УДК 070 [811.161.2:001.4]

Галина Зоря

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ТИПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМНОСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МАС-МЕДІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

© Зоря Г., 2010

У статті розглянуто типологічні аспекти системності української мас-медійної термінології, зокрема термінологія преси, радіожурналістики, телебачення, інтернет-видань та комп’ютерного опрацювання і оформлення журналістських матеріалів.

Ключові слова: українська мова, система, структура, термінологія, мас-медіа, лексикографія.

The article deals with typical systemic aspects of Ukrainian mass media terminology, including press terminology, radio journalism, television, online publications and design of computer processing and journalistic materials.

Keywords: Ukrainian language, system, structure, terminology, media, lexicography.

Дослідження термінології викликає значний інтерес не лише вчених-лінгвістів, а й представників усіх наукових галузей, зокрема журналістикознавців. Спілкування спеціалістів будь-якої сфери діяльності потребує активного знання фахової мови, володіння її спеціальним термінологічним апаратом.

Особливе піднесення термінологічних досліджень на українських теренах спостерігаємо з початку 90-х років минулого століття. Це було викликано й проголошенням незалежності України, активізацією Закону про мови в Українській РСР, підтвердженням державності української мови десятою статтею Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року. Проблеми української термінології розглядають на міжнародних та наукових конференціях, у науковій і навчальній літературі. Це сприяє виробленню й поширенню уніфікованих наукових засад, функціювання термінології в сучасних умовах, оновлених концепцій укладання термінологічних словників різних типів. Упродовж останніх десятиліть простежується тенденція до зростання кількості та якості (щодо останньої — не завжди) термінологічних лексикографічних праць. Зважаючи на те, що термінологічна проблематика ще потребує уважного вивчення, особливо у зв’язку з постійним її поповненням новими засобами, надаємо дослідженням такого спрямування безперечно важливого значення.

Так, журналістикознавство, як самостійна галузь, перебуває на етапі активного свого розвитку і є відкритою, до кінця не пізнаною у своїх параметрах, недостатньо оформленою у своїй цілісності системою, яка потребує комплексного вивчення, оновлення й поповнення на тлі розвитку суспільства й самої журналістської науки. До того ж на сьогодні повного спеціалізованого словника сучасних термінів української журналістики не існує, хоча є певні напрацювання. Наприклад, «Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті» Ю. М. Бідзілі [1], «Журналістика у термінах і виразах» С. Д. Григораша [2], «Сучасний медіатекст» М. Г. Яцимірської [3], «Енциклопедія електронних мас-медіа» І. Г. Мащенка [4], «Журналістика: поняття, терміни» Г. П. Кривошеї [5], «Словарь медиатерминов», що вийшов російською мовою в Харкові [6], «Короткий довідник газетного працівника» Г. І. Вартанова [7] та ін. Ґрунтовний опис частини журналістських термінів можна знайти в працях, присвячених досліджуваній галузі, зокрема в посібниках, підручниках, журнальних статтях. До такого типу належать праці «Основи журналістики» І. Л. Михайлина [8], «Теорія журналістики» А. З. Москаленка [9], «Основи професіональної комунікації» В. О. Карпенка [10], «Жанри сатиричної публіцистики» Ю. Ф. Ярмиша [11], «Газетні жанри» М. А. Климова [12]. Окремі журналістські поняття розглядали також В. Різун, О. Глушко, В. Шкляр, О. Грищенко, М. Шостак, О. Пономарів, А. Тертичний, О. Мелещенко, М. Василенко, В. Іванов, К. Серажим та ін. А термінологічні посібники, суміжні із журналістикою, доволі обмежено фіксують термінологію працівників мас-медіа.

Безперечно, нині є актуальним дослідження складу та структури термінологічного шару журналістикознавства. Мас-медіа — це особливий соціальний інститут суспільства, окрема галузь діяльності, спрямована на збирання, опрацювання та періодичне поширення інформації через засоби масової комунікації — пресу, радіо, телебачення та інтернет-видання. Якщо раніше до складу ЗМК входили лише друковані засоби масової інформації, радіомовлення й телебачення, то сьогодні невід’ємною структурною одиницею є також інтернет-видання. До засобів масової комунікації належать інформаційні служби (інформаційні агентства, рекламні бюро, прес-служби, аґентства паблік рилейшнз), а також професійні журналістські клуби й асоціації.

