УДК 81’374.823:51

Зоряна Куньч

Національний університет «Львівська політехніка»

КУЛЬТУРНО-МЕНТАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ

(НА МАТЕРІАЛІ «СЛОВНИКА МАТЕМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ» Ф. КАЛИНОВИЧА)

© Куньч З. Й., 2020

На матеріалі багатомовного українсько-російсько-німецько-французького «Словника математичної термінології» Ф. Калиновича досліджено культурно-ментальні особливості в термінотворенні. Закцентовано увагу термінознавців на важливості пошуку в мові лексеми, що якнайточніше відображає суть означуваного поняття, а також на тому, що представники різних націй спираються на власну культурно-мовну специфіку. Виокремлено деякі культурно-ментальні ознаки, які простежено на підставі вибірки атрибутивних термінів-словосполук із питомим прикметниковим складником, що мають певні лексико-семантичні чи структурно-словотвірні відмінності на рівні атрибутивного складника в українській, російській і німецькій мовах.

Ключові слова: українська мова, термін, термінотворення, «Словник математичної термінології» Ф. Калиновича, атрибутивні терміни-словосполуки, культурно-ментальні ознаки.

On the material of the multilingual Ukrainian-Russian-German-French “Dictionary of Mathematical Terminology" by F. Kalynovych the cultural-mental features in term formation are investigated. The attention of terminologists is focused on the importance of searching in the language of a token, which most accurately reflects the essence of the denoted concept, as well as on the fact that representatives of different nations rely on their own cultural and linguistic specifics. Some cultural and mental features have been identified, which are traced on the basis of a sample of attributive terms-phrases with a specific adjective component, which have certain lexical-semantic or structural-word-forming differences at the level of the attributive component in Ukrainian, Russian and German.

Keywords: Ukrainian language, term, term formation, «Dictionary of Mathematical Terminology» by F. Kalinovich, attributive terms-phrases, cultural-mental features.

Сучасний стан української наукової термінології засвідчує наявність двох основних тенденцій у термінотворенні: вживанні готових чужомовних лексем та утворення нових термінів за допомогою питомих словотвірних елементів. Ці два підходи до впорядкування терміносистем трактують як інтернаціональний та народницький [4, с. 8]. Процес інтернаціоналізації терміносистем, попри те, що «вважається об’єктивним і прогресивним», має і «негативні властивості, які ведуть до денаціоналізації терміносистем, витіснення національних термінів і терміноелементів» [2, с. 16]. Отож природно, що початок XX ст., тобто період утвердження української науково-технічної термінології, демонструє яскраві взірці використання власномовних ресурсів для поповнення українських термінофондів. Вивчення досвіду термінотворчої роботи у 20–30-х роках XX ст. становить значну актуальність, адже дає змогу вдосконалювати сучасні підходи до термінотворення.

«Словник математичної термінології» Ф. Калиновича вважають найпершою системною спробою внормування математичних термінів українською мовою. Він демонструє «яскраві знахідки щодо визначення наукових понять та засобів їх мовного відтворення» [1, с. III]. Цей словник становить для нас особливий інтерес з огляду на дві обставини: 1) до нього, як зазначає сам Ф. Калинович, «введено весь матеріял, який трапляється по джерелах, але також подано скрізь, де це тільки можливо, й загально вживані міжнародні терміни» [1, с. VI]; 2) словник є багатомовним, тож віддзеркалює ментальні особливості носіїв різних мов у доборі найточнішиої номінації для певного наукового поняття математичної галузі.

Досліджуючи особливості культурно-ментального впливу на формування термінології, обмежимось у нашій розвідці атрибутивними термінами-словосполуками з питомим прикметниковим складником, порівнюючи терміноелементи української, російської та німецької мов. Відразу наголосимо, що значний відсоток термінів-словосполук цього типу демонструє вживання лексем із тотожним значенням та незначними відмінностями в будові слова: аналіз неозначений – неопределенный – unbestimmte; величина однорідна – однородная – homogene; вираз вільний – свободный – freier; знаменник спільний – общий – gemeinsamer. Однак вагому частину становлять атрибутивні терміни-словосполуки з питомим прикметниковим складником, що мають певні лексико-семантичні або структурно-словотворові відмінності в різних мовах на рівні атрибутивного складника. Коротку вибірку таких терміноодиниць подано в таблиці 1.

Таблиця 1.

Серед найяскравіших культурно-ментальних ознак, які спостерігаємо на підставі наведених прикладів, виокремлюємо, насамперед, граматично зумовлені:

а) у німецькій мові надають перевагу складним словам, не залучаючи окремої атрибутивної лексеми, на відміну від української, де до складних слів ставляться не надто прихильно: Kugelausschnitt (вирізок кулистий), Hauptschnitt (переріз головний), Seitenhӧhe (висота бічна), Raumkurve (крива просторова), Regelstumpf (конус зрізаний), Zwischenzahl (число проміжне);

б) в українській мові надають перевагу прикметникам, на відміну від російської, де зчаста у відповідних ситуаціях уживають дієприкметники (форми дієслова): непрерывный – суцільний образ, схрещивающиеся – мимобіжні (перехресні) лінії.

