УДК 811.161.2’276.6.355]:81’374](091)

Клавдія Панасюк

Національна академія сухопутних військ

 ім. гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ТЕРМІНОГРАФІЯ: ІСТОРІЯ, СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ

© Панасюк К. В., 2020

У статті розглянуто основні етапи розвитку української військової термінографії. Показово, що нині словники військової тематики зазвичай розробляють у високих військових навчальних закладах. За типом це переважно дво- й багатомовні перекладні, меншість енциклопедичні. І хоча не всі праці нормативного рівня, проте в цілому засвідчують про розвиток і збагачення сучасної української військової терміносистеми. У перспективі вбачається розширення їхньої типології та якісне вдосконалення.

Ключові слова: українська мова, термінографія, типологія словників, терміносистема, військова термінологія.

The article describes the main development stages of Ukrainian military terminography. It is indicative that at the present time military dictionaries are prepared in the military educational institutions. By type this dictionaries are bilingual and multilingual, a minority – encyclopedic. Not all of them are normative works, but in general it shows the development and enrichment of the modern Ukrainian military term system. In prospect increasing their typology and qualitative improvement.

Keywords: Ukrainian language, terminography, military terminography, typology of dictionaries, military terminology.

Термінографія як одна з порівняно молодих галузей термінознавства вже має свою історію і неабиякі здобутки, успішно розвивається і термінографічна теорія. Активно досліджують її проблеми І. Голубовська [11; 12], М. Вакуленко [8], І. Вихованець [9], В. Дубичинський [14], В. Іващенко [17], І. Казимирова [18], М. Комова [20], І. Кочан [21], О. Покровська [32], Ю. Продан [33], Л. Симоненко [40], Л. Туровська [52].

У цих, і багатьох інших працях, за незначною розбіжністю, обґрунтовано думку, що термінографія є самостійним напрямом термінознавства, із власним об’єктом дослідження, предметом, методами системного аналізування й описування спеціальної лексики, а також комплексом параметричного описування й оцінювання словників.

Не потребує окремих доведень, що термінографія безпосередньо пов’язана з термінознавством і лексикографією. Проте, якщо об’єктом лексикографії є слова з різних предметних галузей, якими послуговуються всі користувачі мови, то термінографія осягає слова, котрі належать до конкретних дисциплінарних галузей. Поділяємо точку зору авторів дослідження «Термінографія, мультилінгвізм, мультидисциплінарність» [12, с. 7], які, подаючи різні означення лексеми «термінографія», зазначають, що вона слугує, зокрема, для окреслення:

- теорії та практики укладання спеціальних термінологічних словників;

- сукупності галузевих словників певної мови;

- сукупності словників окремої галузі знання;

- сукупності наукових праць у цій галузі (за семантичною аналогією до слова «лексикографія»).

Проголошення незалежности України, закріплення в Конституції української мови як державної, упровадження її до високої школи, спричинило потребу навчальної літератури, зростання попиту на словникову продукцію. Від початку 90-х років минулого сторіччя за різними підрахунками, оприлюднено понад 3000 словників із різних галузей знань, здебільшого перекладних і тлумачно-перекладних.

Л. Симоненко, одна з найплідніших дослідниць сучасної української термінографії, у своїй статті «Українська термінографія: стан і перспективи» [40 с.32.] зазначає, що найбільше побачило світ словників технічних (понад 130), правознавчих (60), біологічних (70), з економіки й менеджменту (50), суспільних наук (90), з інформатики та комп’ютерної техніки (30). На жаль, у цьому переліку не згадано жодного словника військової царини. Проте, такі словники є й вони віддзеркалюють стан військової справи.

Найдослідженішою в теоретичному аспекті є лінгвістична термінографія. Показником може слугувати низка праць колективу фахівців (Н. Голубовська, В. Жалай, Н. Биховець, О. Кругликова, Т. Линник, А. Пархоменко, Л. Рубашова, І. Рахманова й ін.), які систематично публікує збірник «Лінгвістика ХХ століття: нові дослідження і перспективи». У статті І. Бурлакової, Л. Верхулевської та Т. Дечук [6] проаналізовано стан розвитку сучасної української авіаційної термінографії та окреслено її перспективи. Здобутки сучасної української харчової термінографія детально розглянуто у монографії «українська термінографія: історія, теорія, практика» [32].

