УДК 001.4

Ігор Ребезнюк

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

ПОХІДНИКИ ВІД ТЕРМІНІВ ТРІАДИ: ЛІС – ДЕРЕВО – ДЕРЕВИНА

© Ребезнюк І. Т., 2016

Висвітлено і прокоментовано взаємно однозначинну відповідність термінів утямкам та основні особливості формування похідників від термінів тріади «ліс – де́рево – деревина́», відповідно до системи правил, установлених Національними стандартами України.

Ключові слова: українська мова, термін, ліс, дерево, деревина́, похідник, стандарт.

Proposed and commented unambiguous compliance of terms and concepts basic features of derivative triad terms «forest – tree – wood», according to the system of rules established of National standards of Ukraine.

Keywords: Ukrainian language, term, forest, tree, wood, derivative, standard.

Суть проблеми. Є три утямки (поняття [1, с. 31]): 1) велика кількість дерев, які ростуть на великій площі землі, що її позначають словом ліс; 2) багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, яку називають словом дерево; 3) тверда тканина дерева, що її називають деревина́. Невпорядкованість російської, а за нею й української термінології спричинила те, що терміни з тріади «ліс – де́рево – деревина́» (англ. «forest – tree – wood») вживають зовсім непослідовно. Термін ліс уживають на познаку всіх трьох зазначених утямків – (листяний ліс, розпилювання лісу, транспортування лісу); термін де́рево – на познаку другого й третього (високе де́рево, деревообробний верстат) [2].

Свого часу Б. Антоненко-Давидович [3, с. 45] зробив перші кроки щодо впорядкованости цих термінів, рекомендуючи розмежовувати утямки ліс – де́рево. Він писав, що слово ліс має українською мовою одну значину́: «сукупність дерев, що ростуть на певній території землі («Кругом яру зеленіє старий ліс» – І. Нечуй-Левицький). Одержувати щодня ліс та ще, до того ж, не гектарами, а кубометрами – неможлива річ». А дерево – дві значини́: «рослина («На похиле де́рево й кози не скачуть». – Прислів’я) й сировину, що добувають із цієї рослини на різні господарські потреби («Я покажу, де є хороше де́рево на хату». – Леся Українка; «Нам треба ще багато будівельного де́рева». – Із живих уст)».

Однак фахівці переважно на познаку сировини, що її отримують із дерева, уживають термін деревина́: деревина́ дров’яна, деревина́ пнева, деревина́ подрібнена, деревина́ стовбурова [4, с. 96–98] тощо. Про деревину́ як тверду тканину, що становить основну масу деревни́х або кущових рослин, зазначено в СУМі-11 [2, т. 2, с. 245].

Тому постає запит, як і коли в науково-технічній мові вживати терміни «ліс» – «де́рево» – «деревина́», а також які мають бути їхні похідники та словосполуки.

Мета статті – запевнити взаємно однозначинну відповідність термінів утямкам і висвітлити основні особливості формування словотвору (наслідків словотворення) від термінів тріади «ліс – де́рево – деревина́», відповідно до системи правил, установлених Національними стандартами України [5–7].

Щоб уникнути неоднозначности й невпорядкованости українських науково-технічних термінів із тріади «ліс-де́рево-деревина́» та їхніх похідників, потрібно розмежувати значи́ни кожного терміна. Насамперед, уживання слова де́рево як сировини треба визнати ненауковим, а вважати його народним розмовним стилем. А зазначені терміни тріади «ліс – де́рево – деревина́» розмежувати так:

1) ліс1 – множина живих чи всохлих, укорінених дерев, розташованих на великій ділянці землі;

2) де́рево2 – жива чи всохла, укорінена чи спиляна рослина з гілками;

3) деревина́ – тверда тканина дерева (окрім кори) – сировина для механічного переробляння та обробляння.

