682;

1980–1990 рр. – 5005;

1991–2000 рр. – 10562;

2001–2006 рр. – 12975,

тобто близько 25 % документів чинного фонду прийнято понад 17 років тому.

Потребують упорядкування (перегляд, скасування, віднесення до встановлених законодавством рівнів нормативних документів) близько 30 тис. галузевих стандартів, термін чинності яких черговий раз продовжено.

Інші аспекти національної стандартизації, а також оцінення стандартизації з боку бізнес-структур та громадськості описано у статті [5].

Аналіз сучасного стану національної стандартизації дозволив виявити такі основні проблеми:

–  наявність значної кількості НД колишнього СРСР, які залишаються чинними на території України (часто формально) та не відповідають потребам економіки на сучасному етапі;

–  суперечливість чи неузгодженість вимог законодавчих актів, які стосуються стандартизації;

–  неузгодженість термінології законодавчих актів та НД, наявність у термінологічних стандартах техніцизмів, професіоналізмів, іншомовних запозичень, недосконалий правопис та недотримання правописних правил;

–  дублювання робіт і розпорошення ресурсів та недостатній рівень координації в цій сфері;

–  недотримання вимог прийнятого в Україні «Кодексу усталеної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів» Угоди ТБТ суб’єктами стандартизації та ненадання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України;

–  низька активність виробників, бізнесових кіл, асоціацій і товариств у національній і міжнародній стандартизації, недостатня координація діяльності технічних комітетів стандартизації, що призводить до зниження якості НД;

–  значне відставання в реалізації завдань Програми інтеграції України до ЄС у галузі гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими;

–  обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення промислових кіл та приватного капіталу для фінансування розроблення національних стандартів, участі в роботі міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації.

Незважаючи на швидкий розвиток міжнародної стандартизації й застосування єдиних загальноприйнятих принципів організації робіт, у сучасному світі наявні відмінні системи стандартизації, зумовлені особливостями політичних та економічних систем. Для держав з перехідною економікою найкращим варіантом є встановлений законом орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Таку рекомендацію підготував та оприлюднив Міжнародний торговий центр UNCTAD/WTO в документі «Дорожня карта до якості. Настанови щодо перегляду інфраструктури з стандартизації, управління якістю, акредитації та метрології на національному рівні».

У зазначеному вище документі Міжнародного торгового центру вказано, що фундаментальне значення для розвитку національної стандартизації держав із перехідною економікою має довгострокове бюджетне фінансування. Навіть у державах з розвинутою економікою доля держави у фінансування робіт у 2005 році становила (тис. швейцар. франків): Велика Британія – 7 875; Італія – 6 153; Польща – 11 931; Німеччина – 11 450.

Доречно нагадати, що Міжнародна організація зі стандартизації ISO періодично видає каталог, у якому вміщено коротку характеристику національних органів стандартизації держав-членів ISO, а також статистичні дані щодо правового статусу цих органів, бюджету та персоналу, джерел фінансування, сфер діяльності, кількості національних стандартів, ступеня їх гармонізації та статусу НД. В 2005 р. 77 % національних органів [6] – урядові установи та організації, створені на засадах публічного права (створюються розпорядчим актом органів влади). Національні органи, які не є органами влади, мають отримати від уряду повноваження на виконання управлінських функцій або уряд має визнати їхню діяльність як суспільно значущу.

До компетенції національних органів належить не лише стандартизація, але й інша діяльність, зокрема сертифікація, метрологія, акредитація та інше. За даними цього довідника, у 2005 р. кількість національних органів, які провадили іншу діяльність, становила відсотки:

–  сертифікація продукції                                  – 64;

–  сертифікація систем управління (якістю)      – 41;

–  контроль (inspection)                                     – 41;

–  акредитація                                                  – 29;

–  метрологія                                                    – 46.

Принагідно зауважимо, що в перелічених сферах діяльності, які належать до компетенції національних органів, нема такої діяльності, як захист споживачів (споживча політика).

Кількість чинних  стандартів в окремих секторах економіки чи сферах діяльності  в системах стандартизації різних рівнів

(станом на січень 2008 р.)

Примітки: 1. Загальна кількість чинних стандартів менша суми стандартів у всіх секторах, оскільки окремі стандарти зазначено в двох чи більше секторах.

                    2. В секторі F колонок «Міжнародна», «Європейська», «Російська Федерація» зазначено термінологічні стандарти, які розробляли ТК практично всіх секторів.

                    3. В секторах U, V, W чинними є 5122 європейських стандартів, розроблених CENELEC.

Висновки

1. Правові засади технічного регулювання, стандартизації і процедур оцінення відповідності встановлено у великій кількості нормативно-правових актів (законів, указів Президента, постанов і розпоряджень КМУ, наказів ЦООВ). Суперечливість та неузгодженість вимог законодавчих актів стали однією з найскладніших проблем.

2. Спостерігається намагання перейти на галузеві системи стандартизації та процедури оцінення відповідності. Цьому сприяє неузгодженість чинного законодавства. Така практика призводить до дублювання функцій, ускладнює інформаційне забезпечення, знижує ефективність стандартизації. Така ситуація не відповідає європейській практиці й потребує посилення координаційної ролі Держспоживстандарту України.

3. Назріла потреба оптимізувати наглядові функції, розмежувати повноваження ЦООВ та забезпечити виконання цих повноважень лише за кошти державного бюджету.

4. Низька активність виробників, асоціацій, бізнесових кіл у національній та міжнародній стандартизації, складність залучення промислових кіл та приватного капіталу для фінансування робіт зі стандартизації вимагає активізації просвітницької діяльності, поліпшення підготовки кадрів усіх рівнів.

1. Закон України «Про стандартизацію» – 17.05.2001 р. № 2408–ІІІ. 2. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» – 01.12.2005 р., № 3164–IV. 3. ДСТУ ISO/IEC Guide 59–2000. Кодекс усталених правил стандартизації. – К.: Держспожив-стандарт України. 4. ДСТУ ISO 1087-1: Термінологічна робота. Словник термінів. Част. 1. Теорія та використання (проект поданий на затвердження). – К.: Держспоживстандарт України. 5. Юзьків Я., Цициліано О. Узагальнена оцінка ситуації у сфері стандартизації та суміжних видів діяльності // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2008. – № 3. – С. 25–39. 6. ISO Members 2006» – 2006, 11^th edition, ISBN № 92–67–01158–8.