УДК 81’373

Олена Кучеренко

Харківський національний університет будівництва та архітектури

ТЕРМІНОЛОГІЧНА НОРМА В ЦАРИНІ АРХІТЕКТУРИ

© Кучеренко О. Ф., 2016

У статті висвітлено функційні особливості професійної норми на матеріалі термінів з архітектури. Простежено суттєві відмінності нормативного вживання архітектурних термінів для усного й писемного професійного спілкування.

Ключові слова: українська мова, термінологія, термінологічна норма, термін з архітектури, нормативне професійне спілкування.

In article functional features of professional norm on a material of terms of architecture are shown. Essential differences of the standard use of architectural terms for oral and written professional dialogue are tracked.

Keywords: Ukrainian language, terminology, terminological norm, term of architecture, standard professional dialogue.

Актуальність лінгвістичного дослідження. Аналізування проблем функціювання та розвитку термінологічної норми і професійного варіанта термінів з архітектури постає конче потрібним, бо має практичну спрямованість: унормування відповідного професійного спілкування.

Мета. Дослідити особливості термінологічної норми певних термінів, якими оперують у царині архітектури, ураховуючи визначену специфіку для укладання різноманітних тлумачних термінологічних словників.

Виклад основного матеріалу. Норму в науковій термінології зумовлено функційною своєрідністю її розвитку. Поняття професійного варіанта норми впроваджує В. Даниленко: «У професійному варіанті норми є потреба враховувати і те спільне, що є в мовах науки, але відсутнє в структурі загальнолітературної мови (як обов’язкове для всіх її функціональних різновидів)» [1, с. 17]. Цей термін використовують у своїх лінгвістичних дослідженнях чимало дослідників-термінологів.

Термінологічну норму визначає, з одного боку, загальнолітературне підгрунтя, із другого – професійна комунікативна спрямованість. Співвідноситься термінологічна норма з нормами мовної структури: орфоепічною, орфографічною, словотвірною, стилістичною, граматичною, лексичною.

Місце норми в термінології Т. Кияк визначає так: «Якщо враховувати, що визначальну роль для термінологічної норми відіграє її функція найбільш повного задовільнення професійного спілкування, то стає також зрозумілим, що ця норма не обмежується тільки фіксацією мовного ужитку. Виникає трикутник між «професійним варіантом норми» (термін В. Даниленко), «нормалізаторською діяльністю та вимогами професійної комунікації. Усередині цього трикутника повинна знаходитися термінологічна норма» [3, с. 58].

Поняття термінологічна норма специфічніше за мовну норму, бо за змістом не обмежується рівнями виключно мовної структури, грунтується на системі термінологічних понять окремої галузі людської діяльності й відповідних визначень. Розрізняємо норму поняттєву (змістову), норму визначень терміна й мовну норму. Усі наведені різновиди становлять співвідносні компоненти та є складниками термінологічної норми.

Досліджуючи проблеми унормування, добираємо терміни, які потверджують саме професійний варіант норми. Його, звісно, чітко зафіксовано у спеціальній літературі (навчальна, методична, нормативні акти, державні стандарти, наукові статті тощо). На жаль, не всі словники в нормативній науковій термінології враховують професійну термінологічну норму.

Державні будівельні норми України ДБН В.3.2.-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках культурної спадщини» в Додатку В надає визначення до важливих термінів архітектури. Звернімо увагу на відмінності у визначеннях термінів реставрація, реабілітація, відновлення у згаданому нормативному документі та у словниках української мови, які майже не враховують саме професійного варіанта норми.

У Державних будівельних нормах України ДБН В.3.2.-1-2004 презентовано таке визначення терміна реставрація – сукупність науково обгрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об’єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їх автентичності. «Словник української мови» у тлумаченні номінації реставрація аж ніяк не акцентує увагу на тому, що це комплекс наукових заходів, який передбачає укріплення, розкриття, відновлення об’єктів культурницької спадщини: «Реставрація – 1. Відновлення в первісному вигляді творів мистецта, будівель, що були зруйновані, пошкоджені або спотворені при подальших переробках*» [4, VІІІ, с. 514].

Термін реабілітація в цьому чинному нормативному документі, як доводить подане там визначення, архітектори тлумачать знову ж таки як комплекс відновлювальних спеціальних заходів. Проте цей термін не є синонімічним до термінономінації реставрація, бо передбачає лише відновлення, а не консервування або розкривання культурницьких об’єктів (пор. реабілітація – сукупність науково обгрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних** можливостей об’єктів культурної спадщини, приведення їх у стан, придатний до користування). Лексему реабілітація у «Словникові іншомовних слів» витлумачено так: «Реабілітація 1. поновлення репутації, скасування, знеславлення, виправдання, поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини 2. Відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок» [5, c. 698]. Специфіки саме термінологічної норми, як бачимо, зовсім не відображено в наведеному тлумаченні.

Ще один важливий термін відновлення має таке визначення у згаданому будівельному нормативному документі: «відновлення – сукупність науково обгрунтованих заходів щодо відтворення втрачених елементів культурної спадщини на основі історичної та дослідницької документації із збереженням історичних форм, розмірів, масштабу, кольору та не використанням будівельних матеріалів, сумісних з первісними». В академічному словникові української мови відновлення презентовано як «дія і стан за значенням відновити й відновитися» та відповідно лексему «відновлювати 1. надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому, приводити до попереднього стану, поновлювати» [4, І, с. 511]. Маємо абсолютне зігнорування професійного варіанта норми.

Натомість міжнародні нормативні та стандартизовані видання надають такої термінологічної номінації реновація (від лат відновлення – комплекс взаємопов’язаних будівельних робіт, що передбачають повну реконструкцію будівлі та її адаптацію до нових експлуатаційних вимог).

Висновок. Отже, терміни реставрація, реабілітація, відновлення за відомостями нормативних джерел з архітектури не є синонімічними. Вони мають певний обсяг поняття та відповідні визначення. Це означає, що функціює термінологічний варіант норми, яким не можна зневажати. Воднораз варто обов’язково враховувати дані міжнародних стандартизованих термінологічних джерел.

1. Даниленко В. П., Скворцов Л. І. Теоретичні та практичні аспекти нормалізації наукової термінології // Мовознавство. – 1980. – № 6. – С. 16–22. 2. ДБН В.3.2-1-2004. Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках культурної спадщини. – К. : Держбуд України, 2005. – 121 с. 3. Кияк Т. Р. Лингвистические аспекты терминоведения : Учебное пособие / Т. Р. Кияк. – К. : УМК ВО, 1989. – 103 с. 4. Словник української мови : [в 11-ти томах]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 1–11. 5. Сучасний словник іншомовних слів / Уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К., 2006. – 789 с.