УДК 811.161.2:52(038)

Оксана Андрусишин

Львівський національний університет імені Івана Франка

АСТРОНОМІЧНІ ТЕРМІНИ В СЛОВНИКУ ВОЛОДИМИРА ЛЕВИЦЬКОГО «МАТЕРІЯЛИ ДО ФІЗИЧНОЇ ТЕРМІНОЛЬОҐІЇ»

© Андрусишин О. М., 2012

У статті розглянуто функціювання астрономічних термінів у словнику Володимира Левицького «Матеріяли до фізичної термінольоґії», описано їхню структуру, походження, творення.

Ключові слова: українська мова, астрономічний термін, номен, термінний словник, однослівний термін, термінне словосполучення, Володимир Левицький.

In the article it is considered the functioning of astronomical terms in the dictionary by Volodymyr Levytsky «Materials to physical terminology», described their structure, origin and creation.

Keywords: Ukrainian language, astronomical term, nomen, terminological dictionary, one-word term, term phrase, Volodymyr Levytsky.

Українська астрономічна термінологія на науковому ґрунті почала розвиватися в другій половині ХІХ століття. Одним із перших упорядників українських астрономічних термінів був авторитетний український математик та фізик, член Наукового товариства імені Шевченка у Львові Володимир Левицький. У 1902 році він опублікував четверту частину словника «Матеріяли до фізичної термінольоґії», яка мала назву «Акустика і оптика. Астрономія і космоґрафія» [1]. Матеріали до астрономічної термінології, що вийшли друком у Збірнику математично-природописно-лікарської секції НТШ, можна вважати першим українським термінним словником із астрономії.

Мета статті – проаналізувати українські астрономічні терміни, зібрані в цьому словнику, описати структуру цих термінологічних одиниць, їхнє походження, творення.

Словник Володимира Левицького «Матеріяли до фізичної термінольоґії» є перекладною тер-мінною лексикографічною працею, де поряд із українськими термінами та терміносполуками зафіксовано їх німецькі відповідники. Словник подає 391 астрономічну одиницю, з яких 210 – композити. Лексикографічні матеріали охоплюють терміни та номени, перші з яких у словнику переважають. Усі терміни та терміносполуки розміщено в алфавітному порядку, синоніми подано в круглих дужках. Правопис слів у словнику «Матеріяли до фізичної термінольоґії» відрізняється від сучасних правописних норм, тому терміни подаватимемо, зберігаючи авторське написання.

У словнику Володимира Левицького функціюють три структурні типи астрономічних термінів: прості терміни, складні терміни (композити) та складені терміни (термінні словосполуки).

Серед простих однослівних термінів переважають іменники, наприклад: азімут, аномалїя, астероід, афель, болїд, зенїт, зьвізда, кометник, люнета, метеор, метеорит, місяць, овид, планета, полудне, стовп, телєскоп. Термінами також є прикметники: віковий, вспятний, зенїтальний, кульмі-нацийний, мраковинний, наворотний (періодичний), озьвіздлений, параляктичний, що функціюють самостійно, а не лише в складі терміносполук.

Прості однослівні терміни здебільшого утворені морфологічним способом – за допомогою суфіксів, наприклад, видимість, віковий, екваторіял, мраковинний, рівник та префіксів: всхід, захід, півкуля, північ, противага.

У словнику зафіксовано й однослівні номени, утворені лексико-семантичним способом. Це номенклатурні власні назви, утворені від: власних назв (Андромеда, Венера, Геракль, Гидра, Гіяди, Касиопея, Кефей, Марс, Меркур, Нептун, Пеґаз, Перзей, Сатурн, Уран, Юпітер), назв тварин (Баран, Бик, Вуж, Дельфин, Жирафа, Заяць, Змій, Квочка, Кентавр, Кит, Крук, Лебедь, Лев, Лис, Лоша, Медведюк, Орел, Рак, Риби, Рись, Ящірка), назв предметів (Щит, Стріла, Чаша), назв професій чи роду занять (Стрілець, Водолій, Воляр, Візник, Кометник, Косарі).