Відтак, прикметники від зазначених трьох утямків розмежувати, відповідно до вимог ДСТУ 3966 [5, с. 14; 7, с. 11], так:

1) лісовий – стосовний лісу: лісовий масив; лісова дорога; лісові тварини; лісове господарство;

2) деревни́й – стосовний до дерева (не як сировини): деревна́ кора, деревне́ коріння, деревне́ листя; деревна́ жаба;

3) дерев’я́ний – зроблений із непереробленої (неподрібненої) деревини́, як сировини: дерев’я́ний будинок, дерев’я́ний стіл, дерев’я́на лиштва;

4) дереви́нний – зроблений із подрібненої деревини́, як сировини: дереви́нна маса, дереви́нне вугілля, дереви́нний спирт.

5) деревино́вий – стосовний деревини́: деревино́вий склад (склад деревини́), (подібно до наука – науко́вий, помилка – помилко́вий, особа – особо́вий, абетка – абетко́вий).

На підставі такої розмежованости потрібно скореґувати низку термінів, надавши їм однозначинности й точности для позначання втямків. Насамперед, терміни з похідниками від слова «ліс»: лісозаготівля, лісозаготівельна галузь, лісосіка та її похідники, лісоруб, вальник лісу, лісотранспортні засоби, технологія лісоскладських робіт, лісопромислове виробництво, теорія (кафедра) лісопиляння, лісове підприємство тощо.

Відповідно до [5, с. 17; 7, с. 27], загото́влювати, загото́влювання – дія (процес), загото́вити, загото́влення – подія, заготі́вля – наслідок (те, що заготовлено), заготіве́льний – стосовний наслідку загото́влення.

Тому, згідно із зазначеною розмежованістю, замісць терміна лісозаготівля, коли заготовлюють у лісі не ліс, а деревину́, треба вживати загото́влювання деревини́. Тоді замісць лісозаготівельна техніка, лісозаготівельна галузь, відповідно до [5, с. 20; 7, с. 18] треба вживати: деревинозагото́вча техніка – техніка, за допомогою якої заготовлюють деревину́, «деревинозагото́вча царина (галузь)» – царина (галузь), у якій загото́влюють деревину́.

Відповідно до [5, с. 18; 7, с. 20], ознаки дійової властивости активного учасника дії (їхньої призначености чи здатности виконувати дію, спрямовану на пасивного учасника дії) треба позначати прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів ‑льн(ий), ‑івн(ий) та ‑ч(ий) від назви дії чи активного учасника дії (це може бути особа або знаряддя й обладдя (інструментарій)). Від назви дії загото́влювати це терміни: загото́влювальний – призначений загото́влювати; загото́вчий – здатний загото́влювати. У царині загото́влювання сировини, зокрема деревини́, немає потреби розрізняти призначеність і здатність, бо важко уявити собі річ здатну загото́влювати сировину, але не призначену для цього. Тому терміни загото́влювальний і загото́вчий уважатимемо синонімами, що означають призначеність і здатність. Отже, з-поміж двох поданих термінів на познаку дійової властивости суб’єкта дії найкраще вживати загото́вчий, що задоволяє всі вимоги стандартів [5, с. 18; 7, с. 20], і як такий, що милозвучніший та коротший, що дуже зручно для творення складних слів. Загото́вчий треба вживати подібно до прикметників: обро́бчий (див. деревообро́бчий інструмент у ДСТУ 3321:2003 [6, с. 30]), підготовчі курси [2, т. 6,    с. 419], виконавчий комітет [2, т. 1, с. 411] тощо. Тому не може бути деревинозаготівельна техніка, а має бути деревинозагото́вча техніка.

Загото́влюють деревину́ на ділянках лісу, що їх називають лісосіками [4, с. 205]. Другу частину терміна лісосіка «…-сіка» сформовано від дієслова сікти – за [2, т. 9, с. 217], рубати що-небудь на дрібні частини чимсь гострим. Однак на цих ділянках не січуть ліс, а, спилюючи дерева, загото́влюють деревину́. Відповідно до [5, с. 18; 7, с. 18], спилювати, спилювання – дія; спиляти, спиляння – подія; спил – наслідок (характеристика – одиниця вимірювання).

