УДК 81’373

Олена Кучеренко

Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

ТЕРМІНОЛОГІЧНА СИСТЕМА ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЗНАНЬ У ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

© Кучеренко О., 2010

На сучасному етапі термінологічна система у галузі цивільного захисту активно формується. Процес розвитку та удосконалення цієї національної терміносистеми потребує постійного оновлення мовної бази.

Ключові слова: термін, термінологічна система, система термінів у галузі цивільного захисту

At present stage the terminological actively forms in the field of civil defense. The development and improvement of this national term system requires constant renovation of the language base.

Keywords: term, terminology system, system of terms in the field of civil defense

Зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру за умов потужного промислового розвитку, який призводить до значних антропогенних порушень і техногенної перевантаженості, відчувається повсякчас. Розробляння та удосконалення нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту стає одним з найважливіших напрямків діяльності МНС України. Протягом останніх років прийнято низку законодавчих і нормативно-правових актів, що ставлять за мету урегулювання діяльності у сфері запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, узагальнення значного досвіду щодо проведення заходів із попередження аварій і стихійних явищ та ліквідації їх наслідків, створення наукової бази протидії надзвичайним ситуаціям.

Національна терміносистема у галузі цивільного захисту постійно удосконалюється й оновлюється, оскільки з’являються нові поняття, які потребують номінації, й відповідно нові терміни. Проте бракує чіткості у формулюваннях визначень навіть стрижневих понять цієї галузі людської діяльності, бракує вибору влучного використання та систематизування певних термінів, заважає синонімія термінологічних номінацій, що, безсумнівно, спостережено у базових нормативних документах. Термінологічний фонд представлення знань у галузі цивільного захисту потребує неабиякого регулювання, тому його опрацювання набуває особливої актуальності.

Обслуговуючи сферу фахового спілкування, термінологічні лексеми цієї галузі не порушують цілісності української лексичної системи, номінують спеціальні поняття. Підґрунтям нашої розвідки, безперечно, є наукові праці провідних учених-термінологів (А. Д’якова, Д. Лотте, В. Лейчика, І. Кочан та ін.).

Характерна ознака поступового процесу становлення термінологічних систем — застосування синонімічних номінацій.[1–4]. Ключовим терміном досліджуваної сфери термінологічної лексики, безперечно, є надзвичайна ситуація. Незважаючи на переважне використання означеної нормативної лексеми, у відповідній фаховій літературі зафіксовано декілька синонімічних: екстремальна ситуація, нестандартна ситуація, неординарна ситуація, екстрена ситуація. Наведені словосполуки об’єднують, як на нашу думку, такі семантичні ознаки прикметників екстремальний, нестандартний, неординарний, екстрений як непередбаченість (що викликана певною необхідністю) та надзвичайність (за своїм проявом, величиною, масштабністю). До чинних нормативних документів увійшло визначення тільки терміна надзвичайна ситуація: «Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру — це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи будь-якому об’єкті, розташованому на ній, або спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (або може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/ або значних матеріальних втрат» [9, c. 14]. Цілком очевидно, що для означення ситуації як надзвичайної необхідні такі загальні складові: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності, заподіяння економічних збитків, істотне погіршення стану довкілля.

За нашими спостереженнями, у процесі представлення знань у галузі цивільного захисту постійно відбувається специфічна ґрунтовна поняттєва систематизація. На означення події з тяжкими наслідками використовуються такі номінації: надзвичайна ситуація, катастрофа, аварія. У досліджуваній терміносистемі термінологічні одиниці катастрофа, аварія мають також спеціальні визначення змісту поняття: «Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створення на об’єкті чи окремій території загрози життю та здоров’ю людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю» [9, c. 14] та «Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків» [9, c. 14]. Вищеозначені загальні складові надзвичайної ситуації властиві для кожної з наведених лексем. Проте подія, спричинена виключно техногенними чинниками, це — техногенна надзвичайна ситуація, техногенна катастрофа, аварія; подія, пов’язана з природними факторами, притаманна природній надзвичайній ситуації, природній катастрофі. Сталі системні логіко-понятійні відношення характеризують, з одного боку, терміни техногенна надзвичайна ситуація, техногенна катастрофа, аварія, з іншого боку, — термінологічні номінації природна надзвичайна ситуація, природна катастрофа.

Специфічні системні базові поняття сфери цивільного захисту оформлюються повсякчас. Існує декілька варіантів назви явища повені як надзвичайної ситуації природного характеру: наводнення, затоплення, підтоплення, паводок, водопілля, велика вода. У спеціальній літературі повінь розуміють як фазу розвитку гідрологічного режиму річок, для якої вживаються відповідні терміни повінь, водопілля, паводок: «Повінь — це небезпечне природне явище стихійного характеру, яке виникає у певні, як правило, прогнозовані з недостатньою точністю в часі періоди на річках, водоймах, днищах балок, суходолів, замкнутих котловин» [9, c. 159]. Залежно від причин виникнення, повені природного характеру розподіляють на: повені, спричинені випаданням значних опадів, інтенсивним таненням снігу; повені, що виникають унаслідок сильного вітру, характерні для морського узбережжя та гірських річок, що впадають у море; повені, зумовлені підводними землетрусами та виверженнями підводних чи острівних вулканів.

Повінь дощового характеру називають паводком: «Паводок — фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися у різні сезони року. Характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг» [9, c. 160], а весняну повінь — талими водами, водопіллям: «Водопілля — фаза режиму річки в період весняного сніготанення, що характеризується високою водністю» [9, c. 160]. Паводок — це високий, але нетривалий підйом води, який може переростати у велику повінь. Масштабність та надзвичайність за своїм проявом стають ознаками катастрофічного паводку:» Катастрофічний паводок — винятковий за величиною та рідкісний за повторюваністю паводок, що може спричинити жертви та руйнування» [9, c. 162].

Висновки. Представлення знань у галузі цивільного захисту (ґрунтовна поняттєва термінологічна систематизація, створення чіткої класифікаційної системи понять, тематичні класифікації термінів цивільного захисту, процеси термінологізації загальновживаних лексем, ускладнення лексичного значення номінацій) відбувається надзвичайно активно, що зумовлено передовсім нелінгвістичними чинниками: необхідністю функціювання сталого термінологічного фонду, який використовується співробітниками цивільного захисту повсякденно.

1. Д’яков А. С. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. С. Д’яков, Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2000. 2. Даниленко В. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. — М.: Наука, 1977. — 246 с. 3. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии: Вопросы теории и методики  / Д. С. Лотте. — М.: Изд-во АН СССР, 1961 — 158 с. 4. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы, структура / В. М. Лейчик. — 3 изд. — М.: Изд-во ЛКИ, 2007. — 256 с. 5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і гол. ред. В. Т. Бусел. — К., 2001. — 1440 с. 6. Російсько-український словник / За ред. В. В. Жайворонка. — К., 2003. — 1424 с. 7. Сучасний словник іншомовних слів / Укл. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. — К., 2006. — 789 с. 8. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. — К.: Наук. думка, 1998. — 888 с. 9. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій: Техногенна та природна небезпека. Т. 1. / За заг. ред. В. В. Могильченка. — К.: КІМ, 2007. — 636 с.