Із початком розбудови українського війська, заснування високих різнопрофільних військових навчальних закладів, постала потреба в новітній навчальній літературі, зокрема словниках різного типу та призначення. З’явилася значна кількість словників, які засвідчують про розвиток військової терміносистеми. А відкритий характер цієї спеціальної термінології засвідчує постійний кругообіг у ній набутих і втрачених лексем, зникненням одних і появою інших понять галузі. Саме браком спеціальних досліджень, де було б розглянуло особливості військового словникарства, його специфіки, здобутків, можливих прорахунків і шляхів розвитку, зумовлено актуальність цієї статті.

Мета розвідки – окреслити типологію сучасної української військової термінографії, проаналізувати найсуттєвіші здобутки та проблеми, простежити можливі перспективи розвитку.

Методи: аналітичний, описовий, порівняльний.

Джерельна база – праці Т. Кульчицької «Українська лексикографія ХІІІ–ХХ ст.» [24], М. Комової «Українська термінографія» [20], видавнича продукція високих військових навчальних закладів і наукових установ.

Так, у бібліографічному покажчику Т. Кульчицької зазначено, що вже 1918 року в Києві побачив світ «Московсько-український словник для військових», який уклав В. Євтимович, а 1928 року опубліковано «Російсько-український словник військової термінології», який упорядкували викладачі Харківської Школи Червоних Старшин С. та О. Якубські. Чергового десятиріччя українська військова термінографія поповнилася працями І. Ільницького-Заньковича, який уклав та 1939 року видав у Берліні два словники: «Німецький та український військовий словник» (близько 40 000 слів) та «Німецький та український летунський словник» (близько 40 000 слів). Цікаво, що останній викликав резонанс, бо чергового року в україномовній газеті «Краківські вісті» з’явилася своєрідна рецензія «Нові українсько-німецькі слівники» [16, с. 7], де йшлося, «що обидва словники це надзвичайна поява, вони опрацьовані дуже солідно, а багатий і дуже інтересний їх зміст вимагає окремого, докладнішого обговорення». Усі словники, присвячені військовій термінології, які побачили світ у перші десятиліття ХХ ст. є перекладними термінологічними. Вони стали підґрунтям для продовження сучасного військового словникарства, яке було перервано з відомих історичних і політичних причин.

Тільки на початку 90-х років минулого сторіччя відновилося створення словників, присвячених військовій справі. «Історія української зброї» [30], авторів А. Панібудьласки й Б. Канцелярука – перший у якому широко представлено номени зброї від найдавніших часів до сучасности.

Справжньою подією в українській термінографії стало видання 1995 року «Російсько-українського словника для військовиків» (майже 32 000 слів), який уклали А. Бурячок, М. Демський та Б. Якимович [7]. Він став удалим продовженням традицій військового словникарства, закладених у перші десятиріччя ХХ ст. Його автори залучили до словника чимало питомих українських назв-термінів, які замінили вживані російські кальки. Ця праця, без перебільшення, стала внеском у національну безпеку України. І, якби матеріали цього словника лягли б в основу військових керівних документів, навчальної літератури, і, загалом, увійшли у широкий мовленнєвий ужиток, то, напевно, втрати сьогодення в російсько-українській війні були би значно меншими. На жаль, розпочате відновлення української термінологічної традиції було перервано.

Треба згадати, що того ж таки 1955 року опубліковано й «Російсько-українського словника: терміни тактики» автора Ю. Зайця [15]. Він певною мірою забезпечив потреби мовної практики офіцерів-викладачів навчальної дисципліни «Загальна тактика», що виникла на початку 90-х. Тоді ще не було усталеної військової термінології, а базовим джерелом слугував «Русско-украинский словарь», що 1995 року розробила АН УРСР. На перших порах це видання виконало свою допоміжну роль у справі вивчення української мови в цілому та фахової метамови зокрема. Однак, тепер, на тлі сучасних набутків військової термінології, у цій праці відчувається надмірне калькування термінів із російської мови.

