УДК 355.23:378(045)

Сергій Бойченко, Олександр Аксьонов, В’ячеслав Терьохін, Лариса Черняк

Національний авіаційний університет,м. Київ

Український науково-дослідний центр хіммотології і сертифікації ПММ і ТР, м. Київ

ЕТИМОЛОГІЯ І РОЗВИТОК ТЕРМІНА ХІММОТОЛОГІЯ

© Бойченко С., Аксьонов О., Терьохін В., Черняк Л., 2010

Статтю присвячено історії розвитку науки хіммотології.

Ключові слова: хіммотологія, етимологія, енергозбереження.

The article is devoted to the history of chemmotology science development.

Keywords: chemmotology, etymology, energy-savings.

Продовжуючи серію публікацій, присвячених термінології у сфері наукової нафтохімічної й хіммотологічної термінології, автори проаналізували етимологію терміна хіммотологія.

Цю працю присвячено з’ясуванню теоретичного підґрунтя для визначення науки хіммотології.

Витоки хіммотології| датуються 1964 р. Виділення хіммотології в самостійну прикладну науку консолідувало вчених і практиків машинобудівної, нафтопереробної та хімічної галузей промисловості спільно з підприємствами, що експлуатують техніку для вирішення хіммотологічних проблем.

Для координації науково-дослідних робіт та обговорення їх результатів у НАУ формалізовано хіммотологічний| науковий напрямок під науковим керівництвом ректора Олександра Аксьонова.

Діяльність наукового напрямку школи нерозривно пов’язана з навчальною роботою. Так, у 1968 р. створено самостійну кафедру хімії та технології паливно-мастильних матеріалів. А вже через рік — факультет паливно-мастильних матеріалів.

Створена пізніше випускова кафедра випробування й використання ПММ готувала фахівців у сфері авіаційної хіммотології. Результатом цього стало значне підвищення професійного рівня системи контролю якості авіаційних ПММ. Спадкоємицею цієї кафедри сьогодні є створена у 2007 р. кафедра хіммотології.

За минулі роки хіммотологія, як прикладна наука, здобула широке наукове й суспільне визнання. Результати досліджень були представлені: на Світових нафтових конгресах (у 1967 р. — Мехіко-сіті, 1971 р. — Москві, 1975 р. — Токіо, 1979 р. — Бухаресті; на Менделєєвських з’їздах із загальної та прикладної хімії; на хіммотологічних семінарах і конференціях у Москві, Ленінграді, Бердянську, Дніпропетровську, Дрогобичі, Києві, Челябінську, Ташкенті, Тбілісі.

У 1968 р. Уряд СРСР ухвалив рішення про створення Державного науково-дослідного інституту з хіммотології, у 1970 р. — про створення хіммотологічних центрів у різних сферах економіки, у 1984 р. — про обов’язкове узгодження номенклатури палив, змащувальних матеріалів і технічних рідин з головною організацією з хіммотології| — Державним науково-дослідним інститутом з хіммотології (на базі 25 ГОСНИИ МО РФ).

Екскурс в етимологію терміна хіммотологія свідчить, що в 1964 р. К. К. Папок уперше запропонував визначення цього терміна як «нової науки, що вивчає хіміко- і фізико-моторні та експлуатаційні властивості палив, мастильних матеріалів і технічних рідин і розробляє напрями раціонального використання під час експлуатації техніки». Надалі визначення уточнено як «наука про властивості, якість і раціональне використання палив, мастильних матеріалів і технічних рідин під час експлуатації техніки». Пізніше визначення отримало розвиток і нову версію — «теорія і практика раціонального використання палива і мастильних матеріалів». У 1985 р. в монографії соратників та учнів К. К. Папка хіммотологія була визначена як «прикладна наука про експлуатаційні властивості, якість і раціональне використання на техніці палив, олив, мастил і технічних рідин».

У 2005 р. в узагальненому вигляді з урахуванням попередніх публікацій сформульовано більш повне визначення хімотології, її предмета, методів і задач. Це «технічна прикладна наука про властивості, якість та раціональне використання палив, мастильних матеріалів і технічних рідин у техніці».

На сьогодні автори запропонували уточнене формулювання визначення хіммотології, як «науки про технологічні процеси, властивості, якість і методологію раціонального використання палив, олив, мастил і технічних рідин під час експлуатації техніки».

Про роль хіммотології як прикладної науки свідчить важливість завдань, які вона вирішує: забезпечення енергетичної безпеки країни, раціональне використання традиційних та альтернативних палив, мастильних матеріалів і технічних рідин під час експлуатації сучасної й перспективної техніки.

Теоретичні основи хіммотології викладені в низці монографій, підручників, збірок наукових праць, наукових статей.

За результатами аналізу публікацій останніх років можна виділити три основні напрямки розвитку теоретичних основ хіммотології:

-  дослідження локальних механізмів дії компонентів і присадок різного функційного призначення в ПММ;

-  пошуки більш загальних закономірностей у хіммотології| на основі використання фунда-менттальних законів фізики, хімії та інших наук;

-  дослідження хіммотологічних процесів для прогнозування поведінки ПММ у різних умовах використання техніки.

