УДК 491.79-316.4.61(03)

Любов Петрух, Ірина Головко

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ УКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКО-ЛАТИНСЬКО-АНҐЛІЙСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО СЛОВНИКА

© Петрух Л. І., Головко І. М., 2012

У статті описані підходи авторів до укладання Українсько-латинсько-анґлійського медичного енциклопедичного словника.

Ключові слова: українська мова, латинська мова, англійська мова, медична тер-мінологія, лексикографія, термінографія, Українсько-латинсько-англійський медичний енциклопедичний словник.

The article deals with the compile the Ukrainian-Latin-English Medical Encyclopedic Dictionary

Keywords: Ukrainian language, Latin language, English language, medical terminology, lexicography, terminography, Ukrainian-Latin-English Medical Encyclopedic Dictionarys.

«Мова – бездонна криниця, І вічне в ній джерело.

Без мови нема народу. Без мови життя не було б».

Мова – найголовніший державотвірний чинник, образне мислення, світосприйняття національної спільноти. У світовій культурі українська мова двічі була в трійці кращих на світових конкурсах мов. Вона багата й милозвучна, потребує дбайливого та відповідального ставлення, щоб зберегти віковічні надбання й забезпечити її природний розвиток. Фахова мова, у тому числі й медична, є не тільки набором суто професійних термінів, але й містить численні загальновживані слова, які збагачують лексику медиків, допомагають збагнути фізичний і психічний стан пацієнта, передати його ставлення до свого захворювання, дозволяють оцінити ступінь розвитку інтелекту, досягнути взаєморозуміння між лікарем і хворим, створити найкращі передумови для успішного лікування. Дуже важливо, щоб кожен термін правильно відображав суть поняття. В українській медичній термінолоґії нерідко використовуються кальки з російської мови, іноді й неправильні переклади, які нівелюють суть поняття. Дуже часто в усних виступах фахівців і в друкованих працях автори порушують мовні норми, можливо, через елементарне незнання української мови. Для прикладу, назва хвороби краснуха (син. висипка червона, багрянець епідемічний, шарівка) у деяких навчальних посібниках замінена на червінку, що є народною назвою иншої інфекційної хвороби – дизентерії. У моноґрафіях з пульмонолоґії замість терміна «грудна клітка» часто вживають «грудна клітина». Неточність перекладу слова з російської мови на українську докорінно може змінювати суть поняття.

Усунути недоречності покликаний новий Українсько-латинсько-анґлійський медичний енциклопедичний словник (УЛАМЕС) [1]. У ньому медичні терміни класифіковані на однозначні, які мають одне лексичне значення: анасарка, видих, гемоцит, дакріон і багатозначні: анастомоз, бальзами, біль, вентиляція, герпес, деґрадація. За походженням медичні терміни поділяються на власне українські та запозичені з инших мов. У Словнику наявні: прості терміни, виражені, як правило, іменниками (апендицит, карієс, орхіт). Складні терміни, утворені складанням основ (ґастроентероколіт, метро-ендометрит, рефлексотерапія). Складні терміни, які пишуться через дефіс (бета-хвилі, ґамма-ґлобулін, тест-мікроб). Складені терміни (акомодація ока, кільце маткове, нерв блоковий). Частини складних слів і префікси (-емія, -ґрафія, -метрія, антропо-, гіпер-, гіпо- тощо). Тлумачення до всіх термінів подані в початковій формі: іменники – у називному відмінку однини або множини; прик-метники, дієприкметники й порядкові числівники – у називному відмінку однини чоловічого роду; кількісні числівники – у називному відмінку; дієслова – у неозначеній формі. У називному відмінку множини іменники наводяться, якщо вони в однині не вживаються, у множині їх використання поширеніше або якщо вони виступають як назви підрозділів у систематиці рослин і тварин (галюцинації, герпесвіруси, диплококи, найпростіші). Прості терміни-іменники представляються в реєстрі із закінченнями родового відмінка й скороченими позначеннями роду або множинної форми, якщо термін наведений у множині (аберація, ї, ж.; депресор, а, ч.; ґлікозиди, ів, мн.; простаґландини, нів, мн.). Суттєве значення в розумінні терміна має закінчення родового відмінка іменників чоловічого роду (напр., фактора як особи і фактору як чинника, каменя як окремого предмета й каменю як матеріалу тощо). У медичній термінолоґії назви утворів у різних орґанах мають закінчення -а (дакріоліта, отоліта, уроліта тощо). У прикметниках, дієприкметниках і порядкових числівниках наведені ще й закінчення жіночого та середнього родів (гормональний, а, е; болючий, а, е; перший, а, е), у кількісних числівниках – закінчення родового відмінка (одинадцять, ти, тьох). Дієприкмет-ники активного стану вживані рідко, замість них використані прикметники, які максимально від-творюють суть поняття стосовно дії, розвитку тощо (напр., блукальний, стимулювальний, проґресивний, рецидивний). Слова иншомовного походження із суфіксами -ар-, -яр- (альвеолярний, еритроцитарний, тромбоцитарний) доцільно в українській мові заміняти такими без указаних суфіксів (альвеольний, еритроцитний, тромбоцитний).