Показово, що високі військові навчальні заклади, прагнучи забезпечити літературою дисципліни зі свого профілю, за роки незалежности поповнили й розвинули термінографію. Зокрема, у Військовому інституті Київського національного університету ім. Т. Шевченка укладено й опубліковано:

-  Ольховий І. О. Французсько-українсько-російський словник термінів та скорочень протиповітряної оборони країн НАТО. Близько 900 термінів і скорочень, 1998 р. [28].

-  Англійсько-українсько-французький словник зовнішніх зв’язків, стратегій та безпеки, 2006р. [4]. У цій праці визначено та представлено основні поняття таких галузей: оборона, політика, міжнародне право, право війни, національна військова структура, військова стратегія, концепція оборони та технологічної політики, гуманітарна діяльність та операції з підтримки миру.

-  Українсько-французсько-англійський міжвидовий словник з тактики та логістики. У двох томах [За редакцією В. Балабіна та Р. Гардера], 2007р. [53]. Це тримовне видання нараховує понад 3000 технічних, тактичних та логістичних термінів зі сфери командування, планування, проведення операцій і спільних навчань, операцій з підтримки миру, урегулювання криз, тактичного та тилового забезпечення тощо.

-  Французько-український, українсько-французький словник основних термінів ВПС країн НАТО, 2007 р. Укладачі І. Ольховий та В. Білан [54].

-  Комарова Л. О., Залєський Є. М. Нанотехнології. Українсько-англійський словник-довідник концептуальних понять, 2011 р. [19].

У стінах Національного університету оборони ім. І. Черняховського було розроблено й видано:

-  Російсько-український словник військово-технічних термінів, 1994 р. [37].

-  Тлумачний словник-довідник Слєпова Л. І. та Радішевського Н.  С. Електрозв’язок та інформаційне забезпечення авіації, 2002 р. Ті ж автори, того ж року видали і тлумачний словник-довідник «Вузли зв’язку АСУ та РТЗ авіації» [41].

-  Рогань М., Стасюк В. Словник-довідник з проблем МПЗ життєдіяльності та застосування військ (сил), 2003 р. [34].

-  Словник основних військових термінів для використання в навчальному процесі, науковій та науково-технічній діяльності, 2005 р. [44].

-  Мінісловник військових термінів TRISERVISE VOCABULARY, 2000 р. [25].

-  Англійсько-український тематичний словник-довідник спеціальних військових та науково-технічних термінів, 2009 р. [3].

-  Словник мінімум військових термінів для навчально-методичного комплексу «CA MPAIGN», 2010 р. [43].

-  Англійсько-український мінісловник ведення переговорів у повітряному просторі, 2011 р. [1].

Словник основних термінів у галузі інформаційної безпеки держави у воєнній сфері, 2014 р. [45].

Свій внесок у розвиток української військової термінографії додала й Військова академія (м. Одеса). Це зокрема:

-  Російсько-український стислий довідник військових термінів, 1992 р. [38].

-  Образцова М., Темко Г. та ін. Російсько-український військовий словник, 1993 р. [27].

-  Рудий А. Й. Побудова, експлуатація та ремонт ракетно-артилерійського озброєння. Російсько-український словник військових та технічних термінів, 1998 р. [39].

-  Російсько-український словник військових (спеціальних) термінів та часто вживаних слів, 2006р. [36].

-  Англійсько-український словник-мінімум до навчально-методичного комплексу «Headway Elementary». Част. І (Units 1–4). Ximenec Conata, 2019 р. [2].

Велику роботу щодо створення словників військової термінології провадять у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Так, лише у 2000-х опубліковано такі праці:

1.  Назарова Н., Пащук Ю. Англійсько-український та українсько-англійський словник термінів миротворчої та військової тематики, 2005 р. [26].

2.  Пащук Ю., Дмитрієнко В. Англійсько-український словник з експлуатації та ремонту автомобільної і бронетанкової техніки, 2006 р. [31].

3.  Блекот О., Ларіонов В., Казмінчук В. Словник основних скорочень. Радіаційний, хімічний, біологічний захист. Зброя масового ураження, 2008 р. [5].

4.  Торська М., Черник П., Лозинський Л. Англійсько-український словник військових скорочень, 2016 р. [50].

