УДК 811.161. 2 ’276.6:615

Галина Хирівська

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

До питання становлення та розвитку української фармацевтичної термінології

© Хирівська Г. П., 2014

Статтю присвячено вивченню української фармацевтичної термінології. Розглянуто особливості процесів її становлення та розвитку. Визначено особливості термінології фармації.

Ключові слова: українська мова, фармацевтична термінологія, терміноодиниця, терміногрупа, медична терміносистема, становлення термінів, ізоморфність структури, вживання термінів.

The article is devoted to the study of Ukrainian pharmaceutical terminology. The features of the processes of its formation and development are reviewed. The peculiarities of pharmaceutical terminology are studied.

Keywords: Ukrainian language, pharmaceutical terminology, term element, term group, medical term system, formation of terminology, isomorphism of structure; term usage.

Питання становлення й розвитку української наукової термінології дуже важливе в розвитку мови. Проте в окремих галузях науки воно ще мало або й зовсім не досліджуване. Оскільки раніше науковці не вивчали фармацевтичну термінологію, тема має значну наукову новизну і є актуальною.

Фармацевтична термінологія належить до медичної терміносистеми, дослідженням розвитку й становлення якої уже займалися науковці, але станом на сьогодні ще нема ґрунтовного аналізу саме фармацевтичних термінів, як однієї з підгруп медичної терміносистеми. Фармацевтична термінологія ще не була об’єктом вивчення лінгвістів, бо тривалий час не виникало потреби у творенні власне українських термінів. Систематизації в цій терміногрупі теж нема, адже студентам медичних навчальних закладів лекції читали російською мовою; і навіть досі, в умовах незалежної держави, студенти користуються в навчальному процесі ще деякими російськомовними виданнями словниково-довідкового типу та російськомовними підручниками.

Корисною для аналізу обраної теми є «Фармацевтична енциклопедія» за редакцією В. П. Черниха, «Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник» за редакцією М. Павловського, а також недавно виданий «Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів: українсько-латинсько-російсько-англійський» за редакцією В. П. Черниха. У цих виданнях словниково-довідкового типу є лише окремі терміни взяті із фармацевтичної галузі. Їхня кількість не може відобразити всього словникового запасу сучасної фармацевтичної терміносистеми. Зазначені видання є дуже цінними в процесі вивчення термінів фармацевтичної галузі, бо інших лексикографічних праць щодо цієї термінології немає.

До вивчення термінів цієї групи науковці брали лише деякі аспекти, а саме: особливості фахової мови фармацевтики, значення фармацевтичного терміна в сьогоденні (І. М. Перцев), важливі питання визначення базових термінів (І. М. Перцев), проблемні питання термінотворення й терміновживання в сучасних латинській та українській терміносистемах (Є. Світлична).

Для того щоб оволодіти мовою фармацевтичної науки, важливо знати, як виникла і розвивалася термінологія цієї наукової галузі, а також ознайомитися з її сучасним станом.

Тому ґрунтовний аналіз термінів обраної галузі та вивчення процесів становлення і розвитку фармацевтичної термінології конче необхідні.

Треба зазначити, що до фармацевтичної термінології належать назви медичних препаратів та їх складників, а також назви дій та впливів лікарських засобів на організм людини. Важливо наголосити на тому, що фармацевтична терміносистема має цікаву особливість. Це наявність великого пласту термінів запозичених із хімії, фізики, біології, ботаніки та медицини. Така ознака фармацевтичної термінології зумовила слабку ізоморфність її структури.

Становлення та розвиток термінів фармацевтичної науки розпочалися давно, адже з давніх-давен люди придумували різні способи боротьби із фізичними проблемами здоров’я, виготовляли мазі, запарювали різноманітні трави. Виникала потреба називати ліки. Це, очевидно, і був початковий етап у процесі становлення української фармацевтичної термінології, бо саме тоді з’явилися перші слова, які є складником сучасної терміносистеми фармації.

