УДК 811.161.2’371’373.46

Галина Крохмальна

Львівський національний університет імені Івана Франка

Екстрагалузеві терміни в літературознавчих текстах

© Крохмальна Г. І., 2016

У статті заналізовано особливості функціювання екстрагалузевих термінів у літературознавчих текстах Івана Денисюка. Зроблено спробу встановити головні принципи і властивості функціювання екстрагалузевих термінів як явища наукової комунікації. Встановлено, що екстрагалузеві терміни функціюють, утрачаючи термінну значину, у контексті образної мови як компонент метафори.

Ключові слова: Українська мова, терміни, терміноодиниця, екстрагалузеві терміни, метафоричність терміна, детермінологізація, науковий текст, літературознавча терміносистема.

The article analyses special features of extra-domain terms functioning in literary texts written by Ivan Denysiuk. An attempt is made to define main principles and aspects of extra-domain terms functioning as a phenomenon pertaining to the scientific communication. It is established that extra-domain terms are active in the context of figurative language as metaphor components though losing their term meaning.

Keywords: Ukrainian language, terms, term unit, extra-domain terms, term metaphoricity, determinologisation, scientific text, literary termsystem.

Термінологія існує у двох станах: у стані фіксування, де терміни перебувають в ідеальних умовах замкненої системи (спеціальні словники, збірники термінів тощо), і у стані функціювання, де термінологія є в оточенні інших слів (це спеціальна література: статті, монографії тощо) [4, с. 15]. Найкраще терміни виявляють свої властивості й ознаки в тексті, тобто у функційному стані. Науковці стверджують, що у стані фіксування (термінографія) термін статичний, незмінний, у стані функціювання – термін динамічний, схильний до різноманітних змін, швидко реагує на все, що відбувається в мові науки. Будь-яка галузь знань є в постійному розвиткові, що й відображено безпосередньо в термінології. Відповідно дефініції термінів можуть ширитись, набувати додаткових значин, відтінків значин тощо. Реакція на всі ці зміни відбувається миттєво [3, с. 118].

Терміни функціюють не лише у спеціальних текстах, доволі часто терміноодиниці (надалі – ТО) є і в неспеціальних текстах (художніх, публіцистичних, наукових, діловій документації). Відповідно, у текстах різних стилів терміни виконують різні функції: у художньо-белетристичному стилі, виконують цілу низку функцій, зокрема, функцію безпосереднього зображання дійсності, опису робочої атмосфери, беруть участь у мовних імітаціях ділового документа, їх уживають у складі авторової мови і професійного мовлення персонажів, у красному письменстві терміни виконують функцію «тематичного маркера», у стандартах і словниках – функцію «лексико-семантичного еталона» [7, с. 18].

О. Суперанська зазначає, що в окремих випадках є інтерференція термінів різних галузей знань. Терміни, проходячи спеціалізацію в іншій галузі, змінюють своє місце в системі, зв’язки з іншими поняттями, дефініціями. Таким чином вони перетворюються на міжгалузеві терміни. У результаті таких інтерференцій можуть виникнути помилкові терміни або квазитерміни, якщо запозичування терміна в нову галузь не супроводжено запровадженням для нього чіткої дефініції [15, с. 109].

В основі цього дослідження – екстрагалузеві терміни [13], закономірності їхнє функціювання у філологічних текстах видатного українського науковця-літературознавця, фольклориста, професора Івана Овксентійовича Денисюка.