Об’єктом медицини є людина, стан її здоров’я. Хвороба – динамічний процес, перебігає стадійно. У процесі розвитку розрізняють періоди, ті чи инші симптоми наростають, змінюються, об’єднуються в синдроми, які треба правильно назвати. Напр., альвеоліт супроводжується фіброзом у зв’язку з розростанням сполучної тканини в легенях. Щоб передати активність процесу, доцільно вжити термін фіброзувальний, а наслідком буде фіброзний або фіброзивний альвеоліт. Наростання стенозу підзв’язкового простору гортані відображає термін стенозувальний ларинґіт; про процес розвитку деформації суглобів свідчить деформувальний артрит, наслідком чого є деформівний артрит (який може призвести до деформації).

Складені терміни, що групуються навколо заголовного слова й утворюють з ним гніздо, подаються за алфавітом у межах даної словникової статті. У всіх термінах позначається наголос (рентґеноґра́фія, а́льфа-хви́лі, сиро́ватка іму́нна). Враховані складні випадки наголошення медичних термінів, що має важливе значення й для розуміння змісту, і для правильного звучання. Якщо слово в українській мові має подвійний наголос, то вибирається найхарактерніший (м’я́зовий і м’язови́й; то́нус м’я́зовий; нирко́вий стосується нирок, а ниркови́й – однієї нирки; напр., недостатність нирко́ва; камінь ниркови́й). У випадку иншомовних слів доцільно наголошувати склад відповідно до наголосу першоджерела походження [2].

Термін синонім (син.) в УЛАМЕС розуміється дуже широко й вказує не лише на абсолютні лексичні та словотворчі синоніми, а й на термінолоґічні варіанти реєстрового слова. Усі синоніми, які стоять у відповідній словниковій статті, винесені в загальний реєстр і з позначкою див. (дивись) відсилаються до основної статті (кератинізація, ї, ж. – див. ороговіння; ціаноз, у, ч. – див. синюшність; синюха, и, ж. – див. синюшність).

Омонімічні термінолексеми позначені цифрами (ЖА́БА 1, и, ж. – тварина; ЖА́БА 2, и, ж. – анґіна; ХО́РДА 1, и, ж. і ХО́РДА 2, и, ж. – див. СТРУНА́ СПИННА́).

Слово точка може мати різне значення й перекладатися як точка, крапка, цятка. Це стосується й похідних від неї. Коли описують дрібний, у вигляді круглих плямок висип на шкірі, правильно назвати його цяткованим висипом. Стосовно анатомічного орієнтиру доцільно вживати термін «антропометрична точка».

Слова, які дуже близькі своїм звучанням, але різні за значенням і написанням – пароніми, напр., терміни диференціальний – диференційний мають різне походження й відмінне смислове значення. Диференціальний – 1) прикм. до диференціал; який стосується диференціала, пов’язаний з ним; 2) відмінний від чого-небудь, різний; 2) той, що залежить від якоїсь умови; неоднаковий у різних умовах; 3) у медицині: який на підставі визначених відмінностей симптомів, перебігу хвороби дає змогу встановити правильний діаґноз. Диференційний – прикм. до диференція; диференція – різниця, відмінність. Термін диференція має однакове лексичне значення зі словом диференціація – 1) поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини (напр., розклад світла); 2) у медицині – це виникнення функціойних і морфолоґічних відмінностей між клітинами в процесі філоґенезу, зумовлене явищем детермінації. Пароніми дефектний – дефективний мають спільний корінь і відрізняються суфіксами -ивн-, -н-. Дефектний – який має ваду; з недоліком; зіпсований, ушкоджений; стос. до дефекту. Дефективний має два значення: 1) зіпсований, який має дефект; 2) у медицині: який має психічні і/або фізичні вади; ненормальний. Часто не розрізняють слова проникність і проникливість.

Певні труднощі виникають у написанні иншомовних слів, у яких є префікси дез-, дис-, екс-, напр., слово ексудат пишуть з однією літерою «с», хоча за правилами вона подвоюється (префікс закінчується на ту саму літеру, якою починається корінь). Для прикладу: ірраціональний, іннервація, транссудат, ексцес, екстремізм, ексцентрик. У цих словах префікс -екс не викликає заперечень. То чому ж слово ексудат лат. exsudátum [ex- від-, з(і)- + sudáre, pp. sudátus потіти] маємо писати без подвоєної літери «с»? Пояснення не знаходимо. Певні труднощі виникають і під час перекладу прізвищ іноземних авторів на українську мову, оскільки в деяких випадках були відхилення від правильного читання в ориґіналі й написання в медичній літературі (російській і українській).

Таким чином, уважне ставлення до кожного медичного терміна, вникнення в його сутність і старання висловити думку коротко, чітко й зрозуміло не тільки для фахівців, але і для инших осіб, які цікавляться медициною, є важливим для поширення медичних знань, збагачення фахової мови, яка є невід’ємною часткою української літературної мови. Вказані вище положення й засади знайшли своє втілення в УЛАМЕС. Чотиритомний словник (І том вийшов у світ у 2012 р.) буде значним вкладом у розвиток медичної та фармацевтичної науки і практики.

1. Українсько-латинсько-анґлійський медичний енциклопедичний словник : У 4 т. – Т. 1, А–Д / Укладачі : Л. І. Петрух, І. М. Головко. – К. : ВСВ «Медицина», 2012. – 704 с. 2. Петрух Л. Про наголос і закінчення у медичних термінах в українсько-латинсько-анґлійському медичному енциклопедичному словнику (УЛАМЕС) / Любов Петрух, Ірина Головко, Марія Джура, Роксолана Перхач // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. учасн. ХІ Міжн. наук. конф. «СловоСвіт 2010». – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2010. – С. 71–73.