ТК СНТТ: Збірник 2020 / Бурковська О.

Національного університету «Львівська політехніка»

СИСТЕМНІ ЯВИЩА В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЛІСІВНИЦТВА

У статті простежено вияв в українській термінології лісівництва системних явищ синонімії, антонімії, полісемії й омонімії. Удиференційовано явища синонімії та варіантности в українській терміносистемі лісівництва. Визначено негативний вплив внутрішньосистемної полісемії на внормування української термінології лісівництва та запропоновано методи уникнення цього явища в термінології. З’ясовано, що явище омонімії не є поширеним в українській терміносистемі лісівництва.

Ключові слова: українська мова, термінологія лісівництва, системність, лексико-семантичні відношення, синонімія, антонімія, омонімія, полісемія.

The article traces the manifestation of the systemic phenomena of synonymy, antonymy, polysemy and homonymy in the Ukrainian terminology of forestry. The differentiation of the phenomena of synonymy and variability in the Ukrainian terminology of forestry is made. The negative influence of intrasystemic polysemy on the standardization of Ukrainian forestry terminology is determined and the ways of avoiding this phenomenon in terminology are suggested. It was found that the phenomenon of homonymy is not common in the Ukrainian terminology of forestry.

Keywords: Ukrainian language, terminology of forestry, systematicity, lexical-semantic relations, synonymy, antonymy, homonymy, polysemy.

Системне організовування термінології є однією з найважливіших умов існування терміна й визначає його місце в термінній системі. Термінологія як частина лексичної системи мови розвивається за тими самими законами, які діють у загальнолітературній мові. Питання про загальномовний характер лексико-семантичних відношень у термінології в сучасному термінознавстві є дискусійним. Це питання у свої працях досліджували А. Коваль, Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк, А. Крижановська та ін. Специфіку лексико-семантичних відношень між термінами лісівництва визначили особливості формування та функціювання УТЛ (української термінології лісівництва). У межах УТЛ знаходять своє вираження системні явища синонімії, антонімії, полісемії та омонімії.

Мета статті – дослідити вияв системних явищ синонімії, антонімії, полісемії та омонімії в українській термінології лісівництва.

Синонімія та варіантність у термінології лісівництва. Аналіз лексикографічних, наукових праць із лісівництва засвідчив уживання значної кількости синонімів у системі українських термінів лісівництва. Найчастіше автори словників подають терміни-синоніми в реєстрі словникової статті, напр.: вершина (верхівка) дерева [10, с. 49], брахібласт; укорочений пагін [10, с. 40], комель (окоренок, відземок, прикорень) [17, І, с. 356]. Інколи вживають синонімні терміноодиниці в різних словникових статтях у межах одного словника, напр.: ландшафтні рубання (рубки), лісовідновні рубки [4, с. 41, 43]. Зафіксовано також уживання термінів-синонімів у різних наукових джерелах, напр.: поновлення лісу [2, с. 20] – відновлення лісу [8, с. 16; 10, с. 61; 17, І, с. 123].

В УТЛ виявлено вживання 148 синонімних рядів (5,2 %) від загальної кількости 2836 термінів (див. діаграму 1).

З увагою на специфіку семантики й особливості словотвірної структури терміни-синоніми поділено на лексичні та словотвірні. Серед лексичних синонімів зафіксовано значну кількість синонімних рядів, які складають питомі терміни-синоніми лісівництва, напр.: балка – суходіл – байрак [17, І, с. 41], балкові – барачні (ліси) [17, І, с. 43], а також простежено функціювання питомо українських і запозичених термінів для позначення тих самих понять лісівництва, що мають тотожне значення. Останні називають абсолютними синонімами, або термінами-дублетами. Як зазначає проф. І. Кочан, абсолютні синоніми – це «синоніми, які співвідносяться з тим самим об’єктом, явищем і не мають семантичних відмінностей, виявляють повний збіг змісту, який передають» [6, с. 32]. Такі терміни можуть різнитися етимологією, що й узято за основу виокремлення термінів-дублетів у нашому дослідженні.

У системі термінів лісівництва зафіксовано велику кількість синонімних рядів, утворених запозиченим терміном та питомим українським відповідником, напр.: адвентивні – придаткові (бруньки) [10, с. 14], багатокомпонентне – складне (узлісся) [10, с. 377], брахібласт – укорочений пагін [10, с. 40], піроліз – вуглевипалювання (деревини) [10, с. 73] та ін.