Опрацьовували термінологію в літературознавстві й у літературних текстах: Л. Гнатюк, Д. Кирик – досліджували наукову термінологію у літературних творах Г. Сковороди; Ю. Карпенко – у текстах І. Вишенського; І. Галенко – термінологію у працях І. Франка; Є. Регушевський – літературознавчу термінологію Я. Головацького, І. Нечуя-Левицького, О. Кобилянської, П. Грабовського, М. Коцюбинського, М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, І. Микитенка, Лесі Українки, В. Деркач – філологічну термінологію М. Драгоманова. Результатом цієї праці стала публікування лексикографічного матеріалу – словників термінів [6; 9–12]

Для чіткого розуміння терміносистеми в науковій спадщині І. Денисюка спробуємо окреслити структуру нелітературознавчих терміноодиниць, їхні функції в літературознавчих текстах. Мета статті – окреслити закономірності функціювання екстрагалузевих ТО у тексті, сповненому образного наукового мислення.

Характерною ознакою сучасного літературознавства є розширення його термінологічного складу за рахунок використовуваних термінів інших галузей знань. Зокрема, у літературознавчих текстах І. Денисюка функціюють не лише терміни з гуманітарних наук (музичні, філософські, мовознавчі, психологічні, мистецтвознавчі), але й терміни з точних наук (математичні, фізичні, медичні, технічні) та інших терміносистем. Сполучаючись із ТО літературознавства, ці «чужі» терміни метафоризують текст, наповнюють його новими образами, ускладнюють розгортання думки в соціальному, естетичному й іншому спрямуванні.

Метафоричність терміна в темінології має свою історію, котра починається з традиційного твердження про протилежність нейтрального терміна та конотативної метафори й «божевільної» ідеї про метафоричність природи терміна [1, с. 113]. У метафорі науковці почали бачити ключ до розуміння основ мислення і процесів творення не лише національно-специфічного бачення світу, але і його універсального образу [2, с. 6]. І. Денисюк в образному контексті спостережень за функціюванням літературознавчого терміна в науковому тексті висновковує щодо «органічної повноцінності» наукової метафори: «життя наукового терміна в утепленій атмосфері, як це вже помітили інші теоретики, саме починає випромінювати поезію, стаючи повноцінним складником поетичної метафори» [5, Т. 1, Кн. 2, с. 198].

У науковому тексті І. Денисюка активно функціюють нелітературознавчі ТО, які творять метафоричні вислови на позначення певних літературознавчих спостережень. Адже метафора не лише не суперечить логіці наукового пізнання, але є його постійним атрибутом. Тенденції такого слововживання дають підстави окреслити явище метафоризації нелітературознавчих ТО в літературо-знавчому тексті.

Фізична ТО «атом» (1. Найдрібніша частинка хімічного елемента, що складається з ядра й електронів. 2. перен. Найменша частинка чого-небудь.) у тексті І. Денисюка втрачає термінологічну значину (оскільки денотативна значина – «елемент композиції» [14, Т. 1, с. 71]), функціює лише з переносною лексичною значиною у формі метафори. Основою для перенесення (елемент семи «частинка») стала подібність формою й типом зв’язку («Це максимум емоцій, які одержує читач, емоцій, що підготовлялись довго і старанно найменшими атомами всіх компонентів твору» [5, Т. 2, с. 82].

ТО з галузі географії «ландшафт» (1. Загальний вигляд місцевості; пейзаж. 2. Малюнок, картина із зображенням переважно сільської місцевості. 3. геогр. Частина земної поверхні з певним сполученням рельєфу, клімату, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. [14, Т.4, с. 444]) функціює частково детермінологізовано у складі метафори під впливом перенесення за подібністю семи «просторовий образ». Воднораз зберігаючи денотативну значину й, частково, сигніфікативну. Оскільки площина – уява. («В уяві письменниці пісня була завжди невіддільною від українського ландшафту» [5, Т. 1, Кн. 1, с. 386]). Проте, зі збільшенням впливу образної мови (денотат у цьому прикладі має приєднану сему «здатність до співу») ТО детермінологізується, функціюючи в метафоричному вислові, який науковець виокремлює лапками («Автор чудово орудує малярською перспективою, кольоровими площинами у їх контрастній взаємодії при відтворенні “співучих ландшафтів”, “радісних скарбів природи”» [5, Т. 1, Кн. 2, с. 94]).

