УДК 528.72/73

Зоряна Кузик

Національний університет «Львівська політехніка»

Основні тенденції творення та використання термінології з геоінформатики в Україні

© Кузик З., 2010

У статті висвітлено основні тенденції та проблеми формування геоінформа-ційної термінології в Україні. Наукова мова в геоінформатиці здебільшого сформована з англомовних слів. Вона перебуває у процесі розвитку та адаптації до україномовного середовища.

Ключові слова: геоінформатика, термінологія, наукова українська мова, запозичені слова, неологізми, розвиток.

This article deals with the main tendencies and problems of geoinformational terminology in Ukraine. The scientific language in geoinformatics is mainly formed by English words.It is in the process of adaptation to Ukrainian-language environment.

Keywords: geoinformatics, terminology, scientific Ukrainian language, foreign words, neologisms, development.

Сучасний світ напередодні «великого інформаційного прориву» — це квінтесенція всіх міжнародних наукових конференцій у галузі наук про Землю. Ще 15–20 років тому вчені прогнозували, що XXI століття стане добою біології. Сьогодні існує думка, що в найближчі десятиліття трон «цариці наук» може посісти геоінформатика.

Геоінформатика — наука, що має яскраво виражений міждисциплінарний характер, а тому її непросто «втиснути» в оболонку дефініції. Найбільш усталеним на сьогодні є таке визначення: геоінформатика — це наука, яка вивчає інформаційні процеси, що відбуваються в природі, суспільстві, свідомості з метою розкриття суті чотирьох великих феноменів дійсності — Космосу, Землі, Життя та Людини в їхньому нерозривному зв’язку.

Саме геоінформатика дає змогу, з одного боку, об’єднати різні науки про Землю, а з іншого — забезпечити їхній взаємозв’язок з іншими науками як природничого, так і гуманітарного напряму. Своєю появою геоінформатика завдячує виникненню таких фундаментальних наук ХХ століття, як кібернетика, теорія інформації, загальна теорія систем, інформатика, глобальне моделювання тощо [10].

Власне термін «геоінформатика», наскільки відомо з наукової літератури, вперше був ужитий 1975 року відомим українським ученим-геофізиком Арнольдом Кулінковичем в одній з його робіт. Це ознаменувало початок нової ери у вивченні Землі — з використанням сучасних комп’ютерних технологій. У цій галузі плідно працювали вчені Київського інституту кібернетики.

Однак, в Україні, в епоху економічної та інформаційної блокади в бувшому Радянському Союзі, співпраця та інтеграція з науковою світовою спільнотою була неможливою. У провідних країнах світу багатогалузеві геоінформаційні системи впроваджувались із кінця 1970-х років. Сплеск розвитку та становлення геоінформатики в Україні відбувся із часу проголошення державної незалежності в 1990 році. Період вимушеної наукової ізоляції негативно позначився, насамперед, на становленні української наукової термінології в геоінформатиці. За цей час мовний геоінформаційний простір сформувався, в основному, з англійських слів, які українські та російські вчені, заповнюючи прогалину, що утворилась, «підхопили» та «впровадили» в новітню термінологію на пострадянських теренах. З одного боку, це спрощує спілкування з іноземними вченими, полегшує читання та розуміння фахової літератури. З іншого боку, перенасиченість геоінформатики словами іншомовного походження та відсутність українських відповідників наукових термінів ускладнює доступ до цієї науки непідготовлених громадян на рівні користувачів, не фахівців в області геоінформатики та, врешті, збіднює українську наукову термінологію й мову в цілому.

Першим у світі україномовним виданням, яке розкривало сучасні технології високого рівня, була «Енциклопедія кібернетики» (у 2-х томах), підготовлена в 1973 році в Інституті кібернетики АН України.

Науково-технічна лексика є найбільш рухомою та змінною частиною словникового складу мови. Іван Огієнко писав: «Виявилося, що наша мова дуже гнучка й зовсім придатна для творення термінологічних назов».