Простежуємо цікаві відмінності й у виборі ознаки, що лягає в основу атрибутивного складника. Зазвичай це та сама якість, адже й визначення суті наукового поняття є тотожним для будь-якої мови. Тому більшість атрибутивних термінів-словосполук для творення атрибутивного складника обирають лексеми з тотожним коренем, але з відмінними афіксами. Цей кущ культурно-ментальних ознак назвемо словотвірно специфічними. Вони виявляються, до прикладу, у таких термінах: визначник скісний – косой (український терміноелемент має префікс «с», а російський – безпрефіксний), відтинок неспільномірний – несоизмеримый (український терміноелемент – складне слово, що має дві основи та префікс, а російський – має три префікси й одну основу).

Найрадикальніше культурно-ментальні відмінності в термінотворенні виявляються, на наш погляд, у разі походження атрибутивного складника терміна від лексем із різними значеннями чи відмінним походженням, тобто в різних мовах існують семантично відмінні терміни для позначання одного наукового поняття. Серед них виокремлюємо дві групи:

1. Терміни з питомим атрибутивним складником в українській терміносистемі й запозиченим (інтернаціональним) у російській і німецькій, як, до прикладу, число невимірне – иррациональное – irrationale, вісь позема – горизонтальная – horizontal. Це засвідчує прихильність автора аналізованого словника до «побудови природничих терміносистем на національному ґрунті з урахуванням досягнень європейської термінології» [6, с. 31].

2. Терміни з питомими атрибутивними складниками, що мають у різних мовах семантично відмінні атрибутивні модифікатори. Приміром, відповідником українського терміна просторова крива наведено терміноодиницю doppelgekrummte Kurve (букв. подвійно викривлена крива); відповідником атрибутивного складника українського терміна визначник взаємний – прикметник reziproke (букв. зворотний); відповідниками українського атрибутивного складника в терміні лінії мимобіжні є російський дієприкметник схрещивающиеся та німецький прикметник windschiefe (букв. перекошені), відповідником атрибутивного складника українського терміна конус зрізаний у російській мові є дієприкметник усеченный (букв. відсічений), відповідником українського атрибутивного складника в терміні образ суцільний в російській мові є прикметник непрерывный (букв. неперервний).

Отже, зважаючи на потребу зберегти «прозору внутрішню форму, завдяки чому термін якоюсь мірою відсилає нас до суті наукового поняття» [5, с. 63], термінознавці намагаються дібрати в мові лексему, що якнайточніше відображає суть означуваного поняття. Воднораз представники різних народів, безумовно, спираються на національну культурно-мовну специфіку, хоч і беруть до уваги напрацювання* своїх чужомовних наукових попередників і сучасників. Саме тому початок XX сторіччя ознаменувався появою численних перекладних термінологічних словників. Аналізований «Словник математичної термінології (проєкт)» Ф. Калиновича є багатомовним, саме ця його риса дає нам змогу простежити культурно-ментальні особливості в термінотворенні. Серед найяскравіших культурно-ментальних ознак виокремлюємо граматично зумовлені, словотвірно специфічні та семантично відмінні. Автор аналізованого словника продемонстрував, що «творити назви наукових понять належить не лише сліпо наслідуючи іншомовні моделі – існує чимало інших морфологічних і семантичних способів термінотворення» [3, с. 219], що відображають культурно-ментальні особливості українців.

1. Калинович Ф. Словник математичної термінології (проєкт). Ч. 1. Термінологія чистої математики. Київ, 1925. 240 с. ; Калинович Ф. Словник математичної термінології (проєкт). Ч. 2. Термінологія теоретичної механіки. Київ, 1926. 80 с. ; Словник математичної термінології. Т. 3. Астрономічна термінологія й номенклятура (проєкт) / уложили Ф. Калинович і Г. Холодний. Харків, 1931. 117 с. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. XXIV, 252+88+120 с. Репринт із видань 1925, 1926, 1931 рр. 2. Кочан І. М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові: монографія. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івані Франка, 2004. 519 с. 3. Куньч З. Й. Проблеми чужомовного впливу на українську науково-технічну термінологію // Термінологічний вісник. 2013. Вип. 2(1). С. 216–220. 4. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія: історія і сьогодення. Львів : Кальварія, 1999. 110 с. 5. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм: монографія. Львів : Галицька видавнича спілка, 2018. 180 с. 6. Український науковий термін : діахронний контекст. Львів : Галицька видавнича спілка, 2019. 226 с.