ТК СНТТ: Збірник 2014 / Федоришин М.

Національний університет «Львівська політехніка»

ТЕРМІНОЛОГІЯ В КОНТЕКСТІ СТРУКТУРИ КОМУНІКАНТІВ

У статті зосереджено увагу на структурі комунікантів у запропонованій автором конфіґуративній моделі мовлення з поглядом на місце фахової іноземномовної термінології в навчальних курсах вищої школи.

Ключові слова: мова, модель, конфіґуратема, термінологія, комунікація.

The original configurative model of linguistic communication is proposed to consider the problem of learning terminology in a university foreign-language course.

У нашій попередній праці на споріднену тему [4] йшлося про місце термінології в оригінальній конфіґуративній моделі мовлення з точки зору викладання іноземної мови у вищому навчальному закладі з наголосом на два чинники акту мовлення – мовний матеріал та предмет мовлення, що в нашій моделі представлено окремими сторонами^* комунікаційного квадрата. Тут же звернемо увагу на інші дві сторони цього квадрата, що позначають комунікантів – мовця та слухача-адресата, невід’ємних учасників мовленнєвого дійства. Саму ж ідею конфіґуративної моделі мовлення пропонуємо й розвиваємо на матеріалі англійської та японської мов у публікаціях [2–9], суть яких узагальнимо кількома постулатами та формулами.

Основним постулатом нашого підходу є твердження про те, що ВСЕ в нашому світі – як ідеальне, так і матеріальне – має форму та будову, що актуалізуються у часі та просторі. А те, що має форму і будову, зазвичай має складники. Мовленнєву дію в найпростішому вигляді описуємо формулою:

де a – мовець, b – слухач, c – предмет мовлення, d – мовний матеріал, r – результат мовленнєвого акту або дискурс, а для унаочнення взаємодії чотирьох базових чинників впроваджуємо поняття комунікаційного квадрата та подаємо його зображення з умовною шкалою рівня знання учасниками мовленнєвого акту предмета мовлення та мови (мовного матеріалу) [4, с. 26].

Долучивши місце дії e до формули (1) отримуємо повнішу формулу мовленнєвого акту:

Стосовно мовного матеріалу використовуємо поняття конфіґуратеми речення, яке визначаємо як розташування членів речення відносно присудка згідно з керуванням, показуємо схематично конфіґуратеми для англійської та японської мов, й об’єднуємо мовний матеріал та предмет мовлення в ієрархічну систему з умовних 11 рівнів, що опирається на картину світу [4, с. 26–27].

Оскільки на характер висловлювання мовця та на сприйняття цього висловлювання слухачем впливає багато позамовних чинників, то вводимо поняття екстралінгвістичного поля, в якому реалізується мовленнєвий акт, і умовно окресливши його (поле) колом отримуємо універсальну конфігуративну модель мовлення, у якій екстралінгвістичне поле розбито на конкретні позамовні чинники, що визначають характер висловлювання мовця та сприйняття такого висловлювання слухачем, і як приклад ілюструємо загальну структуру екстралінгвістичного поля для японської мови [4, с. 28]. Теоретично кількість секторів/чинників необмежена, і деякі з них можна розглядати як постійні величини, інші як змінні, а також як відомі та невідомі. Позначивши релевантні екстралінгвістичні фактори символом f (у дійсності f = f₁+f₂+f₃+… f_n), дописуємо їх до формули (2) й отримуємо ширшу формулу мовленнєвого акту:

Дальші міркування приводять нас до думки про необхідність детальнішого розгляду комунікантів – мовця та слухача-адресата. Ці складові комунікативного процесу також мають форму й структуру, які покажемо схематично за допомогою такої дії: з комунікаційного квадрата виділимо мовця (рис. 1).

Рис. 1. Структура мовця поза комунікаційним квадратом

Залишивши слухача-адресата ніби осторонь, отримуємо трикутник ABC – мовець поза актом комунікації. Щоб показати структуру мовця в процесі комунікації «активуємо» слухача-адресата й утворюємо тривимірну фігуру – геометричне тіло тетраедр (рис. 2), у якому кожна грань представляє один з чинників мовлення (одну зі сторін комунікаційного квадрата). Тут варто зауважити, що в нашій моделі поняття мовний матеріал, мова, мовна компетенція, мабуть, треба вважати еквівалентними й стосовно чинника мовлення d доречно послуговуватися термінами мовна компетенція, мовний складник.

