УДК 821(37)-1/-9

Ігор Карівець

Національний університет «Львівська політехніка»

СТАН ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ

© Карівець І. В., 2020

У статті заналізовано стан та основні напрями сучасного українського філософського перекладу: феноменологічний, аналітичний (сцієнтичний) і трансцендентальнокому-нікативний. Автор розглядає український філософський переклад як складник української філософії та як вид наукової праці, яку, поки що, недооцінює українська наукова спільнота.

Ключові слова: українська мова, український філософський переклад, напрями українського філософського перекладу, феноменологічна термінологія, термінологія аналітичної філософії, термінологія сучасної комунікативної філософії.

In this article, the author analyzes the state and main trends of contemporary Ukrainian philosophical translation: phenomenological, analytical, and communicative. The author considers the Ukrainian philosophical translation as a constituent of Ukrainian philosophy and as a type of scientific work, which is still undervalued by the Ukrainian scientific community.

Keywords: Ukrainian language, Ukrainian philosophical translation, trends of Ukrainian philosophical translation, phenomenological terminology, terminology of analytic philosophy, terminology of communicative contemporary philosophy.

За радянської доби в Україні не було філософії, а була ідеологія, котрою промивали мізки молоді в університетах та інститутах. До того ж, цю заідеологізовану «філософію» марксизму-ленінізму викладали російською мовою. Тому й мови не могло бути про розвиток української філософської термінології та українського філософського перекладу.

Після розпаду «тюрми народів», в Україні постає проблема з філософською термінологією та філософською перекладною літературою. Адже викладачі назагал послуговувалися російськими перекладами Маркса, Енґельса, Канта, Геґеля й інших. Фактично вся класична філософія була в російських перекладах, а про сучасних зарубіжних філософів вони дізнавалися не з першоджерел, бо не знали інших мов, а з коротких реферативних російськомовних дайджестів, які зберігали у спецсховищах бібліотек.

Філософію можна розуміти, як творення концептів. Що розвинутіша концептуальна галузь філософії, то глибшим є філософське мислення, то краще можна сформулювати думку й точніше донести її до читачів, якщо пишемо філософську книжку та статтю, або до слухачів, якщо доповідаємо на конференції тощо, то точніше можна передати зміст філософських роздумів про «тонкі» філософські матерії, сформулювати різноманітні нюанси осмислення тієї чи тієї філософської проблеми. Усе це свідчить про надзвичайну важливість розвитку української філософської термінології, без якої існування національної філософії не можливе.

Значною подією у філософському житті України стала публікація українською мовою чотиритомового французького виданку «Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей». У якому викладено походження (історію) основних філософських термінів європейських філософій від Античности й до сьогодення, висвітлено ті семантичні зміни/зсуви термінів, які відбувалися під час перекладу того чи того терміна з однієї європейської мови на іншу [11]. 2020 року видавництво «Дух і літера» планує опублікувати п’ятий том, цього без перебільшення, універсального словника, який цілковито буде присвячений українській філософській термінології.

Зазначу, що проблему перекладу класичної філософської літератури, яку визнають основою чи то філософської освіти, чи то серйозного філософського дослідження, в Україні й досі не розв’язано, бо бракує перекладів фундаментальних класичних філософських праць без яких важко уявити формування європейського філософського дискурсу. Зокрема праці, які конче потребують перекладу українською: Платон. Тімей; Аристотель. Метафізика1; Спіноза. Етика; Іммануїл Кант. Критика сили судити; Геґель. Наука логіки й інші. А що вже казати про переклади сучасних французьких, американських, англійських, німецьких філософів, які представляють різні напрями західного філософського дискурсу: феноменологічного, аналітичного (наукового), комунікативного й інших.

Проте, дещо вже перекладено й це формує українську філософську термінологію з таких напрямів філософії.

Зокрема доволі динамічно розвивається феноменологічна українська термінологія завдяки перекладацькій і науковій праці філософів Вахтанґа Кебуладзе та Андрія Вахтеля.