Науковець безпосередньо зазначає функційні зміни цієї ТО при входженні в літературознавчу терміносистему («Але докладний аналіз показує, що пейзажів у Черемшини обмаль, принаймні у функції ландшафтів.» [5, Т. 1, Кн. 2, с. 121]).

ТО «прокурорський» (Прокуро́рський, прикм. до прокурор) утрачає термінну значину (службова особа, що здійснює нагляд за точним виконанням законів та підтримує державне обвинувачення в суді [14, Т. 8, с. 211]) і стає частиною метафоричного вислову в межах поетикального аналізу. Відбувається перенесення семи «нагляд за законом» із галузі права до площини творення образу «суворого щодо фактажу» автора («І все ж ми відчуваємо його гаряче дихання, його світогляд, філософський погляд, його “прокурорський” перст у підбиранні фактів» [5, Т. 2, с. 79]).

Важливу роль у процесі метафоризації нелітературознавчих ТО у літературознавчому тексті відіграють контекст, функція словоодиниці, ступінь втрати термінної значини і вплив образної мови.

У похідної та складеної формою ТО, узятої з термінології архітерктури, «архітектурна лінія в композиції» (І. Денисюк вивчає проблему «зближення з героєм» автора, порівнюючи здобутки в цьому В. Стефаника й Е. Гемінгвея), яка зазнає значних впливів («В обох випадках маємо поєднання майстерного діалога, що вражає елементарною силою безпосередності, з натуральністю й ефективністю тієї прямої архітектурної лінії в композиції, що характерна для сучасних споруд, далеких від химерної віртуозності бароко» [5, Т. 1, Кн. 1, с. 133]), утрачає первісну термінну значину (інший денотат – ТО позначає не архітектурне явище, а лише натяк на нього), проте її значина переходить до літературознавчої терміносистеми, оскільки функціює як метафора – образне пояснення літературного явища, пов’язаного з композицією тексту.

Військова ТО «армія» («А́рмія, 1. Сукупність усіх сухопутних, морських і повітряних збройних сил держави. 2. Сухопутні збройні сили. 3. З’єднання, що складається з кількох корпусів або дивізій різних родів військ для ведення бойових операцій під час війни. 4. дорев. Переважна більшість сухопутних військ, яка, на відміну від гвардії, не мала службових привілеїв. 5. перен. Маса людей, об’єднаних спільною ознакою, справою і т. ін.» [14, Т. 1, с. 61]) втрачає термінну значину, і стає компонентом метафори «армія новелістів», яку утворено на основі кількісної заміни понять (синекдохи – семи «маса людей») («Складність і швидкоплинність життя, сповненого незвичайних катаклізмів, і зудари ідеологічних хвиль, наявність армії новелістів, вихованих на різних традиціях – на культурі Тургенєва і Чехова, Марка Вовчка, Федьковича і Франка, Келлера, Мопассана і Якобсена, – усе це через різні форми опосередкованості, у переломленні крізь призму темпераменту кожного автора сприяло виробленню певних жанрово-композиційних структур як основних типів і навіть жанрів малої прози з їх численними модифікаціями й новотворами» [5, Т. 1, Кн. 1, с. 78]).

  Із галузі медицини ТО «пульс» («Пульс, 1. Поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, спричинені викиданням крові з серця при кожному його скороченні. 2. перен. Ритм, темп чого-небудь (перев. стосовно життя, епохи і т. ін.» [14, Т. 8, с. 387]) функціює із втратою термінної значини в контексті образної мови як компонент метафори зі складеною ТО («Цей поет, надзвичайно чулий до пульсу літературного процесу своєї доби, помічає, як 1905 рік розворушив його народ, як той народ ставить цілий шерег нових питань, як “створюється величезний попит на ідеологічні вартості”» [5, Т. 1, Кн. 1, с. 207]). І. Денисюк удається до створення образної картини з допомогою нелітературознавчої ТО, яка функціює із втратою термінної значини, сема «ритм» – компонент метафори за подібністю («Прислухайтесь до притаєного пульсу тексту цих творів, до ритміки їх мови, і ви почуєте, як, наче у морській мушлі шум хвиль, зашемрять верховіття смерек і задзвонять розпінені потоки, що стрімголов летять у провалля у вузькій дикій ущелині десь між Рунгом і Магурою» [5, Т. 1, Кн. 1, с. 320]).

