УДК 81:001.4

Ніна Філіппова

Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова, м. Миколаїв

Концепт ТЕРМІН у сучасному комунікативному просторі

© Філіппова Н. М., 2024

У статті розглянуто досить актуальну проблему поширення сфери функціювання терміноконцептів і термінознаків у загальновживаному мовленні, оскільки нині є тенденція змінювання статусу терміна як пізнавального концепту й переходу його до групи художніх концептів. Ідеться про залучення терміна як знака, який мають уживати в науковому й фаховому спілкуванні та фіксувати тільки одну об’єктивну значину поняття, до широкого застосування в повсякденному спілкуванні, тобто до його переходу до загальновживаної полісемантичної лексики.

Ключові слова: українська мова, термін, концепт, знак, семіосфера.

There is no effect wthout a cause

Актуальність цієї розвідки зумовили декілька чинників, головним із яких ми вважаємо закономірності розвитку сучасного семіотичного континууму: 1) семіотичний простір ширшає; 2) більшають обсяги раціонально-логічної комунікації; 3) маємо тенденцію до інтернаціоналізації семіотики; 4) зазнають змін царини вживання терміна в сучасному спілкуванні: хоча значина термінознака як компонента знакової системи повинно фіксувати один об’єктивний смисл відповідного поняття, сьогодні терміни різних галузей знань почали широко вживати в повсякденному спілкуванні, а тобто концептуально терміноконцепт із групи пізнавальних концептів переходить до групи художніх; 5) терміни комп’ютерних й інформаційних технологій (програмні засоби, платформи, додатки), гобі й дозвілля (бодіарт, скрапбукінґ), нових професій (копірайтер, молекулярний дієтолог), військових дій, воєнної техніки, озброїво (безпілотник, дрон), економіки (валюта, інфляція) широко вживають не тільки у виробництві, техніці, науці, політиці, освіті, а й у сферах суспільного культурного життя; 6) у масовій комунікації значно більшає кількість абстрактно-символьних компонентів – логотипів, номенклатур.

Мета цієї розвідки – це аналізування стану вжитих термінів як знаків окремої частини повсякдення сучасної людини, а не спеціальної галузі знань.

Аналізування останніх досліджень, що пов’язані з особливостями наукової та професійної комунікації способами вербального вираження понять інформаційного світу спеціальних знань, засвідчило, що в Україні існує серйозна теорійна й застосовна зацікавленість у досліджуванні різних аспектів становлення та функціювання спеціальної лексики, термінотворення, терміновпорядковування, термінографії. Українські дослідники докладають чимало зусиль до глибокого аналізування стану й перспектив термінознавства в Україні: імена М. Зарицького, Т. Кияка, І. Кочан, З. Куделько, Л. Симоненко, П. Селігея, В. Широкова відомі всім, хто цікавиться цією проблематикою. Теорійні дослідження можна розподілити на декілька груп: 1) аналізування стану й перспектив термінознавства [1; 2]; 2) випрацювання універсальних дослідницьких методик у царині загального термінознавства [3]; 3) компаративні й зіставні термінологійні дослідження терміносистем окремих галузей знань, їхніх історій [4]; 4) визначання основних понять (термін, терміносистема), класифікації термінів; 5) особливості описування семантичної структури дефініцій; 6) проблематика полісемії, омонімії, синонімії, метафоричности, фразеологійної варіативности, словотвірних та етнолінгвістичних особливостей у терміносистемах [5; 6]; 7) визначання поняття «номенклатура» [7]; 8) особливості фахової комунікації (професіоналізми); 9) когнітивні засади творення терміносистем [8]; 10) сучасний стан і майбутнє сучасної термінології та термінографії [9; 10].

Особливу увагу приділено численним застосовним розробкам: Ю. Дев’ятко, С. Дорошенко, Є. Кобилянський, С. Локайчук, Л. Малевич, Л. Харчук, О. Южакова (на жаль, нема можливости згадати всіх) доклали колосальних зусиль до укладання термінологічних словників різних галузей знань (понад 150 тлумачних, перекладних одномовних і багатомовних термінологічних словників представляють такі галузі, як електроенергетика, телекомунікації, холодильна техніка, матеріалознавство, нафтохімія, водне господарство, економіка, медицина, лісівництво, археологія, архітектури тощо); Г. Дубічинський, А. Ліпінська, О. Павлова, С. Булик-Верхола, Г. Наконечна, Ю. Теглівець, Л. Симоненко і багато інших створили розгалужену корисну методичну базу для викладання курсів «Загальне термінознавство», «Прикладне термінознавство», «Українське термінознавство», «Переклад науково-технічної літератури» (за нашими даними понад 75 підручників, навчальних і навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій, практикумів, конспектів лекцій, навчальних словників, словників-довідників) [11–13].

