УДК 800

Виталь Моргунюк^*, Микола Зубков^**, Ігор Ребезнюк^***

^*Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», м. Київ

^**Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології

Національний університет «Львівська політехніка»

^***Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

ТВОРЕННЯ ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

© Моргунюк В. С., Зубков М. Г., Ребезнюк І. Т., 2024

У статті запропоновано нову модель творення пасивних дієприкметників теперішнього часу, якими можна передавати ознаки перебування в дії, що якраз триває, пасивного учасника (об’єкта) її одним словом.

Ключові слова: українська мова, дія, подія, наслідок події, дієознака, пасивний дієприкметник.

Наші славетні мовознавці О. Курило [1], М. Сулима [2], О. Синявський [3] у своїх працях зазначали, що в українській мові є дієприкметники лише пасивного стану минулого часу на -ний, ‑тий і тільки з ними можна утворювати дієприкметникові звороти на зразок: «стіл, зеленим сукном засланий», про це вже йшлося в попередній публікації [4]. Хоча Ю. Шевельов зауважив: «Одначе в новітній книжній мові помічається тенденція штучно відродити частину занепалих типів дієприкметника, і деякі з них (а особливо на -лий) помітно набувають прав громадянства. Це пояснюється тим, що дієприкметник – дуже корисна для літературної мови, категорія, що відзначається складністю свого значення і тому дає змогу дуже ощадно висловитися» [5, с. 363].

Термінологійна комісія при Держстандарті України ухвалила певні правила, щодо вживання пасивних прикметників [6], що їх випрацювали учасники термінологійних конференцій СловоСвіт. Ці правила втілено в деяких національних стандартах та в кількох новітніх словниках, зокрема в [7–9]. Суть цих правил – уживати їх у термінології лише за прямою призначеністю, тобто – передавати ознаки перебування в дії її пасивного учасника [10; 11]. Але й досі ніде чітко не означено, як передавати час перебування в дії.

У публікації [4] обґрунтовано потрібність пасивних дієприкметників теперішнього часу й запропоновано варіянта творення їх двома способами.

Згідно з первим способом, у випадках, коли назва дії має дві форми дієслова, як, напр.: обро́блювати й обробля́ти; офо́рмлювати й оформля́ти; розтя́гувати та розтяга́ти, дієознаку минулого часу запропоновано передавати дієприкметником, утвореним від первої форми на -увати (-ювати), а теперішнього – від другої форми на -ати (-яти). Тобто: обро́блюваний – що його обробляли (мин. час); обробля́ний – що його обробляють (теп. час). Але цей спосіб має ваду. Дієслова обро́блювати й обробля́ти означають зовсім однакові дії, їх можна вживати в усіх трьох часах, а їхнім похідним формам досить штучно приписано різницю щодо категорії часу, тобто: обро́блювати = обробля́ти, обро́блювання = обробля́ння, а обро́блюваний ≠ обробля́ний. Але ж, згідно з логікою мови, дієприкметники обро́блюваний і обробля́ний мали б означати того самого втямка.

Другий спосіб, застосовний до всіх инших дієслів, полягає в тому, щоб розрізняти пасивні дієприкметники минулого й теперішнього часу наголосом. Стосовно безпрефіксних дієслів на ‑увати цей спосіб дає непогані похідники: пакува́ти (дія) – пако́ваний (мин. час) – пакува́ний (теп. час), бо тут ненаголошений «о» переходить в «у» й тому маємо два різних слова. Але таких дієслів зовсім мало, порівняно з иншими неопрефіксованими й опрефіксованими дієсловами, від яких утворити два різних слова не виходить: упако́вувати (дія) – упако́вуваний (мин. час) – упаковува́ний (теп. час). Отже, цей спосіб має такі вади: 1) слова, що означають різні втямки відрізняються тільки наголосом; 2) дієслів, від яких не можна утворити двох різних дієприкметників набагато більше, ніж бузпрефіксних на -увати, від яких можна отримати два різних слова.

Мета цієї статті – запропонувати варіянта творення пасивних дієприкметників теперішнього часу, які не мають зазначених вад.

Одним із заохочувальних чинників, щоб шукати инших моделей словотворення, став спогад одного з авторів цієї статті про те, що він колись давно чув від селян на Черкащині деякі, як він вважав, діялектичні форми пасивних дієприкметників, такі як: ро́бляний, но́сяний, про́сяний, бі́ляний тощо. Подальше шукання виявило, що, як згадує Ю. Шевельов [12]: «форму пасивних дієприкметників на –яний (робляний, підробляний, кладяний) замісць форм на -ений колись наполегливо пропагували й уживали І. Нечуй-Левицький, а потім і сам А. Кримський, але вона не прищепилася». А не «прищепилася», напевно, насамперед тому, що в російській мові форми ношеный, прошеный і подібні є, а носяный, просяный нема. А це дуже важливий чинник і працював він у наших умовах навіть непомітно для мовознавців та письменників, а для носіїв мови й поготів.