5.  Торська М., Черник П. Англійсько-український словник військових термінів та супутньої лексики миротворчої спрямованості, 2016 р. [51].

6.  Словник термінів і визначень НАТО (Англійсько-французько-російсько-український). Укладачі Кузнєцова Н., Петрухін В та ін., 2019 р. [46]. Показово, що останній у переліку належить до найґрунтовніше розроблених. Його автори дібрали ті терміни й виознаки, що найчастіше трапляються в офіційних документах Альянсу, які останнім часом перекладено українською мовою у зв’язку зі впровадженням у Збройних силах України стандартів НАТО.

За основу цього багатомовного словника укладачі взяли редакцію стандарту ААР-06 від 2015 року, яке керівництво Альянсу визнало «офіційним джерелом щодо визначення термінів НАТО», та доповнили його окремими статтями з пізніших видань, створивши відповідні переклади російською та українською мовами.

Розробляючи структуру словника, укладачі виходили з того, що англійська та французька мови є офіційними робочими мовами Альянсу. Стосовно російськомовної частини, було враховано той факт, що відповідники лексики НАТО російською мовою існують триваліший час. Їх ще доволі часто вживають у професійному спілкуванні українські військовики, а з лінгвістичного погляду вони часто слугують активним засобом семантизації англійських та французьких термінів і номенів. І все ж зауважмо, що рівень словника був би вищим, якщо терміни й номени, зазначені в ньому були б з наголосами. Адже завданок будь-якого навчальної праці – навчити правильно не тільки писати, а й говорити.

Серед термінологічних словників, які розроблено у високих військових навчальних закладах на увагу заслуговує «Словник ракетних і артилерійських термінів» [46] (2001 р.). Його укладачі працівники Наукового центру артилерії Військового інституту при Сумському державному університеті. Він налічує 1910 термінів. Цей енциклопедичний словник подає стислу характеристику предметів, явищ, понять, що осягають усі розділи артилерійської та ракетної науки: матеріальну частину, боєприпаси, вибухові речовини, підривники, труби, прилади, стрільбу тощо. Наприклад: «дулова швидкість – відносна швидкість снаряда (міни) у момент його вильоту з каналу ствола» [46, с. 78]; «стійкість ракети у польоті – здатність ракети повертатись у вихідне положення після припинення дії будь-яких сил, що викликали її відхилення» [46, с. 218]; «розрив – точка на траєкторію снаряда (міни, ракети), в якій відбивається розрив снаряда» [46, с. 202].

Зауважмо, що докладно структурне аналізування термінів, що містить словник, було здійснено у статті «Сучасна українська ракетно-артилерійська термінологія» [29]. Там обґрунтовано, що найпродуктивнішими є чотирислівні одиниці, а інші структурні різновиди менш уживані через їхню багатослівність. Показово, що заналізований словник уже є підґрунтям для створення низки фахових підручників і навчальних посібників. Зокрема, видання: «Військова топографія та топогеодезична підготовка ракетних військ і артилерії сухопутних військ» С. Г. Власенка [10], «Будова та експлуатація 152МІ самохідної гаубиці 2С3М» О. М. Дробана [13], «Радіолокаційні станції ракетних військ і артилерії» О. П. Красюка [22], «Артилерійська розвідка» А. М. Кривошеєва [23], «Боєприпаси» П. П. Ткачука [49].

І знову «Словник ракетних і артилерійських термінів» як навчальний виданок набув би більшої вагомости, якби терміни мали наголос, а до того ж, найголовніше, був би елементарно грамотно відредагований фахівцями з української мови. Сподіваюсь, що це буде враховано в черговому перевидаванні.

Зазначмо, що словники, створені у військових вишах своєю основною признакою допоміжні – забезпечують вивчення окремих навчальних дисциплін, вивчення мінімуму термінів певної дисципліни. У цілому ж вони мають доволі локальну значину, а отже й відповідні вимоги.

По-іншому сприймають й оцінюють термінографічні праці, які рекомендовано та створено в академічних науково-дослідчих установах. Вони мають бути своєрідною парадигмою. А тому повинні містити ретельно відібрані терміни з конкретної чи загальновійськової сфери, правильно граматично впорядковані словосполуки й доконечно стилістично коректно відредаговані.