Особлива подяка колегам із НУ «Львівська політехніка» за їхню послідовну й багаторічну зацікавленість у дослідженнях термінологічної проблематики: незважаючи на політичні й економічні негаразди, незважаючи на війну, вони зберігають віру в нагальну потрібність кваліфіковано відкривати таємниці численної термінологічної лексики й, що надважливо, визначати актуальні застосовні напрями цих теоретичних доробок.

Виклад основного матеріалу. Для будь-якого лінгвіста проблематика терміна пов’язана з вивченням особливостей термінознака: а) як компонента системи концептуального простору, тобто термінознака як пізнавального концепта; б) як компонента системи спеціальної лексики, яка представлена принаймні трьома класами спеціальних лексичних одиниць; в) як компонента сучасного комунікативного простору, а тобто його функціювання в царині фахового й загальновживаного спілкування.

По-перше, терміноконцепт сфери людської діяльности – це оперативна одиниця знання цієї сфери, тобто на рівні свідомости існує окрема когнітивна структура, яку позначають вербальним знаком. Терміноконцепт – це пізнавальний концепт, концептуальні ознаки якого: концепт суспільний, психологічно простий, підпорядкований законам логіки, раціональности, виконує номінативну, дефінітивну функції, скерований на конкретність [8, с. 58].

По-друге, що стосується класифікації спеціальної лексики, традиційно вирізняють терміни, професіоналізми, номени.

Як відомо, терміни – це встандартовані, нормативні познаки, назви понять, мовні одиниці, які виконують декілька функцій: номінативну (назви спеціальних об’єктів, процесів, їх характеристик), інформативну (познаки понять, які є елементами системи понять окремої галузі знань), комунікативну (обмін спеціальною інформацією в цій галузі знань). Узагальнюючи нормативні вимоги до терміна як одиниці спеціальної лексики, вирізняють основні його характеристики: системність, дефініційованість, зв’язок із науковим поняттям, контекстуальну незалежність, експресивну нейтральність, тобто відсутність вираження модальности, оцінности, точність, тенденцію до однозначности, відсутність синонімів, відповідність правилам і нормам певної мови. Сфера функціювання термінів – це переважно писемне й усне формальне спілкування.

Вирізняють основні групи термінів: прототерміни (спеціальні слова, які з’явилися ще до того, які виникли науки та які лишились у ремісничій і побутовій лексиці); передтерміни (спеціальні слова, які номінують нові поняття, описують ці поняття у вигляді описових зворотів, різних словосполук); терміноїди (спеціальні слова, які номінують поняття, які ще не мають точних та усталених дефініцій); псевдотерміни (спеціальні слова, які номінують поняття, що не відповідають дійсності).

Професіоналізми – це ненормативна спеціальна лексика, яка переважно функціює в усному, розмовному мовленні. Їхня сфера – професійне усне спілкування, де вузьке коло фахівців цієї царини позначає ними переважно конкретні поняття, які їм добре знайомі. Вони не мають точної виознаки, тобто виконують номінативну й комунікативну функції. Цікаво, що вони властиві для професій, ремесел, промислів. Цілісна системність не притаманна цій групі лексики, оскільки вони називають окремі видові поняття. Вони мають ознаки стилістичної маркованости (експресивної, емоційної образности). Кожна мова має словотвірні моделі творення професіоналізмів. Вони не завжди відповідають нормам літературної мови, виникають стихійно, на відміну від термінів, на власній мовній основі: скорочення [7].

Номени – це символічні, умовні знаки словесно-літерної або цифрової структури, які нагадують власні імена. Але на відміну від власних імен, вони пов’язані не з одиничними, а зі специфічними загальними поняттями: номенклатурна одиниця входить у систему (номенклатуру). Номени функціюють у фаховому спілкуванні внаслідок того, що терміни визначають клас понять, а тобто розуміння їх неможливо без співвіднесености з іншими термінами цієї термінологічної системи; належать до системи однорідних понять; символи, які утворені штучно [7].