За морфологічною природою в системі УТЛ найчисленнішими є іменникові лексичні синоніми, напр.: висівання – сівба [10, с. 57], гай – лісок – байрак [17, І, с. 149]; лісорозведення – заліснення [10, с. 204]. Також виявлено часте вживання синонімних термінів, виражених прикметниками або дієприкметниками, напр.: панівна (деревна порода) [2, с. 14; 10, с. 261; 17, ІІ, с. 114] – переважаюча (деревна порода) [8, с. 43].

Синонімними відношеннями пов’язані як однослівні терміни (деревина – ксилема), так і термінологічні словосполуки (штучне лісовідновлення – лісові культури). Велика кількість лексичних термінів-синонімів лісівництва мають різну структуру, напр.: бучина – буковий груд [4, с. 20], рідколісся – рідкий ліс [11, с. 46], харвестер – машина звалювально-гілкорізно-кряжувально-пакетувальна [10, с. 215] та ін.

У системі термінів лісівництва можна вирізнити словотвірні синоніми, напр.: вершина (дерева) – верхівка (дерева) – верховіття [10, с. 49, 89], вирубка – зруб [8, с. 16], висіювання [2, с. 21] – висівання – сівба [ЛТС,57] – посів [17, ІІ, с. 153] та ін.

Варіантність в українській терміносистемі лісівництва. Нема єдиного погляду щодо явищ синонімії та варіантности в термінології. Розрізняє поняття варіантности та синонімії в термінології проф. І. Кочан. За визначенням науковиці, варіанти терміноодиниць – це «паралельні форми існування мовної одиниці, що мають певні відмінності на рівні наголосу, фонеми, морфеми тощо», тоді як синоніми – «терміни зі спільним денотатом, але різною формою вираження, що мають тотожні або майже тотожні значення» [5, с. 15].

Терміни-варіанти лісівництва є різних видів: фонетико-фонематичні (букняки [17, І, с. 93] – бучняки [10, с. 42]), акцентуаційні (зака́зник – заказни́к [14, с. 36]), словотвірні (лісосадивний – лісосадильний [14, с. 50]), морфологічні (закруток – закрутка (дефект деревини) [14, с. 36]) та синтаксичні (типологія лісу – лісова типологія [10, с. 371]) варіанти.

Окремим підвидом варіантів в УТЛ є міжзнакові варіанти, які належать до різних семіотичних знакових систем, напр.: А – бори, В – субори; 0 – дуже сухі ґрунти, 1 – сухі ґрунти [17, ІІ, с. 283].

Послідовне розрізнення синонімії та варіантности вможливлює осмислення складних процесів формування та становлення української термінології лісівництва, сприяє її уніфікації, стандартизації та кодифікації.

Антонімія в українській термінології лісівництва. Антонімію в термінології, на відміну від синонімії, більшість мовознавців оцінює як позитивне явище, яке є «однією з найважливіших категорій системної організації* термінології» [12, с. 293].

Антоніми кваліфікують як «два слова зі спільною категоріальною** інтегральною семами, що мають принаймні по одній диференційній семі та засвідчують діаметрально протилежну спрямованість, рівну віддаленість спільної семантичної властивості від середньої точки відліку» [3, с. 238].

Антоніми в системі УТЛ є неоднорідними за структурою, складом, ступенем лексико-семантичної протилежности та граматичної форми.

Українські терміни лісівництва поділяємо на антонімні пари за декількома критеріями: 1) за формально-структурним організуванням термінів-антонімів (однокомпонентні антоніми / багатокомпонентні антоніми); 2) за семантичним критерієм (контрадикторні, комплементарні, контрарні й векторні антоніми).

За формально-структурним організуванням в українській термінології лісівництва поширені однокомпонентні терміни-антоніми та багатокомпонентні антоніми, виражені терміносполуками.

Однокомпонентні терміни-антоніми можуть бути двох типів (див. діаграму 2):

1) спільнокореневі антоніми (27 пар), напр.: вибагливі – маловибагливі (деревні породи) [17, ІІ, с. 339], відкриті – напіввідкриті (узлісся) [10, с. 377], вкриті – невкриті (лісом площі) [10, с. 238] та ін.