Цікавим є факт запозичення Гіппократом у скіфів деяких методів лікування хвороб; за його ж інформацією дізнаємося, що скіфи були обізнаними із способами приготування настоїв, відварів, мазей та порошків, тому корені траволікування треба шукати ще у культурі скіфів [18, с. 8]. Відомо, що попередники народів Київської Русі використовували рослини для лікування різних захворювань дуже широко. Проте першими рукописними документами про медицину і ліки Київської Русі є «Ізборник Святослава» і «Руська правда» (XI століття). Літописи є основним джерелом інформації про стан медицини і фармації у Київській Русі. У писемних джерелах часів Київської Русі згадано Агапіта – одного із лікарів-професіоналів тієї доби, який успішно лікував хворих у XI ст. за допомогою власноручно приготовленого зілля [18, с. 8]. Треба зазначити, що лікарі княжих часів використовували в лікувальній практиці цілющі властивості полину, ревеню, бодяги, кропиви, кори ясена, подорожника, чемериці тощо [18, с. 8].

Серед найдавніших пам’яток є рукописні травники і лікарські порадники, які були дуже поширеними не тільки у XIV–XV ст., а й у кінці XVIII ст. У XII ст. онука Володимира Мономаха Євпраксія написала трактат «О мазях», у якому вона описала хвороби серця, шлунка, зубів і розповіла про методи попередження й лікування різноманітних захворювань, а також звертала увагу на якість ліків та визначення їхньої справжності [17, с. 144]. Такі факти свідчать про високий рівень розвитку медицини та фармації Русі того часу. Н. Богоявленський, вивчивши період від XI до XVII ст., зазначав, що «літописи є джерелом знань про способи, методи і традиції лікування різних захворювань, тому подальше формування фармацевтичної термінології варто простежувати в літописах» [15, с. 61]. У період від XVI до XVII ст. в Україні були поширеними «Травники» та « Зілейники», з матеріалів яких ми отримуємо відомості з ботаніки, фармакопеї, фармакології та медицини в цілому. У другій половині XVI на поч. XVII ст. кількість таких трактатів зростала. У середині XVIII ст. з’явилася «Фармакопєя, или аптєка, или врачєбныца» – видання, у якому подано опис ліків та лікарських рослин того періоду [15, с. 61].

Створення математично-природописної, а згодом і лікарської секції НТШ вже із перших публі-кацій засвідчили, що існує і розвивається українська медицина, математика, біологія. Майже від початку діяльності секції у збірниках публікували наукові статті на медичні теми і стосувалися вони найактуальніших проблем тодішньої медицини.

На початку 1890-х років фармацевтичні терміни ще не були окремим об’єктом досліджень. Про це ми дізнаємося зі статті «Кілька слів про термінольогію» Я. Гординського, що подана у збірнику Наукового товариства імені Шевченка: «Одною з головних задач нашого видавництва є вироблення лікарської термінології. Термінологія мусить творитися, її не можна нікому накинути, лише можна упорядкувати. Для порядкування треба мати якийсь матеріал. Такого матеріалу термінологічного лікарського ми майже зовсім не маємо, тож про скликування комісій не маємо чого і думати, хіба за кілька років, коли задрукуємо кілька аркушів лікарськими річами. До того часу мусимо приготовляти матеріал» [6, с. 1]. У видавництві запланували вміщувати «сирий» матеріал: які-небудь слова, словосполуки чи то поодинокі терміни, що записано з уст народних або утворено автором (біля такого слова-терміна потрібно було подавати позначку, яким це слово є чисто народним чи утвореним) [6, с. 1]. Була ще одна умова: «творити термінологію, а не перекладати», адже кожен термін «мусить відповідати духові української мови» [6, с. 2]. З огляду на те, що на початку 1900-х років терміносистема української мови ще не була зв’язана вкоріненим вживанням багатьох термінів, існувала можливість виробити термінологію більш раціональну [6, с. 2]. З опрацьованого матеріалу, що подано в «Лікарському збірнику» та збірникові «Математично-природописно-лікарської секції Наукового Товариства імені Тараса Шевченка» нам стало відомо, що велику увагу тоді науковці приділяли вивченню хімічної термінології, яка є вагомою частиною фармацевтичної. Подаємо назви декількох статей, у яких вивчається ця підгрупа фармацевтичної термінології. Це стаття І. Горбачевського «Уваги о термінології хемічний», В. Левицького «Начерк термінології хемічної», А. Семенцов «До питання про українську хемічну термінологію».