Згідно з [5, с. 18; 7, с. 20], ознаки дійової властивости пасивного учасника дії (їхню здатність чи призначеність виконувати пасивну роль у дії – виявляти вплив (наслідок) на себе активного учасника дії) треба позначати прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів ‑н(ий), ‑овн(ий), ‑енн(ий), ‑анн(ий), ‑ивн(ий) від слів, що означають наслідок події (іноді – об’єкт дії).

Від назви наслідку спил – спильни́й – той, що його призначено спиляти (на якому можна отримати спил [9, с. 13]). Отже, відповідно до зазначеного правила, ознаку об’єкта, призначеного для спилювання треба передавати прикметником спильни́й. Відповідно до [5, с. 18; 7, с. 19], назву пасивного учасника перехідної дії (об’єктів дії) треба позначати, зокрема й від основи перехідного прикметника, утвореного за допомогою суфіксів -ник, -нець (-инка, -ниця). Тому, утворена від прикметника спильни́й назва об’єкта дії – іменник спильни́к (спильни́ця). А ділянку, що на ній спилюють чи спилюватимуть дерева, треба називати спильна́ ділянка лісу, або лісова спильни́ця, або лісоспильни́ця. Варто зауважити, що дію спилювати насамперед доречно вживати у сполуці з деревом – спилювати дерево, але, на наш погляд, можна вжити й у сполуці з ділянкою лісу – спилювати ділянку лісу і спилювати ліс як скорочені варіянти вислову спилювати дерева на ділянці лісу.

Якщо йтиметься про площу ділянки, із якої спиляно чи буде спиляно дерева, тоді, відповідно до [5, с. 18; 7, с. 18], це лісоспи́л, а коли йтиметься про об’єм деревини́, що її заготовлено внаслідок спилювання дерев на лісоспильни́ці, тоді треба вживати деревиноспи́л.

Нині фахівці вживають слово лісосіка й у словосполуках та творять від нього низку похідників: лісосіка розрахункова [4, с. 205; 8, ст. 57], лісосіка за віком, лісосіка за приростом, лісосіка за станом, лісосіка за стиглістю, лісосіка нормальна, лісосіка раціональна; лісосічний фонд [4, с. 206; 8, ст. 59], лісосічні роботи [4, с. 206] тощо. Проте у виозна́ках цих термінів уже не йдеться про ділянку лісу, а зазвичай про деревину́, що її мають загото́влювати на лісоспильни́ці чи про дерева, що їх треба спиляти. Отже, попри те, що в [4, с. 206], і в [8, ст. 59] лісосічний фонд розглядають як запаси деревини́, призначеної щорічно загото́влювати відповідно до різних похідників від лісоспильни́ці та згідно з [5, с. 14; 7, с. 11], треба вживати різні терміни як характеристики цього фонду. Якщо йдеться про лісовий фонд, призначений для спилювання, – спильни́й лісовий фонд, якщо про площу цього лісового фонду – лісоспи́ловий фонд, коли ж про об’єм деревини́, що її можна отримати, спилявши дерева на площі цього лісового фонду – деревиноспи́ловий фонд.

Така розмежованість стосується й терміна лісосічні роботи. Якщо йдеться про підготовчі роботи на лісоспильни́ці – це лісоспильнице́ві роботи, коли йдеться про роботи стосовно спилювання дерев – деревоспи́льчі роботи. Зрозуміло, що лісоспильнице́ві роботи осягають і деревоспи́льчі роботи.

Відповідно до [4, с. 205; 8, ст. 57], лісосіка розрахункова й лісосіка за приростом – певна норма загото́влювання деревини́, тому тут треба вживати деревиноспи́л розрахунковий і деревиноспи́л за віком.

Згідно з [4, с. 205], лісосіка за віком, лісосіка за станом, лісосіка за стиглістю, лісосіка нормальна, лісосіка раціональна – лісосіки як способи обчислювання лісосіки розрахункової, тобто деревиноспи́лу розрахункового. Однак не дуже коректно давати способові обчислювання назву, що за суттю основного слова означає ділянку лісу, а не спосіб. У виозна́ках ідеться про певний розрахунковий об’єм деревини́, що її потрібно заготовити залежно від деревостану. Тому ці лісосіки треба відповідно називати так: деревиноспи́л за віком, деревиноспи́л за станом, деревиноспи́л за стиглістю, деревиноспи́л нормальний, деревиноспи́л раціональний. А способи обчислювання цих деревиноспи́лів можна відповідно називати: спосіб обчислювання деревиноспи́лу за віком, спосіб обчислювання деревиноспи́лу за стиглістю тощо.

