УДК 711

Тамара Мазур, Євгенія Король, Ярина Сеньковська

Національний університет «Львівська політехніка»

ЗМІСТ ТЕРМІНІВ «РЕКОНСТРУКЦІЯ» І «РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» В МІСТОБУДІВНИХ СТРАТЕГІЯХ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ ТЕРИТОРІЇ МІСТА

© Мазур Т. М., Король Є. І., Сеньковська Я. Т., 2014

У статті проаналізовано суть термінів реконструкція і реструктуризація, їхніх відмінності та доцільність застосування при аналізі і визначенні можливостей подальшого розвитку виробничої території при розробці генерального плану розвитку міста і розв’язання прикладних проектних завдань.

Ключові слова: генеральний план міста, виробнича територія, реконструкція, реструктуризація

In the article the meaning of the following terms reconstruction and restructuring are analyzed. The differences and expediency of their application during the analysis and the opportunities of further industrial area development while designing  the city master plan development and the existing design objectives solving are regarded.

Keywords: city master plan, industrial area, reconstruction, restructuring.

Понятійно-термінологічний апарат містобудівної науки значною мірою сформований із термінів, які походять з інших галузей знань – економіки, економгеографії, соціології тощо. Тому для розв’язання містобудівних завдань територіального планування й подальшого розвитку міста важливо з’ясувати саме їх архітектурно-містобудівний зміст, оскільки під час формування завдання на проектування виникають питання, наскільки поставлені перед проектувальниками завдання відповідають змістові того чи того терміна. Розглянемо це на прикладі термінів реконструкція і реструктуризація в стосунку до виробничої території міста.

Виробнича територія призначається для розміщення промислових підприємств і пов’язаних із ними виробничих об’єктів – комплексів наукових установ з дослідними підприємствами, комунально-складських об’єктів, санітарно-захисних зон підприємств; об’єктів спецпризначення (для потреб оборони); об’єктів і споруд зовнішнього транспорту та шляхів сполучення; ділянок закладів та установ громадського обслуговування й місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста [1]. У межах виробничої території залежно від провідних функцій формуються зони: промислова (промислово-виробнича), наукова (науково-виробнича), комунально-складська, зовнішнього транспорту. Зонування виробничих територій здійснюється при опрацюванні генеральних планів розвитку міст із урахуванням доцільності організації виробничих процесів та санітарно-гігієнічних вимог до розміщення об’єктів виробництва.

У результаті розвитку індустріальної цивілізації протягом останніх двох століть промислове виробництво отримало рівнозначний статус із традиційними міськими функціями – житлом, послугами, відпочинком, а суть містобудівного проектування спрямована на забезпечення в міському просторі рівноваги між місцями проживання, місцями праці (виробництвом) і природним середовищем. Відповідно у сформованих містах їхній територіально-виробничий комплекс є результатом довготривалого розвитку й перманентного оновлення в процесах реконструкції та реструктуризації.

Слово реконструкція (від латинського rе – префікс, що означає поновлення і construction – побудова) передбачає корінну перебудову, вдосконалення, упорядкування чого-небудь. Реконструкція в архітектурі та містобудуванні означає – «докорінне перетворення архітектурної форми – окремих будинків і споруд, їх комплексів, міст та ін.. населених місць, приведення їх у відповідність із сучасними вимогами функційності, архітектурно-просторової організації, інженерно-технічного забезпечення, комфортності тощо» [2, с. 251].

Найважливішою техніко-економічною передумовою реконструкції виробничих об’єктів з одного боку є фізична та моральна амортизація їхніх матеріальних фондів (будинків та споруд, технологічного устатковання), а з другого – потреба постійного вдосконалення техніки й технології під впливом науково-технічного прогресу. Так у середньому термін фізичної довговічності промислових будівель визначається: фахівцями в 60 років, а моральний 10–20 років. Якщо на початку XX століття технічна база виробництва в середньому змінювалася за 40 років, у 90-х роках XX століття – за 10–15 років, то на початку XXI століття ці процеси розвиваються ще стрімкіше. Зближення термінів фізичної і моральної довговічності промислових будівель і споруд може бути отримано за рахунок підвищення якості технологічних проектів, які враховують науковий, прогноз технології виробництва, поліпшення якості експлуатації будівель і споруд.

Сучасне підприємство відрізняється складністю й різноманіттям процесів виробництва та управління*, багатоступінчастю виробничої та соціальної інфраструктур, формування й розвиток яких має об’єктивні закономірності, що знаходять відбиття у виробничому середовищі та її архітектурному вираженні. Тому, коли йдеться про виробничі об’єкти доцільно використовувати термін «реконструкція й технічне переоснащення», під яким мається на увазі різна питома вага перебудови активної (машини, апарати, обладнання) і пасивної (будівлі та споруди) частин основних виробничих фондів діючого промислового підприємства.

