УДК 800

Ольга Кочерга

Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України

Термінотворення та терміновжиток: норма і реальність

© Кочерга О. Д., 2024

Цей допис є спробою аналізу системних помилок, порушень семантики та відхилів від норми у вживанні фахових термінів у загальній мові та їхнього зворотного впливу на наукову мову.

Ключові слова: українська мова, термінотворення, терміновжиток, калька, запозичування, запозика, процесові поняття, незавершена дія, завершена дія, примусова дія, самочинна дія.

Згідно з означенням Інституту Української Наукової Мови [2, с. 66], Термін є слово (чи словосполука – ОК) з певно означеним змістом, з зафіксованим для спеціяльної наукової галузи значенням, що дає змогу точно й ясно уявити собі певну річ, певну дію та певний процес. Це означення я вважаю вичерпним і найточнішим, тому не наводжу різноманітних інших означень, що претендують на нормативність.

Утворювання термінів – процес хаотичний, він цілковито й невпорядковано залежить від розвитку знання взагалі й науки та техніки зокрема. Дослідник, що вивчає нове явище, чи винахідник, що розробляє новітню техніку, має дати новопосталому поняттю назву, й робить він це на свій розсуд. Це може бути слово з загальної мови чи суміжної галузі – за аналогією, подібністю форми, характеристик тощо (далеко не з кожного словника можна дізнатися, що бісквіт – це випалена безполивна кераміка), а може бути слово, утворене спеціально чи взяте з літератури через свою рідкісність, а отже, легковпізнанність і відсутність синонімів (кварк – це грошова одиниця з роману Джойса, що дала назву гіпотетичній елементарній частинці й новітньому напряму теорії поля). Новотвір може бути вдалим чи невдалим, долю новопосталого терміна визначає вживання чи невживання його в науковій літературі, тобто визнання чи невизнання у межах фахової спільноти. Вдалий термін стає основою терміносистеми, від нього утворюються похідники, він може навіть стати інтернаціоналізмом. Невдалий термін тихо відходить у небуття, поступившися місцем кращій назві.

Першим українським послідовним дослідником термінотворення був Іван Верхратський [1]. Відтоді й дотепер і фахівці різних галузей, і мовознавці розв’язують дві проблеми, що їх він сформулював: 1) якому терміну віддати перевагу – своєму чи запозиченому, 2) як саме запозичувати: за принципом чужа основа – українська форма (еволюційний, елементарний, електронний, функційний, маркетування, регулювальник, дефініція) або вживати кальки чи транслітерації, зокрема інтернаціоналізмів (комп’ютер, університет, футбол, кварк).

Звичайно, бажано насамперед мати свого терміна. Проте на терміновжиток впливають різноманітні чинники, в українській мові, зокрема, були періоди домінування чинників позанаукових [3; 4; 6], і їхній вплив не подолано й досі.

Запозичування чужомовних термінів відбувається різними шляхами. Найпростіше запозичувати терміни, утворені від прізвищ: ампер, вольт, ват, дюар, бурдон, гаміл(ь)тоніан, лапласіан, ґаусоїда, ґальваніка, ґальванометер, ґальванізація, дизель тощо. Проте правопис пропонує відмінне написання власних та загальних назв і ми порушуємо загальне правило, наявне в усіх мовах: Терміни, що походять від прізвищ, треба писати так само, як прізвища. Вважаю, нашій конференції треба (вже вкотре) звернутися до Правописної комісії й нарешті покласти цьому край.

Позірно легким способом запозичування чужих термінів (попри наявність своїх) є творення похідників від запозичених основ (пілотний (проєкт/апарат/прилад) vs дослідний, креативний vs творчий тощо), але над нами далі тяжіє позанаукова настанова уподібнювати наші запозики російським: експоненціальний vs експоненційний, функціональний (від функція) vs функційний, стандартизувати vs стандартувати тощо. Під час війни впадає в око бомбардувати vs бомбувати та відповідні похідники замість природних бомбування, бомбувальний, бомбувальник тощо.

Велику проблему терміновжитку становлять процесові поняття. Вкотре доводиться писати про відмінність дієслів на позначання самочинної та примусової дії: збільшувати/збільшити, зменшувати/зменшити, зміцнювати/зміцнити, розширювати/розширити, охолоджувати/охолодити – примусові процеси, тоді як більшати/побільшати, меншати/поменшати, міцнішати/ поміцнішати, ширшати/поширшати, холонути/охолонути – процеси самочинні. Додавання до примусових дієслів складника –ся й таким чином надавання їм значення самочинности є, на жаль, загальнопоширеною помилкою, що грубо суперечить їхній внутрішній семантиці.

