УДК 665

Євген Кобилянський¹, Богдан Ярмолюк¹, Юрій Іщук¹,

Сергій Бойченко², Лариса Черняк²

¹НДІННП «МАСМА», м. Київ

²Національний авіаційний університет, м. Київ

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ДСТУ 3437 «НАФТОПРОДУКТИ. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ»

(зауваги до нової редакції)

© Кобилянський Є. В., Ярмолюк Б. М., Іщук Ю. Л., Бойченко С. В., Черняк Л. М., 2014

У статті розглянуто зауваження до нової редакції державного стандарту України, що встановлює терміни та визначення в нафтовій галузі.

Ключові слова: терміни, термінологія, нафтова промисловість, нафтопродукти, стандарт.

The article reviews the comments for a new edition of State Standard of Ukraine, which sets the terms and definitions in the oil industry.

Keywords: terms, terminology, oil industry, oil products, standard.

У соціальній, науковій, політичній, економічній та іншій галузях діяльності людей істинне значення слів, тобто правильна назва речей, що відповідає їхній сутності, є набагато вагоміша, ніж це можна собі уявити, виходячи тільки з вузького застосування фахової термінології.

Ще Конфуцій казав: «Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою основи. Якщо слова не мають під собою основи, то справи не можуть здійснюватися». Подібну думку з математичною прямотою висловив і Рене Декарт: «Якщо б людство домовилося про систему координат, то всі проблеми були б розв’язані на 90%». Однак найбільш категорично висловився Євангеліст Іван, який розпочинає своє Євангеліє словами: «Спочатку було Слово, і Слово було від Бога, і Слово було Богом». Sic!

Отже, коли ми називаємо речі не своїми іменами – це започатковує процес деформації мислення, що в кінцевому результаті призводить до викривлення реальності, виникнення непорозумінь, конфліктів, ворожнечі, стагнації та занепаду.

Ось як багато важить слово. Безумовно, усе це стосується й наукової та науково-технічної термінології.

У статті розглядаються основні аспекти нової редакції ДСТУ 3437 «Нафтопродукти. Терміни та визначення», який був затверджений ще у 1997 році. 17 років чинності стандарту – термін достатній для того, щоб проявилися його позитивні й негативні сторони.

Щодо позитиву старої редакції зазначеного стандарту, то, по-перше, – це один з перших засадничих державних стандартів у галузі нафтопереробки та нафтохімії, розроблених після проголошення незалежності України. По-друге, він юридично відновив, закріпив і узаконив такий питомий український нафтохімічний термін, як «олива», що витримав випробування часом і нині без застережень сприймається практично усіма фахівцями-нафтохіміками. Тепер залишилося дочекатися, коли представники наших ЗМІ зрозуміють дві речі: першу, що поняття «четверта влада» не означає права повертати голоблі, куди побажаєш (у газетах і на телебаченні вживання унормованої державним стандартом назви «олива» вважають, напевно. чимось неоригінальним, тому в картери автівок то заливають нафту, то, очевидно, ложками поміщають мастило або масло… Ще залишається невикористаним дуже привабливий термін – сало, втім «Синтетична Антифрикційна Легована Олива» у якого-небудь поцінувальника акростихів легко стане «салом»), і другу, – що імена Євангеліст Іван, Конфуцій та Декарт є не просто інтелектуальною окрасою того чи іншого радіо- або телевізійного тексту, а що за ними криються глибокі думки, до яких варто дослухатися навіть зіркам теле- та радіоефіру, тим більше, що саме вони покликані суспільством перетворювати Слово в Матеріальний Чинник.