За будовою терміни-антоніми цього типу можуть бути простими та складними. Найчастіше однокомпонентні терміни мають лише одну кореневу морфему (прості терміни-антоніми), пор.: угіддя – неугіддя [8, с. 41], лісова – нелісова (площа) [10, с. 239] та ін. Рідше антонімну пару складають простий і складний термін, напр.: вибагливі – маловибагливі (деревні породи) [17, ІІ, с. 339] та ін.

2) різнокореневі антоніми (38 пар), напр.: абсолютна – відносна (повнота деревостану) [10, с. 283], багатокомпонентне (складне) – елементарне (просте) (узлісся) [10, с. 377], простий (деревостан) [2, с. 9; 10, с. 302; 17, ІІ, с. 180] – складний (деревостан) [10, с. 345; 17, ІІ, с. 244] та ін.

Багатокомпонентні терміни-антоніми в термінології лісівництва репрезентовано словосполуками, у яких протиставлено лише одного з компонентів, напр.: абсолютна повнота деревостану – відносна повнота деревостану [10, с. 283], основні роботи лісосікові – допоміжні роботи лісосікові [10, с. 317], суха деревина – мокра деревина [17, І, с. 141] та ін.

За семантичним критерієм у термінології лісівництва розрізняємо такі типи антонімів:

1) контрадикторні терміни-антоніми, які взаємно передбачають та виключають один одного, напр.: вкриті – невкриті (лісом площі) [10, с. 238], зрослий – незрослий (сучок) [4, с. 70], зруб – недоруб, культивація [10, с. 185] – рекультивація (лісова) [10, с. 312], стійкі – нестійкі (деревні породи) [17, ІІ, с. 340] та ін.

2) компліментарні терміни-антоніми, які не виключають один одного, а зіставлено на основі контрасту, напр.: абсолютна – відносна (повнота деревостану) [10, с. 283], багатокомпонентне (складне) – елементарне (просте) (узлісся) [10, с. 377], біологічного походження – штучного походження (вади деревини) [17, І, с. 97–98], мішаний (деревостан) [2, с. 9], [10, с. 226] – чистий (деревостан) [10, с. 396] та ін.

3) контрарні терміни-антоніми, у яких між контрарними видовими поняттями існують одне або декілька проміжних понять – мезонімів, напр.: вузьколісосічна [8, с. 50; 10, с. 327; 17, ІІ, с. 218] – середньолісосічна [17, ІІ, с. 218] – суцільнолісосічна (рубка) [10, с. 359], дуже сухі ґрунти – сухі ґрунти – свіжі ґрунти – вологі ґрунти – сирі ґрунти – мокрі ґрунти [17, ІІ, с. 283], загнилий – гнилий – здоровий (сучок) [4, с. 70], мінусове – нормальне – плюсове (дерево) [10, с. 99] та ін.

4) антоніми-конверсиви, що виражають векторну протилежність, яка виявляється у протиставленні різноспрямованих, зворотних, парних дій, рухів, ознак, які не можливі окремо одна від одної, напр.: висхідний – низхідний (спосіб підсочки хвойних дерев) [10, с. 352], зрошення [10, с. 147] – осушення (лісових земель) [10, с. 256], зрощений – наскрізний (заріст) [4, с. 34], короткомірний [10, с. 348; 17, ІІ, с. 12] – довгомірний (сортимент) [10, с. 348], високостовбурний [10, с. 58; 8, с. 16] – низькостовбурний (ліс) [10, с. 240] та ін.

