УДК 811.161.2´373.7´373.46

Софія Денисенко, Олег Бей, Ірина Микитка

Львівський національний університет імені Івана Франка

Лінгвістичні словники та термінологія в порівняльних дослідженнях фразеології

© Денисенко С., Бей О., Микитка І., 2010

У статті розглядаються типи й класифікація лінгвістичних словників, а також принципи типології словників, її структура та методи. Термін фразеологізм вживають для визначення всіх класів стійких словосполук (ідіоми, паремії, стійкі формули, колокативи). Клас ідіом розглядають як центральну ланку фразеологічної системи.

Ключові слова: словник лінгвістичних термінів, енциклопедичний словник, двомовний словник, термінологія, фразеологізм, ідіома, порівняльні дослідження фразеології.

The article discusses types and classification of linguistic dictionaries, the typology principles of dictionaries, typology structure and methods. The term phraseological unit is used to denote all classes of stable word combinations (idioms, stable formulae, collocations). The given article tackles the class of idioms as the main link of phraseological system.

Keywords: linguistic terminology dictionary, encyclopedia dictionary, bilingual dictionary, terminology, phraseological unit, idiom, comparative studies of phraseology.

І. Вступ

Фаховий словник є не лише інструментом фіксації релевантних наукових нагромаджень, але й інструментом самовираження відповідної науки й структури методів та пріоритетів досліджень. Це стосується також і словників лінгвістичних термінів.

У зв’язку з тим, що укладання термінологічних словників передбачає такі складові частини, як відображення предмета, семантичну інтерпретацію, пояснення наукових термінів прикладами, а також у певних випадках експлікацію концептуально-семантичних відношень між ними, від авторів належить очікувати, щоб, словники такого типу, по-перше, охоплювали повний спектр аналізу стану фаху, по-друге, щоб вони розрізняли основне значення від периферійних тлумачень, і, по-третє, щоб вони могли відокремити й описати відношення до певних фахових понять.

ІІ. Типологія лінгвістичних словників

Словники лінгвістичних термінів можна класифікувати за різними параметрами. У цьому аспекті релевантними можна назвати такі позиції: 1) оригінальні (первинні) або перекладні (вторинні) словники; 2) ециклопедичні або мовні словники; 3) двомовні або одномовні словники; 4) загальні або спеціальні словники (спеціальні словники, які своїм предметом мають вибраний лінгвістичний напрямок); 5) алфавітний словник або тезаріус.

Різниця між оригінальними словниками (тобто тлумачними словниками, які були видані в колишньому Радянському Союзі російською мовою) і перекладними (тобто словниками, які були видані іншими мовами або в іншій країні) є для нас важливою (позиція 1), тому що метою цього дослідження є опис та інтерпретація української та російської лексикографічної традиції в галузі лінгвістичної термінології. Можна вважати, що перекладні лінгвістичні словники мають бути залучені до розгляду через свій вторинний характер. Але це було б не раціонально, тому що мова йде в цьому випадку не про словники українською чи російською мовами, а про лінгвістичні словники в Україні та Росії. Ми дотримуємося думки, що також словники презентують насамперед чужу для української чи російської лінгвістики термінологічну традицію, впливають на вітчизняне мовознавство завдяки існуванню українського чи російського перекладу, і це можна розглядати як факт українського чи російського дискурсу в галузі лінгвістики.

Протиставлення енциклопедичних і мовних лінгвістичних словників (позиція 2) є в теоретичному аспекті цілком легітимним, тому що воно відображає диференціацію енциклопедичної і власне мовної інформації (від знання перекладу до мовного знання). У реальності ця межа хитка. З одного боку, лінгвістичні словники, що концептуалізуються як мовні словники, наприклад, словники Ахманової [1] містять елементи знання галузі, з іншого боку, енциклопедичні словники подають інформацію про відповідні слова.

Позиція 2 корелює певною мірою з позицією 3, тому що двомовні перекладні словники на відміну від одномовних лінгвістичних словників зафіксовані переважно на порівнянні знаків двох мов. Однак термінологічні перекладні словники передають часто не лише суто мовну інформацію, а також й елемент знання предмета (пор. Баранов, Добровольський) [2], з огляду на те, що адекватний переклад лінгвістичних (як і всіх інших) термінів неможливий у багатьох випадках без точної інформації про значення терміна та його системних відношень.

Енциклопедичні знання можуть передавати не лише двомовні перекладні словники, а також і навпаки, одномовні лінгвістичні словники часто містять у структурі словникової статті переклади термінів іншими мовами. А це проводить межу не лише між мовними й енциклопедичними словниками, а також і між одномовними та дво- чи багатомовними.

Різницю між загальними словниками лінгвістичних термінів, які щонайбільше претендують на витлумачення всіх або більшості лінгвістичних галузей, і спеціальними словниками, предметом яких є обрана мовознавча дисципліна або конкретна лінгвістична теорія, можна продемонструвати на прикладі словників Ахманової, з одного боку, і Трахтемірова [3], з іншого.

Позиція 5 належить до макроструктури обговорюваних словників. Більшість українських та російських словників побудовані за алфавітом (пор. Васильєва / Виноградов / Шахнарович, Селіванова) [4; 5].

Оскільки експлікація системних відношень між термінами й прихованими в них концептами є одним з найважливіших завдань термінологічних словників, деякі з них містять елементи тезауруса.