По-третє, нас зацікавило питання: Як сьогодні в пересічного громадянина представлено термін як художній концепт, як компонент картини світу? На відміну від пізнавального концепту художній концепт має такі особливості: він індивідуальний, психологічно складний, ірраціональний, асоціативний, вільний від логічного визначення, не завжди логічний [8, с. 58].

Коли терміни, які не належать до загальновживаного словникового фонду й ужиті тільки в наукових і спеціальних текстах, переходять до загальномовного вжитку, вони починають передавати «найзагальніші елементи знання про основні об’єкти, явища, процеси тощо окремих сфер діяльности. Терміни вводять до реєстру загальномовного словника слова, освоєні літературною мовою, майже кожне слово загальної мови потенційно й реально може бути терміном у певній терміносистемі» [14, с. 46]. Будь-яка терміносистема постійно розвивається, а залежно від розповсюдження цієї ділянки знань і використання їхніх результатів мас-медії та інтернет-комунікації поширюють відповідну інформацію, а тобто відбувається перехід термінів у своєрідну транзитну лексичну зону [15].

Достатньо ознайомитися з переліком професій майбутнього, назви яких представлено неологізмами, які вже належать до відповідних термінологічних систем, напр.: інженер-композитник, ІТ‑генетик, урбаніст-еколог, оцінювач інтелектуальної власности, сіті-фермер, ІТ‑медик, цифровий лінгвіст. Для нашої рекламної кампанії, пов’язаної із залученням абітурієнтів до вступу на навчання 035.10 – Прикладна лінгвістика, ми пропонували їм звернути увагу на фріланс професії: virtual assistant, transcriber, content analyser, UGC creator, customer service specialist.

Вивчання механізмів номінації в царині сучасного функціювання одиниць на познаку, напр., соціальних подій і складних процеси, які відбуваються у сучасних термінологічних системах, можна побачити на матеріалі досліджень сучасної політичної та медійної українськомовної термінології: загальні тенденції формування суспільно-політичної термінології [16], відкритість системи термінологічних номінативних одиниць (наявність похідних, запозик, фразеологізмів, загальновживаних одиниць, які стали термінами [17]; динаміка мовної картини світу й розвиток значень термінів у нових соціальних реаліях [18]; специфічні способи організування дискурсу, відповідні форми вербальної поведінки, які можна оцінювати з позицій прагматичної, юридичної лінгвістики, відповідні терміни виникають у сучасній суспільно-політичній комунікації на перетині концептосфер мовознавства й міждисциплінарних відгалужень і часто перебувають у процесі термінологізації [19].

Один із конкретних прикладів – це ширення функціювання терміна імідж, одного з основних термінів іміджелогії, галузі знань, яка виникла на перетині соціології, культурології, політології, лінгвістики. Єдиної наукової виознаки терміна не існує. Вікіпедія визначає його таким чином: «образ або враження, створене людиною або компанією. Термін може також стосуватися іміджу, сформованого людьми, які спостерігають за особою або компанією. Поняття іміджу описує явища, подібні до бренду, які компанія намагається створити для свого продукту, щоб відрізняти його від інших продуктів, і до нього можна прив’язати деякі попередні сподівання, напр., високу якість. Близькими поняттям іміджу є також репутація. Це стосується до комплексного оцінювання того, що компанія викликає в людей». Основні знакові характеристики іміджу – це форма та зміст: запам’ятовуймо форму, яка скеровує нас до дальшої змістовної характеристики, тобто мисленнєвого уявлення про людину або товар, сподіваючись на позитивний результат. Походження слова пояснюють латинським словом, яке мало значину копія, портрет, привид, сліди на піску. Уперше це слово в термінологічній значині з’являється 1806 року у словнику Ноя Вебстера на познаку штучної імітації або подання зовнішньої форми об’єкту чи особи. Синонімами терміна виявляються лексеми репутація, стереотип, авторитет, престижність. Термін імідж вирізняє той факт, що його носій є публічна особистість, його образ створено не на основі реальної інформації, а на знаковості інформації про те, як цей об’єкт мають сприймати, який погляд, оцінку, сукуп зовнішніх характеристик особистости, які символізують ті її внутрішні характеристики, що планує ця особистість. Із царини PR‑технологій концепт імідж перейшов у політичну термінологію (іміджева дипломатія, політичний іміджмейкінґ). Ще одна специфіка цього терміна пов’язана з тим, що значина терміна імідж не залежить від контексту або від будь-якої комунікативної ситуації.