Дуже міцно вкорінено в народну мову й перенесено в науково-технічну мову слово лісоруб, що його навіть подано у класифікаторі професій [10]. За СУМом [2, т. 4, с. 245] лісоруб – це «робітник, який рубає або спалює і заготовлює ліс (у двох знач.)».

У сполуці з ділянкою лісу, на наш погляд, можна вживати й дії зрубувати, зрізувати. Тобто зрубувати ліс, зрізувати ліс як скорочені варіянти висловів зрубувати дерева на ділянці лісу, зрізувати дерева на ділянці лісу. Відповідно до [5, с. 18; 7, с. 19], назви активних учасників перехідної дії (суб’єктів дії), здатних чи призначених виконувати дію, застосовну до пасивних учасників дії (об’єктів дії) треба позначати іменниками, утвореними за допомогою суфіксів -ач (-ачка), -льник (‑льниця), -івник (-івниця), -ник (-ниця), -ар (-арка), -яр (-ярка), -ло тощо від назви дії. Якщо дія – зрубувати ліс, тоді – зру́бувальник лісу або лісозру́бувальник.

Однак точнішу назва працівника, що зрубує дерева на ділянці лісу, треба формувати від дії зру́бувати дерево – зру́бувальник дерев. А той, що загото́влює деревину́ – це загото́влювальник деревини́. Загото́влювальник деревини́ може і зрубувати дерева, щоб потім, обрубавши гілки, отримати стовбур із корою – початкову форму сировини – деревини́ з корою. Тому цей загото́влювальник водночас може бути і зру́бувальником дерев або деревозру́бувальником.

Проте за сучасних технологій у деревинозагото́вчій царині працівники не зрубують дерева, а спилюють. Тому формувати назву такого працівника треба від назви дії спи́лювати. Отже, той працівник, що бензомоторовою пилкою спилює дерево, це є спи́лювальник дере́в чи деревоспи́лювальник. Хоча називати такого працівника можна й від дії пиляти – пиля́р дере́в [2, т. 6, с. 353], чи деревопиля́р. Проте спи́лювальник дерев точніше, бо пиля́р пиляє дерево – чи підпилює стовбур, чи відрізує гілки тощо й не зрозуміло, чи він спиляє так, щоб отримати деревину́ як сировину. А спи́лювальник дерев точно й однозначно передає, що цей фахівець спилює дерева.

Якщо пиляр пилятиме деревину́, тоді це пиля́р деревини́ або деревинопиля́р.

Також до класифікатора [10] занесено професію вальника лісу. Напевно цим терміном означають працівника, що, спилюючи дерево, валить його. Тому називати такого працівника треба вали́льник дерев. Або від дії звалювати дерево – зва́лювальник дерев або деревозва́лювальник, що, на наш погляд, точніше.

Замісць словосполуки лісотранспортні засоби, якщо йтиметься про засоби транспортування, що їх застосовують у лісі як машини для лісового господарства, тоді треба вживати лісогосподарські транспортувальні засоби або лісогосподарські машини. Якщо йтиметься про машини для транспортування деревини́, то це деревинотранспортувальні засоби (машини) або засоби (машини) (для) транспортування деревини́. Замісць термінів: «лісовоз», «лісовозний автопотяг», «лісовозна дорога» відповідно треба вживати деревинові́з, деревиново́зовий автопоїзд, деревиново́зова дорога (або просто лісова дорога, якщо ця дорога в лісі). Слово потяг запозичено з польської мови в Західній Україні на познаку залізничного поїзда. А українське слово поїзд первісно означало валку возів: весільний поїзд, чумацький поїзд [11–17]. Тому точніше буде – деревиново́зовий автопоїзд.