В. Кебуладзе переклав працю засновника феноменології ХХ ст. Едмунда Гусерля «Досвід і судження» [8], а також «Структури життєсвіту» представників соціальної феноменології Альфреда Шюца й Томаса Лукмана [22], посібник «Топологія чужого: студії до феноменології чужого» представника респонзивної феноменології Бернгарда Вальденфельса. Нині він перекладає працю «Ідея феноменології» Едмунда Гусерля. Андрій Вахтель готує до публікування переклад «Картезіанські медитації» цього ж мислителяфеноменолога [6].

У полі зору цих перекладачів – основні концепти феноменологічної філософії Едмунда Гусерля: інтенційність, ноема, ноеза, настанова, життєвий світ, аппрезентація, апперцепція, епохе2, учування, фізичне тіло, живе тіло тощо. Основне завдання полягає в тому, щоб твори Едмунда Гусерля почали мислити українською мовою, тобто, щоб переклад не був просто набором перекладених слів, а передавав засобами нашої мови «ауру» феноменології німецького мислителя, щоб українською зазвучали сутнісні й базові основи феноменологічної навантаги цих термінів.

Рене Декарт є важливим філософом Нового часу, на якого покликається засновник феноменології ХХ ст. Едмунд Гусерль, адже французький раціоналіст відкрив епістемологічний мислячий суб’єкт. Тому важливо мати добрі переклади праць цього французького філософа. Українське декартознавство поповнено новим якісним перекладом «Метафізичних медитацій», а їхній перекладач Олег Хома є знавцем Новоєвропейської філософії та спеціалізується не лише на творчості Рене Декарта, але й на творчості Блеза Паскаля та Ґотліба Ляйбніца. О. Хома готує перевидання іншої праці Рене Декарта – «Дискурсії про метод», щоб зуніфікувати термінологію з новим перекладом «Метафізичних медитацій» [10].

Аналітичний (науковий) напрям філософування також останнім часом збагатили нові переклади, які сприяють розвитку відповідної української філософської термінології.

Якщо брати до уваги локальний вимір, то у Львові існувала до 1939 року Львівська філософська школа, засновником якої був Казимир Твардовський – учень австрійського філософа Франца Брентано3. Поляк К. Твардовський – представник польської аналітичної філософії (ранньої), учнями якого були й українці4.

Торік побачила світ книжка вибраних двадцяти семи праць К. Твардовського у видавництві «Фоліо» [20] – це первий і доволі повний переклад основних праць науковця українською мовою. Тому виникали деякі труднощі під час перекладу. Казимир Твардовський, здобуваючи філософську освіту й знання в німецькомовному середовищі, теж стикався з труднощами створення польської філософської термінології, добираючи до німецьких термінів польських відповідників.

Ось лише один приклад відродження забутого українського слова, яке набуло філософської, епістемологічної, когнітивної, значини. К. Твардовський доволі часто вживає такі поняття, як przedstawienie і wyobrażenie. У жодному випадку не можна перве поняття перекладати як «представлення», а лише як уявлення. Тоді друге треба перекласти, як виображення або образ. Відповідно, przedstawiać (sobie) – це уявляти собі (дія уявлення), а wyobrażać (sobie) – це виображувати собі або створювати образ (дія виображування)5.

Інші переклади термінології К. Твардовського українською: ogólność wyobrażeń – загальність образів, ogólnikowość wyobrażeń – частковість образів, przedstawienie podkladowe – уявлення-основа, оснóвне уявлення, spostrzegać – сприймати, spostrzeżenie/spostrzeganie – сприйняття/cприймання, зрідка спостереження/спостерігання, wyobrażenie (як витвір) wytwórcze – продуктивне виображення, продуктивний образ, wyobrażenie (як дія) /wyobrażanie spostrzeżeniowe/spostrzegawcze – сприйняттєве виображення/виображування.

Надзвичайно цінним внеском у розвиток української аналітичної термінології є книжка «Антологія сучасної аналітичної філософії, або жук залишає коробку» [19]. У цій антології переклади праць таких знаних аналітичних філософів, як Ґетьє, Вільямсона, Наґеля, Серля, Квайна, Джексона, Деннета, Чалмерса та Франкіша. Особливо цінним для епістемології є переклад невеликої статті Ґетьє «Чи є знанням обґрунтоване та істинне переконання?», бо в ній автор спростовує класичну тезу про те, що лише обґрунтоване й істинне переконання може бути справжнім знанням (самоочевидним, обґрунтованим дедуктивним виведенням). Також важливим є переклад статті «Дві догми емпіризму» Віларда Квайна, у якій американський філософ та логік критично осмислює дві тези класичного емпіризму: 1) аналітичні істини відрізняються від синтетичних істин; 2) будь-яке висловлювання тотожне логічній конструкції термінів, що походять з безпосереднього досвіду [15].