Рис. 2. Структура мовця в процесі комунікації Рис. 3. Структура слухача-адресата

У тетраедрі мовця a (рис. 2) вже присутній слухач-адресат b, тож для того, щоб отримати тривимірну структуру слухача-адресата, немає потреби повторювати для нього процедуру, зображену на рис. 1, а достатньо для схематизації слухача-адресата поставити вже готовий тетраедр основою на грань b й для зручності обернути його на 180º навколо вертикальної осі, що проходить через вершину B, у результаті чого маємо рис. 3.

Таким чином зберігаємо незмінною нотацію трикутників на позначення чинників мовлення в обох тетраедрах. Отже трикутник ABC символізує мовця a, ACD означає слухача-адресата b, BCD вказує на предмет мовлення c, ABD представляє мовний матеріал d, мову, мовну компетенцію, мовну складову.

Для диференціації граней тетраедра, що є чинниками мовлення в процесі комунікації з точки зору мовця a чи слухача-адресата b, конкретизуємо їх відповідними нижніми індексами в позначеннях вершин цих трикутників. Тобто, у структурі мовця це будуть трикутники A_aB_aC_a – власне мовець з особистими характеристиками (усвідомленими та неусвідомленими), A_aC_aD_a – образ слухача-адресата в системі координат мовця зі своїми характеристиками, усвідомленими чи неусвідомленими останнім, трикутник B_aC_aD_a – компетенція мовця стосовно предмета мовлення, A_aB_aD_a – мовна компетенція, мовний складник у структурі мовця, а для слухача-адресата відповідно: A_bC_bD_b – особисті характеристики слухача-адресата, A_bB_bC_b – образ мовця в системі координат слухача-адресата, трикутник B_bC_bD_b – компетенція слухача-адресата стосовно предмета мовлення, A_bB_bD_b – мовна компетенція, мовна складова слухача-адресата. Як у природній комунікації кожен чинник має свої характеристики, так і в нашій моделі мовлення кожному трикутникові можна задавати певні характеристики описово, математично-символічно чи схематично з метою їх порівняння, трактування й оцінки під час досліджування мовних явищ.

Щоб мати змогу розглядати всі грані обох тетраедрів одночасно, розгортаємо їх на окремі трикутники, як це показано на рис. 4, й схематично шляхом секторного поділу різними кольорами цілком умовно кожному трикутникові, що представляє один з чинників зануреного в екстралінгвістичну дійсність комунікаційного квадрата, надаємо певні характеристики, які можна вважати релевантними для певного випадку мовлення в структурі мовця a та слухача-адресата b.

Рис. 4. Розгорнуті тетраедри мовця a й слухача-адресата b

З порівняння розгорнутих тетраедрів, що на рис. 4, добре бачимо, що мовець a та слухач-адресат b різні за характером люди, які можливо по-різному орієнтуються в екстралінгвістичному середовищі й в яких предметні компетенції c та мовні компетенції d крім однакових мають і різні характеристики, тобто у кожного свій «життєсвіт», що визначає характер та зміст їхнього спілкування. Зважаючи на фундаментальність запозиченого у Е. Гуссерля поняття життєсвіту [2], вважаємо за доцільне у нашій моделі виділити його з-поміж інших екстралінгвістичних чинників і, позначивши його символом g, долучити до формули (3), щоб отримати формулу:

яка описує явище мовлення у загальнотеоретичній абстракції.