Ознайомлюючись із матеріалами «Лікарського збірника» та «Збірника математично-природописно-лікарської секції Наукового Товариства імені Тараса Шевченка» ми змогли переконатися в тому, що в збірниках надруковано поодинокі статті, що були присвячені використанню деяких препаратів фармацевтичної галузі, тобто фармацевтичні терміни у їхньому складі вжито суто для називання конкретних реалій науки. Через брак лексичного матеріалу важко аналізувати стан цієї терміногрупи, але цілком зрозуміло, що жодної праці з упорядкування цієї термінології не проводили, лише фармацевтична терміносистема поповнювалася новими одиницями.

Для кращого розуміння процесу становлення та розвитку фармацевтичної термінології в Україні варто розглянути і стан справ у самій фармацевтичний галузі.

Звучить гордо фраза про те, що Львів став одним із європейських центрів розвитку фармації та медицини того часу. Науковці-історики стверджують, що початок львівської фармації сягає другої половини XIII ст. [18, с. 11]. Саме тоді дружина Льва Даниловича заснувала в місті перші аптеку і шпиталь при Домініканському монастирі. У другій половині XVI ст. було створено аптечну мережу на Правобережній Україні. Появу київських аптек зафіксовано в джерелах до XVII ст. У період національно-визвольної боротьби українського народу з Польщею і під час подальших подій другої половини XVII ст. у сплюндрованих містах Правобережної України припинили існування аптечні заклади [18, с. 17]. Жодної аптеки не було у 70-х роках XVII ст. у Києві та в першій третині XVIII ст. у Слобідській Україні [18, с. 19]. Медикаментозне забезпечення населення Києва у другій половині XVIII ст. було далеким від бажаного, а перші документальні відомості про аптеки на Полтавщині маємо лише до 1707 року. Поява аптек у містах свідчить про чималий асортимент лікувальних препаратів, що своєю чергою сприяло збагаченню терміносистеми новими терміноодиницями. А відсутність активних процесів вивчення термінології – це наслідок несприятливих умов.

Неможливо робити якісь висновки про стан термінології фармації без огляду навчального й наукового процесу. Цей огляд теж дає нам багато цікавого матеріалу. Треба зазначити, що перші паростки фармакологічної науки в Україні закладено в Києво-Могилянській академії (1632–1817 рр.). Про активний розвиток у фармацевтичній галузі свідчать такі факти як початок викладання основ фармакогнозії та фармацевтичної хімії у Львівському університеті (1784 р.), відкриття Харківського Імператорського університету (1805 р.), де було розпочато підготовку фахівців фармації, відкриття кафедри лікарського речовинослів’я тощо. Швидкий розвиток фармацевтичних наук сприяє кількісному збагаченню фармацевтичної термінології. Процеси появи перших публікацій у галузі фармакокінетики лікарських препаратів, поява перших всеукраїнських конференцій та з’їздів фармацевтів, заснування Харківського хіміко-фармацевтичного інституту з факультетом «Фармація» (1921 р.). сприяли розвитку української наукової фармацевтичної термінології, адже кожен із вищезазначених фактів сприяв збагаченню фармацевтичної галузі новими термінами. Так поступово виникала потреба вивчати й  систематизувати терміни. Але підручники українською мовою не видавали, а фармацевтичну періодику тривалий час видавали німецькою та російською мовами, тому не розвивалася саме українська термінологія. Та й з боку лінгвістів-науковців та фармацевтів-науковців не було зацікавлення вивчати фармацевтичну термінологію на цьому етапі її становлення.

