УДК 81’374+811.161.2

Анна Дмитрук¹, Вероніка Дмитрук²

¹Львівський національний університет імені І. Франка,

²Національний університет «Львівська політехніка»

Методика й технологія укладання «Японсько-українського словника» І. Бондаренка

© Дмитрук А. А., Дмитрук В. А., 2016

У статті розглянуто й заналізовано макро- та мікроструктури «Японсько-українського словника» (укладачі Бондаренко І., Бондар Ю., Букрієнко А. й ін.). Описано особливості цього лексикографічного джерела.

Ключові слова: українська мова, японська мова, лінгвістичний словник, двомовний словник, макроструктура словника, мікроструктура словника.

The macro- and microstructures of “Japanese-Ukrainian Dictionary” (Bondarenko I., Bondar Yu., Buckriyenko A. et al.) are considered and analysed. The features of this lexicographical source are described.

Keywords: Ukrainian language, Japanese, linguistic dictionary, bilingual dictionary, macrostructure of dictionary, microstructure of dictionary.

У «Видавничому домі Дмитра Бураго» наприкінці 2012 року побачив світ «Японсько-український словник», який підготовила група науковців Київського національного університету імені Тараса Шевченка на чолі з Іваном Бондаренком. Якщо «Українсько-японський словник. Японсько-український словник. Навчальний словник японських ієрогліфів» (1998) [1], на основі якого укладено нове видання, налічував понад 11 тис. реєстрових одиниць, то в «Японсько-українському словнику», за словами наукового керівника проекту доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри китайської, корейської та японської філології І. А. Бондаренка, маємо близько 15-ти тис. словникових статей. Лексикографічні праці такого рівня посідають особливе місце в лінгвістичній науці.

Для української спільноти, яка цікавиться японською культурою, цю подію важко переоцінити, надто зваживши на той факт, що цей словник реально віддзеркалює мовну свідомість народу протягом конкретного історичного періоду. Японська культура, яка виростала на національному ґрунті, увібрала багато рис від культур індокитайського реґіону. Але вона завжди відрізнялася особливою чуттєвістю до краси, здатністю привносити її в повсякдення, трепетним ставленням до природи, усвідомленням нерозривності світу людського й божественного.

Нині чітко вимальовується тенденція до закріплення в словниковій формі результатів вивчання всіх рівнів і явищ мовної системи, представлення у вигляді вокабуляру всіх мовних одиниць змістового і формального плану. Тип «Японсько-українського словника» Бондаренка (ЯУС) – двомовний (перекладний) словник, що є одним із видів лінгвістичного словника [2]. ЯУС призначено для перекладу з японської мови на українську, для вивчання та викладання японської мови. Розрахований на широку спільноту студентів, перекладачів та викладачів високих навчальних закладів, учнів і вчителів середніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, так само і для тих, хто самостійно опановує японську мову. Макроструктура словника містить передмову, зауваги до користування словником, списку вжитих мовних скоротів, японської абетки «кана», «годжуююн», додаткових таблиць «кани» й корпусу словника – сукупу словникових статей. Словникова стаття ЯУС містить реєстрове слово, написане японською мовою, слово-відповідник української мови, наведено приклади вживання слова. Так, наприклад, при реєстровому слові むくいる[報(酬)いる] 1. віддавати, винагороджувати; віддячувати; відплачувати; 2. мстити; мститися; карати подано сім поєднань із цим словом: むくいる [мукуіру] віддавати належне; むくいる彼[каре]の努力[дорьоку]に～ винагороджувати його за зусилля; 恩[он]を仇[ада]で～ відплачувати за любов злом; 報[муку]われない愛[аі] нерозділене кохання тощо [3, с. 410].

На відміну від попередника, до реєстру ЯУС введено поряд з активною й пасивну лексику японської мови. Тобто, окрім літературної лексики сучасної японської мови до реєстру було додано загальновживані розмовні слова, сталі словосполуки, фразеологічні звороти, і, що вельми важливо для сучасного термінознавства – там є найчастотніші філософські, релігійні, суспільно-політичні, науково-технічні, медичні, економічні, спортові, юридичні й інші терміни.

Також зазначмо, що у цьому словникові з’явилися екзотизми – слова, що віддзеркалюють японські реалії: わさび[山葵] (японський хрін) васабі; げた[下駄] (японські дерев’яні сандалі) гетa; ヤクザ (японська мафія) якудза; けんど[剣道] (бойове мистецтво японського фехтування на бамбукових мечах) кендо; きもの[着物] кімоно, яке має також значення одежа, вбрання, плаття; ～を着[кі]る одягати; ～を脱[ну]ぐ роздягатися; ゆかた[浴衣] (легке літнє кімоно) юката тощо [3]. Перед такими словами в дужках наведено їхнє стисле тлумачення українською мовою. До складу словника також увійшли ономатопоетичні слова, які становлять значну частку лексичного складу японської мови [4]: さくさく хрусткий, крихкий; звук хрустіння; どんどん швидко; один за одним [3].

Усі японські слова в реєстрі словника розміщено за фонетичним принципом згідно з японською складовою абеткою «кана» й вирізнено грубим шрифтом. Одразу після реєстрового слова, наводено його ієрогліфічну позначку, якщо його вживають, пишучи японські слова. Фонетичну транскрипцію українськими літерами всіх нереєстрових японських слів, написаних ієрогліфами, що є у прикладах слововжитку, наведено у квадратових дужках одразу після ієрогліфа. Ілюстративний матеріал подано у вигляді коротких власних прикладів уживання реєстрового слова. Матеріал подано японською мовою і одразу українською. Спільну частину визначальних слів у тексті словникової статті заступає вужик (~).

Заналізувавши мікро- й макроструктури «Японсько-українського словника» (укл.: І. Бондаренко й ін.), уважаємо, що науковою командою дослідників східних мов Київського національного університету ім. Т. Шевченка проведено вагому роботу зі збирання та упорядкування лексичного матеріалу сучасної японської мови. Однією з головних переваг словника є наявність як активної, так і пасивної лексики японської мови, широке використання терміносполук. Проведено велику роботу з гармонізації японської термінології до національних і міжнародних стандартів. Словник стане в пригоді українській науковій спільноті для вивчання та викладання мови Країни Вранішнього Сонця.

1. Українсько-японський словник. Японсько-український словник : Навчальний словник японських ієрогліфів / уклад. Бондаренко І., Хіно Т. – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 1998. – 592 с. 2. Рицар Б. Словосвіт 2014 / Б. Рицар, М. Зубков // Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2014. – № 5. – С. 68–70. 3. Японсько-український словник / уклад. Бондаренко І., Бондар Ю., Букрієнко А. та ін. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. – 464 с. 4. Дмитрук В. А. Особливості вживання ономатопей у японських текстах рекламного характеру / В. А. Дмитрук, А. А. Дмитрук // Науковий Вісник Східноєвропейського нац. ун-ту ім. Л. Українки. – 2016. – Вип. 5 (330). – C. 123–128.