З урахуванням цього та суцільною комп’ютеризацією процесів підготовки й оформлення мас-медійних матеріалів, сучасну термінологічну систему журналістики узагальнено можна представити таким чином:

1)   термінологія преси (наприклад: часопис, світлина, шпальта, тематична підбірка, рубрика, відповідальний секретар, аналітична стаття, передова стаття, коректурна правка, публікація, фотозамітка тощо);

2)   термінологія радіожурналістики (наприкдад: дротове мовлення, радіонарис, звукознімач, слухачі, тонстудія, радіоперешкоди,чисте звучання та ін.);

3)   термінологія тележурналістики (наприклад: кадр, павільйон, телекоментар, світлові ефекти, глядачі, субтитри, телеінтерв’ю, час екранний, титри, телеоператор, прихована камера, ракурс, наїзд, телесуфлер тощо);

4)   термінологія інтернет-видань (наприклад: он-лайн медіа, інтернет-пошта, веб-сайт, гіпертекст, дедлайн, інтерактивність, веб-сторінка, сервер, пакет, модем та ін);

5)   термінологічні засоби інформаційних служб, агентств, асоціацій (наприклад: прес-реліз, пропаганда, УКРІНФОРМ, новинний контент, блоґи та ін.);

6)   термінологія комп’ютерного опрацювання та оформлення журналістських матеріалів (наприклад: комп’ютерний набір, Фотошоп, курсив, файл, комп’ютерна верстка, Кварк, оператор комп’ютерного набору, дискета, дизайн тощо).

Кожна із цих підсистем термінології журналістики виконує поставлені перед нею завдання, використовує свої специфічні засоби й можливості, характеризуючи методи, форми, опрацювання, подання інформації для тієї чи тієї аудиторії певними ЗМК.

Термінологія журналістики сформована як за чинними законами розвитку й функціювання української мови, так і під упливом історії, культури українського народу, сучасного розвитку науки й техніки. Найголовнішою її характеристикою є системність, яка виявляється в багатьох зв’язках окремих і загальних змістових параметрів на основі відомого філософського співвідношення загального й окремого.

Так, виходячи із цього, журналістикознавчу термінологію можна поділити на загальну — притаманну всім ЗМК (наприклад, жанр, репортаж, спортивний огляд, сенсація, хроніка, якісні медіа, тематика, редколегія, інформаційність, гонорар, головний редактор, власний кореспондент, брифінг та ін.), міжгалузеву, характерну для кількох суміжних термінологічних підсистем (наприклад, для працівників друкованих ЗМК та видавців спільними є такі терміни, як: вихідні дані, інтерліньяж, верстка, суцільний набір, розверстка, сигнальний примірник, розворот, колонка середник, тираж, курсив, вріз тощо, для працівників телебачання та радіомовлення — шуми, оператор, шумотека, патетика, подієвий репортаж, ретрансляція, фінішинг, флеш, час ефірний, додзвонювач та ін.) та власне спеціальну, що називає предмети і явища лише цієї журналістської галузі (наприклад, для працівників друкованих ЗМК власне спеціальними є: текстівка, передовиця, лід, підзаголовок, періодика, антрефіле, передплата, читачі та ін., для радійників — радіоканал, ФМ-мовлення, федінг, радіочастоти, слухачі, радіооператор, радіоп’єса, чисте звучання тощо, а для тележурналістів — відікон, екран, макроплан, наїзд, теленовини, шейдинг, субтитри, ПТС (пересувна телевізійна станція) тощо).

Звичайно, системний характер мас-медійної термінології створює тісні зв’язки між названими її типами. В окремих випадках терміни можуть набувати як однієї, так й іншої функційної спрямованості, але, безперечно, міра її дослідженості допомагає ефективніше розв’язувати проблемні питання.

1. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті / За заг. ред. Ю. М. Бідзілі. — Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. — 224 с. 2. Григораш С. Д. Журналістика у термінах і виразах. — Л.: Вища школа, 1974. — 296 с. 3. Яцимірська М. Г. сучасний медіатекст: Словник-довідник. — Л.: ПАІС, 2005. — 128 с. 4. Мащенко І. Г. Енциклопедія електронних мас-медіа. — Т. ІІ : Словник-глосарій термінів і виразі: Навчальний посібник. — К. : КиМУ, 2007. — 420 с. 5. Кривошея Григорій. Журналістика : поняття, терміни. — К. : КиМУ, 2004. — 202 с. 6. Словарь медиатерминов / ООО «Медиа Ресурсы Менеджмент». — Х.: Фолио, 2009. — 415 с. 7. Вартанов Г. І. Короткий довідник газетного працівника. — К.: Політвидав України, 1989. — 173 с. 8. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. — Вид. 3-є доп. і поліпш. — К. : ЦУЛ, 2002. — 284 с. 9. Москаленко З. А. Теорія журналістики: Підручник. — К. : Експрес-об’ява, 1998. — 336 с. 10. Карпенко В. О. Основи професіональної комунікації. — К. : Нора-прінт, 2002. — 348 с. 11. Ярмиш Ю. Ф. До історії жанру // Ю. Ф. Ярмиш. — К., 2003. 12. Климов М. А. Газетні жанри. — К. : Політвидав України, 1966. — 131 с.