Ще одна книжка, яка підсилює аналітичний дискурс в українській філософії, стосується сучасної філософії науки й містить переклади статей із таких галузей, як філософія математики, хімії, біології, техніки, логіки, інформатики, штучного інтелекту, а також переклади розвідок у царині нейрофілософії (доволі нова ділянка сучасної філософії), біоетики, когнітивістики та лінгвістики [18].

Аналітичний напрям філософування важко уявити без застосування логіки, адже логіка слугує для аналітичної філософії основним засобом досліджування, щоб розв’язувати ті чи ті проблеми. Без знання логіки не можна бути аналітичним філософом. Тому погляньмо на стан логічної термінології в Україні.

Третє число часопису «Філософська думка» за 2016 присвячено українській логічній термінології. Учасники Круглого столу «Логічна термінологія: проблема кодифікації» обговорили особливості вжитку українських відповідників англійської логічної термінології й намагалися усталити вживання української логічної термінології. Уже створено українськомовний логічний тезаурус з основними термінами логіки: вивід – inference, виведення – derivation, deduction; вивідність – inferability, deducibility; вираз – expression; засновок – reason, premis; міркування – reasoning, речення – sentence, судження – judgment, твердження – assertion, claim, statement; числення – calculus [2, с. 28–29].

Науковиця Ірина Хоменко розмірковує про неформальну логіку й арґументативне міркування, акцентуючи увагу на термінології теорії аргументації, яка в Україні тільки починає розвиватися. У центрі уваги авторки – арґументативне міркування, його види та рівні (об’єктний та метарівень). МіркОвання (як результат когнітивного процесу) в теорії аргументації – це argument, defeasible reasoning – це модифіковане міркування, real argument – це арґументативне міркування, reasoning – це міркування (як когнітивний процес) [21, с. 44–45].

Ще одним напрямом, у якому розвивається український філософський переклад, є праці представників «прагматично-комунікативного повороту» в сучасній німецькій практичній філософії.

Засновником практичної філософії вважають Іммануїла Канта. Ми маємо українські переклади основних праць цього мислителя, а саме: «Критику чистого розуму», «Критику практичного розуму» [15], «Критику сили судження»6. Саме друга «Критика» започатковує в Німеччині практичну філософію, яка набуває у ХХ ст. прагматично-комунікативного характеру. Перекладає праці представників комунікативної філософії та трансцендентальної прагматики український філософ, професор Анатолій Єрмоленко. Неводнораз на сторінках фахового часопису «Філософська думка» (Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України) публікували обговорення перекладів тих чи тих термінів цієї філософії. Зокрема, А. Єрмоленко з Вахтанґом Кебуладзе обговорюють значину таких понять, як Diskur (дискурс), Diskurethik (етика дискурсу), Diskurparther (партнер у дискурсі), Zweckrationales Handeln (цілераціональна, інструментальна, дія), Kommunikatives Handeln (комунікативна дія) та інші терміни, важливі для цього напряму філософування [14]. Уже усталено значину таких важливих термінів, як Mitwelt (спільносвіт), Umwelt (довкілля), Wirkwelt (світ дії), Merkwelt (світ помічання). Проте, деколи маємо враховувати під час перекладання контекст й тоді Umwelt може набувати значини «світу ближнього довкілля», а Mitwelt – світу довкілля, як це сталося в перекладеній праці «Структури життєсвіту» Альфреда Шюца й Томаса Лукмана [13; 22].

Завдяки перекладам Анатолія Єрмоленка, Володимира Купліна, Андрія Дахнія маємо українськомовні виданки таких представників практичної німецької філософії, як Карла-Отто Апеля [1], Юрґена Габермаса [7; 12], Вітторіо Гьосле [9].

Отже, завдяки українському філософському перекладу відбуваються одночасно два процеси: розвивання та усталення української філософської термінології.

