ТК СНТТ: Збірник 2012 / Мартиняк О.

ТК СНТТ

ЗБІРНИК

наукових праць учасників XII Міжнародної наукової конференції

«Проблеми української термінології СловоСвіт 2012»

27–29 вересня 2012 р.

Мартиняк О. Відображена словотвірна синонімія в українській науково-технічній термінології / Оксана Мартиняк // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 27−29 верес. 2012 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2012. ‒ С. 90‒93.

УДК 811.161.2’373.421+46

Оксана Мартиняк

Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Відображена словотвірна синонімія в українській науково-технічній термінології

У статті проаналізовано явище відображеної (спадкової) словотвірної синонімії на матеріалі української науково-технічної термінології. Причиною появи цього виду синонімів є їхня вмотивованість словами, що перебувають у відношеннях словотвірної синонімії. Проаналізовано доцільність уживання таких паралелей з погляду норми.

Ключові слова: українська мова, синонімія, словотвір, науково-технічна термінологія.

The article deals with the phenomenon of reflected (inherited) word creative synonymy based on the Ukrainian scientific and technical terminology. The appearance of the analyzed type of synonyms is motivated with the words relating to creative word synonymy. The expediency of using such parallels from the viewpoint of the language norm is analyzed in the article.

Keywords: Ukrainian language, synonymy, word creative synonymy, scientific and technical terminology.

Синонімію в термінній лексиці традиційно вважають явищем негативним і надлишковим. Така оцінка пов’язана з однією із найважливіших ознак терміна, яка передбачає відсутність у нього синонімів [2, с. 147]. Це цілком закономірно, адже термінна лексика найбільше прагне до точності, щоб кожне спеціальне поняття називав лише один термін [5, с. 172]. Проте українські словники науково-технічної термінології засвідчують наявність синонімних термінів на різних рівнях мовної системи.

Проблему синонімії аналізувало багато українських мовознавців, а саме: Коваль А. П., Кочан І. М., Михайлова Т. В., Волкова І. В. та ін.

Мета цієї статті проаналізувати явище відображеної словотвірної синонімії на матеріалі термінної лексики. З’ясувати причини появи цього явища й можливості уніфікації.

Особливим різновидом синонімів є слова, мотивовані словотвірними синонімами (у широкому розумінні це слова близькі або тотожні за значенням, які мають відмінності на рівні словотворення). Вони утворені за допомогою того самого словотворчого афікса або за допомогою різних словотворчих афіксів. Таке явище називають відображеною або спадковою [3, с. 23] словотвірною синонімією. Отже, поява синонімів цього типу зумовлена тотожністю або подібністю семантики мотивувальних слів.

Синонімія цього типу виявляється серед похідників із предметним значенням, які називають прилади або об’єкти, що виникли внаслідок дії, названої мотивувальним словом. Ці деривати походять від префіксованих і непрефіксованих дієслів з такими суфіксами: -о-: блиск – виблиск [РУНТС, с. 38], в’язь – пов’язь [РУЕРС, с. 371; РУСТГ, с. 222], -к(а): позначка – значка [Ш, с. 60; РУТС, с. 322]; -ник-: подільник – дільник [РУНТС, с. 83], позначник – значильник [РУНТС, с. 166]; ‑ач-: групувач – згруповувач [РУЕРС, с. 94], запитувач – питач [РУЕРС, с. 142], штовхач – підштовхувач [МФТ, с. 763]); -ин(а): дряпина – подряпина [РУТС, с. 611; РУСТГ, с. 289]; -н(ий) : вимірний – міряльний [ШС, с. 143].

Слова в’язь і пов’язь не є абсолютно взаємозамінними, хоча мотивувальні слова (в’язати – пов’язати) мають спільне значення «з’єднувати». Але дієслово в’язати використовують у будівельній термінології зі значенням «скріплювати частини будівлі способом врубування». Так само термін в’язь уживають для позначення способу скріплювання дерев’яних частин будівлі врубуванням [1, с. 214]. А слово пов’язь має абстрактніше значення – «те, чим пов’язують, скріплюють що-небудь» [1, с. 1002].

Можна вживати паралельно без жодних застережень слова, які мають спільну сему: блиск – виблиск «яскраве світіння, сяяння, яскравий спалах чого-небудь» [1, с. 87]), дряпина – подряпина «пошкодження на предметі у вигляді смужки, зроблені чимось гострим» [4, II, с. 428; 4 VI, с. 759]. Семантична подібність названих термінів спричинена тим, що мотивувальні дієслова мають спільне значення, яке успадкували іменники: блискати – виблискувати (раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом); дряпати – подряпати «робити подряпини» [4, II, с. 427; 4, VI, с. 759].

