ТК СНТТ: Збірник 2008 / Пляцко Р.

ТК СНТТ

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Пляцко Р. Феномен Івана Пулюя / Роман Пляцко // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 верес. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 179–180.

УДК 800

Роман Пляцко

Інститут прикладних проблем механіки і математики імені Я. С. Підстригача НАН України, м. Львів

ФЕНОМЕН ІВАНА ПУЛЮЯ

© Пляцко Р., 2008

Подано стислий аналіз багатогранної діяльності Івана Пулюя, який переконливо засвідчує його видатну роль у світовій науці та культурі.

The brief analyses of Ivan Puluj activities is presented, which shows its prominent role in the world science and culture.

Постать Івана Пулюя унікальна як в українській, так і у світовій науці та культурі. Це усвідомлювали вже його сучасники. Пантелеймон Куліш назвав його «чоловіком-самоцвітом», а відомий німецький математик Ґергардт Ковалевський у спогадах писав: «… ніколи в житті я більше не зустрічав такої особистості, як Пулюй». Австрійський професор Вільгельм Форман назвав Пулюя однією із найцікавіших постатей науки 19-го і початку 20-го століть, тим, хто спричинився до перетворень світу. Обсяг доробку Пулюя в науковій, гуманітарній і культурній сферах справді грандіозний. Він упродовж трьох десятків років був не лише визнаним лідером у багатьох напрямках досліджень у царині фізики й електротехніки, але й послідовно здійснював масштабну програму піднесення рідного народу до висот духовності. Працюючи майже все свідоме життя за межами України, переважно у Празі та Відні, саме він узяв на себе обов’язок розбудови всієї системи освіти – від початкової школи до українського університету у Львові, від невеликого молитовника до повного видання Біблії, від підручників із геометрії та ботаніки для гімназій до публікації актуальних наукових праць українською мовою. Досягнувши особистих вершин у науці, він наполегливо торував шлях до таких вершин іншим. Його віра в майбутнє рідного народу була безмежною, а практичні кроки до його досягнення – надзвичайно дієвими.

У царині фізики Пулюй відомий як віртуозний експериментатор і проникливий теоретик. Йому вдалося дати відповідь на питання, які залишились нез’ясованими в молекулярній фізиці після робіт Максвелла. Своїми систематичними дослідженнями катодних променів саме Пулюй усунув хибні стереотипи, які побутували в середовищі відомих європейських фізиків щодо їх природи. Не випадково цикл праць Пулюя про катодні промені, опублікованих німецькою мовою, Лондонське фізичне товариство видало в англомовному перекладі (1889 р.) у започаткованій серії книжкових видань, присвячених найактуальнішим дослідженням, результати яких уперше вийшли у світ не англійською мовою. Важливо, що значною мірою саме з досліджень катодних променів постала сучасна фізична електроніка, зокрема український винахідник Борис Грабовський використав катодний комутатор у конструкції першої у світі системи електронного телебачення (1927 р.). Не менш важливо, що якраз Пулюєві дослідження катодних променів торували шлях до виявлення Х-променів. Пулюй відкрив іонізуючу здатність Х-променів, уперше пояснив їх природу та механізм утворення. Саме «рурка Пулюя» давала найякісніші знімки в Х-променях, які одразу ж знайшли застосування в медицині (відомо, що перший на Американському континенті медичний Х-променевий знімок зроблено з використанням трубки його конструкції). Отже, Пулюй є засновником медичної рентґенології.

В електротехніці Пулюй провів аналіз процесів в електричних колах, використовуючи строгий математичний опис. Він був одним із піонерів у бурхливому розвитку електротехніки, під його керівництвом побудовано низку електростанцій у Чехії. Заснував електротехнічне товариство у Празі, його обрали почесним членом Віденського електротехнічного товариства. Здобули визнання у Європі та світі винаходи Івана Пулюя: прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти (зберігається в музеї історії техніки в Мюнхені), різні типи освітлювальних ламп (зокрема лампи «денного світла»), безпечна телефонна станція, електричний вентиль для випрямлення змінного струму, термометр для вимірювання температури на глибинах, наприклад у копальнях та ін. Результати своїх наукових досліджень й опис технічних винаходів Пулюй опублікував у чотирьох статтях українською мовою на сторінках видань Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, чим започаткував вироблення української наукової термінології.

Упродовж усіх періодів свого життя Іван Пулюй був надзвичайно активним у діях задля українського національного відродження. Ще в гімназійні роки засновує в Тернополі нелегальне товариство «Громада», яке поряд з аналогічними товариствами в інщих містах Галичини відіграло важливу роль у формуванні національно свідомої молоді. У студентські роки у Відні був співзвсновником легального українського товариства «Січ», яке провело низку акцій з метою ознайомлення з українським справами представників інших народів. Зокрема, набуло широкого розголосу організоване студентами-українцями відзначення у Відні 1966 р. відзначення п’ятих роковин вшанування пам’яті Тараса Шевченка.

Великого значення надавав Пулюй виданню й розповсюдженню по усій Україні духовної літератури, усупереч жорстким заборонам, які існували в Російській імперії. Ще 1869 р. Пулюй видав український переклад «Молитвослова» (друге побільшене видання 1872 р.). У 1871 р. спільно з П. Кулішем переклав і видав 4 Євангелія, а 1880 р. у Львові вийшло повне видання Нового Завіту їх перекладу. Завдяки величезним організаційним зусиллям І. Пулюя у 1903 р. вийшов у світ повний переклад Біблії, виконаний П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.

У 1899 р. Пулюя обирають дійсним членом наукового товариства ім. Шевченка у числі перших видатних представників української науки. У 1902 р. І. Пулюй у складі делегації НТШ передав міністерству у Відні меморіал з обґрунтованою вимогою відкрити український університет у Львові (урешті 1912 р. уряд ухвалив відкрити такий університет не пізніше 1916 р., чому завадила війна). Здобув Пулюй й державне визнання в Австро-Угорщині – 1910 р. одержав титул Радника двору, а 1916 р. – пропозицію зайняти посаду міністра освіти, однак відмовився за станом здоров'я.

З вибухом війни у 1914 р. І. Пулюй разом із І. Горбачевським очолив Комітет допомоги українським біженцям із Галичини, окупованої російськими військами, а також пораненим і військовополоненим, заснував фонд для фінансової підтримки навчання української молоді.

Пулюй опублікував понад 20 публіцистичних статей та інших праць на захист інтересів українського народу, зокрема його мови. У брошурі «Україна та її міжнародне політичне значення», виданій німецькою мовою у Празі 1915 р., Пулюй наголосив, що «Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоєвропейських держав, тому її визволення лежить не тільки в інтересі цих держав, але й цілої Європи».

Справді вражаючим масштабом свого доробку в багатьох сферах діяльності Пулюй увійшов до когорти найвидатніших постатей, про яких має пам’ятати людство.

1. І. Пулюй. Збірник праць (за ред. В. Шендеровського). – К: Рада, 1996. – 712 с. 2. Р. Ґайда, Р. Пляцко. Іван Пулюй (із серії «Визначні діячі НТШ»). – Львів: Вид-во НТШ, 1998. – 286 с. 3. R. Gajda, R. Plazko. Johann Puluj. Rätsel des universalen Talents. – Lwiw, EuroWelt, 2001. – 264p. 4. І. Пулюй. Листи (упорядник О. Збожна). – Тернопіль: Воля, 2007. – 544с.