Зрозуміло, що хотілося би більших досягнень, але філософський переклад поки що не введено до видів наукової роботи, нема якогось менш-більш великого фонду, який би на постійній основі підтримував перекладачів філософських книжок. Тому на цьому етапі розвитку філософської української термінології завдяки ентузіазмові й самовідданості перекладачів-науковців ми маємо певний поступ у цій царині.

1. Апель К.-О. Дискурс та відповідальність: проблема переходу до постконвенційної моралі / пер. з нім. В. М. Купліна. Київ : Дух і літера, 2009. 430 с. 2. Логічна термінологія: проблема кодифікації / А. Баумейстер., А. Васильченко [та ін.] // Філософська думка. 2016. № 3. С. 6–33. 3. Бурковський І., Єрмоленко А., Кебуладзе В., Терлецький В. До третьої «Критики» Канта // Філософська думка. 2018. № 6. С. 118–124. 4. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого / пер. із нім. й післямова Вахтанґа Кебуладзе. Київ : ППС-2002, 2004. 206 с. 5. Вахтель А. Феноменологія і натуралізм: від феноменологічної критики натуралізму до натуралізації феноменології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук / КНУ ім. Тараса Шевченка. Київ : [б. в.], 2018. 6. Вахтель A. Сучасна українська феноменологічна термінологія і підходи до перекладу «Картезіанських медитацій» Едмунда Гусерля // Sententiae. 2019. № 38(2), С. 37–50. URL : https://doi.org/10.22240/sent38.02.037. 7. Габермас Ю. Залучення іншого: студії з політичної теорії / пер. з нім. Андрія Дахнія. Львів: Астролябія, 2006. 8. Гусерль Е. Досвід і судження: дослідження генеалогії логіки / пер. з нім. В. Кебуладзе. Київ: ППС, 2002. 9. Гьосле В.. Практична філософія в сучасному світі / пер. з нім. Анатолія Єрмоленка. Київ : Лібра, 2003 10. Декарт. Р. «Дискурсія про метод»; «Метафізичні медитації». Семінар // Філософська думка. 2019. № 3. С. 124–130. 11. Європейський словник філософій: лексикон неперекладностей / під кер. Барбари Кассен ; перекл і ред А. Васильченко [та ін.] ; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», Центр європейських гуманітарних досліджень]. Київ : Дух і літера, 2011. 12. Єрмоленко А. Комунікативна практична філософія: підручник. Київ : Лібра, 1999. 13. Єрмоленко А., Кебуладзе В. Проблеми перекладу понять похідних від слова «Welt», в етиці, практичній філософії та соціології // Філософська думка. 2016. № 3. С. 117–118. 14. Єрмоленко А., Кебуладзе В. Поняття комунікативної філософії і трансцендентальної прагматики // Філософська думка. 2017. № 4. С. 126–129. 15. Квайн В. Дві догми емпіризму // Sententiae. 2015. № 33(2). С. 9–26. https://doi.org/10.22240/sent33.02.009. 16. Кант І. Критика практичного розуму / пер. з нім. і післямова І. Бурковського. Київ : Юніверс, 2004. 240 с. 17. Бейсад Жан-Марі, Марйон Жан-Люк, Он-Ван-Кун Кім Сан. «Медитації» Декарта у дзеркалі сучасних тлумачень / пер. А. Баумейстер. Київ : Дух і літера, 2014. 368 с. 18. Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO / за ред. В. Мельника, А. Синиці. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2017. 568 с. 19. Антологія сучасної аналітичної філософії, або жук залишає коробку / за ред. А. Синиці. Львів: Літопис, 2014. 374 с. 20. Твардовський К. Вибрані твори / пер. з пол. І. Карівець, С. Іваник, О. Гончаренко, М. Боднарчук. Харків: Фоліо, 2019. 672 с. 21. Хоменко І. Неформальна логіка та арґументативне міркування // Філософська думка. 2016. № 3. С. 34–46. 22. Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту / пер. з нім. і післямова В. Кебуладзе. Харків : Фоліо, 2018. 544 с. 23. Ivanyk S. Filozofowie ukraińscy w Szkole Lwowsko-Warszawskiej. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe Semper, 2014. 224 с.