Взаємозамінними є терміни штовхач і підштовхувач, що називають додатковий, допоміжний локомотив у хвості поїзда, який підштовхує його ззаду, та буксирне судно, яке пересуває баржі мето-дом штовхання [4, XI, с. 540; 4, VI, с. 527]. Окрім цих значень, лексема штовхач виражає значення «деталь або пристрій, які служать для виштовхування, проштовхування чого-небудь» [4, XI, с. 540].

Так само паралелі позначка – значка походять від синонімних дієслів, що виражають значення «робити позначки, мітити» [4, III, с. 649; 4, VI, с. 822]. Проте сучасні словники фіксують лише слово позначка, яке має спеціальне значення «цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якоїсь споруди над умовним рівнем» [4, VI, с. 823].

Прикметники вимірний і міряльний можна ототожнити, бо обидва виражають значення «призначений для вимірювання» [4, І, с. 432; 4, IV, с. 474], яке легко вивести із семантики мотивувальних дієслів. Проте лише термін вимірний має значення «який піддається вимірюванню» [4, І, с. 432].

Назви подільник – дільник, попри спільну сему мотивувальних слів (ділити на частини), у різних терміносистемах набувають відмінних значень: подільник – прилад, пристрій для поділу чого-небудь [4, VI, с. 748], дільник – 1) число, яке ділять на інше число; 2) деталь у деяких механізмах, машинах, яка відокремлює, відділяє що-небудь у процесі роботи механізму [4, II, с. 306]. Отже, обидва терміни-імен-ники відображають семантику мотивувальних дієслів, але не можуть бути абсолютними синонімами.

Трапляються паралельні назви, утворені від дієслівних твірних основ із різними префіксами за допомогою таких словотворчих афіксів: -о- (вибій – забій [ВТБ, с. 27; МФТ, с. 183], зворот – поворот [РУТС, с. 54], зруб – поруб, обпал – випал [РУНТС, с. 193], похил – нахил [РУТС, с. 261; РУЕРС, с. 225]); -ок- (обривок – уривок [ВТБ, с. 47; РУТС, с. 295; МФТ, с. 407], уламок – відламок [ВТБ, с. 50; РУТС, с. 290; РУНТС, с. 208]); -к(а) (домішка – примітка [Дубр., с. 50; Ш, с. 74; РУНТС, с. 249]); -нн′(а) (випалювання – обпалювання [III, с. 54]).

Іменники вибій і забій паралельно вживають у гірничій термінології на позначення кінця виробітку, а слова вибійник – забійник у тій же терміносистемі називають особу. Проте терміни вибій та вибійник мають ще й додаткові значення.

Терміни зруб і поруб використовують для позначення місця, що виникло внаслідок дії, названої мотивувальними дієсловами: рубаючи, знищувати, вирубувати [4, III, с. 717; 4, VІІ, с. 293]. Окрім того, іменник зруб є будівельним терміном, що називає спосіб зведення стін будинків або споруд з колод чи брусів.

Серед назв приладів та пристроїв є паралелі, утворені від різних твірних основ. Деякі з них, незважаючи на те, що мотивовані дієсловами з тотожним значенням, у термінології використовують для найменування різних понять. Наприклад, здовжувач – це пристосування для здовження, збіль-шення чого-небудь у довжину [1, с. 455], а подовжувач – це додатковий електричний шнур, який дозволяє з’єднувати електроприлад із віддаленою електричною розеткою [1, с. 1010].

Не варто вводити в науковий обіг новотвори, якщо для номінації певного поняття вже існує термін, а саме: групувач «пристрій, який здійснює розбиття пучка заряджених частинок на окремі згустки або посилює міру групування в пучку, стискує згустки» [1, с. 61], а не згруповувач, пробник «прилад для взяття проби досліджуваного матеріалу» [1, с. 1143], а не випробник тощо.

Можна вживати паралельно без будь-яких застережень слова, які мають спільну сему: вилом – пролом «отвір, зроблений у чому-небудь» [1, с. 1158], вирівнювання – розрівнювання «робити що-небудь рівним без заглибин, виступів і т. ін.» [1, с. 148], відламок – уламок «відламаний шматок чого-небудь, частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого» [1. с. 1503], зворот – поворот «місце, де що-небудь (дорога, вулиця і т. ін) повертає, відхиляється вбік» [1, с. 1001], сповільнювач – уповільнювач «пристрій або речовина, що сповільнює рух, дію чого-небудь» [4, IX, с.550; 4, X, с. 462], згасання – погасання «переставати горіти або світити, світитися (про вогонь, світло і т. ін.)» [1, с. 1003]) та ін.

