| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Збожна О. Іван Пулюй і українська наукова термінологія / Ольга Збожна // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 версн. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 184–187.

УДК 530.1

Ольга Збожна

Тернопільський національний економічний університет

ІВАН ПУЛЮЙ І УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ

(до 90-річчя від дня смерті Славетного Українця Івана Пулюя та 115-річчя від початку його праці над українською науковою термінологією)

© Збожна О., 2008

Статтю присвячено праці Івана Пулюя над розробленням української науково-технічної термінології.

The article is devoted a work Joann Puluj to development Ukrainian scientific and technical terminology.

«... не для теперішного покоління

 працюємо ми, а для будущих поколінь»

Іван Пулюй

Нічого дивного не має, що сьогодні в Україні так гостро стоїть питання про мову технічної, та й не лише, науки. Східні українські землі довший час перебували у складі Російської імперії, де щороку, а то й по кілька разів на рік, видавали циркуляри про заборону української мови, бо такої, за словами держиморди Валуєва, «нєт і бить не может». Це продовжувалося і в так звані радянські часи. Змінювалися лише прізвища держиморд – суть залишалася та сама. Пишу це для молодих українців. У так званій Радянській Україні, яка хоч і була членом ООН, дисертації писали російською мовою. Цією ж мовою друкували всі поважні технічні, економічні та інші наукові журнали. То, скажіть, будь-ласка, звідки могла виробитися українська новітня наукова термінологія? Звідки?.. Усупереч усьому вона таки вироблялася.

Над українською науковою термінологією працювали вчені-українці ще за тих часів, коли західні землі України входили до складу Австро-Угорської імперії. До них приєднувалися вчені-українці з підросійської України. Це був час, коли у Львові вихованці таємного товариства учнівської та студентської молоді «Громада», яке у 60-х роках 19 ст. було школою виховання української національної еліти, на базі заснованого у Львові «Літературного товариства імені Т. Г. Шевченка», створили «Наукове товариство імені Шевченка (НТШ)». Було це 13 березня 1892 року. Головним виданням НТШ стали «Записки Наукового товариства імені Шевченка» («ЗНТШ»). Перший том «ЗНТШ» вийшов у 1892 р. У «НТШ» співпрацювали визначні вчені з усіх українських Земель, чи то підавстрійської, чи підросійської України. Членами цього поважного наукового товариства були й визначні вчені Європи. Про одного з них – українця Івана Пулюя та його працю над розробленням української науково-технічної термінології йтиметься в цій статті.

31 січня 2008 р. минуло 90 років від дня смерті Славетного Українця – Івана Пулюя, який понад 50 років прожив у Відні та Празі. Він працював для добробуту народів європейських, але ніколи не забував свого рідного українського народу. Ще з молодих років Іван Пулюй почав працювати «для добра свого народу». У листі з 23 квітня 1869 року, адресованому до Данила Танячкевича – засновника львівської «Громади» і керівника всіх західно-українських «Громад», читаємо: «Кождий наш чоловік знає, що ціль наша єсть: вибороти свому народови поважне становисько між иншими народами, та не заржавілими спісами чубатих дідів наших, а живим словом, русько украінською мовою».

У роки навчання у Віденській духовній семінарії Іван Пулюй переклав українською мовою «Молитвослов» (Відень,1869), а потім допрацював його і видав під назвою «Молитовник для руського народу» (Відень,1871). Разом з Пантелеймоном Кулішем переклали українською мовою чотири Євангелії (Євангелія від святого Матвія, ... Марка, ... Луки, ... Іоанна) (1871). Писав науково-популярні праці, статті з фізики, електротехніки, констрюював прилади, демонстрував їх на виставках, отримував за них нагороди тощо. А коли «Літературне товариство імені Т. Г. Шевченка» реорганізували в «Наукове товариство імені Шевченка», то в листі до свого товариша ґімназійних років Олександра Барвінського Іван Пулюй написав: «Добре діло зробили Русини, що розложили огниско для науки в товаристві им[ени] Шевченка. Без висшої науки остався наш народ, хоч многочисленний, геть в заду по за всіма народами европейськими. Без науки він и не подвигнесь из свого упадку. Тому мусить кожний Русин радіти серцем, щоновий статут затверджений міністерством. Нехай же росте і кріпшає ваше наукове товариство. Доложу и я дещо зи своєї праціпо моїх силах и прошу мене залічити до секції для наук природних и медичних. Для «Записок» виготовлю дещо, але не тепер, бо вельми багацько праці в мене, а в літі».

Лист написаний 30 січня 1893 р. Цю дату будемо вважати початком праці Івана Пулюя над українською науковою термінологією. У цьому році минає 115 років від дня початку праці Івана Пулюя над українською науковою термінологією.

«Не легка бо робота, прорублювати стежку там, де нога людська споконвіку не ступала. Науки природні мусять мати свою (підкреслив Іван Пулюй) мову, утворену на підставі народнёі мови, а щоб таку мову творити на те треба мати доволі часу, та не робити нам такого діла прихапцем.