Проте наявну в українській (але не в сучасній нормативній) мові модель було б доречно запропонувати для творення пасивних дієприкметників теперішнього часу від дієслів 2-ї дієвідміни, беручи словотворову основу від форми 3-ї особи у множині: вони робля-ть – робля-ний. Такий дієприкметник виходить дуже добре узгоджений з відповідною описовою конструкцією: робляний – якого якраз роблять. Але ця модель не працює щодо дієслів 1-ї відміни – якщо дієслово 3-ї особи множини закінчується на -уть (-ють). Тоді в цьому випадку можна взяти словотворову основу дієслова 3-ї особи однини: він сіє – сієний. Такий дієприкметник буде добре узгоджений з відповідною описовою конструкцією: сієний – якого якраз хтось сіє.

Отже, правила словотворення можна сформулювати так:

1.  Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють від перехідливих дієслів.

2.  Якщо дієслово належить до 1-ї дієвідміни – має закінчини 3-ї особи -е (-є), -уть (-ють), то пасивного дієприкметника утворюємо від форми 3-ї особи однини теперішнього часу, додаючи до неї суфікса -ний: чеса́ти – че́ше – че́шений; сі́яти – сіє – сі́єний. Отже, че́шений – якого якраз хтось чеше; сі́єний – якого якраз хтось сіє. Инші приклади див. у таблиці 1.

Таблиця 1

1-а дієвідміна [-е (-є), -уть (-ють); словотворова основа – 3 особа однини]

Зауважмо, що пасивні дієприкметники минулого часу творимо від неозначеної форми дієслова за тою самою схемою, що і віддієслівні іменники на -ння (-ття) [13].

3.  Якщо дієслово належить до 2-ї дієвідміни – має закінчини 3-ї особи –ить (-їть), -ать (-ять), то пасивного дієприкметника утворюємо від форми 3-ї особи множини теперішнього часу, заміняючи в кінці слова -ть на -ний: крути́ти – кру́тять – кру́тяний; суши́ти – су́шать – су́шаний. Отже, кру́тяний – якого якраз кру́тять; су́шаний – якого якраз су́шать. Инші приклади див. у таблиці 2.

Таблиця 2

2-а дієвідміна [-ить (-їть), -ать (-ять)); словотворова основа – 3 особа множини]

Висновки

1. Запропоновано дві моделі творення пасивних дієприкметників теперішнього часу, залежно від дієвідміни дієслова, від якого вони походять.

2. Дієприкметники теп. часу, утворені за цими моделями, завжди відрізняються від відповідних дієприкметників минулого часу. Вони мають логічну будову, бо цілком узгоджені з відповідними дієслівними описовими конструкціями.

1. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови [Електронний ресурс] / О. Курило. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 303 с.; передрук вид. 1925 р. Режим доступу: http://kurylo.wikidot.com/1-prykmetnyky-diieslivnoho-pokhodzhennia. 2. Сулима М. Українська фраза. Коротенькі начерки / Микола Сулима. Харків : Рух, 1928. 96 с. Режим доступу: http://r2u.org.ua/node/217. 3. Синявський О. Норми української літературної мови. Львів : Українське видавництво, 1941. 363 с. Режим доступу: http://r2u.org.ua/guides/synyavsky/slovozmina_diyeslovo. 4. Моргунюк В. Ознаки перебування в дії її пасивного учасника / Виталь Моргунюк, Микола Зубков, Ігор Ребезнюк // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 4–6 жовт. 2018 р. : зб. наук. пр. Львів, 2018. С. 3‒7. http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2018/TK_Zbirnyk_2018_1_morhun’uk_zubkov_rebezn’uk.htm. 5. Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947–1953 рр.). – Київ : Темпора, 2012. – 664 с. 6. Ухвали науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України / Проблеми української термінології : зб. наук. праць учасн. VIII Міжнар. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2004». – Львів : Ліга-Прес, 2004. – С. 209–222 – Режим доступу : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Komisija/Protokol_2002_06.pdf. 7. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови : термінологія процесових понять / О. Войналович, В. Моргунюк. – Київ : Вирій, Сталкер, 1997. – 256 с. 8. Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник з видавничо-поліграфічної та пакувальної справи : наук.-практ. вид. / [П. М. Таланчук, С. Я. Ярема, Ю. М. Коровайченко й ін.]. – Київ : Ун-т «Україна», 2006. – 664 с. 9. Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки). Ч. І англійсько-українська / О. Кочерга, Є. Мейнарович. – Вінниця : Нова книга, 2010. – ХХХІV. – 1390 с. – Режим доступу : http://e2u.org.ua. 10. Моргунюк В. Уживання українських дієприкметників і перекладання російських «причастий» / Виталь Моргунюк, Микола Зубков // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 29 верес. – 1 жовт. 2016 р. : зб. наук. пр. ‒ Львів, 2016. ‒ С. 6‒18. 11. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять. ДСТУ 3966-2000. – [Чинний від 2000-07-01]. – Київ : Держстандарт України, 2000. – 31 с. – (Державний стандарт України). 12. Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови. / Юрій Шевельов. – Київ : Вид. дім «KM Академія», 2003. – 160 с. 13. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Частина 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. [Чинний від 2011-07-01]. Київ : НАКККіМ України, 2011. 91 с. Доступ : https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital (дата звернення 27.12.2023).