Широке поширення поняття в повсякденній свідомости призвело до того, що слово почали широко вживати в розмовній мові, воно ввійшло до повсякденного, побутового вжитку в значині певна цінність, яка пов’язана із життєвим успіхом. Людина живе у світі образів і постає для себе теж якимсь образом. Професійно створений образ – це особливості, які спеціально дібрано й об’єднано в систему, а ті, хто вживає цю лексему поза науковим, спеціальним контекстом, сприймають значину цього полісемантичного слова як образ. Залежно від конкретної комунікативної ситуації синонімами цього багатозначного слова є слова: 1) зовнішній вигляд, зовнішність; 2) щось, що виникає в уяві; 3) відтворення свідомістю об’єктів і явищ зовнішнього світу; 4) типаж, характер, який створює митець; 5) характер, напрям.

Висновки. Таким чином, не викликає сумнівів, що існує реальна тенденція до проникнення численної термінологічної лексики до загальновживаного лексичного фонду. Важливо зазначити, що за зміни статусу термінологічної одиниці й переходу її до статусу загальновживаної мовної одиниці динамічної мовної системи відбувається таке: а) загальновживана одиниця не відповідає переліку вимог, які висувають до терміна (синонімічний ряд доволі довгий, надмірна образність і конотативність); б) конкретна значина слова щоразу можна визначити на основі контексту або конкретної комунікативної ситуації; в) «нова» значина «відкривається» за посередництва групи синонімів, які відрізняються від тих термінів-синонімів, що зазначені відповідними дефініціями цих термінів.

1. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови [Електронний ресурс] / О. Курило. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 303 с.; передрук вид. 1925 р. Режим доступу: http://kurylo.wikidot.com/1-prykmetnyky-diieslivnoho-pokhodzhennia. 2. Сулима М. Українська фраза. Коротенькі начерки / Микола Сулима. Харків : Рух, 1928. 96 с. Режим доступу: http://r2u.org.ua/node/217. 3. Синявський О. Норми української літературної мови. Львів : Українське видавництво, 1941. 363 с. Режим доступу: http://r2u.org.ua/guides/synyavsky/slovozmina_diyeslovo. 4. Моргунюк В. Ознаки перебування в дії її пасивного учасника / Виталь Моргунюк, Микола Зубков, Ігор Ребезнюк // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 4–6 жовт. 2018 р. : зб. наук. пр. Львів, 2018. С. 3‒7. http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2018/TK_Zbirnyk_2018_1_morhun’uk_zubkov_rebezn’uk.htm. 5. Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947–1953 рр.). – Київ : Темпора, 2012. – 664 с. 6. Ухвали науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України / Проблеми української термінології : зб. наук. праць учасн. VIII Міжнар. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2004». – Львів : Ліга-Прес, 2004. – С. 209–222 – Режим доступу : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Komisija/Protokol_2002_06.pdf. 7. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови : термінологія процесових понять / О. Войналович, В. Моргунюк. – Київ : Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с. 8. Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник з видавничо-поліграфічної та пакувальної справи : наук.-практ. вид. / [П. М. Таланчук, С. Я. Ярема, Ю. М. Коровайченко й ін.]. – Київ : Ун-т «Україна», 2006. – 664 с. 9. Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки). Ч. І англійсько-українська / О. Кочерга, Є. Мейнарович. – Вінниця : Нова книга, 2010. – ХХХІV. – 1390 с. – Режим доступу : http://e2u.org.ua. 10. Моргунюк В. Уживання українських дієприкметників і перекладання російських «причастий» / Виталь Моргунюк, Микола Зубков // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 29 верес. – 1 жовт. 2016 р. : зб. наук. пр. ‒ Львів, 2016. ‒ С. 6‒18. 11. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять. ДСТУ 3966-2000. – [Чинний від 2000-07-01]. – Київ : Держстандарт України, 2000. – 31 с. – (Державний стандарт України). 12. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови. / Юрій Шевельов. – Київ : Вид. дім «KM Академія», 2003. – 160 с. 13. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Частина 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. [Чинний від 2011-07-01]. Київ : НАКККіМ України, 2011. 91 с. Доступ : https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital (дата звернення 27.12.2023).