УДК 33

Ольга Збожна

Тернопільський національний економічний університет

Технологічні терміни в металургії та економіці, або Міркування щодо використання технологічних термінів у цих галузях знань

© Збожна О., 2010

Про застосування деяких технологічних термінів у технічній (металургія) та економічній (облік) науках.

Ключові слова: термін, сировина, фабрикат, напівфабрикат, продукт, напівпродукт, продукція, напівпродукція.

The problems of some technological terms usare in technics (metallurgy) and economic (accounting) sciences.

Кеуwords: term, raw material(s), factory product, semi-finished product, product, semi-finished product, production, semi-finished product.

Усі ми добре пам’ятаємо свою першу книжку «Буквар». Кожен з нас починав учитися читати з вимовляння літер, потім переходив до читання складів, слів, речень, абзаців тощо. З того часу кожне слово стало для нас ніби цілим Світом, вимовивши чи написавши яке, ми уявляємо конкретну річ, явище, дію чи подію. А раз так, то мусимо відповідально ставитися до термінології, якою користуємося для висвітлення своїх думок на письмі, чи в розмові. Це стосується всіх галузей знань, виробництв і побуту. Для прикладу візьмемо один з технологічних термінів, який безпосередньо пов’язаний з виготовленням продукції. Це — сировина.

Відомо, що на підприємствах є виробничі процеси до складу яких, крім усього іншого, входять і технологічні процеси, які безпосередньо стосуються виготовлення продукції.

У підручниках з технології сировиною названо все, із чого виробляють продукцію.

Оскільки на підприємствах виробляють надзвичайно багато різних видів продукції, то є й чимало видів сировини [1, с. 30–33].

Усі види сировини технологи розділили на окремі групи за такими ознаками як: походження, агрегатний стан, важливість у технологічному процесі.

До групи за походженням увійшла: первинна сировина (до неї належить — мінеральна, рослинна й тваринна), штучна сировина й вторинна сировина.

Мінеральна сировина (наприклад, руда, пісок, вугілля, вода), рослинна (напр., цукрові буряки, льон, зерно), тваринна (напр., молоко, вовна, м’ясо, шкіра). Усю цю сировину ще називають природною, оскільки вона є в природі.

Штучну сировину отримують з первинної (природної), або переробивши інші види сировини (напр., борошно, що є основною сировиною для виготовлення хліба, його отримують із зерна).

До вторинної сировини належать: промислові відходи (напр., залишки розкроювання тканин, бляхи, металева стружка від точіння заготівок); споживчі відходи (це — продукція, що втратила свої властивості в процесі користування нею й стала макулатурою, ганчір’ям, металобрухтом тощо) і побічна продукція (це — продукція, яка утворилася одночасно з основною, але не була метою виробництва (напр., маслянка під час процесу збивання вершків чи сметани на масло, сироватка у процесі відігрівання кислого молока на сир, шлак при виплавленні чавуну чи сталі).

За агрегатним станом сировину поділили на тверду, рідинну і газову.

За важливістю в технологічному процесі сировину поділили на: основну, що є основою вироблюваної продукції й допоміжну, яку додають до основної сировини для поліпшення властивостей продукції та, або полегшення ходу технологічного процесу.

Штучну й вторинну сировину називають матеріялами (від матерія).

А що із цього приводу маємо в технічній науковій літературі, хоч би в металургійній [2, с. 47–49]. Читаємо: «Більшість продуктів металургійного виробництва, а це передусім залізовуглецеві сплави, є одним з основних товарів України, що дозволяє не тільки поповнювати бюджет країни, але і робити продукцію українських металургійних підприємств відомою в усьому світі.»

Як бачимо, в одному речені маємо: продукти і продукцію. А мова йде лише про залізовуглецеві сплави. То чим є залізовуглецеві сплави: продуктами чи продукцію?

Подивимося, що маємо в економічній науковій літературі [3, с. 47–48].

Тема: «Облік витрат на технологічні матеріали».

Читаємо: «Технологічними вважають ті матеріали, які застосовуються безпосередньо у виробничому процесі, оскільки їх використання є обумовленим технологією виробництва конкретних видів виробів. Їх застосовують у вигляді сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічного палива і енергії, які складають речову основу готової продукції: метал в машинобудуванні; деревина — в столярному і меблевому виробництвах; сільськогосподарські продукти і сировина — в харчовій промисловості і т. п.

Окрім цих сировинних і матеріальних ресурсів, які за своєю роллю в технологічному процесі є основними, до технологічних відносяться також допоміжні матеріали: фарби, лаки, фурнітура та їм подібні, а в харчовій промисловості — спеції, різні приправи та інші.