На початку 1990-х років, керуючись прийнятим законом про державну українську мову, в Україні інтенсивно налагодилась робота по виданню підручників, енциклопедій, термінологічних словників та стандартів, часто на великому ентузіазмі та самопожертві авторів, використовуючи лінгвістичний та історичний досвід попередників. Однак, тут спостерігається значна нерівномірність видань. Найбільш ґрунтовно опрацьовано спеціальну лексику економіки й менеджменту (73 словники), медицини (57), юриспруденції (30). Процесс становлення науки геоінформатики в Україні розпочався з 1990 року. Науково-технічної україномовної літератури з геоінформатики, як відносно молодої науки, ще небагато. Розгадати таємниці термінів з геоінфор-матики допомагають такі видання як «Англо-російсько-український словник з геоінформатики», «Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету та програмування», «Український геодезичний енциклопедичний словник», а також тлумачні словнички термінів, наведені в окремих розділах підручників з геоінформатики [1; 2; 8].

Терміни — характерна риса всіх наукових текстів (енциклопедій, довідників, монографій, підручників, статей), але в залежності від різновиду тексту спостерігається їх неоднозначність та різний об’єм вживання. Перенасиченість спеціальними термінами наукових публікацій або усного викладення фахового матеріалу ускладнює його сприйняття, призводить до нерозуміння теми, викликає психологічну втому від прочитаного або почутого [3].

На Україні для підтримки життєдіяльних процесів термінології бракує такої наукової інституції, як Інституту наукової мови, що існував колись у Києві, який був би арбітром у цій справі та рішення якого не підлягали би дискусії. Саме через відсутність цього корегувального центру маємо в сучасних терміносистемах та термінологічних словниках величезну нестабільність у номінуванні одного й того ж поняття [9].

Метою статті є спроба аналізу та дослідження формування термінологічної лексики, якою володіє відносно молода наука геоінформатика. Чи сприятиме велика кількість неологізмів та слів іншомовного походження становленню та розвитку геоінформатики в Україні? Де проходить грань між національним і глобальним на мовному науковому рівні? Чи можливо зберегти мовну національну ідентичність у вимірі світової науки? Автор замислюється над цими питаннями, аналізуючи конкретні приклади з термінології геоінформатики.

У житті української науки останніми роками спостерігається динамічний розвиток геоінформатики — нового напряму галузі знань, що відкриває колосальні можливості для прогресу цивілізації. У XXI ст. людство стоїть на порозі формування реального інформаційного суспільства, і геоінформатика відіграватиме тут провідну роль.

Фахова лексика геоінформатики сформована значною мірою із англомовних слів. Така ситуація пояснюється, по-перше, тим, що ця наука розвивається одночасно із розвитком високих інформаційних технологій, створених, здебільшого, провідними корпораціями США. По-друге, не секрет, що англійська мова заполонила весь світовий науковий простір, вона визнана офіційною мовою всіх міжнародних науково-технічних конференцій. Знання англійської мови для інженера чи науковця — це не престиж, не данина моді, а вимога часу в суворій реальності конкурентної боротьби за сфери впливу й на ринку праці. Спостерігається тенденція витіснення національної мови з наукового мовного простору країни, перш за все це стосується технічних наукових галузей. Ця проблема існує в багатьох країн світу, у тому числі й в Україні. У європейських країнах, наприклад, у Технічному університеті Відня геоінформатику студентам викладають по черзі один семестр англійською, інший — німецькою мовами, підручники та наукові праці видають одночасно двома мовами: рідною та англійською.

У багатьох технічних навчальних закладах України від недавнього часу запровадили курс геоінформатики. Фахівці з цієї галузі затребувані в різних галузях господарства держави. Добрий спеціаліст повинен вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах [6].

Термінологічна лексика з геоінформатики в Україні має свої особливості. Вона сформована здебільшого в результаті перекладу англійських і російських технічних текстів. Однак, технічний переклад не завжди буває якісним, особливо, якщо тексти перекладають не фахівці певної галузі. Проблемою залишається також неоднозначність трактування термінів під час перекладу та їх застосування [5]. У науковій мові геоінформатики присутні англо- та російськомовні терміни, які своєю чергою, запозичені з англійської. І хоч мовна система — жива й відкрита у своєму розвитку, перебуває в процесі формування, однак, вона також є незахищеною від проникання недосконалих і зайвих слів, які її не збагачують, а, навпаки, ускладнюють і засмічують.