Терміни-антоніми в межах УТЛ можуть виражати різні лексико-семантичні значення: а) якісні, напр.: вологе – сухе (зберігання круглих лісоматеріалів) [10, с. 138], корінний (деревостан) [2, с. 8; 8, с. 34, 22; 10, с. 100, 179; 17, І, с. 367] – похідний (деревостан) [10, с. 100; 8, с. 22], мішаний (деревостан) [2, с. 9; 10, с. 226] – чистий (деревостан) [10, с. 396], мокрі [17, ІІ, с. 255] – сирі (бори) [17, ІІ, с. 255] та ін.; б) кількісні, напр.: багатокомпонентне (складне) – елементарне (просте) (узлісся) [10, с. 377], первинне – вторинне (оброблення деревини) [11, с. 51], прості (одноярусні) – складні (багатоярусні) (лісові культури) [17, І, с. 283] та ін.; в) часові, напр.: одновіковий [10, с. 248; 17, ІІ, с. 87] – різновіковий (деревостан) [10, с. 317], зимовозелений – літньозелений (ліс) [4, с. 46], весняна (рання) (деревина річного шару) [11, с. 21] – літня (пізня) (деревина річного шару) [11, с. 38], постійні – тимчасові (сіножаті лісові) [10, с. 341] та ін.; г) просторові, напр.: верхня – нижня (частина стовбура) [11, с. 71], високостовбурний [8, с. 16; 10, с. 58], – низькостовбурний (ліс) [10, с. 240]) та д) протилежно спрямованої дії, напр.: висхідний – низхідний (спосіб підсочки хвойних дерев) [10, с. 352], надземна – підземна (ярусність) [10, с. 407], зрошення [10, с. 147] – осушення (лісових земель) [10, с. 256], попередні [10, с. 187] – наступні (культури лісові) [10, с. 186] та ін.

Отже, явище антонімії в термінології лісівництва є однією із суттєвих ознак її системности. Це аналізування засвідчує, що явище антонімії дає змогу цілісно та системно окреслити семантику протиставлюваного поняття, сприяючи таким чином визначенню місця кожного терміна в терміносистемі.

Полісемія в системі термінів української термінології лісівництва. Ураховуючи різні погляди на природу полісемії, її позитивного чи негативного впливу на систематизацію термінології, констатуємо факт існування полісемії в термінології. Термінологічна полісемія – це наявність у семантичній структурі терміна двох і більше значень, тобто співвіднесеність одного терміна більш ніж з одним поняттям [13, с. 8].

Мовознавці [Л. Боярова, Н. Краснопольська, М. Лисенко, Т. Михайлова та ін.] вирізняють різні типи полісемії – зовнішньосистемну, міжсистемну, внутрішньосистемну.

Деякі дослідники [Е. Дерді, С. Овсечик, М. Лисенко] виокремлюють також загальнонаукову полісемію.

У терміносистемі лісівництва знаходять вираження різні типи полісемії – зовнішньосистемна, міжсистемна, внутрішньосистемна та загальнонаукова.

Особливістю зовнішньосистемної полісемії є рівночасне функціювання полісемної мовної одиниці в терміносистемі лісівництва та загальновживаній лексиці. Наприклад, лексема стіна реалізує термінологічне значення «Відкрита до незаліснених ділянок частина лісових насаджень; границя лісу з відкритим простором (узлісся, зруби)» [17, ІІ, с. 265], а в загальномовному вжитку функціюує з шістьма значеннями: «1) вертикальна частина будови, яка служить для утримання перекриттів і для розділення приміщення на частини; 2) прямовиста бічна поверхня чого-небудь; 3) висока кам’яна або цегляна огорожа; 4) те, що відокремлює, роз’єднує кого-, що-небудь, перешкода у здійсненні чогось; 5) щільний ряд чи суцільна маса чого-небудь, що утворює перепону, перешкоду, завісу і т. ін.; 6) щільно зімкнений стрій бійців у кулачному, рукопашному бою чи бійці» [1, с. 1394].

У результаті термінологізації слово вживають з одним значенням і в межах терміносистеми такі терміни не створюють труднощів для розуміння, пор.: стіна лісу – «відкрита до незаліснених ділянок частина лісових насаджень; границя лісу з відкритим простором (узлісся, зруби)» [17, ІІ, с. 265].

Міжсистемна полісемія властива для термінологічних одиниць, які вживають як терміни в суміжних із лісівництвом науках (екологія, біологія, географія, ботаніка тощо). Наприклад, термін дернування функціює як термін у лісівництві у значенні «Створення ґрунтопокривних трав’яних ценозів на спланованій поверхні оголених (порушених) земель, відвалів, вирівняних або терасованих схилів», а також садово-парковому мистецтві у значенні «Формування газону в місцях, де посів насіння не дає бажаного ефекту, або у випадках, коли потрібне швидке створення газонного покриву» [10, с. 102] та ін.

Приклади міжсистемних полісемних термінів засвідчують звʼязок термінолексики лісівництва зі спеціальною лексикою інших терміносистем української мови, що, однак, не шкодить розумінню значення терміна в межах конкретної галузі науки.