Основними завданнями хіммотології є:

-  оптимізувати вимоги до якості й складу палив, мастильних матеріалів і технічних рідин, їх експлуатаційних властивостей з урахуванням запасів первинних джерел енергії, досягнень науково-технічного прогресу в розвитку техніки, особливостей її конструкції та умов експлуатації, екологічних та економічних вимог;

-  розробити рекомендації щодо уніфікації, взаємозамінності й визначення умов раціонального та економного використання палив, мастильних матеріалів і технічних рідин;

-  удосконалити системи нафтопродуктозабезпечення, управління* якістю, під час виробництва, зберігання, транспортування й застосування палив, мастильних матеріалів і технічних рідин;

-  модернізувати системи оцінювання відповідності (сертифікація, випробування, допуск до виробництва й застосування), методів кваліфікаційних випробувань палив, мастильних матеріалів і технічних рідин;

-  гармонізувати вітчизняні стандарти на методи випробувань палив, мастильних матеріалів і технічних рідин з міжнародними;

-  розробити нові (альтернативні) високоефективні зразки палив, мастильних матеріалів і технічних рідин, що забезпечують покращення технічних та екологічних характеристик машин і механізмів;

-  переробка і утилізація некондиційних і відпрацьованих палив, мастильних матеріалів і технічних рідин;

-  обґрунтувати організаційно-технічні заходи щодо збереження якості й зменшення втрат палив, мастильних матеріалів і технічних рідин під час зберігання, перекачування і транспортування;

-  розробити методи оцінювання експлуатаційних властивостей і контролю якості ПММ, а також утилізації відпрацьованих, неліквідних і некондиційних ПММ;

-  удосконалити наявні й розробити нові технології отримання палив, мастильних матеріалів і технічних рідин.

Процеси взаємозалежності й взаємодії ланцюгів хіммотологічної системи є головним об’єктом досліджень і суттю хіммотології|.

Предметом досліджень хіммотології є експлуатаційні властивості палив, мастильних матеріалів і технічних рідин.

Основним науково-практичним завданням — раціональне використання палив, олив, мастил і технічних рідин під час експлуатації техніки.

Економічна сутність хіммотології — досягнення максимальної економіки сировинних ресурсів, паливно-мастильних матеріалів і технічних рідин через оптимізацію балансу, якості готових продуктів, раціональне та ефективне їх використання.

1. Бойченко С. В., Иванов С. В., Бурлака В. Г. Моторные топлива и масла для современной техники. — К.: НАУ, 2005. — 216 с. 2. Бойченко С. В. Раціональне використання вуглеводневих палив: Монографія. — К.: НАУ, 2001. — 216 с. 3. Іщук Ю., Кобилянський Є. Терміни на позначення продуктів нафтоперероблення та нафтохімії // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. — 2001. — Вип. ІV. — C. 48–51. 4. Про подання назв деяких хімічних і нафтохімічних технологічних процесів і похідних термінів у нормативних документах і науково-технічній літературі / М. Д. Гінзбург, Ю. Л. Іщук, Є. В. Кобилянський, С. Е. Коваленко, С. Д. Лєвіна, Б. М. Ярмолюк // Вопросы химии и химической технологи. — 2006. — № 1. — С. 72–79. 5. Бойченко С. В. Термінологічні аспекти хіммотології // Проблеми української термінології: Зб. наук. праць. — Л.: Ліга-Прес, 2004. — С. 130–132. 6. Бойченко С., Кобилянський Є., Лютий С. Нормування та стандартизація термінів у сфері використання паливно-мастильних матеріалів // Проблеми української термінології: Зб. наук. праць. — Л.: НУ «Львівська політехніка», 2006. — С. 117–119. 7. Бойченко С. В. Проблеми становлення основних термінів і понять з хіммотології // Матеріали VIII МНПК «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця». — К: НАУ, 2007. — С. 5–7. 8. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / І. Вихованець, К. Городенська. За ред. І. Вихованця. — К.: Пульсари, 2004. — 400 с. 9. Химмотология в гражданской авиации: Справочник / Пискунов В. А., Зрелов В. Н., Василенко В. Т. и др. — М.: Транспорт, 1983. — 248 с. 10. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін.. — К.: Наук. думка, 1998. — 892 с. 11. Бойченко С., Новікова В., Черняк Л., Луганова Т. Хіммотологія: порівняльний аналіз деяких термінів // Проблеми української термінології: Зб. наук. праць. — Л.: НУ «Львівська політехніка», 2008. — С. 102–104. 12. Аксьонов О., Бойченко С. Місце та роль хіммотології як науки в комплексній системі знань // Нефть и газ. — 2008. — № 7. — С. 90–92. 13. Аксёнов А., Бойченко С., Терёхин В. Химмотологическая научно-педагогическая школа в системе информационного обеспечения учебного процесса // Нефть и газ. — 2009. — № 1. — С. 74–79. 14. Вступ до хіммотології палив та олив: Навчальний посібник у двох частинах / Бойченко С. В., Спіркін В. Г. — О.: Астропринт, 2009. — Ч. 1. — 236 с.