Величезну проблему становлять віддієслівні іменники зі значенням незавершеної та завершеної дії й результату чи кількісної характеристики. Відмінності між ними геть спотворені, їх не відчувають навіть високоосвічені носії мови. Суперечності у вживанні таких іменників наявні навіть у державних стандартах (див., зокрема, [5, с. 219–220]). Укотре наводжу відповідні трійки слів: випромінювання/випромінення – проміння (ми відчуваємо дію проміння після завершеного процесу випромінення); озброювання/озброєння – зброя (стріляє зброя, а не озброєння); захворювання/захворення (процес, початок хвороби) – хвороба (аномальний стан організму); малювання/намалювання – малюнок; рисування/нарисування – рисунок; напружування/напруження – напруга; насичування/насичення – насит (стан – насиченість); наснажування/наснаження – наснага (стан – наснаженість); обертання/обернення – оберт (на певний кут); повертання/ повернення (на певний кут) – поверт; падання/падіння/упадення – упад; нападання/нападення – напад; показування/ показання – показ (зокрема приладу); покривання/покриття – покрив; проявляння/проявлення – прояв, проява, проявок; розв’язування/розв’язання (задачі/проблеми) – розв’язок; розтягування/розтягнення – розтяг; розширювання/розширення – розшир; видовжування/видовження – видовга; творення/ створення – твір; утворювання/утворення – утвір; у(не)залежнювання/у(не)залежнення – (стан) (не)залежність; унормовування/унормування – норма, норматив; запозичуваннязапозичення – запозика; у(не)можливлювання/у(не)можливлення –(не)змога, (не)можливість; сполучання/сполучення – сполука (стан – сполученість). Отже: хемічна сполука, словосполука, буквосполука, звукосполука, терміносполука тощо.

Наше термінознавство (хоча, на жаль, не завжди мовна практика) практично подолало невмотивоване вживання активних дієприкметників, проте мовці, особливо ті, хто звик до російської мови, не завжди знаходять їм альтернативу. Тут треба згадати про процесові прикметники, зокрема прикметники з активним, пасивним та нейтральним значенням, тобто такі, що відображають здатність виконувати дію, здатність бути підданим дії, та просто відповідні до іменників: морозильна камера – замерзний розчинник; розв’язувальний алгоритм – (не)розв’язна проблема; реґулювальний механізм – реґульовна стрілка; контролювальна інституція – контрольний зразок – контрольовна реакція; розтягувальна сила – розтягова деформація – розтяжний шнур; спостерігальна станція – спостережна величина (варто також нагадати, що протягом тривалого проміжку часу, зокрема стосовно моніторування стану довкілля, йдеться про історію спостерігання, а не історію спостережень); програмувальний алгоритм – програмовний підхід. Показова ілюстрація: обертальний момент надає обертового руху обертному валові.

Аби краще передавати тонкі відтінки значень, що упрозорюють та уточнюють виклад, варто нагадати про семантику прикметникових форм: кольорова тканина – двоколірний трафарет; квадратові дужки, квадратовий стіл (тобто про форму) – квадратне рівняння (про степінь); безпековий (форум, договір) – безпечний (прихисток); серцева (cordial) хвороба – сердечна (hearty) зустріч; сонцевий (solar) день (астрономічний проміжок часу) – сонячний (sunny) день (без хмар). Варто нагадати, що в нашій мові є місяць (month) – проміжок часу та Місяць/місяць (Moon, moon) – супутник Землі. Відмінність між відповідними до них прикметниками добре ілюструє вислів місячний термін за місяцевим календарем. Прикметники здатні також відбивати відмінності значень, пов’язаних із  внутрішньою структурою речовини та матеріалом: металічний блиск – металеве дзеркало; кристалічна структура – кришталевий келих.

Водночас треба відзначити досить поширену практику вживання прикметників та активних дієприкметників замість іменників на позначення фаху чи роду занять: командуючий замість командувач (до речі, чогось, а не чимось); вчений → науковець; військовий (рід занять) → військовик; завідуючий → завідувач (чогось); поліцейський (рід занять) → поліціянт.