У терміносистемі лісівництва поширена також внутрішньосистемна полісемія, тобто багатозначність усередині терміносистеми.

Внутрішньосистемна полісемія термінів лісівництва спричинена розвитком відповідних понять, які, із часом ширшаючи й уточнюючись, повняться вторинними значеннями. Серед термінів лісівництва виокремлено такі внутрішньосистемні багатозначні терміни: діброви – «1) лісові екосистеми з пануванням в корінному деревостані одного з видів дуба (звичайного, скельного, австрійського, пухнастого тощо); 2) типи лісу, в яких головною лісоутворюючою породою є один із видів дубів: звичайний, скельний або пухнастий; 3) деревостани – насадження з переважанням у складі окремих видів дуба» [17, І, с. 219]; куртина – «1) окрема ділянка лісу; 2) група дерев і кущів однієї породи в змішаному насадженні; 3) в регулярному парку – відкрита ділянка газона***, обрамлена стрижневими чагарниками або деревами; 4) в пейзажному парку – вільно розміщена група дерев або чагарників; 5) ділянка, засаджена одним сортом винограду; 6) грядка для квіткових чи ін. рослин, обкладена дерниною» [17, І, с. 379]; лісозабезпеченість – «1) рівень забезпечення лісами (лісовими ресурсами) країни або окремої її території; 2) рівень задоволення країни, області, району, окремих галузей або виробництв лісосировинними ресурсами» [17, І, с. 437] та ін.

Внутрішньосистемна полісемія термінів є небажаним явищем, оскільки може призвести до неточности значення в термінології, сплутування понять і термінів у наукових текстах.

Уникнути полісемії термінів у системі УТЛ можливо, доповнюючи полісемні однослівні терміни додатковими складниками, унаслідок чого вони перетворюються на терміносполуки. Наприклад, термін лісівництво варто вживати в значенні «Наука, яка займається теоретичним (лісознавство) та практичним (власне лісівництво) дослідженням типів, складників та характеристик лісу, видів деревостану; процесу вирощування, формування і поновлення лісу та процесу рубання лісу, пов’язаного з веденням лісового господарства» або «Наука про природу лісу, методи його вирощування, підвищення продуктивності, лісокористування» [10, с. 198]. Для найменування галузі рослинництва, що займається «вирощуванням лісу для одержання деревини, інших продуктів лісу та використання його з захисними, водорегулюючими, лікувально-оздоровчими, естетичними цілями» [17, І, с. 422] доречно використовувати складений термін галузеве (практичне) лісівництво.

Уникнути полісемности можна також, розмежовуючи поняття та застосовуючи одну з важливих умов унормування термінології: одне поняття – один термін. Це стосується, зокрема, одного з основних термінів лісівництва рубання, який є родовою назвою великої кількости видових понять, пор.: комплексні рубання, напрямок рубань, обіг рубань, оберт рубання (період рубання), огляд місця рубання, очищення місця рубання, рубання лісу, система рубань, типологія рубань; лісовідновлювальне рубання, рубання головного користування, кулісне рубання, суцільне рубання тощо. У спеціальній літературі зафіксовано понад 200 словосполук зі складником рубання. Уважаємо, що термін рубання має функціювати в одному значенні «Дія за значенням рубати». Із цим значенням він може бути вжитий у таких терміносполуках: метод рубання, рубання дерева тощо. Для позначення поняття «технологічний процес, який завершують видаленням дерев із лісу» доцільно вживати терміна рубанка замість скалькованого з російської мови терміна рубка. Термін рубанка фіксує «Лісотехничний словник. Німецько-український» (Подєбради, 1928), напр.: остаточна рубанка; рубанка суцільна; суцільна, остаточна рубанка; обсівна рубанка; гніздова рубанка; консерваційна рубанка; кулісова, черезсмугова рубанка; остаточна, очистна рубанка; світлова, ясна рубанка; проосвітлююча рубанка; рубанка простору; гніздова, круглякова рубанка; рубанка (с)пробної площі, (с)пробна рубанка; окрайова рубанка; рубанка остаточна, очистна; рубанка в період руху соків тощо [9, с. 5, 9, 24, 62, 66, 69, 72, 73, 77, 89, 91]. Автори словника чітко розрізняють терміни рубанка та рубання. Термін рубанка послідовно вжито у терміносполуках, складниками яких є прикметники (дієприкметники) на зразок: кулісова, черезсмугова, остаточна, очистна, світлова, ясна, проосвітлююча, гніздова, круглякова рубанка простору тощо [9, с. 69, 72, 73], а термін рубання є складником таких терміносполук, як рубання лісу; рубання модельних дерев тощо [9, с. 54,58, 87]. На наш погляд, вертання до української терміносистеми лісівництва терміна рубанка на позначення «рубання та видалення дерев із лісу» [2, с. 5] є цілком закономірним.