Дві форми відтворення основних фондів – реконструкція і технічне переозброєння підприємств мають багато спільного. Вони передбачають впровадження нової техніки й технології, механізацію та автоматизацію виробничих процесів, модернізацію машин, устатковання або окремих їх частин, при цьому зазначена перебудова здійснюється на наявних виробничих площах і без збільшення кількості працівників. При реконструкції перебудовують як активну, так і пасивну частини основних виробничих фондів підприємства, причому їхнє співвідношення може бути різним. При технічному переозброєнні основний обсяг перебудови падає на активну частину промислових фондів, але, зазвичай, включає також і часткове переобладнання будівельної частини.

Щоб врахувати всю складність і різноманіття факторів, які впливають на формування і розвиток підприємства, доцільно застосовувати системно-середовищний метод проектування реконструкції промислового підприємства як цілісної системи, так званого «виробничого середовища», сформованого низкою функційно пов’язаних підсистем (рис. 1), що дозволяє комплексно підійти до розв’язання проектних завдань [3, с. 10].

Таким чином реконструкція й технічне переоснащення виробничого об’єкту це – певний етап у розвитку технології і архітектури підприємства. За період свого існування підприємства проходять декілька таких етапів, а їхня реконструкція й технічне переоснащення перетворюється в неперервний процес.

Економічний термін реструктуризація підприємств (Restructuring of enterprises) означає «здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правової форми, з метою фінансового оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва» [4]. У містобудуванні під терміном реструктуризація підприємств розуміють зміну структури виробничої території, обумовленої новим характером її використання. При цьому виробнича функція може бути частково збережена, або повністю замінена новими містобудівними функціями (громадське обслуговування, житло, рекреація тощо).

Рис. 1. Приклад виділення основних підсистем виробничого середовища при реконструкції промпідприємства (на прикладі хімічного виробництва):

а – технологічне обладнання і комунікації; б – інженерне обладнання та комунікації; в – ландшафт; г – будинки і споруди; д – сервіс (об’єкти обслуговування людини); е – синтез (архітектура та мистецтво)

Поява і використання цього терміна в сучасній містобудівний практиці зумовлена тенденціями соціально-економічного та урбаністичного розвитку суспільства на зламі XX–XXI століття.

Технологічна революція, яка принесла із собою розвиток комп’ютерних технологій, кардинально вплинула на зміну акцентів в організації виробничого середовища. Світ перебуває на етапі формування постіндустріального суспільства й разом з ним паралельно реформується структура сучасного виробництва. Основою суспільного-економічного прогресу стає технологічний розвиток, що базується на перетворенні науки в безпосередню виробничу силу. Згідно з положеннями Хартій просторового планування ЄС в умовах постіндустріального суспільства важливо ареали ефективного виробництва пов’язувати з науково-технічним комплексом та мережею телекомунікації, оскільки наукомісткі інноваційні технології впливають на конкурентоздатність підприємств не менш, ніж доступ до швидкісного транспорту.

Відповідно до сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку суспільства відбуваються радикальні зміни в структурі й просторовій організації виробничих територій міста: з’являються їхні нові форми та види, а колишні виробничі території занепадають. У результаті проблемою багатьох сучасних міст стало виникнення так званих «пост промислових територій», які потребують вироблення стратегії містобудівного розвитку з метою їх інтеграції в планувальну структуру міста та використання під актуальні містобудівні функції (рис. 2).

Оскільки в результаті приватизації останніх десятиліть більшість підприємств змінило не тільки форму власності, але й напрям діяльності, особливої актуальності нині набуває проблема інвентаризації промислових територій, зокрема в середмісті, з метою визначення напрямків і заходів їхньої майбутньої реструктуризації. Було обстежено понад тридцять п’ять виробничих територій у структурі середмістя (рис. 3), серед них: ВАТ «Львівський завод автонавантажувачів», вул. Шевченка; філіал № 2 ВАТ «Кінескоп», вул. Пасічна, вул. Пирогівка, вул. Зелена; ВАТ «Львівський завод комунального устаткування», вул. Зелена; ВАТ «Львівська АТП-24657», вул. Рудненська; ВАТ «Львівський завод біофізичних приладів», вул. Генерала Курмановича; ВАТ «Львівський завод газової апаратури», вул. Під Дубом, вул. Газова, вул. М. Балабана, вул. Джерельна; ЗАТ «Технопарк», вул. Городоцька, вул. Героїв УПА; ВАТ «Кінескоп», вул. Героїв УПА, вул. М. Залізняка, вул. В. Антоновича, вул. Кульпарківська; ВАТ «Лакофарбовий завод», вул. Хімічна, вул. Замарстинівська; ЗАТ «Львівський м’ясокомбінат», вул. Промислова; АЗС, вул. В. Липинського, вул. А. Лінкольна; ДП «Полярон», вул. Угорська, вул. Луганська, вул. Кам’янецька; ВАТ «Кінескоп», вул. Садова тощо.