Треба згадати ім’я засновника першого науково-медичного видання українською мовою Євгена Озаркевича. Його внесок у становленні та розвитку української наукової медичної термінології та створенні української медичної літератури є вагомим. Адже саме Євген Озаркевич, автор «Лікарського збірника», був першим укладачем української медичної термінології. Він опрацьовував розділ «Термінологія», у якому опублікував понад 20 сторінок німецько-українського та латинсько-українського словника медичних термінів. Серед публікацій цього плану – праці І. Верхратського, В. Левиць-кого, М. Мельника, І. Пулюя, С. Рудницького, Є. Озаркевича, М. Кравчука, І. Горбачевського та багатьох інших, які саме у виданнях «Лікарського збірника» заклали основи української наукової медичної термінології і започаткували складання наукових медичних словників. Завдяки титанічній праці науковців значно полегшилося наукове спілкування між вітчизняними й іноземними вченими.

Сам процес складання першого в нашій історії словника української медичної термінології був дуже важливим і потрібним для розвитку науки, яка розвивалася щораз із більшою потужністю. Результатом плідної праці був перший «Словничок українських медичних термінів». Він з’явився 1917 року і, хоч і був результатом багаторічної невтомної праці над поданими у ньому матеріалами, налічував лише 1000 слів-термінів. Зрозуміло, що фармацевтичних термінів там було обмаль, але окремих лексикографічних видань присвячених термінології фармації тоді взагалі не було. Цей період був чи не найважчим у розвитку наукової термінології, але водночас, очевидно, і найпліднішим.

Вивчивши стан розвитку фармацевтичної науки наступного часового проміжку, треба наголосити на важливості факту появи перших україномовних підручників для студентів-фармацевтів. Такий підручник було видано 1930 року «Технологія лікарських форм і галенових препаратів». 1961 року вийшов друком перший підручник українською мовою у Львівському медичному інституті – «Фармацевтична хімія». Серед пізніших видань, присвячених лікам, треба згадати такі: Носаль І. М. «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (1965 р.); Харченко М. С. «Лікарські рослини і їх застосування в народній медицині» (1971 р.).

Лише 2000 року Ковальов В. М. та Павлій О. І. видали перший вітчизняний підручник «Фармакогнозія з основами біохімії рослин», 2002 року українською мовою видано «Фармацевтичну хімію» П. Безуглого, а 2003 року – перший український підручник із біофізики за авторством В. О. Тіманюк та О. В. Животова. Україномовні видання з’являлися завдяки проведенню наукових конференції, відкриттю кафедри фармації та органічної хімії, технології лікарських форм та гале-нових препаратів, наданню Харківському фармацевтичному інституту права присвоювати вчений ступінь кандидата фармацевтичних наук, відкриттю аспірантури в Харківському фармацевтичному інституті, відкриттю фармацевтичних факультетів у деяких навчальних закладах та ін.

Тішить і активний розвиток фармацевтичної періодики. 1993 року започатковано часопис «Вісник фармації», газети «Фармацевт» та «Фармація України», 1994 року – «Ліки і здоров’я», 2002 року – «Молодість фармації». Звертаємо увагу на те, що в період від 1898 до 1939 рік виходив російськомовний щомісячник «Фармацевтическая хроника».

Усі вищеподані факти переконують нас у надшвидкому розвитку фармацевтичної галузі, що повинно було активізувати процеси дослідження термінології цієї галузі. Проте стрімкий розвиток науки та освіти, а також поява великої кількості періодичних видань не пришвидшили процесу ґрунтовного вивчення української фармацевтичної термінології.

