УДК 536.521.2

Наталія Гоц

Національний університет «Львівська політехніка»

ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ГАЛУЗІ ВИМІРЮВАНЬ ТЕМПЕРАТУРИ ЗА ВИПРОМІНЕННЯМ

© Гоц Н., 2010

У статті розглядаються термінологічні особливості в галузі вимірювання температури за випроміненням, визначені шляхи вдосконалення термінології в даній галузі.

Ключові слова: українська мова, термінологія, вимірювання температури за випромі-нення.

Terminology peculiarities in the area of radiation thermometry are under consideration, and the main tendencies of mentioned terminology improvement are determined in the article.

Keywords: Ukrainian language, terminology, radiation thermometry measurement.

На сучасному етапі роль технічної термінології в галузі метрології є значною, оскільки вона формує єдину мову взаєморозуміння та спілкування спеціалістів в різних видах вимірювань, є складовою мови сучасного виробництва й науки в цілому. Використання єдиної термінології дає можливість чітко виражати поняття, точно передавати знання в процесі навчання, ознайомлюватися й обмінюватися науковою інформацією [1]. Термінологія метрології, зокрема безконтактних вимірювань температури поверхні об’єктів за їх електромагнітним випроміненням, є складовою частиною загальної технічної термінології. Зміни в ній пов’язані з розвитком науки й техніки.

На сьогоднішній день розвиток термінології в галузі вимірювань йде такими напрямками:

•   стандартизації термінів відповідно до рівня сучасного наукового пізнання та технічного розвитку;

•   гармонізації науково-технічної термінології національного та міжнародного рівнів;

•   виявлення та вилучення недоліків термінології, що використовується в метрології.

Отже, розвиток безконтактних вимірювань температури за випроміненням вимагає постійного удосконалення вже наявної термінології в цій галузі, дослідження та виявлення її проблем, розроблення нових понять.

Термінологія в галузі вимірювань температури за випроміненням регламентується у світі міжнародним стандартом IEC TS 62492 [6], уведеним в дію в березні 2008 року. На сьогодні в Україні є чинним комплекс стандартів у цій галузі, які наведені в таблиці [1–5].

Таблиця 1

Державні стандарти України з вимірювань температури за випроміненням

Представлені державні стандарти введені в дію до прийняття міжнародного стандарту IEC TS 62492 [6], що спричинює певну невідповідність української технічної термінології в галузі вимірювання температури за випроміненням світовим термінам.

Тому актуальними є аналіз термінології безконтактної термометрії в Україні, виявлення змін в їх складі й тенденцій розвитку, а також взаємодія з технічної термінології метрології в цілому.

Розглянемо докладніше застосування деяких термінів даного виду вимірювань температури в ДСТУ 3518-97. Базовим терміном є назва розділу термометрії, яка займається безконтактними методами й засобами вимірювання температури — термометрії випромінення. Суперечливим є той факт, що даний термін відображає процес вимірювання температури самого випромінення, як об’єкта, а не температури поверхні фізичного тіла за його випроміненням. Тому доцільним би був термін «термометрія за випроміненням», який би чітко вказував, що температуру об’єкта вимірюють за інформативним параметром — оптичним випроміненням.

Також необхідно відмітити, що даний розділ термометрії та засоби вимірювання називають відповідно пірометрія та пірометри. Ці слова виникли на початку минулого століття для позначення вимірювань у видимій ділянці спектру високих температур розплавів металів та полум’я. Вони походять від грецьких слів pýr — вогонь та metron — міра, вимірювання. Сьогодні ситуація змінилася й переважна більшість термометрів випромінення працюють у інфрачервоній області спектру — вимірюють температуру за тепловим випроміненням об’єктів. Отже пірометрами можна називати лише вузьку групу приладів. Тому вважаю недоцільним розповсюдження цього терміну на всі засоби вимірювання температури за випроміненням. У літературі також зустрічається термін радіаційний термометр, який є дослівним перекладом з англійської мови терміну radiation thermometry, але в українській науковій літературі він означає термометр, який вимірює температуру за випромі-ненням у всьому спектрі. До того ж слово «радіаційний» історично пов’язано з радіоактивним α-, β- та γ-випроміненням. Тому доцільно використовувати стандартизований термін — термометр випромінення.

Треба відмітити відсутність у стандарті ДСТУ 3518-97 терміна, який би позначав такий вид засобів вимірювання температури та градієнту температур по поверхні — тепловізор. А мікропірометром уважається візуальний монохроматичний пірометр для вимірювання температури малих об’єктів, що не повністю відповідає змісту слова.

Як зазначено вище, більшість сучасних термометрів випромінення працюють в інфрачервоній області спектру (ІЧ ОС) відповідно вікнам прозорості атмосфери. Пропонується стандартувати назви цих ділянок у відповідності до таблиці 2.

Таблиця 2

Відповідність між основні температурними й спектральними діапазонами ПВ пірометрів

Також необхідно відмітити наявність термінів, що мають у науковій літературі декілька найменувань — визначене нормативним документом та загальновживане, наприклад:

•   коефіцієнт випромінення, випромінювальна здатність, коефіцієнт чорноти;

•   одно- та багатопастмова термометрія за випроміненням, одно- та багатоспектральна термометрія за випроміненням, одно- та багатоканальна термометрія за випроміненням;

•   метрологічні характеристики термометра випромінення, показники якості;

•   зразковий пірометр, еталонний термометр випромінення і т.д.

З проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. Ситуацію, яка склалася в галузі термометрії за випроміненням можна охарактеризувати наступним чином:

•   у наукову літературу часто включаються нестандартизовані терміни;

•   одне поняття часто виражається за допомогою різних термінів, що спричинює появу синонімів, небажаних для науково-технічної термінології;

•   не повною мірою здійснюється стандартування загальноприйнятих стійких технічних термінів;

•   при формування термінів недостатньо використовують науково-методологічні й теоретичні положення.

Тому, з метою подолання перелічених проблем пропонуються наступні кроки:

•   формування єдиної термінологічної основи в галузі термометрії за випроміненням на базі обговорення та узгодження думок фахівців;

•   перегляд усього комплексу стандартів у даній галузі на термінологічну єдність з метою узгодження термінології вимірювань температури за випроміненням ;

•   формування стандартів та наукової літератури в даній галузі в термінологічній відповідності міжнародному стандарту IEC TS 62492 [6].

1. Агишев Б. У. Методические рекомендации по совершенствованию языка нормативно-правовых актов / Б. У. Агишев. — Тюмень: Тюмен. обл. Дума, 2001. — 60 с. 2. ДСТУ 3518-97. Термометрія. Терміни та визначення. — Увед. 24.03.97. — К.: Держстандарт України, 1997. — 95 с. 3. ДСТУ 3170-95. Пірометри. Загальні технічні вимоги. — На заміну ГОСТ 28243-89; Увед. 17.07.96. — К.: Держстандарт України, 1995. — 12 с. 4. ДСТУ 3171-95. Пірометри візуальні із зниклою ниткою. Загальні технічні умови. — На заміну ГОСТ 8335-81; Увед. 17.07.96. — К.: Держстандарт України, 1997. — 13 с. 5. ДСТУ 3194-95. Метрологія. Державна повірочна схема для засобів вимірювання температури. Термометри за випроміненням. — Увед.31.08.95. — К.: Держстандарт України, 1995. — 8 с. 6. IEC TS 62492 Radiation thermometers — Part 1: Specifications for Radiation Thermometers.