Неможливо, безперечно, цілковито уникнути багатозначности в термінології. Попри те, що полісемія є небажаним явищем для термінних систем загалом, вона свідчить не лише про економію ресурсів мови, а й про їхні семантичні можливості як складників відповідної терміносистеми.

До загальнонаукових полісемантичних термінів зараховуємо такі, які вживають у різних, несуміжних терміносистемах. Функціювання таких термінів зумовлене «семантичним звуженням загального значення терміна зі збереженням гіперсеми та формальної структури» [7, с. 211].

В УТЛ зафіксовано полісемні терміни, які рівнобіжно функціюють в інших термінних системах, віддалено пов’язаних із термінологією лісівництва. Наприклад, слово планшет виконує роль терміна в: 1) лісівництві й позначає «Картографічний документ лісоінвентаризаційний, на якому в межах робочого поля (40х40 см) зображено частину (цілими лісовими кварталами) лісового фонду певного лісівництва в прийнятому масштабі (1:10000) з нанесенням квартальної і візирної сітки меж виділів та ін.» [17, ІІ, с. 140]; 2) театрознавстві виражає значення «Підлога сцени в театрі, зроблена з окремих щитів, які можна міняти для зміни рельєфу сцени» [17, ІІ, с. 140].

Серед багатозначних термінів УТЛ спостерігаємо комбінований тип полісемії. Наприклад, для терміна судина властива зовнішньосистемна та міжсистемна полісемія, оскільки він рівнобіжно функціює в терміносистемах медицини, біології, лісівництва, історії та загальновживаній лексиці, пор.: судина – 1) «трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварин, по якому рухається кров або лімфа» [1, с. 1411] (у медицині); 2) один із видів водопровідних тканин, які утворились в процесі трансформації трахеїд у більш досконалі елементи (у біології та лісівництві) [17, ІІ, с. 268]; 3) «розм. Посудина для їжі й зберігання харчових продуктів» (у загальновживаній лексиці); 4) «заст. Судно» (в історії) [1, с. 1411].

Таким чином, полісемні відношення підтверджують тісний зв’язок між термінами як в межах терміносистеми УТЛ, так і з загальновживаною лексикою та термінологією інших галузей знань.

Омонімія в системі української термінології лісівництва. Одним з основних завдань для досліджування системного організування термінології є розв'язання питання про розмежування омонімії та полісемії термінів, що є доволі складною проблемою.

Існують різні погляди лінгвістів на цю проблему. Більшість науковців указують на суттєву відмінність між значенням полісемного й омонімного слова. Мовознавиця Л. Симоненко переконує, що якщо полісемія впорядковує терміни всередині терміносистеми, тобто формує її ядро, то омонімія належить до тих процесів, які впорядковують номінативні одиниці цієї терміносистеми і цим зв’язують її з іншими науковими системами [15, с. 46].

В УТЛ, порівняно з явищем полісемії, омонімія не є поширеною Зафіксовано сім омонімних термінів, напр.: балка [10, с. 30], пасіка [10, с. 266], реміза [10, с. 313], рідина [10, с. 316], розпилювач [1, с. 986], плюсовий [10, с. 99–100] та ін.

Основною рисою омонімів, за допомогою якої вирізняють омонімні терміни в термінології, є їхня належність до різних семантичних полів. Подібно до полісемії, вирізняють три типи омонімних термінів: зовнішньосистемні, міжсистемні та внутрішньосистемні.

Зовнішньосистемні омоніми – це мовні одиниці, які рівнобіжно вживають у термінолексиці лісівництва та загальновживаній лексиці.