Невеликий відсоток становлять терміни-композити (складні терміни), що з’явилися внаслідок основоскладання. Прикладами є поєднання двох твірних українських елементів: зьвіздозбір, рівно-деннє, рівнолежник або двох чужомовних терміноелементів: альтазімут, астроляб, астрофізика, астрофометр, геліометр, діплейдоскоп, космольоґія, сидеростат, тахиметр, теодоліт, фотосфера, хромосфера, хронометр.

Продуктивним способом поповнення термінології є аналітичний спосіб, в основу якого по-кладено творення складених номінацій – терміносполук. «Це зумовлено потребою уточнення наукових понять, а терміни-словосполучення, на відміну від термінів-однословів, виявляють більшу здатність до конкретизації значень завдяки залежним словам. Утворення термінних словосполучень є харак-терною особливістю термінології та наукового стилю загалом» [3, с. 65]. «Саме у терміносполученнях відображається вся комплексно-структурна складність відповідної наукової сфери. Термін-словосполучення характеризується системністю, наявністю дефініції, відсутністю експресії, стиліс-тичною нейтральністю» [2, с. 193].

Незалежно від лінійної довжини та лексикограматичного категорійного складу терміно-сполучення функційно виражає одне термінологічне значення. Терміни-словосполучення чітко поз-начають родо-видові відношення між поняттями: астрономічний знаряд, бігунове коло, відосередня аномалїя, горішня кульмінація, зимова перемога сонця, зьвіздна купа, лїтня перемога сонця, місячний краєвид, нитковий мікрометр, описова астрономія, перстеневе затьмінє, перстеневі гори на місяцю, попелясте світло місяця, рівникова висота, світляна смуга на місяци, сонїчний годинник, сповидна величина, сповидна дорога, фотоґрафічна знимка.

Для астрономічної терміносистеми характерні двокомпонентні терміносполуки. Вони побудовані за моделями підрядної залежності компонентів шляхом узгодження: геоцентричне положенє, деферентне коло, жмуткова протуберанця, зведена довжина, наворотна комета, перехідний знаряд, повне затьмінє та керування: бігун екліптики, блиманє зьвізд, коло перемоги, корона сонця, рій метеоритів.

Серед терміносполук переважають терміни, які складаються із прикметника та іменника чи двох іменників, наприклад: прикметник + іменник: астрономічний знаряд, бічна рефракція, відосередня аномалїя, геоцентричне положенє, земна вісь, зьвіздисте небо, зьвіздовий день, індек-сова похибка, місячний краєвид, наворотна комета, описова астрономія, полуденникова люнета, рівниковий годинник, сповидна величина, тропічний місяць, фотоґрафічна знимка, штучний овид, іменник + іменник: бігун неба, блиманє зьвізд, визначенє положеня, громада зьвізд, затьмінє місяця, коло перемоги, корона сонця, круг положеня, лїнїя апсидів, накриванє зьвізд, означенє часу, паралякса висоти, помір землї, рівнанє часу, рій метеоритів, сїтка трикутників, спад метеоритів, точка збіжности, шруба уставленя. До складу терміносполук, утворених поєднанням двох іменників, крім загальних назв, можуть входити власні назви, творячи такі найменування: віддаленє Сірія, закон Кеплера, закон Нютона, Корабель Арґо, перстень Сатурна, рік Плятона, хмара Маґеляна. Такі терміносполуки не є продуктивними в астрономічній термінології.

У словнику Володимира Левицького зафіксовано декілька термінних словосполучень, побу-дованих за моделями: дієслово (дієприкметник) + іменник: зіступаючий узол, падаюча зьвізда, підступаючий узол, притискаюча шруба, справляюча шруба та іменник + прислівник: краянє в зад (в ґеодезиї), краянє в перед (в ґеодезиї). У словнику, як показують наведені вище приклади, зафіксовано терміни з активними дієприкметниками теперішнього часу на -уч(ий), -ач(ий), які, з погляду культури української мови, не можна вважати за нормативні.

Двокомпонентні терміносполуки поряд із термінами-іменниками становлять основу астрономічної термінології, їх найбільше серед терміносполук. Найпродуктивнішими є два типи терміносполук (прикметник + іменник та іменник + іменник), інші – малопродуктивні.