Так, не піддаємо жодному сумніву, значину вагомої праці Центрального НДІ озброєння та військової техніки Збройних сил України, яка побачила світ 2015 року. Цей тлумачний словник широкого діапазону налічує майже 7000 термінів. Він безумовно сприятиме вивченню та засвоєнню спеціальної лексики тим, хто вивчає технічне обслуговування, експлуатування, ремонтування, модернізування виробляння, випробування та зутилізування зброї та військової техніки, технічне й тилове забезпечення військ.

Однак цей виданок безперечно мав би вищу наукову вагомість, якби назва словника «Словник термінів у військово-технічній сфері стосовно озброєння та військової техніки» [48], як її надруковано, було б ретельніше стилістично опрацьовано.

Однією з найновітніших праць, які поповнили військову термінографію став «Російсько-український та українсько-російський словник військової справи» [35], який побачив світ 2018 року. Його укладачем є Л. В. Туровська. У розлогій передмові розповідається про характер, завдання та обсяг словника, його побудову, пояснено як подано терміни-словосполуки, ремарки, наголошування та ін. Це свідчить про науковий рівень праці, що відрізняє її від навчальних словників, про які йшлося вище.

Однак, якщо, і це зазначено в передмові, «словник охоплює найуживанішу військову термінологію двох споріднених мов… У ньому зафіксовані лише усталені в обох мовах лексичні одиниці, граматичні форми та орфоепічні варіанти термінів, що відповідають вимогам сучасного українського правопису» [52, с. 4], то внесена до тканини словника загальновживана лексика є щонайменше зайвою. Адже хіба це військові терміни: бляха [35, с.179], ганьба [35, с. 192], ґудзик [35, с. 195], застуда [35, с. 211], їдальня [35, с. 221], лопата [35, с. 235], онуча [35, с. 256], персона [35, с. 264], плащ [35, с. 267], порошок [35, с. 273], радіо [35, с. 282], розплата [35, с. 289], свобода [35, с. 294], стимул [35, с. 302], сходи [35, с. 305], травма [35, с. 303], шукати [35, с. 327] як і чимало інших.

Уважаємо, що замісць цих загальновживаних слів доцільніше подати загальновійськові терміни, які тепер уживають у Статутах Збройних сил України, або назвати працю «Словник слів, що вживають у війську».

Підсумовуючи зазначимо, що виразно простежуються певні тенденції в розвитку сучасної військової термінографії. Зокрема те, що військове словникарство продовжує й розвиває традиції, закладені ще на початку ХХ ст. у Школі Червоних Старшин. Оскільки переважну більшість словників розробляють у високих військових навчальних закладах і наукових установах. Це сприяє тим, хто навчається опановувати термінологію певної військової галузі зокрема. А загалом свідчить про рівень сучасної української військової терміносистеми про те, що військова наука й освіта розвиваються і збагачуються. І хоча не всі проаналізовані словники мають нормативний характер, проте в перспективі вбачається і розширення їхньої типології й досконалення якости. Адже термінографія показник рівня знань і розвитку певної галузі науки, техніки, культури. Вона вельми вагоме джерело інформації й засіб підвищення комунікації носіїв мови.

