УДК 81’373.45

Ігор Дуцяк

Львівський національний університет природокористування

Московські технології асиміляції мов: уміщення до національного тлумачного словника слів-дублетів, які є запозиками з мови метрополії

© Дуцяк І. З., 2024

У статті заналізовано одного з інструментів асиміляції української мови російською в радянський період Московської імперії. Ідеться про спосіб зміни української мовної норми, який полягав у внормуванні запозик із московської мови через заведення до тлумачного словника слів-дублетів. Московські слова-дублети до питомих українських слів заводили до 11-томового Академійного словника української мови за допомогою словосполуки «те саме, що». Заналізовано вміщені у згаданому словнику віддієслівні іменники з московськими словотвірними формами, які є дублетами віддієслівних іменників із кінцевим -ання.

Ключові слова: українська мова, асиміляція мови, слова-дублети, віддієслівні іменники, тлумачний словник.

Суть проблеми. Упродовж ХХ-го ст. українська мова зазнала глибокої руйнації – із неї було примусово вилучено значну кількість самобутніх компонентів щоби максимально вподібнити її до московської мови. Мета цього лінгвоциду – прибрати всі відмінності між українською і московською мовою, або зробити їх настільки незначними, щоб існування української мови сприймали як шось штучне від чого легко відмовитися. Нині важливо вернути до вжитку те корисне і зручне, що вже було в ній, а для цього треба докладно з’ясувати суть її руйнацій. Одне з того, що зруйнували в нашій мові – це можливість розрізняти три категорії віддієслівних іменників: 1) тих, якими позначено недоконану дію; 2) тих, якими позначено доконану дію і 3) тих, якими позначено об’єкти, пов’язані з дією (наслідки, учасники тощо). Мета цього розсліду – отримати інформацію про способи, як запроваджували ці спотворини української мови впродовж минулого сторіччя, щоб повернути втрачене і зробити нашу мову зручним, досконалим інструментом мовлення до себе (тобто абстрактного мислення) та мовлення до інших (тобто спілкування).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зумисне руйнування основ української мови в радянській формі Московської імперії свого часу висвітлив Юрій Шевельов [1]. Зокрема він звернув увагу на те, що в дорадянських формах цієї імперії українську мову (як і мови інших сколонізованих московитами етносів) лише забороняли вживати, а в добу соціялістичного тоталітаризму її почали спотворювати мінімізуючи відмінності з московською мовою. Відновлення української державности на початку 90‑х років ХХ ст. викликало велике зацікавлення серед українських мовознавців та фахівців із різних галузей знань до проблематики відродження і розвитку української термінології. Зокрема проблема особливостей віддієслівних іменників в українській мові стала предметом широкого обговорення, однак автор не натрапляв на аналіз словникової лексики за яким можна було б зреконструювати внормування суржику в академійному словнику української мови. Якщо йдеться про способи знищення особливостей української мови, то, мабуть найґрунтовніше це висвітлено в праці «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду» [2] за редакції мовознавиці Лариси Масенко. Однак, як було зазначено, згадане вузьке питання щодо різних способів зближення української мови з російською в аспекті віддієслівних іменників, на матеріалі 11-томового Академійного словника української мови не стало предметом окремого дослідження.

Формулювання мети статті. Як було попередньо зазначено, однією з відмінностей української мови від московської є те, що окремі елементи форми віддієслівних іменників дають змогу за формальними ознаками відрізняти що саме ними позначено: 1) актуально виконувану дію, чи 2) дію, яка не є виконуваною (або вже виконана, або та, яку будуть виконувати в майбутньому), чи 3) щось, що пов’язане з дією (наслідок дії, учасник дії тощо). Рекомендації щодо дотримання цієї директиви під час словотворення і слововживання ввійшли, окрім іншого до ДСТУ 3966 і їх широко обговорювано на сторінках Вісника «Проблеми української термінології» (що його тривалий час видавав Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології та в Збірникові матеріялів конференції СловоСвіт, яку тривалий час зорганізовує цей технічний комітет. Водночас більшу увагу дослідників привертає поширене явище, коли словом, яким згідно з його формою, мали б позначати дію, що триває, однак насправді позначають об’єкт, пов’язаний із дією. Наприклад, словом «посвідчення», згідно з його формою, мали б  позначати дію, що триває, однак (помилково) позначають не дію, а той предмет, який використовують під час посвідчення, тобто предмет, який треба було б назвати словом «посвідка». Поза тим, не менш широко розповсюдженим (як результат асиміляційної технології стирання відмінностей між українською мовою та мовою метрополії впродовж радянського періоду Московської імперії) є обернене явище, коли словом, яким, згідно з його формою, мали б позначати наслідок дії (чи якогось учасника дії), (помилково) позначають дію, яка триває, тобто актуальну але незавершену дію. Масштаби цього явища можна оцінити проаналізувавши лексику, уміщену до 11-томового Академійного словника української української мови (СУМ), як слова, які можна вживати рівночасно з іншими, що і стало предметом цього дослідження.

Виклад основного матеріялу. Згадане щойно внормування рівночасно вживання слів‑дублетів за допомогою словників, зокрема тлумачних, зводилось до того, що до вживаного питомо українського слова додавали слово‑дублет, яке було лексичною запозикою з московської мови. Таке слово‑дублет (абсолютний синонім) уводили за допомогою словосполуки «Те саме, що». Наприклад, слово «верстання» (назва дії за значенням «верстати») доповнене словом «верстка» і цьому слову (верстка), яке є лексичною запозикою слова з московської мови «вёрстка», поставлено у відповідність і називання дії, і називання наслідку цієї дії. Отже, слову «верстка» поставлено у відповідність:

1.  Те саме, що верстання (Авторова підкреслина).