Ознайомившись із публікаціями, вміщеними в «Лікарському збірнику» та «Збірнику Математично-природописно-лікарської секції Наукового Товариства імені Тараса Шевченка», розуміємо, що найчастіше терміни фармацевтичної галузі траплялися на його сторінках тільки в окремих статтях, присвячених характеристиці фармацевтичних препаратів. Серед них такі, як-от: «Клінічні спостереження щодо подавання уроферину» О. Дакури, «Цілковите вилічення вовка за поміччю калій перманганату» М. Яновича тощо.

Ми можемо ознайомитися з тими термінами, що подано в розділах «Термінологія» «Лікарського збірника» і порівняти їх із сучасними відповідниками. Отже, із поданих у збірнику, до фармацев-тичних належать: ґваяколькарбонат, лік відбираючий чутє, лік скріплюючий, крапля, йод, пігулка, порошок, желятинові капсули, піперацин, противказівка, саліцильна кислота, іхтарган, діуретичний лік, валїдоль, валєріянна, плин Люголя, антипиретики, фафталян, броміпін, уроферин, відвар наперстниці, нітрогліцерин, натиранє, клізма, гомеопатія, щіточка до зубів. Подаємо низку клінічних термінів, без яких фармацевтична терміносистема теж не може обійтися: біль жолудка, сухоти, заворот голови, нежить, шийна бючиця, пропасниця, кишковий тиф, блюванє, недостача апетиту, недостача поту, малокровність, запаленє легких, жовтачка, епілепсія, запаленє суставів, слизь, інфлюенца, дихавиця, фосфатурія, розвільненє, кашель, годованє, тягітність (беременність), вздутє, сухоти, рожева висипка, запаленє олегочної, цукриця, столець, хронічні нежиті жолудка, жовчева колька, кровоплюванє, запора. Натрапляємо і на анатомічні терміноелементи, як-от: нерв, залоза, судина, мочевий міхур, яєчник, відходова кишка, крижі. Є також багато термінів із хімії, без яких фармацевтична термінологія теж не може існувати, наприклад: квасота, квас, амон, бром, крохмаль, бікарбонат, хінова кислота, борна кислота, гіпурова кислота, ртуть.

Щоб мати краще уявлення про склад фармацевтичної термінології часу її появи, подаємо приклади окремих слів-термінів із «Словника української мови XVI – I половини XVII століття». Після терміна подаємо рік, у якому його зафіксовано в літературі. Маємо такі приклади саме фармацевтичних термінів, як-от: аєръ (1583), аллоє (поч. XVI ст.), аминекъ (кмин) (1642), амомъ (рослина з якої виготовляли бальзам) (XVI ст.), ампулка (1621), аптека (1596), боденецъ (шипшина) (1641), екстрактъ (витяг), живокостъ (живокіст), копръ (кріп) (1642), кореніє (1489). У вищезазначеному виданні подано зразки медичних термінів, якими послуговуються і у фармацевтичній галузі. Наведемо такі приклади: артирія (1627), астма (XVI ст.), болечь, біль (XVI ст.), болезнь, болҍсть, врацанє (блювота) (поч. XVII ст.), бородавка (1627), бҍгунка (пронос) (1650), горло (поч. XVI ст.), гортань (1596), ґанґрена (1631), жегавица (гарячка, вогневиця) (1635) [16].

