УДК 81’33

Наталія Олійник

Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», м. Київ

ГАРМОНІЗАЦІЯ ТЕРМІНІВ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Статтю присвячено досліджуванню викликів і перспектив гармонізування термінів національних стандартів України з європейськими та міжнародними стандартами. Проаналізовано проблеми однозначного розуміння і трактування термінології у стандартах, а також роль відповідних кваліфікованих фахівців у цьому процесі. Особливу увагу приділено значенню сучасної української мови в підвищенні конкурентоспроможности продукції на європейському та міжнародному ринках.

Ключові слова: українська мова, гармонізація, національні стандарти, європейські стандарти, міжнародні стандарти, термінологія.

Суть проблеми. У зв’язку з розвитком міжнародної співпраці, активною залученістю України до розширення партнерських відносин з європейськими та світовими організаціями, ураховуючи вектор євроінтеґраційних процесів України, гармонізація національних стандартів із європейськими й міжнародними набуває особливого значення і входить до переліку першорядних завдань.

Актуальність дослідження зумовлено недостатнім висвітленням теми гармонізування термінології національних стандартів із європейськими й міжнародними. Водночас ця тема потребує докладного вивчання, оскільки питання гармонізації термінології сприяє, передусім, взаємному розумінню змісту стандартів, є критично важливим для вможливлювання правильного трактування та застосування стандартів у різних галузях. Однозначність у розумінні термінів і понять надає можливість ефективно впроваджувати та застосовувати міжнародні стандарти на національному рівні. Проблему підсилено браком в Україні кваліфікованих фахівців, які можуть забезпечити цей процес на високому відповідному фаховому рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У ХХ ст. питання стандартизації термінології, яку застосовують у національних стандартах, розроблених на базі європейських і міжнародних стандартів, активно обговорюють у контексті інтеґрації України до світової економіки та її прагнення відповідати європейським вимогам.

У наукових працях питанню стандартизації, і гармонізації термінології також, присвячено праці Гавриленко В. М. [1], Гуменюк Т. І. [2], Дерев’янко І. Г. [3], Житіна Я. [4], Наконечної Г. [5], Селяніна Ю. Н. [6] й ін. У їхніх дослідженнях підкреслено потребу гармонізації термінології як головного аспекту згармонізування національних стандартів із європейськими й міжнародними. Водночас зазначено, що цей процес стикається з численними викликами, серед яких брак кваліфікованих фахівців, що знають чужоземні мови на належному рівні, щоб мати правильний переклад. Досліджування цих та інших фахівців також демонструють потребу дальшого розвитку теоретичних і практичних аспектів сучасної української мови під час гармонізування національних стандартів із європейськими й міжнародними.

Доцільно звернути увагу на публікації міжнародної організації зі стандартизації ISO, зокрема на документ ISO 860:2007, мета якого розглянути питання гармонізації термінології в процесі стандартизації [7]. У ньому розглянуто складнощі, що виникають через різницю в розвитку понять і термінів у різних мовах та контекстах. Особливу увагу приділено тому, що схожість термінів на рівні означень не завжди означає однаковість понять, що може призводити до помилок і непорозумінь. Гармонізування починають з узгодження понять і поступово переходять до узгоджування термінів, що є важливою частиною стандартизації.

Мета цієї статті – дослідження викликів та перспектив гармонізації термінології національних стандартів з європейськими й міжнародними. У статті окреслено основні проблеми, пов’язані з однозначним розумінням і трактуванням вимог, наведених у стандартах, а також визначені шляхи подолання їх. Звернуто увагу на роль кваліфікованих фахівців у цьому процесі, а також на значення сучасної української мови під час гармонізування національних стандартів із європейськими й міжнародними для підвищення конкурентоспроможности української продукції та послуг на європейському й міжнародному ринках.