У стандарті закріпився також термін «газотурбінне паливо», який замінив попередній некоректний термін «реактивне паливо», оскільки саме термін «газотурбінне паливо» правильно виражає його суть. Також доцільним уважаємо закріплення стандартом єдиного терміна «паливо» замість двох різних термінів: «паливо» і «пальне», відмінності між якими так і не вдалося чітко регламентувати. Зокрема, якщо «паливом» називали горючу сировину для спалювання на електростанціях, у побутових печах та в теплових уставах – мазут, газ, вугілля, дрова тощо, а «пальним» – горючі речовини для спалювання у двигунах внутрішнього згоряння, а саме: бензин, дизельне паливо та мазут, то плутанина тут стає аж надто очевидною: мазут одночасно є і «паливом», і «пальним», а одним з найпоширеніших «пальних» є «дизельне паливо». Таким чином, єдиним терміном «паливо» розроблюваний стандарт довів уже існуючу тенденцію до логічного кінця.

І, по третє. Позитивними якостями цього стандарту є також легітимізація використання для вияву відмінностей нафтопродуктів властивих українській мові дієприкметників у пасивній формі минулого часу, а не активних дієприкметників теперішнього часу, калькованих з російської мови. Наприклад «нейтралізаційна», а не «нейтралізуюча» здатність, або «мийні», а не «миючі» властивості.

Основним недоліком старого тексту стандарту є обмежене висвітлення в ньому термінів як за кількістю, так і за повнотою і змістом їхніх визначень. У ній подаються тільки терміни нафтопродуктів та їхніх властивостей. Чомусь повністю проігноровані терміни нафтопереробних та нафтохімічних процесів, без чого українська нафтопереробна та нафтохімічна термінологія є неповною і однобокою.

Деякі терміни не витримали випробування часом і вони в новій редакції стандарту уже поступилися місцем новим і як нам видається, більш досконалим. Це такі, поки що офіційні терміни, як «спрацьований нафтопродукт», «ізоляційна рідина», «присадка», «протиіржавна присадка», «збережуваність», «коксованість», «розділюваність» тощо.

Українській мові, як мові аналітичній, не властиве використання метафоричних слів і висловів у нехудожній, зокрема, науковій літературі. Термін «спрацьований» може стосуватися лише суб’єктів, тобто живих істот (людей, тварин) чи соціальних структур. Тому можна говорити лише про спрацьовану людину, спрацьовані руки і аж ніяк про «спрацьований нафтопродукт». Тому в новій редакції стандарту цей термін замінено терміном «зужитий нафтопродукт», який означає нафтопродукт, що вже вичерпав свій ресурс і більше не може застосовуватися за призначенням. На відміну від «зужитого» нафтопродукт, який лише частково вичерпав свій ресурс і тому ще може використовуватися за призначенням, позначається терміном «вживаний нафтопродукт».

Замість досить поширеного старого терміна «ізоляційна рідина» у більшості випадків треба використовувати термін «розділювальна рідина».

Присутній у старій редакції ДСТУ термін «присадка» в українській нафтохімічній термінології скалькований з відповідної російської термінології, в яку він попав з металургійної практики як технічний жаргон для позначення хімічних сполук, призначених «присаджувати» спінювання в процесі виплавляння чавуну та сталі, і який використовується як позначення хімічних сполук, що додаються до паливно-мастильних матеріалів з метою надання чи підсилення певних функційних властивостей зазначених ПММ.

Що треба присаджувати в паливно-мастильних матеріалах, – невідомо, хоч наукові терміни мають створюватися на основі слів відомої і зрозумілої етимології. Крім того, будь-яка національна термінологія створюється на національній чи інтернаціональній основі. Остання для народів європейської цивілізації означає використання давньогрецької і латинської лексики. Тому ми вважаємо, що замість терміна «присадка» доцільно використовувати термін «додаток», який є відповідником термінів, широко вживаних у більшості європейських мов і запозичених з мови латинської.

Не виключене також вживання крім терміна «додаток» більш латинізованого терміна «адитив», оскільки в терміносистемі пластичних мастил крім застарілого терміна «присадка» існував також термін «додаток», який тепер треба замінити. Паралельне існування термінів «адитив» і «додаток» не чинить жодних незручностей. Залишається тільки визначитися, які субстанції іменувати «адитивами», а які – «додатками».