Трикомпонентні словосполуки виникають шляхом ускладнення двокомпонентних словосполук і мають таку будову: прикметник + іменник + іменник: зимова перемога сонця, лїтна перемога сонця, перстеневі гори на місяцю, попелясте сьвітло місяця, прямовісне коло висоти, радіацийна точка вилету, сьвітляна смуга на місяци, дієслово (дієприкметник) + прикметник + іменник: падаючі наворотні зьвізди, падаючі часові зьвізди, прикметник + прикметник + іменник: сонїчний дійсний час, сонїчний середний час. Такі тричленні структури ускладнені прикметниками та дієприкметниками, що уточнюють та деталізують термінні двоскладні терміносполуки.

Отже, велика кількість різноманітних моделей терміносполук дає змогу називати різні складні поняття. Термінні словосполучення, на відміну від однослівних термінів, мають конкретніше значення завдяки залежним словам, які уточнюють значення відповідної термінолексеми.

Українська астрономічна термінологія, зафіксована в праці Володимира Левицького, неодно-рідна й за походженням. У складі астрономічної термінології є назви, що виникли на питомому ґрунті, наприклад: вершок, видимість, відклоненє, заколот, затьмінє, захід, злученє, зьвізда, мітла, молодик, наклоненє, накриванє зьвізд, означенє часу, піднесенє просте, півповня, підстава, повня, полудне, поміченє, протиставленє, рівнанє часу, рівник, рівноденнє, сонце, сплощенє, управильненє, уставленє. Як видно із прикладів, багато слів мають рису тогочасного західноукраїнського варіанта української літературної мови – у називному відмінку іменники середнього роду замість закінчення -а вжито із закінченням -е, а кінцевий приголосний основи перед закінченням не подовжується.