Брак однослівних російських відповідників спричинив вилучення важливих українських термінів. З української термінології зникло надважливе слово плин (fluid), що позначає сукупність станів речовини (рідина, газ, плазма, колоїд, дисперсія, суспензія тощо) та його похідники (плинотехніка, плинодинаміка тощо), збереглися лише надплин (superfluid) та надплинність (superfluidity), бо в російській мові є сверхтекучесть. Так само в ужитку бракує складених прикметників, що в російській мові відповідають сполукам із родовим відмінком іменника (камера високого тиску замість високотискова камера, розчин низької густини замість низькогустинний, високовольтна лінія замість високонапругова тощо. Ще одним наслідком такої невідповідности українських та російських слів є невиправдане побутування двослівних сполук замість окремих слів. Отже: дві/три крапки → двокрапка, трикрапка; складова частина → складник; похідне слово → похідник; зброєва кімната → зброярня; книжкова крамниця → книгарня. І насамкінець – невідрізняння збірного поняття та окремих елементів: зерно – зернина (зернинна структура), волосся – волосина (дифракція на волосині), волокно – волокнина (волокнинна оптика, оптоволокнинний зв’язок). Повноцінно заповнити ці прогалини ми зможемо лише тоді, коли укладемо словники та глосарії з незалежними українськими реєстрами.

Практично весь спектр негараздів слововжитку, семантичних покручів та відхилів від мовної норми відбивають невиправдані запозики з інших мов, здебільшого з російської та англійської, а також із багатьох мов за посередництвом російської. Слово рідкий відбиває консистенцію речовини, малу густину (рідка сметана, рідкий ліс, англ. low-density, thin; антонім – густий (high-density, dense)), однак за аналогією з російським жидкий його вживають у науковій мові замість прикметника рідинний (liquid), пов’язаного зі станом речовини – рідиною. Показовий приклад – рідкий кристал замість рідинний кристал. Подібним чином плутанина з перекладом російських термінів «горючее» (іменник) – паливо (англ. fuel) та «горючий» (прикметник) – пальний (англ. combustible) призвела до того, що прикметник пальне (калька з рос. горючее) заступив іменника паливо, хоча сполука «рідке пальне» ховає суть: чи тут йдеться про консистенцію, чи про агрегатний стан, бо паливо може бути рідким чи густим, і водночас рідинним чи твердим. Отже, ще раз: прикметник зі значенням «здатний горіти, придатний до спалювання» – пальний; речовина, що її спалюють заради отримання енергії – паливо (відповідний прикметник паливний, зокрема паливно-мастильні матеріали).

Наявність одного російського відповідника до двох різних українських слів спричинило плутанину між дієсловами розв’язувати/розв’язати (питання, проблему, задачу), тобто шукати/знайти розв’язок, та вирішувати/вирішити (щось зробити), приймати/прийняти чи ухвалювати/ухвалити рішення. Перевірча фраза: Треба розв’язати задачу [знайти розв’язок задачі] про приймання рішень (англ. to solve the decision-making problem).

Низка електротехнічних негараздів: відключення (світла, енергії, живлення) замість вимикання/ вимкнення; коротке замикання (незавершений процес) замість коротке замкнення (завершена дія, результат, саме короткозамкнений контур є джерелом багатьох аварій та пожеж). Термінні дублети заряджати/зарядити та наснажувати/наснажити й розряджати/розрядити та виснажувати/ виснажити менш більш співіснують в мові, проте неоковирне енерджайзер практично заступило властиві терміни живильник, живильний пристрій і навіть зарядний/заряджальний пристрій, заряджальник.

Слово стійкість означає здатність системи вертатися до початкового рівноважного чи стаціонарного стану після незначних зовніспричинених відхилень (англ. stability, рос. устойчивость). На жаль, воно практично заступило в ужитку тривкість, що означає здатність витримувати агресивні чи шкідливі зовнішні впливи без руйнування (англ. resistance, у сенсі убезпечености чи защільнености – proofness, tightness; рос. стойкость). Укотре доводиться нагадувати: стійкість коливань, але термотривкість, холодотривкість, вологотривкість, світлотривкість, вогнетривкість, тріщинотривкість, кислототривкість тощо. Відповідно терміни з англійським складником -proof та російським – стойкий належить перекладати українськими з -тривкий: вогнетривкий, світлотривкий, вологотривкий, холодотривкий тощо.