Замість терміна «протиіржавна присадка» у новій редакції стандарту рекомендується термін «протиржавійний додаток».

Терміни «коксованість», «збережуваність», «розділюваність», що за своїми визначеннями мають характеризувати притаманну речовині здатність до коксування, зберігання чи розділювання, а не її коксування, зберігання та розділювання під дією зовнішніх чинників у новому тексті стандарту рекомендується поміняти на терміни «коксивність», «збережувальність» і «розділювальність».

Так само рекомендується поміняти старий некоректний термін «границя міцності» на термін «межа міцності», оскільки саме значення слова «межа» відповідає поступовій зміні колоїдної дисперсної системи мастила в ході вимірювання показника «межа міцності».

Кілька слів про терміни:

рідкий – рідинний;

газоподібний – газуватий;

зріджений – скраплений.

Терміни «рідкий» і «газоподібний» характеризують агрегатний стан речовини, що може змінюватися в залежності від умов застосування продукту. Терміни «рідинний» і «газуватий» вказують на умови застосування або експлуатації продукту. Тобто в першому випадкові за одних умов, наприклад, температури це може бути рідина, а за іншої – газ. Терміни рідинний і газуватий означають, що за умов експлуатації нафтопродукту має бути або рідиною, або газом незалежно від температури у двигуні. Як мастильний матеріал використовують рідинну оливу або в деяких випадках газ.

Щодо термінів «зріджений» і «скраплений», що стосуються горючих газів типу пропану чи бутану, які за невисоких тисків здатні скраплюватися або зріджуватися, тобто переходити в рідину. На нашу думку кожен з цих термінів має підстави, щоб бути унормованим, як стандартний, однак треба мати на увазі, що термін «скраплений» уже набув широкої популярності в засобах масової інформації, що дає підстави надати йому переваги.

Вважаємо доцільним ввести в розроблювану редакцію стандарту новий термін «прекурсор», який все ширше використовується спеціальній науковій літературі у значенні «основного структурного компонента для одержання цільового продукту». Термін «прекурсор» дає змогу замінити в науковому тексті багатослівне визначення одним зрозумілим словом і, сподіваємося, розділить науково обґрунтований термін «прекурсор» – попередник цільового продукту від жаргонного терміна «прекурсор», який означає нині розчинник, яким миють посуд після одержання в ньому стимулятора для схуднення.

І на кінець – про вживання прийменників «для» та «до» з іменниками – термінами нафтопродуктів для означення їхнього призначення.

Згідно з Б. Антоненком-Давидовичем в українській мові прийменник «для» вживають тільки з іменниками, що є суб’єктами (живі істоти, соціальні структури). Наприклад, «іграшка для дитини», «санаторій для інвалідів» чи «вокзал для двох» тощо. Якщо іменник є об’єктом (неживі предмети), то треба використовувати прийменники «до», «на» тощо; наприклад, «кошик на яблука». Тому треба писати «олива до двигуна», «мастило до високотемпературного вузла тертя»… Але якщо перед прийменником стоїть дієслово чи віддієслівний іменник, то треба вживати «для», наприклад «олива для застосування в підйомних механізмах».

Отже, нова редакція ДСТУ являє собою суттєво розширений і оновлений як кількістю термінів, так і змістом їхніх визначень варіант стандарту. Матеріали стандарту доповнені термінами нафтопереробних і нафтохімічних процесів та враховують сучасний стан науки в цих галузях господарювання.

1. Нафтопродукти. Терміни та визначення : ДСТУ 3437-96. – К. : Держстандарт України. – (Державний стандарт України). 1997. 2. Опейда Й., Швайка О. Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії. – К. : Наук. думка, 1997. – 532 с. 3. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. – Л. : Кальварія, 1999. – 105 с. 4. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К. : Укр. книга, 1997. – 335 с.