Підвісні канатні лісотранспортні системи треба називати почіпні́ [13] деревинотранспортувальні ли́нвові [11–15; 17] системи, або почіпні́ ли́нвові системи (для) транспортування деревини́, або почіпні́ ли́нвові системи транспортувати деревину́.

Нині фахівці часто вживають словосполуку технологія лісоскладських робіт. Але, якщо йдеться про роботи на складі деревини́ (деревино́вому складі): складування, вантаження, пакування деревини́ тощо – тоді треба вживати деревиновоскладські роботи.

У словосполуці лісопромислове виробництво термін лісопромисловий стосується лісової промисловости. У своїй галузевій структурі, відповідно до [18], лісова промисловість охоплює лісове господарство (лісозаготівельну промисловість), лісопильну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну промисловість. Згідно з [4, с. 200], лісове господарство – галузь, у якій вирощують, відновлюють та охороняють ліси, підвищують їхню продуктивність і якість, раціонально безперервно й не виснажливо використовують ліси та землі держлісфонду

Відповідно до зазначеної розмежованости ці царини потрібно розділяти так: лісове господарство як галузь, деревинозагото́вчу, деревинопи́льчу, деревинопереро́бчу (де переважає механічне переробляння деревини́), целюлозо-паперову та деревинохемічну [12; 13; 15; 17] царини (галузі).

Отже, виходить, що словосполука лісова промисловість не дуже точно відповідає утямкові, бо промисловости, у якій би виробляли, загото́влювали й переробляли ліс нема. А є лісове господарство, загото́влювання деревини́ (деревинозагото́вча царина (галузь)) й різні переро́бчі галузі деревини́. Тому, якщо давати загальну назву, то це виходить деревино́ва промисловість, що може осягати й лісове господарство, адже є звична словосполука промислове вирощування – це вирощування на продаж чи для промислового переробляння. І відтак, правильно – деревиновопромисло́ве виробництво.

І в цьому виробництві треба розглядати не лісопиляння, а пиляння деревини́ чи деревинопиляння. А відтак замісць похідників на взір теорія (практика, кафедра тощо) лісопиляння, цех лісопиляння (лісопильний цех), лісонавантажувальний майданчик, лісонавантажувач, лісонагромаджувач, лісосплав тощо треба вживати теорія (практика, кате́дра [11, 12, 15, 17] тощо) пиляння деревини́, цех пиляння деревини́ (деревинопи́льчий цех), деревинонавантажувальний чи колодонавантажувальний майданчик, деревино- чи колодонавантажувач, деревино- чи колодоназбирувач, сплавляння (якщо йдеться про дію) деревини́ (деревиносплавляння) чи сплавляння колод (колодосплавляння) або деревиносплав чи колодосплав (якщо – про наслідок).

Не дуже точно вживають слово лісовий у назвах багатьох дисциплін на взір «Економіка лісових підприємств». Бо переважно в лісі господарюють державні підприємства лісового господарства, а лісове підприємство – ніби розташоване в лісі й усе. Тому точніше – «Економіка лісогосподарських підприємств».

Термін «де́рево» та його похідники потрібно вживати лише тоді, коли йдеться про живу, всохлу чи зрізану рослину. У словосполуках цілком природньо вживаємо [4, с. 99]: дерево елітне, мінусове, нормальне, плюсове тощо.

Сукуп дерев на певній ділянці лісу як основний складник лісостану – деревостан [4, с. 100].

Інструмент для обробляння дерев (стиначі, сучкорізи тощо), згідно з [5, с. 18; 7, с. 20] – деревообро́бчий інструмент. Відповідно до [2, т. 9, с. 699], дія – «ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось одним порухом» (перев. верхню частину) – стинати. Згідно з [5, с. 18; 7, с.19], якщо дія стинати, стинання, тоді назва інструмента, що його називають «секатор» (навіть не «сікатор») – стинач.

А інструмент чи суб’єкт для спилювання та розпилювання дерева – деревопи́льчий (рос. деревопильный, хоча в російській мові переважно вживають термін лесопильный). Термін деревопи́льчий гуртує всю групу інструментів чи інших суб’єктів для спилювання й розпилювання дерев. Також такі інструменти, призначені застосовувати для дерев, можна називати дереворізальними (дерево-зрізувальними) – інструментами для різання (зрізування) дерев (оскільки різання осягає й пиляння).