Виклад основного матеріалу. Інтерес до термінології був ще в період до нашої ери, і до сьогодні є актуальним питанням у контексті сучасних міждисциплінарних досліджень. В. М. Гавриленко у статті «Деякі віхи розвитку зарубіжних термінознавчих досліджень» [1] описує основні етапи становлення термінології як науки. Усистематизований виклад цих етапів у загальному контексті розвитку термінології представлено таким чином:

1. Витоки термінології як поняття (Доісторична епоха)

Розвиток термінології починається ще в доісторичні часи, коли людина лише почала формувати поняття і називати об’єкти навколишнього середовища. Яскравий приклад представлений у 7-му діалозі Платона, де обговорюється, що для пізнання об’єкта необхідні кілька визначників: назва (ім’я), визначення, чітке ілюстративне вираження і сам об’єкт, що має вписуватися в набір характеристик термінологічних одиниць [1].

2. Витоки наукової термінології (початок ХХ століття)

Початок ХХ століття ознаменувався формуванням наукової термінології, зокрема, завдяки діяльності Віденського гуртка та розробці LSP (Language for Special Purposes) – методики навчання, що включала систематизацію наукової термінології [1].

3. Розробка перших стандартів щодо термінології як науки (50-і роки ХХ ст.)

Перші стандарти, що стосувалися термінології як окремої науки, були розроблені у 50-х роках ХХ століття. Цей етап відзначається стандартизацією термінології на науковому рівні та початком систематичного підходу до гармонізації термінологічних одиниць [1].

4. Гармонізація технічної термінології на міжнародному рівні (50–60 рр. ХХ ст.)

Гармонізація технічної термінології набрала обертів у 50–60-х роках ХХ століття. Заснування ISO і спеціального комітету міжнародної стандартизації термінології (ISO/TC37 Language and terminology) стало важливим кроком у створенні єдиної міжнародної термінології. Цей період характеризується активною роботою з уніфікації технічних термінів, що використовуються в різних країнах [1].

5. Видання перших рекомендацій і стандартів термінології (1967–1973 рр.)

Протягом 1967–1973 років було видано перші рекомендації та стандарти з термінології, серед яких ISO/R 1087, ISO/R 704, ISO/R 860, ISO/R 919. Ці документи стали основоположними для подальшої стандартизації термінології на міжнародному рівні [1].

6. Виникнення соціотермінологічних ідей (80-і роки ХХ ст.)

У 80-х роках ХХ століття виникають соціотермінологічні ідеї, які висунули концепцію, що термінологія має враховувати соціальні фактори. Важливою віхою цього етапу є публікація статті Іва Гамб’є «Problèmes terminologiques des pluies acides: pour une socioterminology», у якій розглянуто значення соціального контексту у визначенні та використанні термінів [1].

7. Виникнення комунікативного підходу до термінології (90-і роки ХХ ст.)

У 90-х роках ХХ століття з’являється комунікативний підхід до термінології, засновницею якого є Тереза Кабре. Вона наголошує на важливості поєднання когнітивного, лінгвістичного та комунікативного вимірів у процесі термінологічної роботи. Цей підхід є міждисциплінарним і враховує не лише змістовну, але й комунікативну функцію термінології [1].

8. Термінологічні проблеми при викладенні стандартів в ХХІ столітті.

У ХХІ столітті розвиток термінології зазнає істотної трансформації, що зумовлена ретельним врахуванням мовних та культурно-соціальних контекстів для забезпечення коректного застосування термінів у письмовій та усній комунікації. Важливим аспектом у цьому процесі є гармонізація національних стандартів з європейськими та міжнародними, що призводить до необхідності одночасного використання декількох мов. Така інтеґрація виявляє низку проблем, пов’язаних із термінологічними розбіжностями, мовними відмінностями та труднощами у добірці відповідників, використанню сучасної української мови, зокрема лексикології, тому це потребує поглибленого вивчення та дослідження у цей сфері.

Проаналізуймо головні аспекти цього процесу.

