ТК СНТТ: Збірник 2020 / Павлова О.

Рівненський державний гуманітарний університет

Особливості функціювання українських музичних термінів у наукових, публіцистичних і рекламних текстах

Статтю присвячено дослідженню особливостей функціювання українських музичних термінів у науковому, публіцистичному й рекламному текстах. У статті визначено поняття наукового, публіцистичного стилів і реклами як особливого підстилю публіцистичного стилю; описано основні характеристики, функції та підстилі цих функційних стилів. До того ж, визначено основні функції українських музичних термінів й особливості їхнього словесного оточення в текстах різних функційних стилів.

Ключові слова: українська мова, українські музичні терміни, функції термінів, науковий стиль, публіцистичний стиль, реклама.

The article deals with the research of the peculiarities of the Ukrainian musical terms functioning in scientific, publicistic and advertising texts. In the article the notions of scientific, publicistic styles and advertising as a special subtype of publicistic style are defined; the main characteristics, functions and substyles of these functional styles are described. Besides this, the major functions of Ukrainian musical terms and the peculiarities of their verbal environment in the texts of different functional styles are determined.

Keywords: Ukrainian language, Ukrainian musical terms, term functions, scientific style, publicistic style, advertising.

Функційне термінознавство – одна з перспективних галузей термінознавства, яка вивчає функціювання термінів у текстах різних стилів і жанрової належности, у різних ситуаціях професійного спілкування і в комп’ютерних системах. Крім того, функційне термінознавство вивчає функції, які терміни виконують у різних галузях. Тепер у руслі функційного термінознавства в Україні працюють В. А. Бабюк, М. В. Вербенець, Т. А. Космеда, З. Б. Куделько, Е. В. Неженець, С. М. Рибачок, А. В. Соломахін, С. А. Толста, Г. В. Чорновол й ін. Вивчення особливостей функціювання термінів у текстах різних функційних стилів є однією з найактуальніших проблем сучасного термінознавства.

Мета статті – дослідити особливості функціювання музичних термінів української мови в наукових, публіцистичних і рекламних текстах.

Завдання статті: 1) визначити основні характеристики, функції та підстилі наукового й публіцистичного стилів; 2) дослідити функційно-стилістичні особливості термінів у вищеназваних типах текстів; 3) визначити функції, що виконують терміни в текстах різних функційних стилів.

Мовним матеріялом дослідження слугують навчально-наукові тексти підручника Г. А. Смаглій, Л. В. Масловик «Основи теорії музики», публіцистичні тексти з газети «Українська правда» (від 17 серпня 2019 р.) і тексти з реклами парфумерії (https://www.notino.ua).

Виконане дослідження свідчить про те, що музичні терміни української мови широко вживають у текстах таких стилів: науковому, публіцистичному і в рекламі як окремому підстилі публіцистики.

Науковий стиль – це один з функційних стилів літературної мови, що обслуговує царину науки. Мовні особливості наукового стилю зумовлені його призначенням передавати об’єктивну інформацію про природу, суспільство та людину [1, c. 147]. Науковий стиль реалізовує функцію повідомлювання з широким залученням термінології й абстрактної лексики; уживанням слів у їхній прямій, конкретній значині; має особливу фразеологію; тенденцію до складних синтаксичних конструкцій. Науковому стилю притаманні розгорнутий і впорядкований зв’язок між частинами висловлювання, чітка побудова абзаців, уживання конструкцій з узагальнювальним родовим найменуванням перед перелічуванням, уживанням вставних слів, незначне використання безособових і еліптичних речень [4, c. 595]. Усі мовні засоби наукового стилю покликані забезпечити ясність, точність, об’єктивність, недвозначність, логічність і аргументованість викладу, повноту інформації [1, c. 147].

Метою наукового стилю є передавання наукової інформації. Виокремлюють такі підстилі наукового стилю: науково-технічний, науково-діловий, науково-популярний, науково-публіцистичний і навчально-науковий [4, c. 595].

Розглянемо такі уривки як приклади навчально-наукового підстилю наукового стилю:

1. «Однією з характерних рис української музики є збагачення діатоники хроматикою. Хроматизм змінює нейтральність тонових тяжінь у діатоніці, призводить до звуження одних та розширення інших інтервалів, утворює нові співвідношення між ступенями ладу. Саме хроматизм поряд із діатонікою сформував український музичний стиль, сповнений великої експресії та краси» [5, c. 213].

2. «Головне значення ритму полягає в організуванні звуків та у створенні музичної форми. Адже ритм може поєднувати звуки безперервним рухом коротких тональностей або роз’єднувати їх зупинками на довгих тривалостях і павзах. Повторення ритмічних груп поділяє мелодичну лінію на інтонації, фрази, мотиви, речення тощо. Воднораз ритм об’єднує всі музичні елементи в єдину художню цілісність» [5, c.146].