Російському слову предел відповідають два терміни границя (limit), звідси граничні умови, та межа (boundary), звідси межові/крайові умови. Разом з тим безмежний – це такий, що не має межі (безмежний всесвіт): а нескінченний – це такий, що не закінчується чи має нескінченну границю (нескінченний ряд).

Поширена хиба: часто вживають дієслово дозволяти (= «давати дозвіл») замість правильного давати змогу, уможливлювати тощо. Отже: Такий підхід (спосіб дії тощо) дозволяє знайти/ передбачити/виконати/зробити тощо – неправильно. Такий підхід (спосіб дії тощо) дає змогу знайти/ передбачити/виконати/зробити тощо … правильно. Такий спосіб уможливлює виконування/розв’язування тощо – правильно

Ще кілька прикладів невиправданих запозик із російської мови у різних галузях наукової та ділової мови: дійсний (закон/регламент/порядок) → чинний; вступати в дію → набувати чинности; вчена рада → наукова рада; вчений секретар → науковий секретар; чисельний (розрахунок, результат) → числовий; відміняти → скасовувати/скасувати; укріпляти → зміцнювати/зміцнити; пересікати(ся) → перетинати(ся)/перетнути(ся); публікувати → оприлюднюватиоприлюднити; судно → корабель (кораблебудівний завод чомусь перетворився на суднобудівний тощо), вітрильне судно → вітрильник; зливок → виливок; вітка → гілка; область → ділянка; співпадіння → збіг.

Окремий випадок невиправданих запозик становлять недоречні транслітерації. Замість запозиченого неоковирного поліцейський маємо поліціант (людина) та поліційний (прикметник). Процес зміни швидкости є пришвидшування/пришвидшення, а похідна від швидкости – пришвидшення. Відповідний пристрій – це пришвидшувач. Прискорювач тощо є невиправданою запозикою. Коворкінг (місце спільної праці) – це співробітня, однак слово співробітник (зокрема у назві наукового звання) має поступитися місцем слову працівник: адже лише деякі працівники певної установи співпрацюють в окремих ділянках. Місце, де п’ють каву – це каварня, а не кав’ярня (кафе). Кілька подібних хиб: підготовка (зокрема військова, спортивна) → вишкіл; шопінг → закупи; благополуччя → добробут; хендмейд виріб → виріб ручної роботи; продукти → харчі (до речі, продукти харчування – це фекалії); маркетинг → маркетування; дохід → прибуток, звідси неприбутковий → беззисковий; клінінг → прибирання (клінінговий оператор (!!!) → прибиральник, прибиральниця); часовий слот → часовий проміжок. І, нарешті, ток шоу → розмовна вистава, а якщо є намір говорити по суті – розмовний майданчик, дискусійна студія. Нетермінні прикрі хиби: при (температурі, тиску, умові) → за (температури, тиску, умови); більш як → понад; у тому числі → зокрема; процес триває не з t₁ до t₂, а від t₁ до t₂.

Попри те, що багато з наведених нижче прикладів уже неодноразово аналізовано й обговорювано, я ще раз нагадаю про деякі задавнені, усталені й поширені помилки.

Чомусь відносно недавно журналісти вподобали сейсмічний термін епіцентр (точка на поверхні землі на найкоротшій відстані від осередку землетрусу, дослівно над центром) і вживають його в значенні центр чи осередок (подій тощо), що робить відповідні сполуки семантично недолугими. Негативний наслідок не забарився: «землетрус із епіцентром на глибині n метрів» – геть спотворений опис явища, але на жаль, саме такий опис доводиться чути зокрема в телевізійних новинах.

Укотре доводиться нагадувати, що всі слова, пов’язані з поняттям магнетизму, треба писати через Е. Із ухвали Бюро Відділення фізики і астрономії НАН України: «Зняти нормативну заборону писати терміни з основою чи складником магнЕт(о) і на певний час (можливо, кілька років) вважати правильним паралельне написання магнЕт-магнІт, магнЕтний-магнІтний, магнЕтодинаміка-магнІтодинаміка тощо». Від 2009 року, коли було прийнято цю ухвалу, минуло багато часу, вже треба було б забути про паралельне написання, проте всі чекають нормативної ухвали від мовознавців. Отже, магнет, магнетизм, магнетик, магнетометр, магнетострикція, магнетодіелектрик, магнетувати/намагнетувати, магнетування/ намагнетування (процес), намагнетованість (стан), магнетувальний, намагнетований, замагнетований тощо.

