УДК 800

о.-др Роман Рицар

м. Оттава, Канада

Про «Підручний глосарій церковної термінології» Роми М. Гайди*

(Львів : Бібліотека часопису «Патріярхат», 2013, 56 с.)

© Рицар Р. Б., 2016

Це симпатичне видання** кишенькового формату є похвальною ініціятивою представити українському читачеві, зокрема журналістам, нюанси церковної термінології. Глосарій нараховує 56 сторінок і має вісім розділів: 1. Єрархія/Духовенство: звертання (21 термін); 2. Інституція і структура Церкви (10 термінів); 3. Богословсько-еклезіальна термінологія (7 термінів); 4. Літургії/Богослужіння (15 термінів); 5. Об’єкти: Символи авторитету, ризи, одяг (20 термінів); 6. Дії (6 термінів); 7. Назви свят та відповідні назви церков (18 термінів); 8. Святі (6 термінів). Цю книжечку прикрашено гарною добіркою ікон зі збірки «Українське сакральне мистецтво з колекції «Студіон».

Найвдалішою частиною цього глосарія є його перший розділ, де подано церковні титули та звертання до духівництва. Доволі часто постає питання правильного звертання або правильної форми відмінка священичого чи чернечого титула. Назагал вибрані терміни викладено в лаконічному та змістовному вигляді, хоча в деяких випадках подано розширений варіянта пояснення, як наприклад у словах: «кардинал», «синод», «Церкви-сестри» тощо.

За докладнішого перегляду глосарія не зовсім зрозумілою є логіка й мета цього видання. Глосарій не має абеткового порядку і це ускладнює пошук потрібного слова. Окрім того, через нечітко виражений добір термінів складається враження, що укладачі добирали слова хаотично. Не зрозуміло й те, чому упорядниця додала англійську мову. У вступному слові є пояснення, що «українські Церкви візантійської традиції мають свої структури і своїх вірних на різних континентах. Тож дуже часто постає потреба перекладу того чи того терміна з української на англійську або навпаки». У такому разі постає питання: чому це не відображено в назві глосарія і чому бракує англійсько-української версії?

Виникають питання й щодо недопрацьованої англійськомовної частини видання. У деяких випадках англійський текст не відповідає українському оригіналу, а є лише перекладом терміна, хоча українська версія подає розширене роз’яснення.

Наприклад у випадку слова «епитрахиль», – «Епитрахиль: частина священичих риз, яку вдягають на шию поверх ряси у священичому служінні під час кожного богослужіння. Для служіння Божественної літургії епитрахиль вдягають поверх стихаря (довгої сорочки), але під фелоном. [Англійська версія] Eng.: epitrachelion (R.C. equivalent: stole)».

Схожий приклад й у слові «хоругва». «Хоругва: знамено, зазвичай у вигляді прямокутного полотнища на якому посередині поміщено мальовану на полотні, гаптовану або вишиту ікону. Хоругву прикріплюють до довгої вертикальної палі горизонтальною поперечиною. [Англійська версія] Eng.: banners, church banners».

У терміні «Церкви-сестри» натрапляємо на два різні тексти, які мають доволі поверхневий стосунок один до одного: «Церкви-сестри: цей вислів уперше вжив Папа Іван

ХХІІІ у запрошенні Патріарха Константинополя на Другий Ватиканський Собор. Той же Собор запровадив концепцію Церков-сестер у сучасну еклезіологію для міжцерковного спілкування у вірі та любові. Вислів походить з часів пентархії – патріархатів першого тисячоліття – і не застосовується до протестантських деномінацій. Церквами-сестрами зазвичай називають помісні Церкви. Наприклад, до католицького сопричастя належать 24 сестринські Церкви – Латинська і 23 Східні Церкви. Церквами-сестрами католицьких помісних Церков є і Православні помісні Церкви, незважаючи на те, що між ними немає повної єдності. [Англійська версія] Eng.: Sister Churches – a term from the early Church and re-descovered [тут описка, повинно бути «re-discovered»] in contemporary ecclesiology to describe ecumenical relations between the Orthodox and Catholic churches. Protestant ecclesial communities are not considered Churches, especially Sister Churches». На подібну ситуацію натрапляємо й у поясненні термінів «патріархат», «митрополія», «монаший устав/статут», «Часи» тощо.

В інших випадках спостерігаємо протилежне: англійськомовне пояснення є поширенішим, ніж його український відповідник. Наприклад у слові «митра» читаємо: «Митра: головний убір на кшталт візантійської корони з іконами Спасителя і Богородиці, увінчаний вертикальним хрестом. (Митра митрофорних священиків не увінчана хрестом.) [Англійська версія подає приклад патріаршої митри] Eng.: miter (mitre) – liturgical headdress that in many Eastern churches is modeled after the Byzantine emperor’s crown. Icons of the Savior and the Theotokos adorn the miter. Only the episcopal miter is surmounted by a vertical cross. A three parallel-barred cross tops the patriarchal miter. The mitre of the mitred clergy is without the vertically attached cross on its top».

Ще один приклад – «Божественна літургія (Служба Божа): євхаристійне богослужіння Східних Церков. Найбільш відома східна Божественна літургія – св. Івана Золотоустого і св. Василія Великого. [Англійська версія] Eng.: Divine Liturgy – the Eucharistic service of the Eastern Christian tradition. The Byzantine Divine Liturgies of St. John Chrysostom and St. Basil the Great are well known. These usually are not translated as Mass, since Mass [тут в англійському тексті випало слово «is»] of the Roman tradition». Як бачимо, останнє речення взагалі відсутнє в українському тексті, а даремно, бо журналісти можуть не розуміти різниці між месою та літургією.

Ще в інших статтях глосарія взагалі бракує англійського перекладу чи пояснення, наприклад у слові «ряса», хоча його англійськомовне пояснення подано під словом «підрясник» і поясненно різницю між цими двома термінами.

Зрозуміло, що цей глосарій є в стані розроблювання та досконалення. Це пробне видання, яке може заохотити фахівців літургійної та релігійної царини до створення професійного й наукового. Треба похвалити добрий початок та бажання укладника полегшити працю журналістів, котрі не завжди знають і розуміють нюанси церковної та релігійної тематики. У черговому виданні вартувало б залучити напрацювання «Термінологічно-правописного порадника для богословів і редакторів богословських текстів» Українського католицького університету та Патріяршої літургійної комісії, а також визначитися з метою цієї праці: на якого читача її розраховано і чи дійсно потрібно робити її двомовною.