Прикметник, що стосується де́рева, як рослини – деревни́й. Тоді, цілком природньо вживають: деревна́ рослина, деревна́ порода, деревни́й стовбур тощо. Відповідно до [2, т. 9, с. 719]: «стовбур – основна наземна частина де́рева або куща, від якої ростуть гілки». А стовбур поваленого (зрізаного) дерева, очищений від гілок і вершини – це вже деревина́.

Очищений стовбур як цілий, так і розпиляний на колоди й колодки, ми не можемо називати деревом, бо він не має вже його ознак, а тим паче – лісом. Колоди містять у значному своєму об’ємі тверду сировину, що її називають деревино́ю, і в дуже незначному об’ємі – кору. Тому правильно для всіх частин поділеного стовбура вживати слово «деревина́», що слугує сировиною для подальшого переробляння. У деревино́вій промисловості розглядають і використовують різні види деревини́ [4, с. 97]: ділова, неділова, свіжозрубана тощо.

Відповідно до [5, с. 18; 7, с. 20], словосполуку технологія деревообробки треба розмежовувати залежно від того, про що йдеться. Якщо йдеться про формування крони дерева за допомогою стинача, тоді це технологія обробляння дерева (технологія деревообробляння). Коли ж ідеться про те, як обробляти деревину́, то це – технологія обробляння деревини́ (технологія деревинообробляння).

У термінах знаряддя й обладдя (інструментарій), що їх застосовують для переробляння деревини́ треба вживати деревино-, як-от: деревинопи́льчий, деревинообро́бчий тощо.

Деревинопи́льчий інструмент: ножівка, рамна пилка, стрічкова пилка, кружа́лова (дискова) пилка [11–17], ланцюгова пилка; лобзикова пилка, циліндрична пилка, сферична пилка тощо. Деревинопи́льче устатко́вання [4; 5; 7; 12; 13; 15; 16]: стрічковопи́лковий верстат; кружаловопи́лковий верстат тощо.

Деревинообро́бчий інструмент: рубанок, ножівка, рамна пилка, свердло, абразивна шкурка тощо, і відповідно треба вживати: деревинообро́бчий верстат, деревинообро́бче устатко́вання тощо. Отже, назва «кафедра деревообробного обладнання та інструментів» відповідно до чинних стандартів має бути така: кате́дра деревинообро́бчого устатко́вання та інструментів.

Ми зазначали, що деревини́ може стосуватися три прикметники:

1) дерев’яний (зроблений із непереробленої (неподрібненої) деревини́, як сировини): То був попросту невеличкий водопровід, зложений із грубих дерев’яних брусів (Іван Франко, І, 1955, 367); На миснику полив’яні миски, дерев’яні ложки (Нечуй-Левицький, ІІ, 1956, 413) [2, т. 2, с. 247].

Або коли йдеться про наслідок вирізування по деревині: дерев’яна різьба.

2) дереви́нний (зроблений із переробленої деревини́, як сировини).

Отже, попри те, що в перших стандартах України [19] плити з побрібненої деревини́ називали деревностружкові, правильно називати ці плити деревинностру́жкові, оскільки їх вироблено з частинок деревини́ – дереви́нної стру́жки. Правильно вживати: деревинностру́жкові плити, деревинноволокни́сті плити. Ці терміни вжито в багатьох стандартах України [19].

3) деревино́вий – стосовний деревини́: деревино́ва промисловість.

Наостанок розгляньмо перелік основних промислових дій, позначивши знаком «+» те, що дію можна застосовувати до об’єктів: ліс, де́рево, деревина́.

Отже, замісць поданих на початку статті прикладів слововживання: розпилювання лісу, транспортування лісу, деревообробний верстат треба вживати розпилювання де́рева (деревини́), транспортування деревини́ (можна і де́рева, якщо транспортують викорчувану, спиляну чи зрубану рослину з гілками), деревинообро́бчий верстат.