  Отже, детермінологізовані ТО з різних царин діяльності спільно функціюють у науковому літературознавчому тексті під впливом образної мови – у складі метафор на основі перенесення їхньої лексичної значини, зазвичай, за подібністю форми, дії, образу. Таке явище спільної актуалізації ТО допомагає науковцеві якнайточніше зосередити читачеву увагу на образі аналізу наукового явища, трактуванні його однозначності.

  Однією з найважливих причин активного функціювання екстрагалузевих термінів уважаємо естетику наукового тексту. Судячи з аналізу наукових праць, науковець із великою увагою ставився до естетичної оформи літературознавчого матеріялу, до організовування наукового тексту. Застосування метафоричних, порівняльних художніх засобів у науковому викладі, де терміноодиниця стає складником, наприклад, метафори становить одну із рис індивідуального, часто «квітчастого» [8], наукового стилю Івана Денисюка.

1. Алексеева Л. М. Термин и метафора. – Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 1998. – 250 с. 2. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс. Теория метафоры : Сборник : Пер. с анг., фр., нем., исп., польск. яз. / Вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюновой; Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. – М. : Прогресс, 1990. — 512 с. 3. Багана Ж. Функционирование терминологии в языке науки и техники / Багана Ж., Таранова Е. // Научная мисль Кавказа. – № 3. – 2009 – С. 118–121. 4. Даниленко В. П. Русская терминология : опыт лингвистического описания / В. П. Даниленко. – М. : Наука, 1977. – 118 с. 5. Денисюк І. Літературознавчі та фольлористичні праці : У 3 т., 4 кн. / І. Денисюк ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2005. 6. Деркач В. В. Словник філологічних термінів Михайла Драгоманова / В. В. Деркач. – Кременчук : Ятрань, 2000. – 186 с. 7. Дмитрасевич Р. Я. Функціональні особливості вживання юридичних термінів у текстах газетно-публіцистичного стилю (на матеріалі англійської мови) / Р. Я. Дмитрасевич // Наукові праці. Серія: Філологія. Літературознавство. – № 92. – С. 17–21. 8. Легкий М. Обрії літературознавчих зацікавлень / Микола Легкий // Денисюк І. О. Літературознавчі та фольклористичні праці : у 3 т., 4 кн. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2005. – Т. 1 : Кн. 1. – С. 3–15. 9. Масликова О. С. Словник філологічної термінології та номенклатури творів М. С. Грушевського / О. С. Масликова. – Сімферополь, 2002. – 255 с. 10. Мацько В. Словник літературознавчих термінів Івана Огієнка. – Хмельницький, 1997. – 15 с. 11. Пінчук С. П. Словник літературознавчих термінів Івана Франка / С. П. Пінчук, Є. С. Регушевський. – К. : Наук. думка, 1966. – 272 с. 12. Регушевський Є. С. Словник мовознавчих термінів Івана Франка / Є. С. Регушевський. – Сімферополь, 2002. – 118 с. 13. Скороходько Е. Ф. Термін у науковому тексті (до створення терміноцентричної теорії наукового дискурсу) / Е. Ф. Скороходько. – К. : Логос, 2006. – 99 с. 14. Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР ; Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1970–1980. 15. Суперанская А. В. Общая терминология : вопросы теории / А. В. Суперанская, Н. В. Подольская, Н. В. Васильева ; отв. ред. Т. Л. Канделаки. – Изд. 6-е. – М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. – 248 с.