Фармацевтична термінологія – це комплексна терміногрупа, яка осягає терміни таких дис-циплін як фармакологія, фармакогнозія, фармацевтична хімія, ботаніка, біофізика. Звідси випливає, що сучасна українська фармацевтична терміногрупа є дуже громіздкою і суттєво відрізняється своїм кількісним і структурним складом від того, що був на початку її становлення. Важливим складником терміносистеми є хімічні терміни, які виконують особливу роль у функціюванні фармацевтичної галузі. Беззаперечним є той факт, що біохімія, аналітична хімія, токсикологічна хімія, фармацевтична хімія мають особливий зв’язок із фармацевтичними науками. Не менш важливою є терміногрупа ботаніки, якою часто послуговуються фармацевти. Саме ця підгрупа фармацевтичних термінів застосовується у фармакології, фармакогнозії та фармацевтичній ботаніці. Неможливим є функціювання фармацевтичної галузі і без знань із біофізики та медицини.

Порівнюючи сучасний термінообсяг із тим, що був у час зародження фармацевтичної термінології, розуміємо, що кожна із підгруп суттєво збагатилася внаслідок наукового прогресу галузі. Нижчеподані приклади вказують на багатства фармацевтичної лексики сучасності на відміну від початкового етапу її творення. Назви лікарських рослин (листя мати-й-мачухи, бруньки сосни, квіти глоду, трава чистотілу, листя подорожника великого, насіння льону, петрові батоги, кореневища і корені ехінацеї тощо), назв витяжок із рослинної сировини (настоянка глоду, настоянка валеріани, настоянка елеутерококу, настоянка женьшеню), назви тваринної сировини (свинячий жир, прополіс, бджолина отрута, риб’ячий жир трісковий, зміїна отрута), назви лікарських препаратів (холосас, оксафенамід, но-шпа, папаверину гідро хлорид, магнію сульфат), термінологію фармацевтичної хімії (йодидна кислота, хлоралгідрат, барбітурати, броміди, спиртовий гідроксил, хлористоводнева кислота, натрію хлорид, хлоретанол, натрію дигідрофосфат, пентаеритрит). Ось таке розмаїття термінів маємо в сучасній мові фармації.

Застійні явища в розвитку мови науки стають зрозумілими після огляду вищерозглянутих процесів та подій, що відбувалися в час становлення та розвитку фармацевтичної термінології. Це і викладання в більшості медичних та фармацевтичних навчальних закладів російською мовою, написання дисертацій російською мовою, видання російськомовної наукової медичної та фармацевтичної літератури. Треба врахувати й історичні обставини, в яких опинялася Україна впродовж періоду становлення термінології.

Проте формування фармацевтичної терміносистеми зумовлене науково-практичним розвитком галузі. Такі факти, як поява заводів, інститутів, періодичних видань, підручників, кафедр, лабораторій, аптек свідчить про розвиток фармації, а отже, і про розвиток термінології цієї галузі. У другій половині XX століття відбувся розвиток та диференціація медико-біологічних і медико-фармацевтичних дисциплін, але глибокого аналізу, вивчення та систематизації в цій групі термінів не було. Розвиток фармацевтичних термінів – це складний процес, тому що постійно зазнає змін. Термінологія історично змінюється, може збагачуватися з різних джерел, вміщує велику кількість термінів запозичених із латинської та грецької мов. Тому потрібні ще значні зусилля фармацевтів та лінгвістів для систематизації наукової термінології, що стала об’єктом нашого дослідження.

Розвиток науки, поповнення терміносистеми новими словами, які позначають досягнення медико-біологічних наук, збільшення кількості літератури, підручників, що видаються українською мовою вимагає негайної роботи в царині вивчення й розвитку фармацевтичної терміносистеми та систематизації термінів, а також у створенні словників.

Виходячи з об’єктивного стану науки та освіти в Україні, від кінця XX століття виникла потреба збирати, систематизувати та видавати все термінологічне багатство різних наукових напрямків, і фармацевтичної також. З огляду на те, що відсутній словник фармацевтичної термінології і є гостра потреба в такому виданні, уважаємо що створення довідкового видання фармацевтичних термінів є на часі. Для початку треба створити картотеку термінів і на її основі підготувати різногалузеві словники з української фармацевтичної термінології. Крім того, стан розвитку вітчизняної фармацевтичної галузі потребує стандартизації фармацевтичних термінів, адже існує певний розрив у назвах фармацевтичних термінів, який треба ліквідувати, бо часом він призводить до різнотлумачення. А це зумовлює потребу уніфікації термінів, на якій наголошує і Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Питання створення та розвитку української наукової термінології завжди було важливим і актуальним, а сьогодні, у час національного відродження, воно тим більше таким є. Тому важливим є висвітлення шляхів формування та збагачення української наукової мови.