А  

Б  

Рис. 2. Реструктуризація виробничих територій. Дортмунд, Німеччина:

А – теперішній стан; Б – проектна пропозиція

За попередніми даними частина таких підприємств (близько 25%) уже здійснили винесення основного виробництва, звільнивши будівлі й споруди для використання під нові невиробничі функції, доцільні в довколишній житловій забудові. Треба підкреслити, що в більшості випадків матеріальні фонди таких підприємств у центральній частині міста на даний час знаходяться в незадовільному технічному стані. Тому питання відшкодування вартості основних засобів виробництва (без урахування устатковання, яке може бути демонтоване й перенесене на інші майданчики) можливо вирішити за рахунок часткової оплати балансової вартості фондів з врахуванням фізичного зносу.

У процесі інвентаризації уточнювалось:

-  перелік нефункційних та збиткових підприємств;

-  перелік підприємств, які мають значні незадіяні матеріальні й територіальні резерви;

-  підприємства, що підлягають виносу із займаних територій.

На основі результатів проведених натурних обстежень і комплексного аналізу містобудівельних особливостей розташування промислових підприємств розроблені пропозиції їх функційного перепрофілювання і розвитку [5].

Комплексний підхід до реструктуризації промислових територій можна розуміти більш широко не в межах лише окремих підприємств, а в контексті розвитку всього середмістя. Його метою є формування цілісної стратегічної науково-обґрунтованої програми функційно-планувального та архітектурно-просторового перетворення загальноміського центру. На основі проведених досліджень розроблена модель такої пропозиції з виявленням функційної спрямованості зон його перспективного розвитку рис. 4.

Рис. 3. Схема розміщення промислових територій в серединній частині міста Львова (згідно з Генеральним планом Львова 2025):

1 – загальноміський центр; 2 – напрямки розвитку загальноміського центру; 3 – внутрішня транспортна кільцева магістраль (проектована); 4 – межі історичного ареалу; 5 – межі зон регульованої забудови; 6 – центральний залізничний вокзал; 7 – залізничні станції (А – Підзамче; Б – Персенківка); 8 – озеленені території загального користування; 9 – промислові території; 10 – межі промислових територій пропонованих для громадської забудови; 11 – територія залізниці та складські території; 12 – лісопарки; 13 – межі промислових зон; 14 – досліджувані промислові підприємства

Рис.4. Схема пропозиції по реструктуризації промислових територій в центральній історично сформованій частині м. Львова

1 – житло; 2 – тогрівельно-розважальні заклади; 3 – ділові,офісні споруди; 4 – музеї; 5 – рекреація; 6 – науково-дослідницькі заклади; 7 – виробничі функції

1. Містобудування : довідник проектувальника / За заг. ред. д-ра архіт. Т. Ф. Панченко. – Вид. 2, доп.. – К.: Укрархбудінформ, 2006. – 192 с. 2. Архітектура: Короткий словник-довідник / за заг. ред. А. П. Мардера. – К. : Будівельник, 1995. – 335 с. 3. Новиков В. А. Промышленные предпри-ятия : учеб. пособ. для архит. и инж.-строит. спец. вузов. – М. : Высш. шк., 1987. – 127 с. 4. Мазур Т. М. Функціонально-просторова модернізація промислових територій центральної частини Львова в контексті розвитку інфраструктури об’єктів малого та середнього бізнесу / Вісн. Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». – 2000. – № 410. 5. Мазур Т. М. Реструктуризація промислових територій в умовах реконструкції історично сформованого міста (на прикладі міста Львова) / Т. М. Мазур // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Архітектура». – 2002. – № 439. 6. Мазур Т. М. Промислова функція у просторі великого міста – приклад Львова / Т. М. Мазур, Б. С. Посацький // Містобудування та територіальне планування : наук.-тех. зб. – К. : КНУБА, 2008. – Вип. 31. – С. 211–222. 7. Мазур Т. М. Промислові території як резерв функціонально-планувального розвитку центральної частини м. Львова / Т. М. Мазур, Є. І. Король, Сеньковська Я. Т. // Проблеми розвитку найкрупніших міст України : зб. наук. пр. – К. : 2011. – Вип. 20. – С. 164–179. 8. Мазур Т. М. Передумови та засади реструктуризації виробничих територій Львова / Т. М. Мазур, Є. І. Король, Я. Т. Сеньковська // Містобудування та територіальне планування : наук.-тех. зб. – Вип. 45. – Ч. 2. – К. : КНУБА, 2012. – С. 3–12.