Думаю я переложити на нашу мовою (саме так написав І. Пулюй – О. З.) мою послідню росправу, предложену ц[ісарській] Акад[еміі] Наук у Відні: «Про міряннє ріжниці фаз двох перемінних електричних прудів».

Не багацько людей зрозуміє іі, але не для теперішного покоління працюємо ми а для будущих поколінь.» І далі:

«З великою радостю читав я справозданнє про діяльність товариства Ш[евчен]ка и Твою промову. Добре промовив єси, мій Друже,

                                  Возвеличу

                                  Малих отих рабів німих!

                                  И на сторожи коло іх

                                  Поставлю слово.

Коли наше слово піднесеться до високостей науки, тоді матиме наш вбогий народ твердиню, котроі не приодоліє жадна сила. Народ без науки висшоі між народами те, що людина неу`ка між людьми ученими». (З листа до Олександра Барвінського, написаного 6 серпня 1893 р.)

«Вельми шановний Друже! Посилаю мою росправу для Записків. -  Не легка була праця перекладати св[яте] Письмо на нашу мову, але ще більша праця переводити нашу мову через високу науку. Можуть тую працю робити тілько люде, що познакомились з наукою и добре знают нашу мову але и ті робітники мусять заходитись коло тоі праці вельми обачно. Тому раджу я Тобі, Друже, не дуже напирати на людей, щоб поспішали з роботою. По`квапна робота не вийде добра.

Прочитай, Друже, и Ти мій переклад, а коли здавати месь Тобі, що можна б дещо лучче сказати, то прошу пороби  замітки окроме».

І далі розмірковує над творенням запропонованих термінів: «Elektrischer Strom переложив я «елєктр[ична] прото`ка». Слово «струя» здаєсь мені наче б чуже. Кажуть у нас «по`тока» (flűssige Spannung) «протікати», так зробив я слово «протока». Як би не подобалось те слово, то можна б приняти «пруд», котре слово уживають наші люде. «Великий пруд води, вода прудить». Eine groβe Wasserkrämung, daβ Wasser krämt (великий натиск води – О. З.) . Чехи мають průd.

Посилаю разом и термінольогічні слова, окро`ме списані, яких ужито в моій росправі, оставляючи зовсім на волю редакціі, чи подати чи не подати ті слова при кінці Записків, як колись подавано в Основі. Из того була б користь, що робітники на иншому полі легко познакоми ли б ся з новими словами не читавши цілоі росправи». – Писав Іван Пулюй до Олександра Барвінського 28 жовтня 1893 р.

З листів Івана Пулюя довідуємося як переживав він за помилки допущені під час набору наукової інформації: «Не маю я нічого проти змін правописних, але шкода що не прислано мені коректури для перегляду. Як бачиш из присланого друку, єсть там кілька похибок, котрих я не хотів би в світ пускати. [...] Коли ще не роскинуто друкового набору, то я готов заплатити за папір а як вже розкинуто, то нехай ще раз зложать и надрукують. Я готов заплатити половину коштів, щоб тілько росправа без помилок була напечатана». І далі:

«Дякую Тобі за приятельську прихильність до мене и за пошанованє, котре дали мені земляки у нашому Товаристві Просвіті. Я маю пересвідченнє, що те пошанованнє не зовсім заслужене, бо досі працював я більше для науки всесвітноі, як для свого народу, відбившись від него и застрявши між чужим народом. Але я тішу себе надією, що коли буде здоровля, то я може ще пришлю яку лепту для Ваших Записків». Читаємо в листі до Олександра Барвінського, написаному 15 лютого 1894 р.  

«Високоповажаний Товаришу! Незадовго появить ся в двох, а може й в трох, наукових нїмецьких журналах моє описанє елєктричної централки Гогенфурт, найбільшої, яку досї збудовано в Чехах, котра ще й тим славна, що турбіни працюють при незвичайно великому спаді води 94.5 метрів висоти. Посилаю Вам для Вашого зорієнтованя коректурні листи і одну таблицю, яких буде 8. Те описанє буде крім того ілюстроване 10-ма образками. […] І далі: «Коли секція схоче видрукувати переклад в Записках товариства імени Шевченка, то я зготовлю той переклад, хоч, правду сказавши, менї жаль тратити свій час, не на наукоі речі, а на переклади. Та що ж робити, коли нема в нас таких людей, що б брались за наукові речі і вміли добре свою мову. Перекладати розвідки про машини на нашу мову річ дуже тяжка, але мусимо показати, що вона можлива». Читаємо у листі до Володимира Левицького, написаному 4 січня 1904 року.

«Високоповажаний Пане Товаришу! Вчора післав я до товариства Шевченка росправу: «Круговий діаграм і т[ак] д[алі]», призначену для Записків.