3. «Сонатний цикл, написаний для оркестру, називають симфонією. Це масштабний змістом і розмірами твір, у якому художній задум розкривають через різні перетворення музичного матеріалу засобами симфонічного оркестру. Класична симфонія склалась у творчості Й. Гайдна, В. А. Моцарта та Л. Бетговена як концертна циклічна форма в чотирьох частинах. Перша частина мала сонатну форму і швидкий темп. Друга частина була в повільному темпі й мала складну тричастинну форму або форму варіацій, рондо або сонатну форму без розвитку. Третя частина танцювального характеру – менует або скерцо в рухливому темпі та тричастинній формі. Четверта частина – фінал, сонатна форма або рондо у швидкому темпі» [5, c.371].

У цих уривках текстів із теорії музики всі термінологічні найменування української мови вжито у прямих, конкретних значинах. Тут науковий текст реалізовує свою головну функцію – науково поінформувати. А музичні терміни виконують свою головну функцію – номінативну.

Публіцистичний стиль – один з функційних стилів літературної мови, який обслуговує широку ділянку суспільних стосунків. Публіцистичному стилю властиві дві основні, нерозривно поєднані функції: інформативна й експресивна. Публіцистичний стиль слугує для передавання багатогранної інформації про внутрішнє життя країни і про події за її межами. Твори публіцистичного стилю оцінюють повідоми, впливають на політичну свідомість читача (чи слухача), слугують засобом суспільного виховання і формування громадської думки, поглядів, прагнень, способом агітації та пропаганди. Публіцистичному стилеві властива популярність, образність, полемічна загостреність, яскравість передання думки [1, c. 230].

Лексиці публіцистичного стилю притаманне широке використання суспільно-політичної та інших термінологій, засобів виразности, таких як метафори, епітети, метонімія, іронія, каламбури тощо. Для синтакси публіцистичного стилю властиве вживання іменних словосполук, речень з однорідними членами, різних відокремлень, риторичних запитань і звернень, складних речень простої будови, приєднувальних конструкцій тощо.

Відмінною рисою публіцистичного стилю є виразність, експресивність висловлювань. Іншою основною стильовою рисою публіцистичного мовлення, пов’язаною з експресивністю, є наявність стандарту [2, c. 444]. Відомо, що публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі: стиль засобів масового інформування (часописи, листівки, радіо, телевізія), художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси), есеї (короткі нариси вишуканої форми), науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії).

Розгляньмо уривок публіцистичної статті з газети «Українська правда»:

«Чому нам подобається різна музика? По-перше, не всі люблять музику, яку важко спрогнозувати. Тому не всім подобається джаз. По-друге, ми по-різному мислимо. Британський психофізіолог Саймон Барон-Коен поділив людей за способами мислення на систематизаторів та емпатів. Перші схильні аналізувати. Другі можуть добре розшифровувати емоції. Тому людям-систематизаторам зазвичай подобається музика, в якій можна простежити закономірності та чіткий ритмічний малюнок. Це, наприклад, рок. Люди-емпати обирають абсолютно протилежне, їм більше до душі лаунж, джаз, етно. Це музика, в якій немає чіткого ритму. Систематизатори також люблять класифікувати композиції по стилях. Емпати сприймають музику цілісно. Відомо, що люди, які люблять джаз, відкриті до нового досвіду. Зазвичай вони мають або музичну освіту, або досвід слухання музики, тому що така музика вимагає більш вдумливого слухання»(Автор – Вікторія Кравченко).

У цьому уривку музичні терміни: музика, джаз, рок, лаунж, етно, ритм, ритмічний малюнок уживано у прямих, конкретних значинах і виконують вони головну функцію – номінативну, а сам публіцистичний текст виконує інформативну функцію.

Розгляньмо інший уривок із публіцистичної статті:

«У світі народжуються і живуть люди з різними уподобаннями, характерами, темпераментами. Та, думаю, що немає жодної людини, яка би не захоплювалася музикою.

Бог наділяє людину різними талантами, дарами, вміннями, проте музика лунає у серці майже кожної людини. Протягом життя ми чуємо різні звуки природи, спів птахів, – і це також своєрідна музика, яка є нерозлучна з нашим життям. У вільний час я завжди слухаю улюблені музичні композиції і відчуваю, що моя душа починає розквітати, неначе квітка, даючи змогу мені поринути у свій внутрішній світ. У такі моменти я розумію, що музика – це дихання моєї душі!

Існує багато стилів та жанрів музики: церковна, інструментальна, вокальна музика, але особисто я надаю значну перевагу класичній та церковній музиці, оскільки вона просвітлює мою душу, змінює мене на краще.