До сировини відносяться, як правило, продукти добувних галузей (руда, вугілля, нафта) і продукти сільського господарства (зерно, картопля, овочі, фрукти, м’ясо, молоко, вовна). Основними матеріалами вважаються вироби обробних галузей промисловості (пряжа, метал, мука). А щодо допоміжних матеріалів, то вони за своєю роллю у виробничому процесі відрізняються як від сировини, так і від основних матеріалів.

В окрему групу виділено напівфабрикати (купівельні і власного виробництва) і комплектуючі вироби».

На основі зацитованого вище виникає кілька запитань:

– що треба розуміти під терміном продукт, а що під продукцією;

– що таке напівфабрикат;

– із чого все таки виробляють продукти і продукцію?

Оскільки всі ці слова-терміни походять з латинської мови, то звернімося до відповідних словників. Так, у «Словнику іншомовних слів» [4, с. 549] значиться, що продукт (від лат. productus — вироблений) — це: 1) споживна вартість, матеріальний результат праці людини; 2) речовина, що її здобуто хемічним способом з інших речовин. Продукція (від лат. productio, від produco — виробляю) — означає: сукупність матеріальних благ, добутих чи створених унаслідок виробничої діяльності. І т. д.

Візьмімо новіший словник іншомовних слів [5, с. 563]. У ньому читаємо: «Продукт [<лат. productus — вироблений] — результат людської праці (товар, наукове відкриття, ідея). Продукція [<лат. productio <produco — виробляю] — сукупність продуктів, вироблених за певний період часу (у світі, країні, галузі виробництва тощо).

В «Українсько-російському словнику» [6, с. 654] значиться: «продук|т, -ту продукт; -ти, -тів (съестные припасы) продукты; -ція продукция».

А чому б нам не уконкретизувати вживання цих термінів? І узаконити це. Так, продукт (однина), продукти (множина) — це речовини, які стосуються харчування (напр., борошно, хліб, молоко, цукор тощо). Все решта — продукція.

Щодо напівфабрикату, то в цьому ж «Словнику іншомовних слів» [4, с. 693] написано, що термін фабрикат походить (від лат. fabricatus) і означає — виготовлений на фабриці (fabrica — майстерня), тобто на промисловому підприємстві, що засноване на машинній техніці. Оскільки в наш час не вживають такого терміну, як фабрикат, бо на фабриках, як і на заводах виробляють продукти й продукцію, то відповідно не можемо користуватися таким терміном, як напівфабрикат.

Пропоную термін напівфабрикат замінити на терміни: напівпродукт, напівпродукція.

І третє. Із чого все таки виробляють продукцію? Добре було б, щоби, шановні науковці: металурги, технологи, економісти, та й не лише вони сіли, як кажуть, за один стіл і домовилися щодо термінології, якою користуються у своїй науковій та викладацькій праці й дотримувалися її під час укладання навчальних посібників та підручників, за якими навчаються наші студенти, магістранти та аспіранти й переглянули терміни у своїх галузевих стандартах. Звичайно, там, де є в цьому потреба. Адже світ цікавиться нами. Наші наукові статті, монографії перекладають і будуть перекладати на інші мови. Крім того їх читають наші українські студенти, магістранти та аспіранти. Щоб не відштовхнути їх від навчання та пізнання нового, то, як на мене, цей науковий доробок мусить бути простим і зрозумілим. У цьому сприятиме уточнення термінології не лише в металургії та економіці, а й в усіх галузях знань. Тому потрібна співпраця всіх: технологів, металургів, будівельників, транспортників, економістів та інших спеціалістів з українськими й іншими мовниками.

Для цього було б добре, якби Міністерство освіти, запропонувало високим школам до виконання держбюджетні теми: «Термінологія в … (за напрямками підготовки фахівців)». І, щоб виконавці теми звітували про виконану роботу не лише письмовими «Звітами про виконання теми: «...», а й доповідями на Міжнародній науковій конференції «Проблеми української термінології СловоСвіт», яка відбувається щодва роки у Львові в Національному університеті «Львівська політехніка». А узгоджені на конференції результати (наукові терміни), щоб впроваджували в Стандарти, у науку, у практику тощо. І тоді ми станемо зрозумілішими як своїм, так і чужим.

Запропоновані заходи дадуть можливість удосконалити нашу наукову термінологію, що полегшить сприйняття й розуміння наукової інформації в процесі використання її у практичній роботі та житті.

1. Збожна О. М. Основи технології. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2006. — С. 30–33. 2. Ганочка В., Кучеренко О. Патентування металургійних сплавів та основні принципи експертизи // Cвітогляд. — 2009. — № 5. — С. 47–49. 3. Ластовецький В. О. Галузевий бухгалтерський облік: проблеми теорії і практики. — Чернівці: Прут, 2005. — С. 47–49. 4. Словник іншомовних слів. — К., 1975. — С. 549. 5. Сучасний словник іншомовних слів. — К.: Довіра, 2006. — С. 563. 6. Українсько-російський словник. — К., 1976. — С. 654.