Як що тая росправа буде через Ваші руки йти до друкарнї, то прошу Вас змінїть, будьте ласкаві, заголовок росправи, котрий має бути: «Кругова діаграма генераторів для перемінних прудів». Крім того прошу ще в цїлій росправі поставити «діаграма» замість «діаграм», що буде більше відповідати складнї нашої мови». І далі йдуть міркування про походженя термінів у статті, поданій ним «для Записків» (ЗНТШ):

«Як менї кажуть, думають наукові люде галицькі, що «пруд» польске слово, бо Поляки мають «prąd = Strom». Îтже нї! «Пруд» се руське подільске слово. Вода  має великий пруд, вода прудить із жерела, або б’є із ж[ерела]. Струм = Strőmmung». – читаємо у листі за 16 квітня 1904 року, написаному до Володимира Левицького. А у листі, написаному 26 квітня 1904 року читаємо: «Наша термінольогія є, помимо наших заходів, ще дуже недостаточна і хистка. Та не  тілько нема в нас гарної термінольогії, що більше і важнійше, в нас нема свого наукового вислову, сказати б своєї наукової фрази. Наша гарна мова поезиї і белєтристики, мова перекладів Шекспірових творів і сьв[ятого] Письма, ще зовсїм не вистарчить, щоб нею писати про математику, астрономію, фізику, хемію, елєктротехніку і т[ак] д[алі]. На тих царинах науки треба ще багацько попрацювати, та се і робота не одного тілько чоловіка а діло багацько людей науки.

Але ж рідко буває, щоб чоловік науки знав добре свою мову, а хоч інодї і хто знає, то він знає тілько або галицьку або українську, а не знає цїлого скарбу нашої мови. Іноді хоч знаєш свою мову, а як прийдеться писати яку наукову росправу, то або не прийде на думку відповідне слово, або прийде яке синонімне, а красше слово ходить десь сьвітами. Коли ж прочитаєш те слово при якій нагодї, то й дивуєшся, як не можна було пригадати собі такого слова.

Тому то по моїй думцї мусить тов[овариство] Шевченка взятись чим скорше за виданнє, по можностї повного, руського словаря. Се дїло язикової секциї, і треба заставити до тої працї багацько людей в Галичині і на Українї. Вийшла б з того велика користь […].

Мавши повного словаря під рукою могли б люде науки легше і скорше утворити наукову термїнологію і фразеологію, се б то спосіб вислову домашнього. Можна б се так робити. Коли науковий чоловік не пожалує праці і стане читати словаря сторінка за сторінкою, то прийде часто йому на думку, те слово можна вжити до сього, а те знов до того. Роблючи  собі такі записки можна б, збираючи зерно до зерна, зготовити помалу і цїлу термінольогію. Читаючи словаря  наші наукові люде вчили б ся помалу і своєї мови, хто добре її не знає. Коли ж будемо писати наукові книги, не знавши добре своєї мови, як се часто між нами буває, то наукова мова відобється від народньої мови, і заросте лободою, як московська мова, а коли лобода розростесь, то опісля і буде тяжко її виполоти». Далі ретельно аналізує походження термінів у польській мові:

«Подумайте тілько яке се польське слово «Рrzeciwprostokątnia» (діагональ – О. З.). Переложивши його назад на нїмецьку мову, вийде: «Gegenűberrechtwinklige» (діагональ – О. З.) розуміється Seite (сторона – О. З.). Нема winklige, то який же се термін Gegenűberrechtwinklige? А слово прийнялось і буде собі в польскій науцї стояти!

А як засьмічена московська мова нїмеччиною і всякою чужоземщиною?

Поговоріть, будьте ласкаві, з професором Верхратським і з Павликом та з другими. Коли тов[ариство] Шевченка зладить такого словаря, то можна б просити Академію Наук в Петербурзї, щоб дала на виданнє словаря ті гроші, що Костомаров зложив на сю ціль від Украінцїв. Шкода, щоб ті україньскі гроші даром лежали, то вже й се повинно б спонукати наших людей в науковому т[оваристві] Шевченка, щоб вони взялись до працї.

Поговоріть, будьте ласкаві, з кількома людьми, а що вони скажуть, напишіть мені свого часу».

У листі до Володимира Левицького за 21 січня 1905 читаємо: «Хоч в мене багацько иншої важної працї, а таки спроміг ся я на те, щоб переложити на нашу мову опис Гогенфуртської централки (електростанції – О.З.), котрий Вам посилаю. Дуже се тяжка праця, прокладати дорогу там, де ще не ступала людська нога. Наша мова здається багата, а станеш писати про наукові речі, то й бачиш, яка вона вбога. Не те, що нема термінів, нема ще й щось більше. Ту треба творити свій спосіб вислову. Фотографуючи німецький або який инший чужонародній вислів вийде така тарабарщина, якою славить ся московська наукова лїтература.»

30 січня 2008 р. минуло 105 років відколи Іван Пулюй написав: «... не для теперішного  покоління працюємо ми а для будущих поколінь».

Від тоді наші вчені-українці почали творити українську наукову термінологію, про що свідчать наукові журнали, друковані українською мовою, навчальні підручники та посібники, словники і наша конференція, яка є продовженням праці вихованців учнівських та студентських громад, серед яких був засновник тернопільської Громади – Іван Пулюй. Йому і присвячую свою доповідь.

Іван Пулюй. Листи. – Тернопіль, «Воля», 2007.