І нарешті, конкретизувавши життєсвіт комунікантів та результат мовлення для кожного з них за допомогою нижнього індексу до символів g та r, відповідно: життєсвіт мовця – g_a, життєсвіт слухача – g_b, дискурс для мовця – r_a, дискурс для слухача-адресата – r_b, мовленнєвий акт у процесі комунікації записуємо системою рівнянь:

У реальному процесі комунікації всі чинники мовлення діють інтегрально у динамічній взаємодії, що у нашій моделі можна зобразити обертанням тетраедра навколо вертикальної осі. Тоді за достатньої швидкості обертання за фізичним законом змішання кольорів кожен тетраедр набуде видимої форми монохромного конуса, у якому сукупно присутні всі істотні для кожного акту комунікації чинники – рис. 5. Тепер повертаємо мовця a та слухача-адресата b на їхнє місце в абсолютну модель мовлення (рис. 9 у [4, с. 28]), яка в результаті набуває форми кулі, і маємо рис. 6. Таким чином з урахуванням внутрішнього наповнення цих білих геометричних фігур ми отримали голістичну модель мовлення (комунікації), яка далі веде нас до явищ синергії та емергентності.

Рис. 5. Інтегральна структура учасника комунікації у динаміці

Рис. 6. Абсолютна модель мовлення з виділеними мовцем a та слухачем-адресатом b

У статичному вигляді конфіґуративну модель мовлення узагальнюємо на рис. 7.

Отож, опираючись на нашу конфіґуративну модель мовлення включно з формулою (5), пропонуємо таке визначення мовлення (лінгвістичної комунікації). Мовлення – це мовна взаємодія між комунікантами, мовцем та слухачем-адресатом, що відбувається у певному місці у певний час і виникає у екстралінгвістичному полі з екстралінгвістичної потреби як явища життєсвіту.

Цю конфіґуративну модель мовлення можна використовувати для аналізу та осмислення різних видів мовленнєвої діяльності та мовних явищ. Стосовно ж питання термінології треба зазначити, що у нашій моделі термін можна розглядати в різних площинах: a – мовець, b – слухач, c – предмет мовлення, d – мовний матеріал, r – результат мовленнєвого акту або дискурс, f – екстралінгвістичні фактори, g – життєсвіт. А практичний висновок з такого підходу до підготовки фахівців у вищому навчальному закладі випливає такий, що вивчення фахової іноземномовної термінології (в абсолютній більшості випадків ідеться про англійську мову) треба прив'язати до вивчення студентом безпосередньо фахових дисциплін, а в дисципліні іноземна мова акцентувати передусім власне мовні явища.

1. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцедентальная феноменология / Эдмунд Гуссерль. – Спб.: Владимир Даль, 2004. – 400 с. 2. Федоришин М. A Configurative Model Approach to Linguistic Communication Study: English and Japanese / М. Федоришин // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2011. – Вип. 35. – С. 92 – 99. 3. Федоришин М. A Configurative Model of Linguistic Communication: Extralinguistic Factors with Reference to Japanese / М. Федоришин // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2012. – Вип. 40. – С. 138–143. 4. Федоришин М. Місце термінології в конфіґуративній моделі мовлення / М. Федоришин // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. учасн. ХІІ Міжнар. наук. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт», м. Львів, 27–29 вересня 2012 р. – С. 25–29. 5. Федоришин М. С. Конфіґуративна модель мовлення у контексті вивчення іноземних мов / М. С. Федоришин // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія». – Вип. 33. – 2013. – С. 229–233. 6. Федоришин М. Конфіґуративна модель мовлення: інструмент для аналізу мовних явищ / Мирон Федоришин // Людина. Комп’ютер. Комунікація: зб. наук. пр. – 2013. – С. 33–38. 7. Федоришин М. A Configurative Model of Linguistic Communication: Structure of the Speaker and of the Listener / М. Федоришин // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2013. – Вип. 45. – С. 95–101. 8. Федоришин М. С. Конфіґуративна модель мовлення у контексті вивчення іноземних мов: структура комунікантів / М. С. Федоришин // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Вид-во Нац. у-ту «Острозька академія». – Вип. 42. – 2014. С. 238 – 242. 9. Fedoryshyn M. A Configurative Model of Linguistic Communication: the Implication for Teaching [Learning Foreign Languages] / M. Fedoryshyn // Людина. Комп’ютер. Комунікація : зб. наук. пр. – 2010. – С. 192–196.