Наприклад, термін балка функціює в лісівництві у значенні «Ерозійна форма рельєфу, що виникає внаслідок припинення розвитку яру; улоговина з пологими задернованими чи вкритими лісом схилами і плоским днищем» [10, с. 30]. У загальновживаній лексиці має три омонімні найменування: балка¹– «яр із пологими схилами» [1, с. 58], балка² – «несучий**** конструкційний елемент, виготовлений з дощок, брусків та обкантованих колод в їх натуральному вигляді або ж складених за перерізом та довжиною» [10, с. 30] та балка³ (жарг.) – «базар для торгівлі контрабандними товарами (підпільний, чорний ринок)» [1, с. 58].

Міжсистемні омоніми – це терміноодиниці, які рівнобіжно функціюють у термінології лісівництва та в терміносистемах інших галузей знань.

Наприклад, термін пасіка вживають у лісівництві у значенні «Частина лісосіки, з якої звалені дерева або стовбури трелюють по одному трелювальному волоку» [10, с. 266] та в бджільництві, де термін пасіка функціює у значенні «Виробничий підрозділ господарства з бджолиними сім'ями, спеціальними будівлями, земельною ділянкою, інвентарем та обладнанням» [10, с. 266].

Таким чином, в українській терміносистемі лісівництва явище омонімії не є поширеним. Проте потрібно пам’ятати, що одним із основних чинників виникнення явища омонімії в термінології є дивергенція (розділення двох або більше значень багатозначного слова).

Омонімні терміноодиниці проникають в УТЛ через складні процеси в лексико-семантичному системному організуванні мови, які зумовлено порушенням семантичної тотожности терміна.

Отже, усі ці явища формують системне організовування сучасної УТЛ.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Бусел. Київ, Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. 1440 с. 2. ДСТУ 3404-96 Лісівництво. Терміни та визначення. Вид. офіц. Київ : Держстандарт України. 43 с. 3. Дудок Р. Проблема значення та смислу терміна в гуманітарних науках : монографія. Львів : Вид-во. Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. 358 с. 4. Короткий тлумачний словник-довідник понять і термінів лісівництва / уклад. : Р. Вінтонів, О. Гриджук. Львів : НЛТУ України, 2009. 87 с. 5. Кочан І. Варіанти і синоніми термінів з міжнародними компонентами // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2008. № 620. С. 14–19. 6. Кочан І. Синонімія у термінології // Мовознавство. 1992. № 3. С. 32–34. 7. Лисенко М. Явище полісемії в англійській гідроекологічній термінології // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. 2011. Вип. 57. С. 209–212. 8. Лісівництво. Термінологічний словник / В. Бондаренко, С. Землинський, Л. Копій та ін. ; за ред. Г. Криницького. Львів : Вид-во НЛТУ України, 2013. 70 с. 9. Лісотехнічний словник. Німецько-український / Лісова термінологічна комісія при Агрономічно-лісовому факультеті УГА в ЧСР та Спілки техніків с. г. в ЧСР ; уклад. Є. Чикаленко та ін. Подєбради, 1928. 137 с. 10. Лісотехнічний термінологічний словник : український, російський, англійський / за ред. Ю. Туниці, В. Богуслаєва. Львів : Піраміда, 2014. 967 с. 11. Миклаш Л., Магура Б. Англо-український словник лісотехнічних термінів : бл. 3 200 слів / за заг. ред. Ю. Бігуна. Львів : Каменяр, 2013. 124 с. 12. Процик М. Антонімічні відношення в українській видавничій термінології // Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2006. № 559. С. 293–295. 13. Рогач Л. Семантична основа лінгвістичних термінів в українській та англійській мовах : автореф. дис. … канд. філолог. наук : [спец.] 10.02.01 «Українська мова». Київ, 1999. 20 с. 14. Російсько-український словник термінів лісівництва / за ред. П. Погребняка, С. Стойка. Київ : Наук. думка, 1980. 160 с. 15. Симоненко Л. Біологічна термінологія: формування та функціонування : навч. посіб. Умань : РВЦ «Софія», 2006. 103 c. 16. Суперанская А., Подольская Н., Васильева Н. Общая терминология: вопросы теории. Москва : Наука, 1989. 246 с. 17. Українська енциклопедія лісівництва : у 2 т. / за ред. С. Генсірука. Львів : НВФ «Українські технології», 1999. Т. 1. 464 с. ; 2007. Т. 2. 470 с.

* системного організування – ред.

** категорійною – ред.

*** газону – ред.

**** тримальний – ред.