Деякі однокореневі слова помилково потрапили в один синонімний ряд, бо мають різні значення, наприклад: витік «місце, де ріка бере початок» [1, с. 156] – відтік «пристосування для стікання рідини» [1, с. 182], відсип «плата частиною продукту за помел зерна» [1, с. 180] – насип «штучне земляне підвищення; насипана купа чого-небудь» [1, с. 735]. Так само й віддієслівні іменники на ‑нн’(а) обсування – зсування не є назвами одної дії, бо мотивувальні дієслова не мають спільних сем.

Від різних твірних основ зі спільним коренем походять синонімні терміни із загальним слово-твірним значенням «носій процесуальної ознаки». Ці назви творять від: а) синонімних дієслів з різними префіксами за допомогою того ж словотворчого афікса (вибійник – забійник [МФТ, с. 183], вимірник – промірник [Ш, с. 76], випалювач – обпалювач [Ш, с. 57], запальник – підпальник [ШС, с. 81; Ш, с. 12; РУНТС, с. 101], запалювач – підпалювач [РУТС, с. 41], здовжувач – подовжувач [РУСТГ, с. 273; МФТ, с. 792; СРРР, с. 599], огрівник – пригрівник [РУНТС, с. 249], підкидальник – докидальник [Ш, с. 68]), покажчик – указник [РУНТС, с. 392]; розхолоджувач – охолоджувач [РУТС, с. 460; МФТ, с. 619], сповільнювач – уповільнювач [МФТ, с. 193]; б) безпрефіксної та префіксованої твірних основ за допомогою різних суфіксів (міряльник – вимірювач [ВТБ, с. 43], правильник – виправляч [МФТ, с. 535]).

Термін випалювач називає особу, що виготовляє чи обробляє що-небудь способом випалю-вання [1, с. 144]. Назва обпалювач може виражати тотожне значення, адже мотивувальні дієслова названих термінів мають одне близьке значення: випалювати – піддаючи дії вогню, надавати міцності предметові [4 (І), с. 447]; обпалювати – виготовляючи або обробляючи піддавати дії вогню [4 (V), с. 554]. Подібну спільність семантики виявляють абстрактні віддієслівні іменники випалювання – обпалювання, випал – обпал.

Часом паралелі із суфіксами -ач і -ник, що походять від синонімних дієслів, називають особу (розхолоджувач, указник) і предмет (охолоджувач, покажчик). Терміном вимірювач варто називати лише прилад для визначення величини, рівня інтенсивності і т. ін. [1, с. 141]. Для номінації особи краще використовувати слово міряльник/міряльниця, щоб уникнути паралельних назв.

Однокореневі назви вимірник – промірник теж не можуть виступати абсолютно взаємоза-мінними, бо вимірник – це прилад для вимірювання чого-небудь або показник, який означує рівень виконаної роботи [1, с. 141], а промірник – це особа, той, хто промірює що-небудь [1, с. 1160].

Щодо паралельних назв виливальник – відливальник, то перший термін має вужче значення. Слово відливальник «робітник, який виготовляє будь-які речі способом лиття; фахівець з відливання виробів з металу, скла тощо» [1, с. 173] можна вважати родовою назвою стосовно слова виливальник «робітник, що виготовляє металеві предмети способом виливання» [1, с. 139]. Тому ці терміни можна вживати паралельно, але не в усіх випадках.

Назви загортальник – обгортальник утворені від дієслів з відмінною семантикою. Тому їхні похідники називають осіб, що виконують різні дії: загортальник – той, хто щось загортає [1, с. 385]; обгортальник – той, хто займається обгортанням чого-небудь, виконує технологічну операцію обгортання [1, с. 799].

Терміни запалювач – підпалювач теж мають відмінності в значенні, бо словом запалювач на-зивають людину, пристрій, займисту суміш, які щось запалюють [1, с. 410], а словом підпалювач – людину, що здійснює підпал [1, с. 878]. Тому такі слова не варто вважати взаємозамінними. За першим краще закріпити назву предмета й речовини, а за другим – назву особи.

Однокореневі назви запальник – підпальник можуть виступати синонімами, адже вони утво-рені від дієслів, які мають одне тотожне значення. Хоча сучасні словники фіксують лише слово запальник для позначення пристрою для здійснення спалаху вибухової речовини [1, с. 410]. Тому запропонований новотвір підпальник не варто вводити, якщо вже існує вдала назва, щоб не утворю-вати зайві синонімні ряди.