1. Бенюх Н. Історія фармації Галичини (XIII–XX ст.) / Наталя Бенюх. – Л. : Атлас, 1999. – 216 с. 2. Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів: українсько-латинсько-російсько-англійський : [навч.посіб. для студ. вищих навч. закладів] / [уклад.: І. М. Перцев, Є. І. Світлична, О. А. Рубан та ін.]; [за ред. В. П. Черниха]. – Вінниця : Нова книга, 2014. – 824 с. 3. Збірник математично-природописно лікарської секції Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. – Л., 1898–1939. 4. Ковальов В. М. Фармакогнозія з основами біохімії рослин : підручник / В. М. Ковальов, О. І. Павлій, Т. І. Ісакова. – Х. : Прапор, 2000. – 703 с. 5. Лепеха Т. Про деякі проблеми сучасної української наукової термінології / Т. Лепеха // Українська термінологія і сучасність. – К., 2001. – Вип. 4. – С. 70–72. 6. Лікарський збірник / Під ред. Є. Озаркевича. – Л., 1898. – Т. 1. – Вип. 1. 7. Лікарський збірник / Під ред. Є. Озаркевича. – Л., 1898. – Т. 1. – Вип. 2. 8. Лікарський збірник / Під ред. Є. Озаркевича. – Л., 1899. – Т. 2. – Вип. 1. 9. Лікарський збірник / Під ред. Є. Озаркевича. – Л., 1898–1939. 10. Мисловська Л. Основи сучасної латинської медичної термінології : підручник / Л. Мисловська, О. Пилипів. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. – 252 с. 11. Нековаль І. В. Фармакологія : підручник / І. В. Нековаль. – К. : ВСВ Медицина, 2010. – 520 с. 12. Перцев І. М. Обговорюємо дефініції базових термінів до Фармацевтичної енциклопедії / І. М. Перцев // Аптека. – 686 (15) від 13.04.2009. 13. Перцев И. М Размышления о фармацевтической терминологии / И. М. Перцев // Провизор.– 2004. – № 1. – С. 30–32. 14. Перцев И. М. Стандартизация фармацевтических терминов необходима / И. М. Перцев // Аптека.– 573 (2) от 15.01.2007. 15. Поканевич В. Українська термінологія народної та нетрадиційної медицини: стан і перспективи розвитку / В. Поканевич, Ю. Томіна // Ліки України. – 2000. – № 11. – С. 60–63. 16. Словник української мови XVI – I половини XVII ст. : у 28-ми вип. / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Л., 1994–2010. – Вип. 1–15. 17. Сятиня М. Л. Історія фармації : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / М. Л. Сятиня. – Л. : Місіонер, 2002. – 660 с. 18. Сятиня М. Л. Фармацевтична справа в Україні: Минуле. Сьогодення. День прийдешній / М. Л. Сятиня. – К. : Інститут історії України НАН України, 1998. – 334 с. 19. Фармацевтична енциклопедія / За ред. Черних В. П. – К. : Моріон, 2010. – 1631 с. 20. Фармацевтична хімія / [П. О. Безуглий, І. С. Грищенко, І. В. Українець та ін.] [за ред. П. О. Безуглого]. – Вінниця : Нова книга, 2006. – 552 с. 21. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: в 2 т. / [за ред. М. Павловського, Л. Петрух, І. Головко]. – Л. : Словник, 1995. – 651 [1] с.; 786 [2] с.