1. Англійсько-український мінісловник ведення радіопереговорів у повітряному просторі. Київ : НАОУ, 2011. 2. Англійсько-український словник-мінімум до навчально-методичного комплексу «Headway Elementary» : Units 1–4. Ximenec Conata. Одеса : Військова академія, 2019. Ч. І. 3. Англійсько-український тематичний словник-довідник спеціальних військово- та науково-технічних термінів. Київ : НАОУ, 2009. 4. Англійсько-українсько-французький словник зовнішніх зв’язків, стратегій та безпеки. Київ : РВЦ «Київ. ун-т», 2006. 5. Блекот О. М., Ларіонов В. В., Козмінчук В. В. Словник основних скорочень. Радіаційний, хімічний, біологічний захист. Зброя масового ураження. Львів : Друкарня ЛВІ НУ «Львівська політехніка», 2008. 6. Бурлакова І. В., Верхулевська Л. Ф., Дячук Т. М. Стан і перспективи розвитку сучасної української авіаційної термінографії // Термінологічний вісник. 2015. Вип. 3(1). С. 125–134. 7. А. Бурячок, М. Демський, Б. Якимович. Російсько-український словник для військовиків : майже 32 000 слів і словосполук. Київ ; Львів : Варта, 1995. 8. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми термінології та української наукової термінографії. Київ : Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2009. 9. Вихованець І. Р. Про словники лінгвістичних термінів // Українська термінологія і сучасність : тези доп. Всеукр. наук. конф. Київ, 1996. С. 91–92. 10. Власенко С. Г. Військова топографія та топогеодезична підготовка ракетних військ і артилерії сухопутних військ / С. Г. Власенко та ін. Львів : Академія сухопутних військ, 2011. Ч. 1. 11. Голубовська І. О. Укладання термінологічних словників : концептуальність реєстрових слів-термінів, дискурс словникової статті та напрямки майбутніх досліджень // Лінгвістика ХХІ : нові дослідження і перспективи. Київ : Логос, 2012. С. 3–20. 12. Термінографія, мультилінгвізм, мультидисциплінарність / Голубовська І. О., Жалай В. Я., Биховець Н. Н. [та ін.] // Лінгвістика ХХІ століття : нові дослідження і перспективи. Київ : Логос, 2015. С. 40–60. 13. Дробан О. М. Будова та експлуатація 152 МІ самохідної гаубиці 2 С3М. Львів : Академія сухопутних військ, 2012. 14. Дубичинський В. В. Термінографічна проблематика // Сучасні проблеми термінології та термінографії : тези доп. міжнар. наук. конф. Київ, 2000. С. 6–7. 15. Заєць Ю. В. Російсько-український словник. Терміни тактики / М-во освіти України, М-во оборони України, Держ. ун-т «Львівська політехніка», Відділення військової підготовки. Львів, 1995. 16. Зілинський І. Нові українсько-німецькі слівники // Краківські вісті. 11 лютого 1940. С. 7. 17. Іващенко В. Л. Концептуарія основних понять термінографії // Слово і словар : Vocabulum et Vocabularium : сборн. науч. трудов по лексикографии. Гродно : Гр. ГУ, 2002. С. 141–147. 18. Казимирова М. В. Актуальні проблеми сучасної лінгвотермінографії // Термінологічний вісник. 2017. Вип. 4. С. 214–225. 19. Комарова Л. О., Залєський Є. М. Нанотехнології. Українсько-англійський словник-довідник концептуальних понять / за ред. В. Балабіна. Київ : Військовий ін-т Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2011. 20. Комова М. В. Українська термінографія 1948–2002 : Бібліографічний покажчик. Львів : Ліга-Прес, 2009. 21. Кочан І. М. Українське термінознавство сьогодні // Філологічні студії : зб. наук. праць. Львів, 2017. Вип. 9. С. 93–100. 22. Красюк О. П., Атаманюк В. В., Дідіченко О. М. Радіолокаційні станції ракетних військ та артилерії // Львів : Академія сухопутних військ, 2011. 23. Кривошеєв А. М., Приходько Д. І., Петренко В. М. Артилерійська розвідка : навч. посіб. Суми : Вид-во Сумського державного ун-ту, 2000. 24. Кульчицька Т. Українська лексикографія ХІІІ–ХХ ст. : бібліографічний покажчик. Львів, 1999. С. 203–204. 25. Мінісловник військових термінів : TRI-SERVISE VOCABULARY. Київ: НАОУ, 2006. 26. Назарова С. В., Пащук Ю. М. Англійсько-український та українсько-англійський словник термінів миротворчої та військової тематики. Львів : Друкарня ЛВІ НУ «Львівська політехніка», 2005. 27. Російсько-український військовий словник / Образцова М. М., Темко Г. Д., Шорохов І. М. [та ін.]