Відображена словотвірна синонімія виявляється серед назв осіб жіночої статі за родом діяль-ності, які творяться від відповідних назв осіб чоловічої статі за допомогою того самого словотвор-чого афікса -иц’(а)/-ниц’(а)/-льниц’(а) (відливальниця – виливальниця [МФТ, с. 440], ізолювальниця – ізоляторниця [РУЕРС, с. 132; МФТ, с. 217], обгортальниця – загортальниця [МФТ, с. 396] тощо) або за допомогою різних словотворчих афіксів -иц’(а)/-ниц’(а)/-льниц’(а) і -к(а) (міряльниця – вимірю-вачка [МФТ, с. 688], мотальниця – мотачка [Ш, с. 49], правильниця – виправлячка [МФТ, с. 535] та ін.). Уживання цих синонімних назв варто узгодити з функціюванням відповідних назв чоловічого роду.

Відображена словотвірна синонімія притаманна відприкметниковим похідним із суфіксом ‑іст-. Наприклад: водявість – водянистість [РУНТС, с. 56], далекість – дальність [МФТ, с. 148], поруватість – пористість [СРРР, с. 398], сипкість – сипучість [РУСТГ, с. 246], цукруватість – цукристість [Ш, с. 85]. Якщо паралельне використання мотиваторів є нормативним, то так само можна паралельно вживати також їхні похідники, утворені за допомогою того ж словотворчого афікса.

Серед прикметникових термінів є незначна кількість одиниць, мотивованих однокореневими іменниками з різними префіксами, які утворені за допомогою того самого словотворчого афікса (поворотний – зворотний [РУТС, с. 54], уламковий – відламковий [РУТС, с. 290; МФТ, с. 401]), а також від суфіксальних і безсуфіксних основ за допомогою різних словотворчих афіксів (кулачковий – кулачний [ВТБ, с. 41], осадовий – осадочний [РУТС, с. 312; МФТ, с. 644]). Однокореневі прикметники зворотний – поворотний можна вважати взаємозамінними назвами лише в одному випадку, бо ці багатозначні слова мають спільну сему: «який веде назад, повертається назад» [1, с. 1001].

Синонімні прикметники кулачковий – кулачний утворені від слова з демінутивним значенням та від слова з нейтральним значенням. У термінології слова із суфіксами суб’єктивної оцінки часто втрачають первинне значення і вступають у синонімні відношення з мотиваторами. Тому й похід-ники цих назв є синонімними.

Щодо паралелей осадовий – осадочний, то функціювання другого терміна варто уникати, адже це калька з російської.

Отже, серед словотвірних синонімів можна виокремити групу термінних пар, яким притаманна відображена, або спадкова, словотвірна синонімія. Це похідники словотвірних синонімів, утворені за допомогою тотожних або різних однофункційних словотворчих афіксів. Паралельне функцію-вання цього типу термінів можна пов’язати із синонімією їхніх мотивувальних слів. Проте похідники словотвірних синонімів можуть мати відмінні значення, яких вони набувають у різних терміносистемах, а отже, в окремих випадках краще уникати їх паралельного функціювання.

ВТБ – Виробничий термінологічний бюлетень. – К. : Вид-во ВУАН, 1935. – 80 с. Дубр. – Дубровський В. Російсько-український техничний словник / В. Дубровський – К., 1925. – 70 с. МФТ – Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / [уклад. : В. В. Гейченко та ін.]. – К. : Наук. думка, 1998. – 888 с. РУЕРС – Російсько-український електрорадіотехнічний словник / [уклад. : Ю. Т. Величко, К. М. Соболевський, Ю. В. Ковальчук-Іванюк та ін.]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – 534 с. РУНТС – Російсько-український науково-технічний словник / [уклад. : В. Перхач, Б. Кінаш]. – Л., 1997. – 456 с. РУСТГ – Російсько-український словник з теплотехніки і газотехніки / [уклад. : І. М. Шелудько, П І. Гнип, В. Т. Мариниченко]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – 308 с. РУТС – Російсько-український технічний словник / [уклад. : М. М. Ма-тійко, О. М. Матійко та ін.]. – К. : Держтехвидав, 1961. – 648 с. СРРР – Російсько-український словник радіотехніки, радіоелектроніки та радіофізики / [уклад. : В. С. Калашник та ін.]. – К. : Наук. думка, 2007. – 697 с. Ш – Шелудько І. М. Практичний словник виробничої термінології / І. М. Ше-лудько. – X. : Рад. шк., 1931. – 110 с. ШС – Шелудько І. Словник технічної термінології : (загальний). (Проект) / Шелудько І., Садовський Т. – К. : ДВУ, 1928. – 588 с.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. 2. Панько Т. І. Українське термінознавство / Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. – Л., 1994. – 216 с. 3. Семиряк В. Д. Шляхи виникнення іменникових словотворчих варіантів / В. Д. Семиряк // Мовознавство. – 1971. – № 5. – С. 21–28. 4. Словник української мови : В 11 т. – К. : Наук. думка, 1970–1980. 5. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. – К., 1969. – 583 с.