Найперше, гармонізувати починають із ретельного аналізування національних стандартів у термінологічної площині, уживання сучасної української мови, у порівнянні з європейськими та міжнародними стандартами. Ідеться про вивчання змісту стандартів, визначання основних розбіжностей у поняттях і термінах, а також аналізування того, яким чином ці розбіжності можуть вплинути на взаєморозуміння та правильне застосування стандартів на практиці.

Другий важливий аспект – це робота з термінологією на рівні понять, уживання сучасної української мови. Поняття, які вживають у різних стандартах, можуть мати різне значення залежно від контексту, де їх уживають. Тому важливо, щоб кожен термін мав однозначне трактування та українське походження, яке відповідало б міжнародним нормам і вимогам. Це, своєю чергою, потребує залучування фахівців, які володіють потрібними знаннями як у галузі стандартизації, так і в галузі лінгвістики української мови.

Черговий крок – це перекладання та пристосовування термінології. Воднораз важливо не лише перекладати терміни з однієї мови на іншу, а й враховувати культурові, соціальні та економічні особливості сучасної Україні, що можуть впливати на сприйняття і розуміння цих термінів.

Ще одним викликом гармонізування є наявність високого рівня готування фахівців у царині української гуманітаристики. Це передбачає як лінгвістичні, так і технічні знання, потрібні для правильного тлумачення та застосовування стандартів. У цьому контексті важливу роль відіграє міжнародна співпраця, яка дає змогу обмінюватися досвідом і найкращими практиками.

Завершальним етапом гармонізування є впровадження згармонізованих стандартів на національному рівні. Ідеться про пристосовання національних нормативно-правових актів і навчання персоналу, який буде застосовувати ці стандарти на практиці. Важливим аспектом цього процесу є належний моніторинґ й оцінювання ефективности впроваджених стандартів, що дає змогу виявляти та усувати можливі недоліки й розбіжності.

Згармонізування термінології національних стандартів із європейськими й міжнародними є невід’ємною частиною євроінтеґраційного процесу України. Воно сприяє вживання української мови під час викладання змісту стандартів, відповідного, якісного маркування продукції та послуг українського походження на європейському і світовому ринках. Однозначність у розумінні термінів та понять надає можливість ефективно впроваджувати стандарти, підвищуючи рівень відповідности національних вимог міжнародним нормам та популяризації всього українського на світовому ринку, а також уможливлює правильне трактування та застосування стандартів у різних галузях. Однак, щоб досягти цієї мети треба подолати низку викликів, серед яких брак відповідних кваліфікованих фахівців у галузі української гуманітаристики та відмінності в підходах до трактування понять і термінів.

Перспективи гармонізації термінології національних стандартів

Перспективи гармонізації термінології національних стандартів із європейськими та міжнародними можна оцінювати за такими напрямами:

1. Підвищення конкурентоспроможности української продукції та послуг

Згармонізування термінології створює міцне підґрунтя для виходу українських компаній на європейські та світові ринки. Відповідність термінології міжнародним стандартам спрощує сертифікування продукції, знижує витрати на пристосування продукції та послуг до вимог чужоземних ринків. Це відкриває нові можливості для експорту українських товарів і послуг, робить їх конкурентоспроможнішими та сприяє збільшенню ролі України у світовій економіці.

2. Зміцнення правового поля та регуляторного середовища

Згармонізування термінології сприяє вдосконалюванню національного законодавства, яке стає зрозумілішим і послідовнішим як для українських, так і для чужоземних суб’єктів господарювання. Це підвищує довіру інвесторів, зменшує ризики правових непорозумінь та сприяє розвитку правового середовища, яке відповідає європейським і міжнародним стандартам.