. Одеса : ОІСВ, 1993. 28. Ольховий І. О. Французько-українсько-російський словник термінів та скорочень протиповітряної оборони країн НАТО : близько 900 термінів і скорочень. Київ : РВЦ «Київ. ун-т», 1998. 29. Панасюк К. Сучасна українська ракетно-артилерійська термінологія: структурний аналіз // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». № 842. Львів, 2013. С. 141–145. 30. Панібудьласка А. В., Канцелярук Б. І. Історія української зброї. Словник військових термінів. Київ : ПБП «Фотовідеосервіс», 1993. 31. Пащук Ю. М., Дмитрієнко В. Англійсько-український словник з експлуатації та ремонту автомобільної і бронетанкової техніки. Львів : Друкарня ЛВІ НУ «Львівська політехніка», 2002. 32. Покровська О. Л., Сапожнікова Л. Я., Руденко С. М. Українська термінографія: історія, теорія, практика : монографія. Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. Харків, 2015. 33. Продан Ю. Термінографія в Україні початку ХХІ століття: проблеми, перспективи й тенденції розвитку // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта : наук. зб. Кам’янець-Подільський, 2013. С. 128–135. 34. Рогань М. П., Стасюк В. В. Словник довідник з проблем МПЗ життєдіяльності та застосування військ (сил). Київ : НАОУ, 2003. 35. Російсько-український та українсько-російський словник військової справи : біля 50 000 слів та словосполук / уклад. Л. В. Туровська. Київ ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2018. 36. Російсько-український словник військових спеціальних термінів та часто вживаних слів. Одеса : ОІСВ, 2006. 37. Російсько-український словник військово-технічних термінів. Київ : Вид-во військового інституту, 1994. 38. Російсько-український стислий довідник військових термінів. Одеса : ОІСВ, 1992. 39. Рудий А. Й. Побудова, експлуатація та ремонт ракетно-артилерійського озброєння. Російсько-український словник військових та технічних термінів. Одеса : ОІСВ, 1998. 40. Симоненко Л. О. Українська термінографія: стан, перспективи // Мовознавство. 2014. № 4. С. 28–35. 41. Слєпов Л. І., Радішевський Н. С. Вузли зв’язку та РТЗ авіації : тлумачний словник-довідник. Київ : НАОУ, 2002. 42. Слєпов Л. І., Радішевський Н. С. Електрозв’язок та інформаційне забезпечення авіації : тлумачний словник-довідник. Київ : НАОУ, 2002. 43. Словник-мінімум військових термінів до навчально-методичного комплексу «СА МРА ІGN». Київ : НАОУ, 2010. 44. Словник основних військових термінів для використання в навчальному процесі, науковій та науково-технічній діяльності. Київ : НАОУ, 2005. 45. Словник основних термінів у галузі інформаційної безпеки держави у воєнній сфері. Київ : НАОУ, 2014. 46. Словник ракетних і артилерійських термінів. Суми : Вид-во Сум. ДУ, 2001. 47. Словник термінів і визначень НАТО : англійсько-французько-російсько-український / уклад. Н. Кузнєцова, В. Петрухін [та ін.]. Львів: Друкарня НАСВ, 2019. 48. Словник термінів у військово-технічній сфері стосовно озброєння та військової техніки // уклад. : М. І. Василевський, С. М. Гімбер, О. О. Головін [та ін.] ; за заг. ред. І. Б. Чепкова. Міноборони, Центральний НДІ озброєння та військової техніки ЗСУ. Київ : Вид-во Дмитра Бураго, 2015. 49. Ткачук П. П. та ін. Боєприпаси : підручник. Львів : Академія сухопутних військ, 2012. 50. Торська М. О., Черник П. П., Лозинський П. І. Англійсько-український словник військових скорочень. Львів : Друкарня НАСВ, 2016. 51. Торська М. О., Черник П. П. Англійсько-український словник військових термінів та супутньої лексики миротворчої спрямованості. Львів : Друкарня НАСВ, 2016. 52. Туровська JI. B. Сучасний етап розвитку української термінографії // Система і структура східнослов’янських мов : міжкафед. зб. Київ, 2006. С. 168–172. 53. Українсько-франнузько-англійський міжвидовий словник з тактики та логістики : в 2 т. / за ред. В. Балабіна, Р. Гердера. Київ : Логос, 2007. 54. Французько-український, українсько-французький словник основних термінів ВПС країн НАТО / уклад. : І. Ольховий, В. Білан. Київ : Військовий ін.-т Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2007.