Причиною багатьох важковиправних негараздів української наукової мови та її термінного осердя є погане знання мови на найвищих рівнях, зокрема помилки людей, що мають повноваження унормовувати термінологію через нормативні та законодавчі документи. Кричущий приклад: закон збереження енергії – фундаментальний закон фізики; згідно з цим законом сумарна енергія усіх складників системи до та після процесу є незмінною. Але після того, як Верховна Рада  прийняла «Закон про збереження енергії» (замість ощадження), технічна документація рясніє терміносполуками типу «енергозбережні технології», «енергозберігальні/енергозберігаючі» лампочки/кондиціонери тощо (замість енергоощадні). Такі словосполуки спотворюють зміст термінів, бо ці пристрої є енерговитратними за означенням, але енергоощадні з них на одиницю продукту витрачають менше енергії. Причина – плутанина з перекладом російських термінів  «сохранение» – збереження та «сбережение» – ощадження, заощаджування. Боротися з цією помилкою вкрай важко, бо спотворена терміносполука фігурує в багатьох нормативних документах.

У тридцяті роки двадцятого сторіччя з української термінології вилучено термін електромісткість і введено натомість (електро)ємність, аби уподібнити форму нашого терміна російському «электроемкость». Це спричиняє витискання з української мови похідників від дієслів містити, вміщувати й появу натомість покруча «ємність». Отже, правильно казати місткість пам’яти (комп’ютерної), посудини, контейнера, резервуару й будь-чого, що щось містить. Також треба казати/ писати трудомісткість, енергомісткість, матеріаломісткість тощо.

Часто плутають українські відповідники до російського слова «определение»: означання/ означення (англ. definition) та визначання/визначення (англ. determination). Перевірча фраза: Правильно означуючи поняття, (даючи означення поняття) ми визначаємо дальшу долю введеного таким чином терміна.

Широковживана словосполука засоби масової інформації/комунікації має внутрішню семантичну суперечність, адже засоби (мірчі, контрольні, регулювальні, зв’язку тощо) – це апаратура (технічні засоби). Ця сполука через посередництво російської сполуки «средства массовой інформации» походить від англійського mass media. Але англійське слово medium (мн. media) має значення «носій», «посередник», «середовище/довкілля». Отже, mass media – це середовище/посередництво/носії інформації/спілкування. Позаяк українська мова не має однослівного відповідника до цієї сполуки, варто подумати, чи не варто замість трислівної сполуки засоби масової інформації/комунікації запозичити термін медії, що його вже вживають, зокрема, політологи.

Насамкінець наведу деякі найвідоміші запозики з комп’ютерних екранів та спроби дати їм заміну: смайлик → посмішка; лайк → подобайка, лайкнути → уподобати; дилітнути → видалити; клікнути → клацнути; хештег → ґратка, ґраткова позначка, дієз; просунутий (advanced) → передовий, новітній; прикладний (applied) → застосовний, звідси додаток (програма, application) → застосунок.

Більшість наведених прикладів не є новими, про це мені вже доводилося писати й говорити, проте деякі речі треба повторювати аж доти, доки властиві моделі української мови візьмуть гору над задавненими (а часом унормованими) помилками та покручами.

1. Верхратський І. Початки до уложення номенклятури і термінольоґії природописної народньої. Львів, 1864–1872. 2. Інструкція до укладання словників ІУНМ. Вісник Інституту Української Наукової Мови. Вип. І. Київ, 1928. 104 с. 3. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні. Зовнішня історія української мови ІХ–ХХ ст. Вид. 2-ге, доповнене. Київ : «К.І.С.», 2020. 192 с. 4. Медичний термінологічний бюлетень. Київ: Вид-во ВУАН, 1934. 65 с.; Математичний термінологічний бюлетень. Київ: Вид-во ВУАН, 1934. 80 с.; Ботанічний термінологічний бюлетень. Київ: Вид-во ВУАН, 1935. 24 с.; Фізичний термінологічний бюлетень. Київ: Вид-во ВУАН, 1935. 81 с.; Виробничий термінологічний бюлетень. Київ: Вид-во ВУАН, 1935. 79 с. 5. Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ–ХХІ ст.) Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2015. 248 с. 6. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду / За ред. Лариси Масенко. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 400 с.