2.  Відбиток зверстаного тексту, набору, поділеного на сторінки.

Усе те саме внормовано й у московській мові, у чому можна легко переконатись, зазирнувши до будь-якого тлумачного словника цієї мови. До прикладу, у Малому академійному словнику А. П. Євгєньєвої зазначено, що словом «вёрстка» може бути позначено: 1. Дію за значенням дієслова верстати, або 2. Відтиск зі зверстаного набору (коректури), який використовують для виправлення помилок. Отже, у московській мові словом «вёрстка» позначають і дію, і наслідок (або учасника) цієї дії. Тож до 11-томового словника заведено слово‑запозику, яке і своєю матерією, і тим, що ним позначають, цілковито тотожне московському слову, тобто це є лексична запозика, причому на тлі того, що в українській мові є слово «верстання» на познаку дії, а слово «верстка» призначене лише для того, щоб позначити відбиток тексту, отриманий як вислід верстання для того, щоб прочитавши його, виявити помилки й виправити їх.

Подібно, до слова «продавання» додано лексичної запозики з московської мови (у двох варіянтах): «продаж» і «продажа»:

ПРОДАЖ, у, чол. і рідко і, жін. 1. Те саме, що продавання.

Хоча в СУМі «продаж» позначено як рідковживане, однак нині це слово (як і «розпродаж», «перепродаж») є надзвичайно поширене.

Унормовуючи таким способом паралельне вживання лексичної запозики й питомого українського слова робили крок для того, щоб потім усунути питомі українські слова, заборонивши вживання їх темниками для редакторів, як це вже було після 1932 року, коли почали знищувати українських селян, і водночас почали черговий етап знищування української мови.

Оцінюючи масштаби цього явища в СУМі, порахуємо скільки разів там ужито словосполуку «Те саме, що», якою вводили слова-дублети. Обрахунок виконано таким чином: використано СУМ у вигляді файлів текстового редактора «Ворд». У кожному з одинадцяти файлів замінено словосполуки «Те саме, що» на таку ж, але забарвлену кольором. Унаслідок цієї операції текстовий редактор висвітлив повідому про кількість замін, а отже, про кількість повторів замінюваної словосполуки в аналізованому томі. Отримано такі результати (Табл. 1):

Таблиця 1

Кількість слів, уведених до кожного з томів 11-томового СУМу з уживанням

словосполуки «Те саме, що»

Обчислімо, до якого відсотка слів із початкової їх бази (без слів-дублетів) заведено слова‑дублети за допомогою словосполуки «Те саме, що». Оскільки разом зі словами-дублетами в  усіх томах 11-томового Академійного словника української мови загалом є 136302 слів, а вживаючи словосполуки «Те саме, що» заведено 15049 слів‑дублетів, то до заведення дублетів там налічувалось (136302 – 15049) = 121253 слів. Отже, до 15049 слів із 121253 усього початкового масиву унікальних слів заведено слова‑дублети. Обчислімо скільки відсотків від 121253 усіх слів становить 15049 заведених дублетів: (15049 * 100) / 121253 = 12,4 %. Отже, створивши базу слів до тлумачного словника, його укладачі додали до 12, 4% із них слова‑дублети. Для того, щоб з’ясувати, чи всі додані дублети є лексичними запозиками з московської мови, треба виконати або повне аналізування всіх випадків заведення до словника слів зі словосполукою «Те саме, що», або принаймні вибіркове аналізування, скажімо, для одного тому.

Для повнішої картини наведено приклади слів, які заведено до 11-томового СУМу за допомогою словосполуки «Те саме, що», а також до сучасного 20-томового [3; 4] (Табл. 2).

Таблиця 2

Слова-дублети – лексичні запозики з московської мови

Зауважмо, що частину слів-дублетів лексичних запозик із московської мови, заведено до тлумачного словника без словосполуки «Те саме, що», напр.:

ВИПЛАВКА, и, ж. 1. тільки одн. Дія за знач.  виплавляти і виплавити.

У цьому разі, про те, що це слово є дублетом, дізнаємось із того, що в словнику є віддієслівний іменник на позначення  цієї дії:

ВИПЛАВЛЯННЯ, Дія за знач., виплавляти.

Таких прикладів чимало. Ось ще два з них:

ВИПЛАТА, и, ж. Дія за знач, виплачувати і виплатити.

ВИТЯЖКА, и, ж. 1. Дія за знач, витягати, витягти.

До таблиці 2 вміщено лише декілька слів-дублетів заведених до СУМу. Переважна більшість із них без змін механічно перенесено до 20-томового словника, утривалюючи таким чином традиції лексикографійного змосковщення української мови. Докладніше дослідження дасть змогу оцінити наскільки послідовною є ця злочинна спадкоємність.

Висновки. Унаслідок виконаної праці з’ясовано, що одним зі способів вилучання питомої української лексики (окрім безпосереднього її вилучання зі словників і кваліфікування як недопустимої до вживання) було внормування паралельного до питомих українських слів уживання лексичних запозик із московської мови. Для принаймні приблизного оцінювання кількости таких запозик треба виконати додаткове дослідження, цілком імовірно, що обсяг такого втручання може сягати понад 12 % від загальної кількости слів без згаданих слів-дублетів. Значна кількість лексичних запозик із московської мови перейшла до 20-томового Академійного словника, і це ганебне явище також потребує додаткового аналізування.

1. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941) : Стан і статус – Чернівці: Рута, 1998. – 207 с. 2. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали / Упорядн.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька; За ред. Л. Масенко. – Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 399 с. 3. Словник української мови в 11 томах. Режим доступу: https://sum.in.ua. 4. Словник української мови у 20 томах. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Словник_української_мови_у_20_томах.