Я живу музикою, оскільки саме через неї можу дуже щиро виразити свої почуття. Адже музика – це інструменти душі, які грають на струнах серця. Музика – це такий вид мистецтва, який спонукає душу жити, дає їй друге дихання. А що являє собою музика особисто для тебе, ровеснику?» (автор – Вікторія Богатюк).

У цьому публіцистичному тексті українські музичні терміни вжито в прямих, предметних значинах, наприклад: музика, звуки, спів, стилі музики, жанри музики, музичні композиції, церковна музика, інструментальна музика, вокальна музика, струни тощо. Але словесне оточення двох термінів: музика і струни є незвичним, дуже емоційним і стилістично забарвленим, наприклад: музика лунає у серці майже кожної людини; музика – це дихання моєї души; музика – це інструменти душі, які грають на струнах серця. Тобто можемо зазначити, що основну номінативну функцію українських музичних термінів у цьому тексті поєднано з експресивною функцією.

У сучасній лінгвістиці питання про місце рекламних текстів у системі функційних стилів лишається відкритим. На думку Т. М. Лівшиць, мова реклами належить до особливої підсистеми публіцистичного стилю. Вона визначає рекламу як підстиль літературної мови, який має як подібності, так і розбіжності з публіцистичним стилем. Подібності мови реклами й публіцистичного стилю полягають в оперативності, масовості адресата, опосередкованому контакті з ним, відсутності зворотного зв’язку [3, с. 9]. Мові реклами, як і публіцистичному стилеві, властиві функції повідомлення і впливу. Однак, на думку Т. М. Лівшиць, підстиль реклами відрізняється від публіцистичного стилю емоційною забарвленістю: тимчасом як рекламні тексти публіцистичного стилю спрямовано на появу в реципієнта позитивних емоцій, публіцистичний стиль здатний викликати будь-які почуття [3, c. 12]. Основними категоріями рекламного тексту, як і будь-якого іншого, є цільність, зв’язність, окремішність, модальність. У рамках рекламного підстилю виокремлюють такі жанри: три різновиди рекламних оголосок, рекламна стаття, консультація, інтерв’ю та інші форми подавання рекламної інформації (наприклад: пародії, ребуси, афіші).

Розгляньмо уривки текстів, які рекламують парфуми:

1. Парфумована вода Armani Si. Із цим італійським ароматом ви почуватиметеся розкішно за будь-яких обставин. Спочатку вас сп’янять солодкі тони чорної смородини, насиченість яких за мить пом’якшать нотки фрезії та троянди. Деревні акорди амброксану, пачулі та теплої ванілі, що становлять базу аромату, довершать композицію, яка вмить пробудить ваші чуття.

2. Одним із основних компонентів туалетної води є сицилійський кедр, аромат якого супроводжує всю ароматичну композицію. На початкових нотах його доповнює яблуко та ніжні дзвіночки. У серці аромату приховано букет із поетичного ясмину та ніжної білої троянди, який чудово оживляє свіжість бамбуку. Завершальні ноти духмяного лимоннику поєднано з тваринним мускусом та амбровими акордами.

Спостереження свідчать, що в текстах із реклами парфумерії, які виконують притаманні їм функції інформації та впливу, може бути вжито музичних термінів: тони, нотки, акорди, композиція, початкові ноти, завершальні ноти, але вживано їх у переносних, образних значинах, у незвичному словесному оточенні (солодкі тони чорної смородини, деревні акорди амброксану, завершальні ноти ароматного лимоннику), в основному для підвищення емоційности, образности та експресії, а також для підсилення впливу сенсу рекламних текстів на адресата. Музичні терміни в рекламі зазвичай виконують дві об’єднані функції: номінативну й експресивну.

Виконане досліджування дає змогу зробити такі висновки. Основними ділянками функціювання українських музичних термінів можна визнати науковий, публіцистичний стилі й рекламу як особливий підстиль публіцистики. У науковому стилі терміни виконують номінативну функцію і їх ужито у прямих, конкретних значинах. У публіцистичному стилі терміни виконують номінативну функцію, якщо терміни вживано у прямих, конкретних значинах, і виконують дві об’єднані функції: номінативну й експресивну, якщо терміни вживано в переносних, образних значинах.

1. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. Київ : Вища школа, 1985. 360 с. 2. Кожина М. Н., Дускаева Л. Р., Салимовский В. А. Стилистика русского языка : учебник. Москва : Флинта, 2008. 395 с. 3. Лившиц Т. Н. Специфика рекламы в прагматическом и лингвистическом аспектах : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук. Таганрог, 1999. 24 с. 4. Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Москва : Астрель, АСТ, 2001. 624 с. 5. Смаглій Г. А., Маловик Л. В. Основи теорії музики : підручник для навч. закл. освіти, культури і мистецтв. 3-тє вид., перероб. і доп. Харків : Факт, 2005. 384 с.