Більшість англомовних термінів у геоінформатиці не затверджені державними стандартами. Деякі науковці й фахівці навіть не намагаються підібрати чи віднайти українські відповідники, що було б природньо, а користуються готовими англійськими чи російськими словами. У результаті, насичена сумнівними неологізмами, бідніє українська мова й витісняється з наукового простору. Можливо, почую заперечення й виправдання фахівців з геоінформаційних систем. Мовляв, сучасні складні інформаційні технології щодня розвиваються й змінюються, шалено бракує часу й коштів на їх вивчення, придбання, освоєння та впровадження, а мовна проблема — не головна. Так, фахівці з геоінформатики в Україні роблять велику справу, вони служать науково-технічному прогресу людства, вливаючись в єдиний інформаційний простір планети, підтримують статус України у світі як високонаукової, інтелектуальної, постіндустріальної держави. Однак, є істини, які не змінюються із часом — це духовні стержні людини: рідна мова, культура, релігія. Тому з патріотичних міркувань і задля майбутнього держави про фахову мову також потрібно дбати, відстоювати та розумно збагачувати неологізмами.

А поки що в режимах on-line і off-line скануємо, векторизуємо, дігіталізуємо, візуалізуємо зображення за допомогою сканера, дігітайзера, векторизатора, в’ювера та браузера, конвертуємо, імпортуємо та експортуємо файли, генералізуємо цифрові моделі з просторово-атрибутивних баз даних, генеруємо за алгоритмами векторні, векторно-топологічні та растрові моделі в інструментальних настільних ГІС-пакетах, нівелюємо шуми за допомогою пірамід зображення, виконуємо локалізацію об’єкта, інтерполяцію, апроксимацію, оверлейн та сплайн-операції, моделюємо варіограми, гістограми і діаграми на основі дискретних даних, інтерпретуємо результати побудов у віртуальному середовищі тощо.

Запозичення для рідної мови не завжди є виправданими. Терміни, для багатьох загадкові й складні, що заполонили фаховий простір геоінформатики в Україні, можуть бути заміненими українськими відповідниками. Це має полегшити процес викладання та сприйняття цього предмету, уникнути недоречної абстрактності та образності термінів, що на початках призводить до неправильності трактування окремих слів і змісту. Інша термінологічна проблема полягає в неоднозначності трактування термінів, зокрема, український термінологічний словник подає чотири змістові варіанти терміну цифровий — digital, у різних підручниках — довільне тлумачення термінів растр, піксель, а дігіталізація і сканування ототожнюється, хоч, в принципі, — це різні процеси. Навіть такі основні терміни як геоінформатика чи цифрова карта автори визначають по-різному

Висновки. Формування української науково-технічної термінології — довготривалий процес. Для того, щоб запозичені іншомовні слова гармонійно влились у наукову вітчизняну лексику потрібна продумана праця зацікавлених науковців, фахівців. Англомовні неологізми мають право на існування за умови, якщо вони не підмінюють і не витісняють з мовного поля рідної мови та не порушують змістовно-логічних структурних мовних зв’язків. Як і кожна наука, геоінформатика володіє спеціальною мовою, яка динамічно розвивається, змінюється та удосконалюється. Оскільки людина — виразник фахової мови, вона несе відповідальність за повнокровний розвиток, формування та функціювання професійної мови у своїй державі з врахуванням національної ідентичності, наукового та історичного досвіду багатьох поколінь.

1. Баранов Ю. Б., Берлянт А. М., Капралов Е. Г. Геоинформатика: Толковый словарь основных терминов. — М: ГИС-Ассоциация, 1999. 2. Бусигін Б. С., Коропенко Г. М. Кострицька С. А. Англо-російсько-український словник з геоінформатики. — К. 2007. 3. Зарицький М. С. Актуальні проблеми українського термінознавства: Підручник / Нац. техн. ун-т України «Київський політехнічний ін-т». — К. : Періодика, 2004. 4. Кияк Т. До питання про «своє» та «чуже» в українській термінології // Мовознавство. — 1994. 5. Кузик З. О. Тернистий шлях технічного перекладу // Н.-т. збірник «Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика — сучасні досягнення та перспективи розвитку». — Л., 2002. 6. Полюк І. С., Бондар Л. В. Закономірності та особливості процесу письмового перекладу текстів різних жанрів. 7. Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. — Л: Вид-во «Світ», 1994. 8. Світличний О. О., Плотницький С. В. Основи геоінформатики. — Навч.посібник – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. 9. Рицар Б., Рожанківський Р. Порівняльний аналіз термінів з нормативних документів і словників // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». — Л., 2000. 10. Суржик Л. На п’єдестал «цариці наук» претендує геоінформатика // Дзеркало тижня. — №18(697). — 2008.