3. Розвиток міжнародного співробітництва

Згармонізовані стандарти сприяють поглиблюванню співпраці між Україною та міжнародними організаціями, зокрема в межах євроінтеґраційних процесів. Це дає змогу Україні активіше розробляти нові стандарти, обмінюватися досвідом із міжнародними партнерами та впроваджувати найкращі практики в національну практику стандартизації.

4. Покращення якости освіти та підготовки фахівців

Згармонізування стимулює розвиток освітніх програм, які зорієнтовано на готування фахівців гармонізації термінології. Це й підвищення рівня володіння чужоземними мовами, і поглиблене вивчання міжнародних норм та стандартів. У висліді зросте кількість кваліфікованих спеціалістів, здатних ефективно працювати в умовах зглобалізованого ринку.

5. Інноваційний розвиток

Згармонізування термінології сприяє впроваджуванню інноваційних технологій і підходів у різних галузях економіки. Відповідність міжнародним стандартам дає змогу українським компаніям брати участь у глобальних проєктах, інтеґруватися в міжнародні ланцюги постачання та швидше пристосувати новітні технології. Це, своєю чергою, сприяє загальному підвищенню рівня технологічного розвитку України.

6. Стабільність та передбачуваність бізнес-середовища

Згармонізовані стандарти зменшують кількість розбіжностей та непорозумінь між різними суб’єктами господарювання, забезпечуючи стабільність і передбачуваність бізнес-середовища. Це полегшує укладання міжнародних договорів, спрощує регуляторні процедури та знижує ризики виникнення конфліктів через різнотлумачення стандартів.

 7. Соціально-економічний розвиток

Згармонізування стандартів і термінології, сприяє поширенню всього українського на національному й міжнародному рівнях, поліпшенню якости життя громадян, ґарантуванню високих стандартів безпеки та охорони здоров’я, також допомагає зберігати природні ресурси й убезпечувати екологію, що є важливими складниками сталого розвитку суспільства.

Висновки. Згармонізування термінології національних стандартів з європейськими й міжнародними є важливим і потрібним процесом в умовах інтеґрації України до світового економічного простору. Це дає змогу досягти ефективного взаєморозуміння між країнами, підвищити якість продукції та послуг, поширити все українське, його конкурентоспроможність на європейському й міжнародному ринках. Проте, цей процес стикнеться з численними викликами, серед яких різноманітність мовних та культурових контекстів, розрив у розвитку національних і міжнародних стандартів, брак кваліфікованих фахівців зі знанням української мови та фінансові й технічні обмеження.

Щоб подолати ці виклики, потрібно комплексно готувати фахівців, активно співпрацювати на міжнародному рівні, а також мати дієву підтримку держави.

У дальших дослідженнях варто звернути увагу на розроблювання нових підходів і методик, які могли б полегшити гармонізування, а також на навчання та перевишкіл фахівців, відповідальних за цей процес. Таким чином можна забезпечити сталий розвиток й адаптацію національних стандартів до міжнародних вимог, що є основним аспектом успішного інтеґрування України до глобальної економіки.

1. Гавриленко В. М. Деякі віхи розвитку зарубіжних термінознавчих досліджень. Наукові записки Нац. ун-ту «Острозька академія»: серія «Філологія». 2019. № 7(75). С. 152–155. 2. Гуменюк Т. І. Стандартизація в термінології: екстралінгвістичний погляд. Наукові записки Нац. ун-ту «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2015. № 55. С. 75–77. 3. Дерев’янко В. Роль термінології у стандартизації лісоматеріалів. Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: «Проблеми української термінології». 2007. № 593. С.38−44. 4. Житін Я. Погляд на термін крізь призму структурно-семантичного та функціонального підходів. Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2009. № 648. С. 9–15. 5. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення. Львів, 1999. 110 с. 6. Селянін Ю. Н. Векторне зображення об’єктів стандартизації. Лісовий журнал. 1994. №1, С. 36. 7. ISO 860:2007. Дата оновлення: 14.08.2024. URL: https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:860:ed-3:v1:en.