Чимало термінолексем є запозиченими. Найбільше запозичених назв – із грецької мови: аероліт (ẚήρ – повітря + λίϑος – камінь), аномалїя (ἀνωμαλία – нерівність, відхилення), апогей (ἀπο – префікс, що означає віддалення, відокремлення + γῆ – земля), апсида (ἁψίς (ἁψῖδος) – дуга), астероїд (ἀστεροειδής – зіркоподібний, зоряний), астроляб (ἄστρον – зоря + λαβή – хапання), астрофізика (ἄστρον – зоря + φυσιϰὰ – єство, природа), астрофотометр (ἄστρον – зоря + фотометр (φῶς (φωτός) – світло, μέτρον – міра)), болід (βολίς (βολίδος) – метальний спис), геліометр (ἥλιος – Сонце + μέτρον – міра), гороскоп (ὡροσϰόπος, від ὥρα – час, тривалість + σϰοπέω – дивлюсь), ґеодезия (γεωδαισία, від γῆ – земля + δαίω – поділяю), ґеоід (γῆ – земля + εἶδος – вигляд), гномон (γνώμων – знавець), екліптика (έϰλειπτιϰή – затемнення), епіцикль (έπι – префікс, що означає перебування над чимось або на чомусь + ϰύϰλος – круг, коло, круговерть), епоха (έποχή – зупинка, затримка), ефемерида (ἐφημερίς (ἐφημερίδος) – щоденник), зодіак (ζωδιαϰός (ϰύϰλος) – коло із зображень тварин), комети (ϰομήτης – волохатий, від ϰόμη – волосся), космоґонїя (ϰοσμογονία – походження світу), космографія (ϰοσμογραφία – опис світу), космольоґія (ϰοσμος – Всесвіт + λόγος – слово, вчення), метеор (μετέωρος – той, що перебуває зверху, у повітрі), метеорит (μετέωρος – той, що перебуває вгорі, у повітрі), мікроскоп (μιϰρος – малий + σϰοπέω – спостерігаю, розглядаю), паралякса (παράλλαξις – відхилення), періґей (περι – префікс, що означає навколо, кругом + γῆ – земля), планета (πλανήτης – блукаючий), планетоід (πλανήτης – блукаючий + εἶδος – вигляд), сизигія (συζυγία – зʼєднання, звʼязок), тахиметр (τάχος – швидкість + μέτρον – міра), телескоп (τηλεσϰόπος – далекоглядний), теодоліт (ϑεάομαι – розглядаю + δολιχός – довгий), фаза (φάσις – поява), фотосфера (φῶς (φωτός) – світло + σφαἷρα – мʼяч, куля), хромосфера (χρῶμα (χρώματος) – колір, фарба + σφαἷρα – мʼяч, куля), хронометр (χρόνος – час + μέτρον – міра). Як видно із прикладів, маємо однослівні запозичення й запозичення, що поєднують у собі два грецькі корені. Зафіксовано запозичення і з латинської мови: ґрануляция (granulum – зернина, зернятко), евекция (evectio – відхилення, від eveho – підіймаю), елємент (elementum – первісна речовина), калєндар (calendarium – боргова книжка), квадрант (quadrant (quadrantis) – чверть, четверта частина), квадратура (quadratura – надання квадратної форми), констеляция (со – префікс, що означає обʼєднання, спільність + stella – сузірʼя), кульмінація (culmen (culminis) – вершина), лїбрация (libro – розгойдую), нутация (nutatio, від nuto – коливаю), обсерватория (observo – спостерігаю, уважно слідкую), прецессия (praecessio – передування), рефлектор (reflecto – вигинаю, відбиваю), рефрактор (refractor, від refringo – заломлюю), телюріюм (tellus (telluris) – Земля), тріанґуляция (triangulum – трикутник). Декілька термінів запозичено з арабської мови: азимут (ас-сумут, від ас-самт – шлях, напрям), альгідада (аль-ідада – лінійка), альмукантарат (аль-мукантарат, від кантара – вигинати дугою). Через посередництво французької мови в українську астрономічну термінологію увійшли такі терміни: екваторіял (франц. équatorial, від лат. аequator – рівнодільник), зенїт (франц. zénith, від араб. земт – шлях, напрям), колюр (франц. сolure, від грец. ϰόλουρος – безхвостий), люнета (lunette, зменш. від lune – Місяць). Серед запозичень в астрономічній терміносистемі зафіксовано й номени, зокрема із грецької мови – назви сузірʼїв, планет: Андромеда (ʼАνδρομέδη), Геракль (ʼНραϰλῆς), Касиопея (Кασσιέπεια), Кентавр (Кένταυρος), Кефей (Кηφεύ), Оріон (ʼΩρίων), Пеґаз (Пήγασος), Перзей (Περσεύς), Плєяди (Пλειάδες), Уран (Оύρανός); із латинської мови – назви планет: Венера (Venus (Veneris)), Еридан (Eridanus), Марс (Mars), Меркур (Mercurius), Нептун (Neptunus), Сатурн (Saturnus), Юпітер (Juppiter). Ці власні назви українська астрономічна термінологія засвоїла з дещо зміненим граматичним оформленням.

Отже, астрономічна термінолексика, що міститься в четвертій частині «Матеріалів до фізичної термінольоґії» Володимира Левицького, представлена різноманітними термінами та терміносполуками, серед яких переважають однослівні терміни-іменники та двокомпонентні терміносполуки, утворені за моделями: прикметник + іменник та іменник + іменник. Багато термінів утворено на питомому ґрунті, однак є й чимало запозичень із інших мов (найбільше із грецької та латинської). Отже, словник Володимира Левицького – перша термінографічна праця з астрономії, що відображає активний розвиток астрономічної термінології наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.

1. Левицький В. Акустика і оптика. Астрономія і космографія. – Ч. 4. / В. Левицький // Материяли до фізичної термінольоґії: Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ. – Л., 1902. – Т. 8. – Вип. 2. – С. 1–12. 2. Місник Н. Аналітичні терміни у складі термінології клінічної медицини / Наталія Місник // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. 4 / [відп. ред. Л. О. Симоненко]. – К. : КНЕУ, 2001. – С. 193–194. 3. Процик І. Аналітична деривація в українській фізичній термінології / Ірина Процик // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка» : Серія «Проблеми української термінології». – 2000. – № 402. – С. 65–70. 4. Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мель-ничука] – К. : Головна редакція УРЕ, 1977. – 776 с.