Висновки: 1. Розмежувавши значи́ни кожного терміна із тріади «ліс-де́рево-деревина́», у статті запевнено взаємно однозначинну відповідність термінів утямкам. 2. Формуючи науково-технічні терміни як похідники від кожного із трьох термінів відповідно до новітніх устандартованих правил, запевнюємо взаємно однозначинну відповідність кожного похідного терміна утямкові, що полегшує сприймання й розуміння вжиткового тексту, сприяє досконаленню українського наукового стилю мовлення і мислення.

1. Моргунюк В. Про невмотивованість українського терміна «поняття» на познаку одиниці думки / Виталь Моргунюк // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 29–33. – Режим доступу : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk733/ TK_wisnyk733_1_morhun’uk.htm. 2. Словник української мови : в 11 т. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Режим доступу : http://sum.in.ua. 3. Антоненко-Давидович Борис. Як ми говоримо / Борис Антоненко-Давидович. – К. : «Либідь» при Київському державному університеті : Рад. письменник, 1970 ; «Літературна Україна», 1969–1970, «Україна», 1991. – 253 с. 4. Лісотехнічний термінологічний словник : український, російський, англійський / за ред. Ю. Ю. Туниці, В. О. Богуслаєва. – Л. : Піраміда, 2014. – 967 с. 5. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять : ДСТУ 3966-2009. – [Чинний від 2010-07-01]. – К. : Держстандарт України, 2010. – 31 с. – (Національний стандарт України). 6. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять : ДСТУ 3321:2003. – [Чинний від 2004-10-01]. – К. : Держстандарт України, 2003. – 41 с. – (Державний стандарт України). 7. Культура авдиторного мовлення. Ч. 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення : Ст. ДА 10.003. – [Чинний від 2011-07-01]. – К. : НАКККіМ України, 2011. – 91 с. – Режим доступу : http://ukrlife.org/main/ minerva/cultura_movlennya.Html. 8. Лісовий кодекс України : / Відомості Верховної Ради України. – 1994 – № 17. – Ст. 99 ; Введено в дію Постановою ВР № 3853-XII від 21.01.94 / ВВР. – 1994. – № 17. – Ст. 100. – Режим доступу :  http://ecology.ks.ua/proeco/leg1_06.htm.  9. Моргунюк В. Дійові властивості пасивних учасників дії / Виталь Моргунюк // Проблеми української термінології : зб. наук. праць. – Л. : Львівська політехніка, 2006. – C. 12–14. 10. Національний класифікатор України : Класифікатор професій : ДК 003:2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dk003.com/ ?code=35, вільний. – Загол. з екрану. – Мова: укр. – Перевірено : 19.07.2016. 11. Борис Грінченко. Словарь української мови : в 4-х т. / Борис Грінченко. – К. : Наук. думка, 1996. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 12. Російсько-український словник : А–П / Ред. : В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова ; Голов. ред. : акад. А. Е. Кримський. – К. : Червоний шлях, 1924. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 13. Російсько-український словник технічної термінології / Ред. : І. Шелудько, Т. Садовський. – К. : Державне видавництво України, 1928. – 422 с. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 14. Російсько-український словник військової термінології 1928 р. / уклад. С. та О. Якубські. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 15. Голоскевич Г. Правописний словник / Григорій Голоскевич. – Х., 1929. – 628 с. – (за нормами Українського правопису Всеукраїнської Академії Наук). – Режим доступу до словника: http://r2u.org.ua. 16. Російсько-український сучасний народний словник. – 2009. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 17. Ізюмов О. Російсько-український словник / О. Ізюмов. – 1930. – Режим доступу : http://r2u.org.ua. 18. Шаблій О. І. Лісопромислові комплекси Української РСР / О. І. Шаблій – Л. : Вища школа, 1976. – 187 с. 19. Стандарти України : Покажчик 2012 : у 4-х т. / [уклад. : Ковальова І. В., Павлюкова В. А. ; за заг. ред. Іванова В. Л.]. – Л. : НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2012. – Т. 4. – 316 с. – (Серія «Нормативна база підприємства»).