УДК 800

Мирон Федоришин

Національний університет «Львівська політехніка»

Особливості транскрипції японських слів у працях Степана Левинського

© Федоришин М. С., 2020

Степан Левинський (1897–1946) випускник Національного університету «Львівська політехніка», один із зачинателів української японістики, у своїх працях в питанні транскрибування японських слів українською абеткою опирався на систему латинізації японської мови за Гепберном згідно з усталеною європейською традицією, що відповідало тодішньому рівню японсько-українських міжмовних зв'язків.

Ключові слова: японська мова, українська мова, випускник Львівської політехніки, японістика, латинізація японської мови, кирилізація японської мови, японсько-українські міжмовні зв’язки.

Stepan Levynskyi (1897–1946), an alumnus of Lviv Polytechnic National University and a pioneer of Japanese studies by Ukrainians, traveled widely in the West and in the East and authored a lot of works on Japanese culture published in Lviv in the 1920s and 1930s. He transcribed Japanese words in the Ukrainian alphabet in compliance with the traditional cyrillization method of the Latin alphabet based on the Hepburn romanization system for the Japanese language, which was in line with the general European trend of his time and reflected the degree of direct Japanese-Ukrainian linguistic contacts.

Keywords: Japanese language, Ukrainian language, Lviv Polytechnic alumnus, Japanese studies, romanization of Japanese, cyrillization of Japanese, Ukrainian-Japanese linguistic contacts.

Одним із зачинателів української японістики був випускник Львівської політехніки Степан Левинський (1897–1946), український письменник-мандрівник, сходознавець і перекладач, який народився ві Львові в родині знаного українського архітектора Івана Левинського, закінчив Львівську політехніку за фахом інженера-хеміка. 1922 р. він виїхав до Парижа, де продовжив студії в Інституті політехнічних наук, а згодом – у Колоніальному інституті Брюсселя (Бельгія), який закінчив із дипломом інженера колоніальних справ та отримав пропозицію працювати в Конґо, але відмовився від такої перспективи й почав вивчати японську мову в Паризькій Школі державних мов. На час навчання й до закінчення 1929 р. оселився в «Японському домі», де в оточенні японців удосконалював знання мови та звичаїв [1, с. 7].

Нещодавно Львівське видавництво ЛА «Піраміда» завдяки дослідженням письменника та літературознавця Василя Ґабора запропонувало українському читачеві дві цікаві збірки опублікованих ві Львові переважно в 20–30-х роках ХХ століття праць Степана Левинського [1; 2], серед яких є і японознавчі студії, що містять цікавий матеріал у плані тематики наукової конференції «СловоСвіт», зокрема стосовно проблеми лексикографії та міжмовних зв'язків. Одним з актуальних питань міжмовних зв’язків є транскрипція іншомовних слів літерами української абетки. Українська мова має давню традицію зв’язків з індоєвропейськими мовами, зокрема з тими, що послуговуються латинкою, має також загалом усталені способи транслітерування з латинки на кирилицю, хоча ще трапляються випадки впливу мов-посередників. Прямі міжмовні зв'язки української та японської мають ще доволі коротку історію, тож зазнають значних впливів мов-посередників. Найпоширенішою мовою-посередником у сучасному світі є англійська. А найпоширенішим варіантом латинізації японщини, уживаним мовами з латинською абеткою, є т. зв. «хебонсікі ромадзі», система Гепберна, базована на фонології англійської мови, у якій відсутнє таке фонетичне явище як парність приголосних звуків за ознакою твердий-м’який, що однаково притаманне японській та українській мовам. Тож, якщо переписувати японське слово з латиниці на кирилицю на тих самих засадах, що з європейських мов, то часто-густо стираються певні фонетичні деталі. Наприклад, серед праць Степана Левинського є переклад твору японської класики «Камо-но-Чомей (1155?–1216). Годжокі.» (Хатина буддійського самітника) [2, с. 200], у якому ім’я автора та назва есея подано як звичайна транслітерація з хебонсікі ромадзі, ніби з англійської мови, без урахування довготи голосного «о» – Kamo no Chomei. Hojoki. Тоді як за безпосереднього контакту японської та української фонетичних систем це мало б такий вигляд: Камо но Цьомей. Ходзьокі, що, до речі, опосередковано потверджує один із варіантів латинізації рідної мови, якому віддавали перевагу самі японці, а саме: Kamo no Tyōmei. Hōzyōki, що відображає м’якість відповідних приголосних. У своїх працях із японської тематики в питанні транскрибування японських слів Степан Левинський дотримувався перевагової в Європі тенденції стосовно латинізації японської мови – керуватися, як спільним знаменником системою Гепберна з транслітеруванням останньої кирилицею згідно з усталеною європейською традицією, що відповідало тодішньому рівню японсько-українських міжмовних зв’язків.

1. Левинський Степан. Від Везувія до пісків Сахари. З Японського дому. Схід і Захід. Подорожні нариси / упорядк., передм., літ. ред. і прим. Василя Ґабора. Львів : ЛА «Піраміда», 2018. 212 с. 2. Левинський Степан. Паризькі настрої. Старомодна сукня львівського ринку. Хвилини Японії і Китаю : оповідання, новели, есеї, подорожні нариси, спогади, інтерв’ю, драми, переклади / упоряд., передм., літ. ред. і прим. Василя Ґабора. Львів : ЛА «Піраміда», 2020. 252 с.