У зв’язку з тим, що в основі цих позицій перебувають самостійні, незалежні один від одного параметри, і кожна позиція може використовуватися як основа для класифікації словників лінгвістичної термінології, кожний словник одночасно можна класифікувати за різними типами. Так, словник Ахманової є одночасно мовним, одномовним, загальним і алфавітним словником лінгвістичних термінів. Проте виникає ще одна перешкода, яка пов’язана зі спробою впорядкувати типологію словників лінгвістичних термінів, що полягає в існуванні змішаних типів лексикографічних довідників. З цього можна зробити висновок, що хронологію підпорядкування обговорюваних тут словників лінгвістичних термінів можна і треба удосконалювати.

ІІІ. Термінологія у порівняльних дослідженнях фразеології

Розгляньмо питання контрастивних досліджень у фразеології. Термін фразеологізм вживають для визначення всіх класів стійких словосполук (ідіоми, паремії, стійкі формули, рутинні формули, колокативи, граматичні фразеологізми). Фразеологія (від гр. phrasis — вираз і logos — слово, вчення) означає: 1) сукупність фразеологічних одиниць певної мови, форми її існування, додаткової лексико-фразеологічної системи (жаргону, сленгу, професійної мови, арго) індивідуального стилю мовця; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови, його семантичні структурні, семіотичні, функційні, комунікативні особливості, закономірності виникнення та творення фразеологізмів [6].

У фаховій літературі знаходимо різні визначення поняття контрастивна фразеологія. Одне із них розуміє під цим інтерлінгвальний аналіз фразеологізмів. При чому зовсім немає значення, скільки мов аналізують і якими методами проводять дослідження.

Ця інтерпретація стосується синонімічного вживання термінів контрастивний і мовнопорівняльний. Подібно до цього в деяких працях вживають термін конфронтативна фразеологія. Серед інших під контрастивними дослідженнями розуміють специфічний вид інтерлінгвального аналізу, протиставлений іншому виду порівняльної фразеології (наприклад, структурно-етимологічний аналіз, дослідження універсалій, історико-порівняльний або ареально-порівняльний аналіз).

Контрастивна фразеологія під цим кутом зору відрізняється від інших аспектів і напрямків тим, що вона бачить свої завдання в репрезентації спільних рис, а також і розбіжностей у фразеології двох мов.

Нарешті є ще одне поняття у розумінні контрастивна фразеологія, яке обмежує цей напрямок дослідження контрастами в семантиці і структурі фразеологізмів двох мов (пор. зауваження з цього приводу Дурчо [7], Фельдес [8]). У цьому випадку термін контрастивна фразеологія розглядають як висхідне поняття «контрастивної фразеології», яке зі свого боку інтерпретують як висхідне поняття порівняльного аналізу.

Отже, сприйняття цього терміна набуло такого широкого вживання, що у фаховій літературі воно дуже поширилося, тобто ми розрізняємо порівняльне й контрастивне або конфронтативне дослідження фразеології, при чому перше визначення є похідним поняттям для цілого ряду напрямків та аспектів порівняльної фразеології, серед них також і контрастивний аспект.

Подальше трактування здебільшого обмежують контрастивним або конфронтативним аналізом у вузькому розумінні. Проте, щоб не викинути з поля зору інших напрямків інтерлінгвальних досліджень фразеології й вийти назустріч відповідним очікуванням дослідників, варто коротко зупинитися на інших аспектах порівняльної фразеології. Про розгляд інших аспектів дослідження цієї проблеми говорить той факт, що певні постановки питання вимагають інтердисциплінарного підходу.

Зупинімося на термінологічному визначенні фразеологізму й ідіоми, тому що воно релевантне для подальшого висвітлення питання. Термін фразеологізм вживають для визначення всіх класів стійких словосполук. Клас ідіом розглядають як центральну ланку фразеологічної системи. У цьому аспекті ідіоми визначають як одиниці лексикону, відзначають (на відміну від фразеологізмів інших типів) високим ступенем іррегулярності, наприклад, ins Gras beißen (протягнути ноги) на відміну від Maßnahmen treffen (вживати рішучих заходів) або wie dem auch sie (як би то не було) [9].

Аспекти дослідження порівняльної фразеології та актуальні проблеми дослідження когнітивної фразеології ще чекають свого виголошення.

Отже, фразеологізм є головним поняттям для стійких словосполук різних типів, ідіоматика — фразеологія у вузькому розумінні.

1. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов / О. Ахманова. — М.: Советская энциклопедия, 1966. 2. Баранов А. Немецко-русский и русско-немецкий словарь лингвистических терминов / А. Баранов, Д. Добровольский. — М.: Помовский — Партнер, 1993. 3. Трахтемиров А. Л. Английская фонетическая терминология / А. Л. Трахтемиров. — М.: Изд-во литературы на иностранных язиках, 1977. 4. Васильева Н. Краткий словарь лингвистических терминов / Н. Васильева, В. Виноградов, А. Шахнарович. — М.: Русский язык, 1995. 5. Селіванова О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. — Полтава: Довкілля, 2006. 6. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія / О. Селіванова. — Полтава: Довкілля, 2010. — 769 с. 7. Durčo P. Probleme der allgemeinen und kontrastiven Phraseologie: Am Beispiel Deutsch und Slowakisch / P. Durčo. — Heidelberg: Groos, 1994. 8. Földes С. Deutsche Phraseologie kontrastiv: intra- und interlinguale Zugänge / С. Földes. — Heidelberg: Groos, 1996. 9. Dobrovolskij D. Kognitive Aspekte der Idiom-Semantik: Studien zum Thesaurus deutscher Idiome / D. Dobrovolskij. — Tübingen: Narr, 1995.